Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №320/48523/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 320/48523/25 пров. № А/857/20408/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Димарчук Т.М.,

суддів – Москаля Р.М., Сала П.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року (суддя – Брильовський Р.М., м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у вересні 2025 року звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправним дії командира та начальника фінансового органу військової частини НОМЕР_1 щодо порядку та правил (настанов, інструкцій) виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги підполковнику ОСОБА_1 , за час проходження військової служби за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 з 05.02.2025 по 18.07.2025;

- зобов`язати начальника фінансового органу військової частини НОМЕР_1 провести відповідні перерахунки недоплачених сум грошового забезпечення та підйомної допомоги підполковнику ОСОБА_1 , з урахуванням вимог пунктів 4, 5, 11 розділу II Порядку 1, примітки 42 до штату запасної роти, підпункту б) пункту 1 Доручення, пунктів 1 - 3, 5, 6 Порядку 2 та даних грошового атестату з попереднього місця служби (військова частина НОМЕР_2 );

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 , на підставі результатів відповідних перерахунків, внести зміни у відповідні накази щодо виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги підполковнику ОСОБА_1 та здійснити відповідні виплати.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Вказує про те, що на підставі наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 17.01.2025 №44 був призначений на посаду офіцера резерву військової частини НОМЕР_3 (в/ч НОМЕР_1 ) та проходив службу з 05.02.2025 по 18.07.2025. Наказом в/ч НОМЕР_1 від 05.02.2025 №40 позивачу встановлено посадовий оклад 3440 грн (12 тарифний розряд) що, на переконання позивача, суперечить вимогам Наказу Міністерства оборони України №260, яким передбачено збереження посадового окладу за останньою займаною посадою для осіб офіцерського складу, призначених на посади змінного складу. Попри часткову виплату заборгованості (72 828,99 грн), недоплата грошового забезпечення за період з 05.02.2025 по 18.07.2025 становить 4 711,29 грн у зв`язку з неврахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень. Крім того, підйомна допомога виплачена позивачу не в повному обсязі: недоплата становить 874,68 грн, а підйомна допомога на членів сім`ї у розмірі 20 742,99 грн не виплачена, що суперечить вимогам Наказу Міністерства оборони України №45. Звернення та запити щодо проведення остаточного перерахунку і надання інформації залишені без відповіді у строки, визначені Законом України "Про звернення громадян" та Законом України "Про доступ до публічної інформації". Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.03.2026 позов задоволено частково. Визнано протиправним дії військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 27.06.2025 та запиту на отримання інформації від 8.09.2025. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 27.06.2025 та запит на отримання інформації від 8.09.2025. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням в частині відмовлених позовних вимог, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційних вимог стосовно не включення надбавки за роботу в умовах режимних обмежень до складу грошового забезпечення зазначає, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 в період з 05.02.2025 по 18.07.2025 у складі змінного складу на посаді офіцера резерву 33 запасної роти військової частини НОМЕР_1 та за вказаний період не отримав виплату надбавки за роботу в умовах режимних обмежень. Водночас до зарахування у змінний склад позивач обіймав посаду заступника командира-начальника логістики військової частини НОМЕР_2 , за якою йому була встановлена та виплачувалася надбавка за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу відповідно до «Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці», затвердженого Постановою КМУ від 15.06.1994 №414 та Порядку 1. Вказує, що на даний час має чинний допуск до державної таємниці, який не скасовувався. Покликається на положення Окремого доручення Міністра оборони України, згідно з яким забезпечено з 01.03.2024 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, призначеним на посади змінного складу військових частин (підрозділів) резерву Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту України, з розрахунку: військовослужбовцям, призначеним на посади змінного складу з інших військових частин: додаткових видів грошового забезпечення – у розмірах, встановлених за останньою займаною штатною посадою. Суд першої інстанції жодним чином не дослідив дане питання та прийняв рішення з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для вирішення цього спору. Стосовно не виплати підйомної допомоги, вказує, що відсутність акта перевірки факту переїзду є процедурним порушенням з боку відповідача, оскільки саме цей документ є основною підставою для виплати підйомної допомоги на членів сім`ї.

Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

З метою отримання підйомної допомоги на себе та на членів сім`ї (при переміщенні до нового місця служби) позивач подав рапорт до військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до рапорту від 27.06.2025 позивач звернувся до командира військової частини у якому просив перерахувати та виплатити кошти за період з 05.02.2025 по 27.06.2025, що були недоплачені в результаті невірного встановлення посадового окладу, згідно наказом командира військової частини НОМЕР_1 ( по стройовій частині) від 05.022025 №40.

Відповідно до витягу із наказу військової частини НОМЕР_1 від 18.07.2025 №207 позивач вважається таким, що з 18.07.2025 справи та посаду здав. Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 05.02.2018 №45, підйомну допомогу при переміщені до нового місця служби виплачено у розмірі 31026, 95 грн.

Позивач подав запит на отримання інформації від 8.09.2025 до відповідача у якому просив надати інформацію щодо нарахування та виплати йому підйомної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї, який переїхав з позивачем на нове місце військової служби, за час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 з 5.02.2025 по 18.07.2025.

Станом на день подання позовної заяви позивач відповіді на рапорти не отримав.

Позивач вважає протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неправильного застосування порядку та правил (настанов, інструкцій) при нарахуванні і виплаті йому грошового забезпечення та підйомної допомоги за період проходження військової служби з 05.02.2025 по 18.07.2025, що призвело до неповного та неналежного визначення розміру належних йому виплат, відтак звернувся з відповідним позовом до суду.

Розглянувши публічно-правовий спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а належним способом захисту прав позивача в спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача розглянути рапорт від 27.06.2025 позивача про перерахунок та виплату коштів за період з 05.02.2025 по 27.06.2025, що були недоплачені в результаті невірного встановлення посадового окладу, згідно наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 5.02.2025 №40 та запит на отримання інформації від 8.09.2025. При цьому, суд не надав правову оцінку питанню наявності (чи відсутності) у позивача права на надбавку за роботу в умовах режимних обмежень на період перебування на посаді змінного складу військової частини резерву та права на отримання підйомної допомоги на членів сім`ї. Також зазначив, що суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України, критеріям, за загальним правилом, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суспільні відносини, пов`язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України врегульовано Законом України «Про державну таємницю» від 21.01.1994 №3855-ХІІ (далі Закон №3855-ХІІ).

Державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою. (абзац 2 статті 1 Закону №3855-ХІІ)

Віднесення інформації до державної таємниці - процедура прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього. (абзац 3 статті 1 Закону №3855-ХІІ).

Гриф секретності - реквізит матеріального носія секретної інформації, що засвідчує ступінь секретності даної інформації. (абзац 4 статті 1 Закону №3855-ХІІ)

Допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації. (абзац 6 статті 1 Закону №3855-ХІІ)

Доступ до державної таємниці - надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень. (абзац 7 статті 1 Закону №3855-ХІІ)

Спеціально уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці є Служба безпеки України. (частина 5 статті 5 Закону №3855-ХІІ)

Умови, за яких державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації можуть отримати дозвіл на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, установлено статтею 20 Закону України «Про державну таємницю».

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про державну таємницю» залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці: форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно»; форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «цілком таємно» та «таємно»; форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності «таємно», а також такі терміни дії допусків: для форми 1 - 5 років; для форми 2 - 7 років; для форми 3 - 10 років.

Згідно із частиною другою статті 22 Закону України «Про державну таємницю» допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини сьомої статті 22 Закону України «Про державну таємницю» надання допуску передбачає: визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; перевірку громадянина у зв`язку з допуском до державної таємниці; взяття громадянином на себе письмового зобов`язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв`язку з його допуском до державної таємниці; ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.

