Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №308/5863/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 308/5863/26 пров. № А/857/33883/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Валюха В.М.,

суддів Бруновської Н.В., Хобор Р.Б.,

за участю секретаря судового засідання Хоменчук В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 червня 2026 року у справі № 308/5863/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови про порушення митних правил (суддя Іванов А.П., час і місце ухвалення рішення - 02 червня 2026 року, м. Ужгород),

ВСТАНОВИВ:

17.04.2026 ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дробінова І.В., звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом, у якому просила: скасувати постанову в справі про порушення митних правил №0239/UA30500/2025 від 14.05.2025, якою ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною першою статті 471 Митного кодексу України (далі - МК України) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 391134,69 грн; закрити провадження у справі про порушення митних правил щодо ОСОБА_1 за фактом вчинення порушення митних правил, передбачених частиною першою статті 471 МК України.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.06.2026 позов залишено без задоволення.

Представник позивача - адвокат Дробінова І.В., не погодившись із вказаним рішенням, подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати повністю рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.06.2026 по справі № 308/5863/26 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , викладені у позовній заяві.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції:

- неповно встановлено обставини справи і проігноровано наявні докази по справі, що встановлюють важливі обставини для справедливого розгляду справи, а саме: докази належності ОСОБА_2 саме 22 тис. євро, передачі половині коштів батькові ОСОБА_3 і їх спільне перевезення за кордон, хвороби батька та апелянтки, наявність коштів за рахунок яких було повернуто борг за розпискою, складання декларації румунською мовою працівниками іноземної митниці;

- порушено норми матеріального права щодо вимоги строків притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , проігноровано і не перевірено строк притягнення до відповідальності ОСОБА_4 та не надано правову оцінку доводам позивачки та її представниці під час судового розгляду;

- порушено норми процесуального права, а саме не здійснено допит батька ОСОБА_3 і зазначено водночас у рішенні про нібито відсутність доказів, що 11 тис. євро були у батька апелянтки, коли ОСОБА_5 просила допитати її батька про це, а також в матеріалах справи наявний закордонний паспорт батька, що підтверджує спільний перетин кордону;

- проігноровано недопустимість копії неперекладеної митної румунської декларації з двома нерозбірливими цифрами без вказівок сум прописом, заповнених працівниками румунської митниці як єдиного доказу відповідача через відсутність її перекладу на момент притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності;

- неправильно встановлені обставини щодо перевезення 55 тис. євро, що не відповідає дійсності на підставі двох цифр сумнівної якості (без суми прописом) замість 22 тис. євро сумарно на двох осіб (позивачка та її батько), які насправді перевозила позивачка, про що підтвердила під час допиту як свідка, а також надала докази джерела походження цих доказів, які і були пред`явлені нею румунський митниці;

- встановлено обставини, не підтверджені доказами, а саме направлення протоколу ОСОБА_2 , хоч ніяких доказів відправки документів в матеріалах справи не міститься.

Відповідач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.06.2026 у справі № 308/5863/26 - без змін.

В судовому засіданні представник позивача Дробінова І.В. апеляційну скаргу підтримала з підстав, викладених у ній.

Представник відповідача Гелле В.Ф. в судовому засіданні щодо змісту і вимог апеляційної скарги заперечила, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що з паспорту громадянки України для виїзду за кордон ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 26.10.2017 вбачається, що позивачка є громадянкою України, та з посвідки на постійне проживання НОМЕР_2 видно, що позивачка проживає в Іспанії.

Згідно листа митних органів Румунії від 23.09.2024 № CJR_DRV-9778-2/SARIV, який надійшов до Закарпатської митниці 24.10.2024 за вх. №52356/11/7.7-2, митними органами Румунії повідомлено про факти ввезення громадянами України на територію Румунії іноземної валюти у сумі, що перевищує еквівалент 10 000 євро та її декларування при перетині митного кордону.

З метою перевірки отриманої інформації, Закарпатською митницею 31.10.2024 направлено запит №7.7-1/20-06/11/9154 до митних органів Румунії щодо надання підтверджуючих документів та відомостей.

Із листа митних органів Румунії від 14.02.2025 № CJV_DRV-1503-1/SARIV, який надійшов до Закарпатської митниці 06.03.2025 за вх. №4465/11/7/7-1, румунською стороною надано копії митних декларацій та підтверджено, що 12.06.2024 громадянка України ОСОБА_1 при в`їзді на територію Румунії через пункт пропуску «Дякове -Халмеу» задекларувала готівкові кошти у сумі 55 000 євро.

