Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №380/25995/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/25995/24 пров. № А/857/18371/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Глазька С.М., Затолочного В.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року, ухвалене суддею Кисильовою О.Й. у м.Львові о 14:26, повний текст якого складений 31 березня 2025 року, у справі №380/25995/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2024 року позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив:

-визнати протиправними дії, які полягали у протиправному знятті позивача з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання у загальному та у першочерговому порядку;

- поновити позивача на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання у загальному порядку у ІНФОРМАЦІЯ_1 зі збереженням дати первинного зарахування на облік 21.02.2002;

- поновити позивача на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання у першочерговому порядку у ІНФОРМАЦІЯ_1 зі збереженням дати первинного зарахування на облік 04.11.2015.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку для поліпшення житлових умов у місті Львові.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 у порядку та у спосіб, що передбачені Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.01.2021 № 26 розглянути питання перебування ОСОБА_1 на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що право для взяття на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, законодавець пов`язує із незабезпеченням постійним житлом згідно з встановленими законодавством нормами протягом усього часу проходження військової служби.

Водночас, у справі, яка розглядається, слід врахувати, що 03.12.2020 на засіданні Львівської загальногарнізонної житлової комісії ЗХРУ Держприкордонслужби розглянуто питання про надіслання до Адміністрації Держприкордонслужби для розгляду і прийняття рішення матеріалів справи позивача про виключення з числа «службових» двокімнатної квартири АДРЕСА_1 та в подальшому надання її підполковнику ОСОБА_1 для постійного проживання на склад сім`ї – чотири особи (він, дружина, син ОСОБА_2 – 2005 р.н., син ОСОБА_3 – 2013 р.н.) із зняттям з квартирного обліку у м.Львові. При цьому, згідно із відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказаний вище об`єкт нерухомого майна належить на праві приватної власностів ОСОБА_1 одноосібно, у відповідності до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09 січня 2024 року. Тож на момент звернення позивача до відповідача та до суду він вважається таким, що забезпечений житлом в розумінні Закону № 2011-ХІІ, оскільки отримав житло будучи військовослужбовцем Державної прикордонної служби України, а саме квартиру АДРЕСА_1 . Позиція ОСОБА_1 в рамках вказаної справи щодо порушення його прав повністю спростовується обставинами встановленими у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі № 380/11385/22 за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задоволено повністю. Зокрема, в рамках зазначеної вище справи ОСОБА_1 вказував про порушення його прав щодо відмови у знятті статусу «службова» з квартири АДРЕСА_1 і суд виніс рішення на його користь. В цій же справі, ОСОБА_1 вказує про порушення його прав в зв`язку з зняттям статусу "службова" із вказаної квартири. Таким чином позиція ОСОБА_1 є алогічною та не послідовною, з урахуванням встановлених преюдиціальних обставин в рамках справи № 380/11385/22 за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стосовно забезпеченості ОСОБА_1 житлом. Як слідує з відомостей Державного реєстру речових прав, позивач є одноосібним власником житлової квартири у будинку АДРЕСА_2 житловою площею 28,5 кв.м. Таким чином, на момент розгляду справи, ОСОБА_1 забезпечений житловою площею в межах норм діючого законодавства в тому числі Постанови Львівської обласної державної адміністрації і об`єднання профспілок Львівщини від 13 березня 2017 року №1. Право членів сім`ї військовослужбовця є похідним від права позивача по справі. Оскільки члени сім`ї ОСОБА_1 не вказують про порушення їх прав, відтак твердження позивача по справі про обставини незабезпеченості житлом в межах норми є необґрунтованими та безпідставними, а сам позивач не вважається таким, що потребує поліпшення житлових умов. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті. Протягом проходження військової служби ОСОБА_1 був забезпечений житлом один раз протягом всього часу проходження військової служби. Ба більше, своє право ОСОБА_1 захистив в судовому порядку. Відтак іншої форми поведінки в ІНФОРМАЦІЯ_3 як зняття позивача з квартирного обліку в житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 не було і не може бути.