Перевірка громадян у зв`язку з їх допуском до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у строк до одного місяця у порядку, встановленому цим Законом і Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність". (частина 1 статті 24 Закону №3855-ХІІ)

У ході перевірки органами Служби безпеки України з`ясовуються наявність чи відсутність обставин, передбачених пунктами 2 і 4 частини першої та частиною другою статті 23 цього Закону. За результатами перевірки органи Служби безпеки України надсилають протягом п`яти робочих днів з дня її закінчення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, що звернулися з приводу надання громадянам допуску до державної таємниці, повідомлення про надання або відмову в наданні такого допуску. (частина 2 статті 24 Закону №3855-ХІІ)

Доступ до державної таємниці надається дієздатним громадянам України, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-дослідної діяльності або навчання (частина 1 статті 27 Закону №3855-ХІІ)

Рішення про надання доступу до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв приймають керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, у яких виконуються роботи, пов`язані з державною таємницею, або зберігаються матеріальні носії секретної інформації. (частина 2 статті 27 Закону №3855-ХІІ)

Статтею 30 Закону України «Про державну таємницю» визначено, що у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог закону Кабінетом Міністрів України видано постанову від 15.06.1994 № 414, якою затверджено Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці.

У пункті 1 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 414 (далі Положення №414), зазначено, що воно визначає види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших державних органів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (далі - особи, які працюють в умовах режимних обмежень).

Згідно із пунктом 2 Положення №414, особам, які працюють в умовах режимних обмежень, крім працівників режимно-секретних органів, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «особливої важливості», - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно», - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно», - 10 відсотків.

Відповідно до пункту 5 Положення №414, такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов`язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.

Згідно з пунктом 1 розділу ХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі Порядок №260) військовослужбовцям, яким надано доступ до державної таємниці та які виконують службові обов`язки в умовах режимних обмежень у зв`язку з роботою, що передбачає доступ до державної таємниці відповідно до функціональних обов`язків, займаються розробкою, виготовленням, обліком, зберіганням і використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв секретної інформації, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом охорони державної таємниці, виплачується надбавка до посадових окладів.

Пунктом 2 розділу ХІ Порядку №260 визначено, що розмір надбавки військовослужбовцям (крім військовослужбовців режимно-секретних органів), які працюють в умовах режимних обмежень, установлюється у відсотках до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації:

відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості", - 20 відсотків;

відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків;

відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 10 відсотків.

Для виплати надбавки військовослужбовцям, які працюють в умовах режимних обмежень, командир військової частини щорічно станом на 01 січня визначає наказом розмір надбавки відповідно до номенклатури посад військовослужбовців і працівників, зайняття яких потребує оформлення допуску до державної таємниці, за погодженням з режимно-секретним органом. (абзац 1 пункту 3 розділу ХІ Порядку №260).

Відповідно до пункту 4 розділу ХІ Порядку №260 надбавка військовослужбовцям, які працюють в умовах режимних обмежень, виплачується із дня вступу до виконання обов`язків за посадами, але не раніше дня отримання допуску до державної таємниці за номенклатурою посад та дня підписання наказу про призначення, у тому числі й у разі тимчасового виконання обов`язків за посадами, до яких вони допущені.

Виплата військовослужбовцям надбавки припиняється із дня, наступного за днем: звільнення від виконання обов`язків за посадою чи вступу до тимчасового виконання обов`язків за посадою, за якою виплату надбавки не встановлено; припинення доступу до матеріальних носіїв секретної інформації; закінчення науково-дослідних і науково-конструкторських робіт.

При цьому, згідно із пунктом 17 розділу 1 Порядку № 260, який застосовується з 24.02.2022 на період дії воєнного стану, виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

23.05.2024 з метою визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовцям, призначеним на посади змінного складу військових частин (підрозділів) резерву Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту України, та враховуючи положення п.17 розділу І Порядку №260, Міністр оборони України видав Окреме доручення № 3133/уд, яким відповідним керівникам, зокрема Збройних Сил України, доручено забезпечити з 01.03.2024 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, призначеним на посади змінного складу військових частин (підрозділів) резерву Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту України, з розрахунку: військовослужбовцям, призначеним на посади змінного складу з інших військових частин, виплата додаткових видів грошового забезпечення здійснюється у розмірах, установлених за останньою займаною штатною посадою.