Відповідно до інформації АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України, 12.06.2024 ОСОБА_1 при виїзді з України через митний пост «Дякове» слідувала через канал спрощеного митного контролю «зелений коридор» та письмове декларування валютних цінностей не здійснювала.

01.04.2025 Закарпатською митницею складено протокол про порушення митних правил №0239/UA305000/2025 за ознаками правопорушення, передбаченого частиною першою статті 471 МК України. Позивачку повідомлено про дату та час розгляду справи про порушення митних правил шляхом направлення відповідних документів за адресою, зазначеною в митній декларації.

За результатами розгляду матеріалів справи 14.05.2025 Закарпатською митницею винесено постанову у справі про порушення митних правил №0239/UA305000/2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 471 МК України із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20 відсотків суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, що становить 391134,69 грн.

Ухвалюючи рішення про залишення позову без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв у межах наданих законом повноважень, на підставі належних та допустимих доказів, а постанова Закарпатської митниці №0239/UA305000/2025 від 14.05.2025 є законною, обґрунтованою та такою, що прийнята із дотриманням вимог митного законодавства, у зв`язку з чим підстав для її скасування та задоволення позовних вимог судом не встановлено. Оцінюючи доводи позивача про те, що фактично остання перевозила лише 22 000 євро спільно із батьком, а решта відомостей у декларації була помилково внесена працівниками митних органів Румунії, суд першої інстанції дійшов висновку про їх недоведеність та необґрунтованість, оскільки вказані твердження не підтверджені жодними належними, допустимими та достатніми доказами у розумінні вимог процесуального закону. Матеріали справи не містять доказів належності частини коштів іншій особі, відсутні будь-які документи на підтвердження переміщення батьком позивача окремої суми готівкових коштів, а також відсутні докази звернення позивача до митних органів Румунії щодо виправлення чи оскарження відомостей, зазначених у митній декларації. Сам по собі факт посилання позивача на необізнаність у митних правилах, незнання мови чи стан здоров`я не спростовує встановленого факту декларування нею 55 000 євро при в`їзді до Румунії та не звільняє від обов`язку дотримання вимог митного законодавства України щодо письмового декларування валютних цінностей. Суд першої інстанції також не взяв до уваги доводи позивача щодо недопустимості митної декларації як доказу у зв`язку із здійсненням її перекладу після винесення постанови, оскільки сам документ був отриманий митним органом у межах міжнародного співробітництва компетентних органів, містив усі необхідні ідентифікуючі реквізити та був покладений в основу прийнятого рішення у сукупності з іншими матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.

Відповідно до частини першої статті 471 МК України недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20 відсотків суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, згідно з офіційним курсом Національного банку України на день вчинення порушення митних правил.

Згідно із частиною третьою статті 197 МК України переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів через митний кордон України здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про валюту і валютні операції».

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта.

За приписами частин другої, четвертої, шостої статті 366 МК України канал, позначений символами зеленого кольору ("зелений коридор"), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню. Громадянин самостійно обирає відповідний канал ("зелений коридор" або "червоний коридор") для проходження митного контролю за двоканальною системою. Громадяни, які проходять (проїжджають транспортними засобами особистого користування) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов`язку дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України та від адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, третьої статті 8 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII (далі - Закон № 2473-VIII) транскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 тисяч євро за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день переміщення через митний кордон України, підлягає письмовому декларуванню митним органам, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок транскордонного переміщення валютних цінностей суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами визначається Національним банком України з урахуванням норм частини першої цієї статті.

Пунктом 5 Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 3 (далі - Положення № 3), передбачено, що фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу.

Згідно із пунктом 6 Положення № 3 фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10000 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.

Відповідно до абзацу третього пункту 8 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450, для декларування транскордонного переміщення фізичними особами валюти України, іноземної валюти та банківських металів у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 тисяч євро, а також для письмового декларування фізичними особами платіжних документів та цінних паперів (акцій, облігацій, купонів до них, векселів (тратт), боргових розписок, акредитивів, чеків, банківських наказів, депозитних сертифікатів, інших фінансових та банківських документів), виражених у валюті України, в іноземній валюті або банківських металах, сумарна фактурна вартість яких перевищує суму, встановлену Митним кодексом України для письмового декларування товарів, що переміщуються громадянами, використовується декларація, зазначена в абзаці шостому пункту 2 цього Положення. Згідно із абзацом шостим пункту 2 вказаного Положення товари декларуються шляхом подання митному органу: декларації транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей.