Стосовно повідомлення позивача по справі про зняття з квартирного обліку, ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначає наступне. Як зазначено вище, 03.12.2020 на засіданні Львівської загальногарнізонної житлової комісії ЗХРУ Держприкордонслужби розглянуто питання про надіслання до Адміністрації Держприкордонслужби для розгляду і прийняття рішення матеріалів справи позивача про виключення з числа «службових» двокімнатної квартири АДРЕСА_1 та в подальшому надання її підполковнику ОСОБА_1 для постійного проживання на склад сім`ї – чотири особи (він, дружина, син ОСОБА_2 – 2005 р.н., син ОСОБА_3 – 2013 р.н.) із зняттям з квартирного обліку у м.Львові. У відповідності до п. 2.2. розділу ІІ Наказу АДПСУ від 12 грудня 2007 року №1040 «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України» (який діяв в період виникнення спірних правовідносин) у Державній прикордонній службі України всі рішення щодо включення (виключення) житлового приміщення до (з) числа службового приймаються Адміністрацією Держприкордонслужби. Відповідно в ІНФОРМАЦІЯ_3 не було імперативного обов`язку повідомляти позивача про зняття з квартирного обліку, оскільки протокол від 03.12.2020 був у встановленому порядку скерований до Адміністрації Держприкордонслужби для його реалізації та прийняття відповідного рішення на виконання вимог вказаного вище Наказу.

Окрім цього, згідно доводів скаржника, поза увагою Львівського окружного адміністративного суду залишились наступні обставини.

Як було зазначено вище, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі № 380/11385/22 за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_5 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задоволено повністю. Зокрема, визнано протиправним дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо повернення на доопрацювання до ІНФОРМАЦІЯ_1 списків розподілу постійних жилих приміщень та облікової справи військовослужбовця запасу ОСОБА_1 щодо надання йому житла для постійного користування шляхом виключення житла, в якому він проживає ( АДРЕСА_3 ), з числа службового. Зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України (місцезнаходження вул.Володимирська, 26, м.Київ, 01034; код ЄДРПОУ: 00034039) погодити список розподілу постійних жилих приміщень ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо надання військовослужбовцю запасу ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) житла для постійного користування шляхом виключення житла, в якому він проживає ( АДРЕСА_3 ), з числа службового та подати до виконавчого комітету Львівської міської ради клопотання про виключення з числа службових вказаної квартири. Вказане рішення суду набрало законної сили 17 березня 2023 року. В порядку виконання вказаного рішення суду Адміністрацією Державної прикордонної служби України погоджено список розподілу постійних жилих приміщень ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо надання військовослужбовцю запасу ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) житла для постійного користування шляхом виключення житла, в якому він проживає ( АДРЕСА_3 ), з числа службового та подати до виконавчого комітету Львівської міської ради клопотання про виключення з числа службових вказаної квартири. Вказане рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України виконано на засіданні житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України та оформлене протоколом №16 від 21 травня 2023 року (копія додається). На виконання вказаного вище рішення, житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України до ІНФОРМАЦІЯ_3 було від Адміністрації Державної прикордонної служби України скеровано вказаний вище протокол житлової комісії та список розподілу постійних житлових приміщень (копія додається). Вказане підтверджується супровідним листом від 24 травня 2023 року. З метою виключення з числа службових квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_3 , Західним регіональним управлінням направлено клопотання № 702.1/4635-23-Вих. від 31 травня 2023 року до Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради з відповідними документами (копія додається). Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради 26 червня 2023 року видано наказ №227 «Про вилучення квартири АДРЕСА_1 з обліку службових та зміну договору найму на ОСОБА_1 » (копія додається). З метою реалізації законних прав військовослужбовця запасу ОСОБА_4 , з врахуванням наказу №227 від 26 червня 2023 року, Адміністрацією Державної прикордонної служби України видано наказ № 465-АГ від 06 липня 2023 року про передавання квартир в комунальну власність (копія додається). 02 листопада 2023 року ухвалою Львівської міської ради № 3997 було надано згоду на прийняття з державно власності у власність територіальної громади квартири АДРЕСА_1 . 14 грудня 2023 року ухвалою Львівської міської ради №4158 вирішено прийняти вказану квартиру з державної власності у власність Львівської міської територіальної громади. В подальшому Львівською міською радою 09 січня 2024 року було видане Свідоцтво про право власності на квартиру ОСОБА_1 . З врахуванням викладених вище обставин, на виконання рішення Львівської загальногарнізонної житлової комісії ЗХРУ Держприкордонслужби, яке оформлене протоколом від 03 грудня 2020 року, ОСОБА_1 було виключено зі списків осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання в загальному та першочерговому порядку з 12 липня 2023 року (тобто з моменту фактичної передачі квартири в комунальну власність).