Форма бланка декларації транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 № 203 «Деякі питання транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей».

Пунктом 18 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5, фізичні особи-резиденти здійснюють валютні операції з транскордонного переміщення валютних цінностей шляхом їх вивезення/пересилання за межі України в загальній сумі, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10 000 євро, на підставі документів, що підтверджують: 1) зняття цією фізичною особою готівки з власних рахунків у банках і квитанції про здійснення валютно-обмінної операції з цією готівкою (у разі здійснення такої операції) виключно на ту суму, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10 000 євро; 2) придбання цією особою банківських металів у банках та/або Національному банку виключно на ту суму, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10 000 євро. Документи, що підтверджують зняття готівки з власних рахунків у банках фізичними особами-резидентами з метою її вивезення, є чинними протягом 90 календарних днів із дня зняття ними готівки з власних рахунків у банках.

Отже, необхідно погодитись із висновками суду першої інстанції про те, що фізичні особи, незалежно від статусу резидент/нерезидент, як при в`їзді, так і при виїзді з України, зобов`язані задекларувати валюту та банківські метали, які сумарно дорівнюють або перевищують еквівалент 10 тис. євро. Запровадження в Україні обмежень щодо вільного транскордонного переміщення валютних цінностей на суму понад 10 тис. євро без їх письмового декларування є частиною програми фінансового моніторингу та заходом валютного контролю, направленим на забезпечення економічної безпеки країни, а також запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 12.06.2024 ОСОБА_1 , слідуючи через митний пост «Дякове» Закарпатської митниці у напрямку виїзду з України, для проходження митного контролю самостійно обрала канал спрощеного митного контролю «зелений коридор», чим відповідно до вимог митного законодавства заявила про відсутність у неї товарів, готівкових коштів чи валютних цінностей, які підлягають обов`язковому письмовому декларуванню.

Разом із тим, як видно з листа митних органів Румунії від 14.02.2025 №CJV_DRV-1503-1/SARIV та долучених до нього копій митних декларацій, 12.06.2024 при в`їзді на територію Румунії через пункт пропуску «Дякове - Халмеу» ОСОБА_1 задекларувала готівкові кошти у сумі 55 000 євро. Надана румунською стороною митна декларація містить анкетні дані позивача, суму переміщених коштів та особистий підпис останньої, що свідчить про підтвердження нею відомостей, зазначених у декларації.

За результатами перевірки інформації в автоматизованих інформаційних системах АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України встановлено факт перетину позивачкою державного кордону саме через «зелений коридор» без подання письмової митної декларації щодо переміщення валютних цінностей.

На підставі вказаних відомостей Закарпатською митницею 01.04.2025 складено протокол про порушення митних правил №0239/UA305000/2025 за ознаками правопорушення, передбаченого частиною першою статті 471 МК України, а постановою Закарпатської митниці від 14.05.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивачки про те, що вона перевозила не 55000, а 22000 євро спільно із батьком, оскільки вказані твердження не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами у розумінні вимог процесуального закону.

Суд апеляційної інстанції враховує, що ні позивачка, ні її батько під час проходження митного контролю на митному посту «Дякове» 12.06.2024 не подавали митному органу України декларації транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей, у яких були би задекларовані готівкові кошти в сумі саме 22000 євро на двох. Крім того, батько позивачки під час в`їзду на територію Румунії взагалі не декларував будь-які валютні цінності.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини щодо перевезення 55 тис. євро на підставі двох цифр сумнівної якості (без суми прописом), оскільки з наявної у справі копії митної декларації від 12.06.2024 можна дійти висновку про декларування позивачкою коштів в сумі саме 55 тис. євро, і саме про таку суму також вказано у супровідних листах митних органів Румунії, адресованих на запити Закарпатської митниці. Вказана декларація особисто підписана позивачкою, та суд першої інстанції слушно зауважив, що відсутні докази звернення позивачки до митних органів Румунії щодо виправлення чи оскарження відомостей, зазначених у митній декларації, а сам по собі факт посилання позивачки на необізнаність у митних правилах, незнання мови чи стан здоров`я не спростовує встановленого факту декларування нею 55 000 євро при в`їзді до Румунії та не звільняє від обов`язку дотримання вимог митного законодавства України щодо письмового декларування валютних цінностей.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права (а саме: не здійснено допит батька позивачки; не взято до уваги показання позивачки як свідка; не надано оцінку письмовим доказам, долученим до позовної заяви щодо джерел походження коштів в сумі 20000 євро), з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до частини першої статті 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