На підставі зібраних та досліджених доказів, аналізуючи норми чинного законодавства, скаржник вказує на те, що слід дійти до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії до задоволення не підлягають

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив військову службу з 01.08.1994 до 20.01.2021 та з серпня 2015 року набув статусу учасника бойових дій.

05.03.2009 житлова комісія ІНФОРМАЦІЯ_6 зарахувала ОСОБА_1 на квартирний облік для отримання службового житлового приміщення у м. Львові із складом сім`ї три особи ( ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_5 , син ОСОБА_2 2005 р.н.).

29.01.2010 на спільному засіданні командування та житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_7 , яке оформлене протоколом № 1, вирішено абзац протоколу № 1 засідання житлової комісії від 05.03.2009 щодо зарахування на квартирний облік майора ОСОБА_1 доповнити словами "із збереженням дати постановки на квартирний облік по Львівському гарнізону з 21.02.2002 року".

04.11.2015 на засіданні Львівської загальногарнізонної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 , як учасник бойових дій, включений до списку осіб, що потребують першочергового отримання житла.

03.12.2020 на засіданні ІНФОРМАЦІЯ_8 , оформленого протоколом № 5 розглянутий рапорт ОСОБА_1 від 06.10.2020 про виключення з числа “службових” двокімнатної квартири АДРЕСА_1 та надання її для постійного проживання та вирішено надіслати до Адміністрації ДПС України для розгляду і прийняття рішення матеріали про виключення вказаної квартири із числа “службових” і надання її підполковнику ОСОБА_1 для постійного проживання на склад сім`ї чотири особи ( ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_6 , син ОСОБА_2 - 2005 р. н., син ОСОБА_3 – 2013 р. н.) із зняттям з квартирного обліку у м. Львові.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.01.2021 № 13-ос підполковник ОСОБА_1 звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу з 20.01.2021. Вислуга років станом на 20.01.2021 становить: 26 років 05 місяців 15 днів.

05.07.2021 на засіданні житлової комісії Адміністрації ДПС України, оформленого протоколом № 2/1, серед іншого, вирішено повернути на доопрацювання до ІНФОРМАЦІЯ_3 списки розподілу постійних жилих приміщень та облікові справи, у тому числі справу ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що при прийнятті рішення про виключення житла з числа службових житловою комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 не враховані вимоги законодавчих актів України, зокрема, абз. 1 п. 1 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", абз. 1 ст. 48 Житлового кодексу Української РСР, п. 53 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР (жиле приміщення надається громадянам у межах 13,65 квадратного метра жилої площі на одну особу, але не менше рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населеному пункті), а тому забезпечення військовослужбовця запасу ОСОБА_1 житлом менше рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею у даному населеному пункті суперечитиме вимогам чинного законодавства.

ОСОБА_1 оскаржив дії Адміністрації ДПС України щодо повернення на доопрацювання списків розподілу постійних жилих приміщень та облікові справи.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2022 у справі №380/11395/22 зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України погодити список розподілу постійних жилих приміщень ІНФОРМАЦІЯ_9 щодо надання військовослужбовцю запасу ОСОБА_1 житла для постійного користування шляхом виключення житла, в якому він проживає ( АДРЕСА_3 ), з числа службового та подати до виконавчого комітету Львівської міської ради клопотання про виключення з числа службових вказаної квартири.

30.08.2021 відповідач надіслав позивачу лист за № 702/С-22, яким повідомив, що станом на 01.07.2021 у списку осіб, які зараховані на квартирний облік у місті Львові ОСОБА_1 перебуває під № 40. У списку осіб, які користуються правом першочергового отримання житлових приміщень у місті Львові ОСОБА_1 перебуває під № 74.

15.05.2023 на засіданні житлової комісії Адміністрації ДПС України, оформленого протоколом № 16, вирішено погодити рішення Об`єднаної житлової комісії Західного управління щодо надання житла в постійне користування шляхом виключення з числа службових двокімнатної квартири АДРЕСА_1 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2022 у справі №380/11395/22.

Наказом Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 26.06.2023 № 227 вирішено вилучити з обліку службових квартиру АДРЕСА_5 .

06.07.2023 Державна прикордонна служба України видала наказ № 465-АГ про передавання квартир, у тому числі, квартири АДРЕСА_1 у комунальну власність.

09.11.2024 Львівська міська рада видала ОСОБА_1 Свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

15.06.2024 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .

05.07. 2024 представник позивача звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_9 із адвокатським запитом про надання інформації щодо перебування ОСОБА_1 на квартирному обліку після приватизації квартири АДРЕСА_1 .

11.07.2024 ІНФОРМАЦІЯ_10 надало позивачу відповідь на запит, зазначивши, що згідно протоколу № 5 від 03.12.2020 засідання Львівської загальногарнізонної житлової комісії ОСОБА_1 знятий з квартирного обліку у зв`язку із виключенням з числа службових двокімнатної квартири АДРЕСА_1 та в подальшому її надання підполковнику ОСОБА_1 для постійного проживання із членами сім`ї.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо виключення його із квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання у загальному та у першочерговому порядку, звернувся до суду за захистом порушеного права.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03 квітня 2003 року № 661-IV (далі - № 661), на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні

За положенням ст. 14 Закону, до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

Комплектування Державної прикордонної служби України військовослужбовцями і проходження ними військової служби здійснюються на підставі Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

За статтею 25 Закону, військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 40 Закону № 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Зі змісту пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 2011-ХІІ вбачається, що дія цього Закону поширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Відповідно до положень статті 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За умовами абзацу 1 пункту 1 статті 12 Закону №2011-ХІІ Держава забезпечує військовослужбовців житлом або за їхнім бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання житло відповідно до цього Закону та інших законів України.

Військовослужбовцям, які мають вислугу в календарному обчисленні 20 років і більше, а також особам, звільненим з військової служби за станом здоров`я, за віком, у зв`язку із скороченням штату або проведенням інших організаційних заходів, та членам їх сімей, членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, безоплатно надається у власність житло (у тому числі житло, яке вони займають у будинках державного житлового фонду або житлового фонду територіальних громад, якщо таке житло придбане або збудоване за рахунок коштів державного бюджету та передане у комунальну власність) або за їхнім бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання житло за рахунок коштів державного бюджету. (абзац 3 пункту 1 статті 12 Закону №2011-ХІІ).

Абзацом 1 пункту 9 статті 12 Закону №2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовці у разі звільнення з військової служби за станом здоров`я, за віком, у зв`язку із скороченням штату або проведенням інших організаційних заходів, а також військовослужбовці, які на час звільнення мають вислугу в календарному обчисленні 20 років і більше або набули право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та на день звільнення з військової служби перебували на обліку осіб, які мають право скористатися державною підтримкою для реалізації права на житло, продовжують перебувати на такому обліку та користуються переважним правом на одержання житла в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зазначеним Законом держава взяла на себе обов`язок один раз протягом усього часу проходження військової служби забезпечити військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог цього Закону та інших законів України, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України жилими приміщеннями для постійного проживання або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення, за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Механізм визначення розміру і надання такої компенсації установлено Порядком визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 728 від 02.09.2015 (далі - Порядок № 728), а порядок діяльності житлових комісій органів Держприкордонслужби врегульований Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України № 26 від 18.01.2021 (далі - Інструкція № 26).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 728 та частини дев`ятої статті 12 Закону № 2011-XII військовослужбовці та члени їх сімей мають право отримати грошову компенсацію за неотримане житло один раз протягом усього часу проходження військової служби.

Тобто, це право за своєю природою є одноразовим і остаточним, реалізувавши його шляхом фактичного отримання коштів, особа вичерпує відповідний публічно-правовий обов`язок держави, а її житлова справа підлягає закриттю.

Відповідно до статті 12 Закону України №2011-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року за № 1081 затверджений Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, з наступними змінами та доповненнями, у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Порядок №1081).

Пунктом 4 названого Порядку закріплено, що центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво Збройними Силами, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, правоохоронні органи спеціального призначення, розвідувальні органи, Держспецтрансслужба та Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями видають нормативно-правові акти з питань забезпечення військовослужбовців житлом, а також щороку визначають обсяги службового житла і житла, що надається військовослужбовцям для постійного проживання.