За приписами частин першої, другої статті 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта, висновком правовласника про наявність або відсутність порушення прав інтелектуальної власності; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами, транспортними засобами комерційного призначення - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Посадова особа митного органу, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно із частинами першою, шостою статті 530 МК України законність та обґрунтованість постанови митниці у справі про порушення митних правил можуть бути перевірені судом у зв`язку з поданням позовної заяви або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, - у зв`язку з поданням скарги або в порядку контролю. Перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Суд першої інстанції, враховуючи встановлені обставини, що підтверджені відповідними доказами (протокол про порушення митних правил, відповіді митних органів Румунії, копія митної декларації на бланку встановленої форми № 25 від 12.06.2024), які були досліджені в судовому засіданні, дійшов правильного висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови Закарпатської митниці №0239/UA305000/2025 від 14.05.2025, а пояснення позивачки та надані нею медичні документи і розписки встановлених судом першої інстанції обставин щодо порушення позивачкою митних правил не спростовують. Крім того, підстави для допиту як свідка батька позивачки відсутні з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується перевезення та декларування валютних цінностей лише позивачкою, яка підписала митну декларацію на бланку встановленої форми № 25 від 12.06.2024 (у якій, серед іншого, в графі «походження коштів» вказано про продаж нерухомого майна, а у графі «передбачуване використання» зазначено про кошти для придбання рухомого майна).

Колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції, який не взяв до уваги доводи позивачки щодо недопустимості митної декларації як доказу у зв`язку із здійсненням її перекладу після винесення постанови, оскільки сам документ був отриманий митним органом у межах міжнародного співробітництва компетентних органів (зокрема, в рамках Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Румунії про взаємодопомогу в митних справах, яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 431), містив усі необхідні ідентифікуючі реквізити та був покладений в основу прийнятого рішення у сукупності з іншими матеріалами справи. Копія румунської митної декларації на бланку встановленої форми № 25 від 12.06.2024 з особистим підписом ОСОБА_1 та відмітками митного органу Румунії є належним та допустимим доказом, який підтверджує факт переміщення позивачкою валютних цінностей через митний кордон України.

Стосовно доводів апелянта про порушення строків притягнення позивачки до відповідальності суд апеляційної інстанції зазначає про таке.

Відповідно до частини першої статті 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом.

Колегія суддів погоджується із аргументами відповідача, що саме 06.03.2026, день отримання Закарпатською митницею відповіді митних органів Румунії із завіреною копією митної декларації, якою підтверджено факт декларування позивачкою іноземною валюти митним органам Румунії, є датою виявлення порушення митних правил. Доказів отримання відповідачем копії зазначеної митної декларації раніше вказаної дати матеріали справи не містять. Ураховуючи, що постанову про порушення митних правил Закарпатською митницею винесено 14.05.2025, тому строк накладення адміністративного стягнення, передбачений частиною першою статті 467 МК України, дотриманий. Крім того, з матеріалів справи видно, що на підставі інформації, яка містилася в румунській митній декларації на бланку встановленої форми № 25 від 12.06.2024 з особистим підписом ОСОБА_1 про місце проживання, відповідач скеровував за цією адресою поштове відправлення з протоколом про порушення митних правил, що свідчить про дотримання митним органом приписів частини дев`ятої статті 494 МК України.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що відповідач діяв у межах наданих законом повноважень, на підставі належних та допустимих доказів, а постанова Закарпатської митниці №0239/UA305000/2025 від 14.05.2025 є законною, обґрунтованою та такою, що прийнята із дотриманням вимог митного законодавства, у зв`язку з чим підстави для її скасування відсутні.

За приписами частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За змістом частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно із статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 139, 242, 272, 286, 292, 308, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 червня 2026 року у справі № 308/5863/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя В. М. Валюх

судді Н. В. Бруновська

Р. Б. Хобор

Повне судове рішення складено 29.07.2026.