Саме на реалізацію наведеної бланкетної норми наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 січня 2021 року № 26, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 березня 2021 року за №344/35966 затверджена Інструкція з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями.

Так, Інструкція з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями визначає порядок організації забезпечення жилими приміщеннями (крім військовослужбовців строкової служби) Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба), а також осіб, звільнених у запас або відставку, що після звільнення продовжують перебувати на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, в органах Держприкордонслужби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання (далі - члени їх сімей).

Відповідно до пункту 2 розділу I «Загальні положення» Інструкції №26 військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання від Держприкордонслужби один раз протягом усього часу проходження військової служби шляхом:

- надання новозбудованого, вивільненого або придбаного житла;

- надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення;

- виключення житла, в якому проживають військовослужбовці та члени їх сімей, із числа службового.

Члени сім`ї військовослужбовця, які внесені в його особову і облікову справи у встановленому законодавством порядку, проживають та зареєстровані разом з ним, мають право на забезпечення житлом разом з військовослужбовцем.

Військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними (крім осіб, звільнених у запас або відставку, та членів їх сімей, а також військовослужбовців, які не здали житло за попередніми місцями служби), забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства (пункт 3 розділу I «Загальні положення» Інструкції №26).

У відповідності із пунктом 4 розділу I «Загальні положення» Інструкції №26 військовослужбовцям, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання та які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Жилі приміщення для постійного проживання або грошова компенсація за належне для отримання жиле приміщення надаються військовослужбовцям та членам їх сімей один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними та членами їх сімей не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Питання, пов`язані із забезпеченням військовослужбовців жилою площею, вирішують житлові комісії (об`єднані житлові комісії) за місцем проходження ними служби та перебування на обліку для поліпшення житлових умов (пункту 7 розділу І Інструкції №26).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Інструкції №26 для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, списків військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею), розподілу жилої площі та виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, у кожному органі Держприкордонслужби створюється житлова комісія.

Згідно із пунктом 5 цього розділу житлова комісія органу Держприкордонслужби (об`єднана житлова комісія) приймає рішення щодо:

включення військовослужбовців та членів їх сімей до списків військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею) і виключення їх з таких списків;

зарахування військовослужбовців та членів їх сімей на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання і зняття їх з такого обліку;

надання військовослужбовцям та членам їх сімей службових жилих приміщень (службової жилої площі), жилих приміщень для постійного проживання або виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення у встановленому законодавством порядку;

забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання шляхом виключення утримуваного ними житла з числа службового у встановленому законодавством порядку;

внесення змін до облікових справ військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов;

розгляду заяв, скарг та пропозицій із житлових питань;

перегляду раніше прийнятих комісією або в порядку правонаступництва рішень, якщо їх було прийнято з порушенням вимог законодавства, у тому числі, якщо не враховано документи, наявні в обліковій справі на дату розгляду питання.

Рішення про зарахування військовослужбовців та членів їх сімей на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради.

З метою з`ясування інформації щодо наявності у військовослужбовця або членів його сім`ї жилої площі житлова комісія органу Держприкордонслужби (об`єднана житлова комісія) має право запитувати у встановленому законодавством порядку в державних органів, установ, організацій та громадян відповідні документи.

Рішення житлової комісії оформлюється протоколом засідання житлової комісії / об`єднаної житлової комісії. Протокол підписується членами комісії, які були присутні на засіданні житлової комісії, та затверджується керівником органу Держприкордонслужби, наказом якого утворена ця комісія (пункт 7 розділу ІІ Інструкції №26).

Згідно зі статтею 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 ЖК України, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Статтею 31 ЖК України, визначено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Згідно зі статтею 34 ЖК України, такими, що потребують поліпшення житлових умов, визнаються громадяни, забезпечені житловою площею нижчою за рівень, визначений чинним законодавством, а згідно статті 37 ЖК України облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв`язку з виходом на пенсію.

Стаття 40 ЖК України, визначає, що громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другої цієї статті.

Відповідно до норм ч. 2 зазначеної статті, громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов, зокрема, у випадках поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.

Зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік.

Про зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов громадяни повідомляються у письмовій формі з зазначенням підстав зняття з обліку.

Порядком № 1081 визначений алгоритм обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, надання житлових приміщень для постійного проживання. Облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.

Військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини. На засіданні житлової комісії має право бути присутнім військовослужбовець, стосовно якого вирішується питання зарахування на облік (п. 24 Порядку № 1081).

За правилами п. 30 Порядку № 1081 військовослужбовці знімаються з обліку, зокрема, у разі поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.

Аналіз положень наведених вище законодавчих актів: Житлового кодексу України, Закону № 2011-ХІІ, Порядку № 1081 та Інструкції № 26 свідчить на користь висновку, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, у тому числі шляхом забезпечення житлом для постійного проживання у разі, якщо мають вислугу на військовій службі 20 років і більше або грошовою компенсацією за належне для отримання жиле приміщення.

З метою забезпечення військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах ведеться облік таких військовослужбовців. Військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла.

Для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, списків таких військовослужбовців у кожному органі Держприкордонслужби створюється житлова комісія, формою роботи якої є засідання.

Житлова комісія органу Держприкордонслужби приймає рішення із житлових питань у формі протоколу, у тому числі щодо включення військовослужбовців та членів їх сімей до списків військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями, а також щодо виключення військовослужбовців з таких списків.

У силу приписів ЖК України про зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов особи повідомляються у письмовій формі з зазначенням підстав зняття з обліку.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1-3 ст.90 КАС України).

Слід зазначити, що повноважень житлової комісії органу Держприкордонслужби належить прийняття рішень із житлових питань, у тому числі щодо включення військовослужбовців до списків осіб, які потребують поліпшення житлових умов, а також щодо виключення військовослужбовців із таких списків.

Згідно доводів скаржника, виключення позивача з обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов відбулося на виконання рішення житлової комісії, оформленого протоколом № 5 від 03.12.2020 шляхом не зазначення позивача у Списках осіб, які потребують поліпшення житлових умов як у загальному, так і в першочерговому порядку, починаючи з 12.07.2023, тобто з моменту фактичної передачі квартири АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_1 . Підставою для зняття позивача з квартирного обліку було поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла, тобто фактичне отримання квартири у власність для постійного проживання.

Наведені доводи не підтверджують правомірності дій відповідача, оскільки відповідного рішення про виключення позивача з квартирного обліку із зазначенням підстав, передбачених ч.1 ст.40 ЖК України, п. 30 Порядку № 1081 та п. 18 Інструкції № 26 після фактичного отримання позивачем квартири у власність житлова комісія ІНФОРМАЦІЯ_3 не приймала.

Як слушно вказано судом першої інстанції, порушення відповідачем порядку ведення квартирного обліку шляхом виключення ОСОБА_1 зі списків осіб, які потребують поліпшення житлових умов без прийняття з цього питання обгрунтованого рішення та без письмового повідомлення особи про прийняття такого рішення, на переконання суду, перешкоджає позивачу у реалізації його права на оскарження рішення житлової комісії у порядку та у спосіб, що передбачені законодавством, яке регулює спірні правовідносини.

Вирішуючи питання про виключення позивача з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов без прийняття з цього питання обгрунтованого рішення, відповідач, відповідно до пунктів 1-8 ч. 2 ст. 2 КАС України, повинен був діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Натомість відповідач, вчиняючи оспорювані дії, порушив вимоги ЖК України, Порядку № 1081 та Інструкції № 26.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Колегія суддів зазначає, що встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень визначеним статтею 2 КАС України критеріям для оцінювання рішення (дій), є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

Оскільки протиправні дії відповідача полягають у неприйнятті ним обгрунтованого рішення про виключення позивача з квартирного обліку, як це передбачено Інструкцією №26, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача у порядку та у спосіб, що передбачені Інструкцією № 26, розглянути питання перебування ОСОБА_1 на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання.

Водночас питання правомірності перебування позивача на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов з дати первинного зарахування на загальний облік з 21.02.2002 та з дати зарахування на облік першочергового отримання житла - з 04.11.2015 у спосіб, передбачений Інструкцією № 26, знаходиться поза межами дослідження розглядуваного спору, оскільки відповідного рішення комісією прийнято не було.

Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року у справі №380/25995/24 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко

судді С. М. Глазько

В. С. Затолочний