З огляду на наведене, у разі, якщо за штатною посадою на день звільнення з посади військовослужбовець отримував надбавку за роботу в умовах режимних обмежень та не втратив право на її отримання, за час перебування на посаді змінного складу військової частини резерву грошове забезпечення підлягає виплаті з урахуванням такої надбавки.

Вказане узгоджується з роз`ясненням Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, наданим ОСОБА_1 від 07.05.2026.

Згідно з Наказом начальника генерального штабу ЗСУ від 17.01.2025 №44 підполковника ОСОБА_1 , заступника командира полку – начальника логістики Військової частини НОМЕР_2 повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », призначено на посаду, передбачену штатом воєнного часу у зв`язку із введенням правового режиму воєнного стану, а саме офіцером резерву запасного взводу 33 запасної роти Військової частини НОМЕР_1 .

Сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 отримував надбавку за роботу в умовах режимних обмежень за попередньою займаною посадою (заступника командира-начальника логістики військової частини НОМЕР_2 ) у розмірі 15% посадового окладу відповідно до «Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці», затвердженого Постановою КМУ від 15.06.1994 №414.

Також, відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 , втратив право на її отримання.

Відтак, враховуючи приписи Порядку №260, Окремого доручення Міністра оборони України від 23.05.2024 № 3133/уд, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 має право на виплату грошового забезпечення з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень на період перебування на посаді змінного складу військової частини резерву, а саме на посаді офіцера резерву запасного взводу 33 запасної роти Військової частини НОМЕР_1 з 05.02.2025 по 18.07.2025.

Стосовно виплати підйомної допомоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» врегульовується продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців.

Частиною 1 цієї статті передбачено, що при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв`язку з передислокацією військової частини їм виплачується:

1) підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби;

2) добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі на військовослужбовця та кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає разом з ним.

Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги затверджено наказом Міністерства оборони України № 45 від 05.02.2018 (далі - Порядок № 45).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 45 у разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, та тих, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням на навчання до вищих військових навчальних закладів, вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи (далі - військові навчальні заклади), та військових коледжів або навчальних центрів (навчальних підрозділів), термін навчання в яких становить шість місяців і більше, без збереження посади за попереднім місцем служби або у зв`язку з передислокацією військової частини (підрозділу військової частини), установи, організації (далі - військова частина) їм виплачується:

- підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім`ї, який переїхав з ним на нове місце військової служби;

- добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі (далі - добові) на військовослужбовця та кожного члена його сім`ї, який переїхав разом з ним.

Пунктом 2 Порядку № 45 визначено, що право на отримання підйомної допомоги і добових для військовослужбовців виникає:

- на дату прийняття військовослужбовцем посади та справ - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на посаду;

- на дату зарахування на навчання - для військовослужбовців, які зараховані на навчання до військових навчальних закладів;

- на дату прибуття до місця дислокації, оголошений наказом командира військової частини, - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби у складі військової частини (підрозділу) в інший населений пункт.

Розмір підйомної допомоги обчислюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, установлених військовослужбовцю за новим місцем військової служби на дату, коли військовослужбовець приступив до виконання обов`язків за посадою (зарахування на навчання), або на дату прибуття до нового місця дислокації військової частини, на членів сім`ї - на дату реєстрації рапорту військовослужбовця про виплату підйомної допомоги на членів сім`ї військовослужбовця, які переїхали з ним до нового місця військової служби.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 45 виплата військовослужбовцям підйомної допомоги та добових здійснюється за новим місцем військової служби (місцем навчання) відповідно до наказу командира (начальника) військової частини (військового навчального закладу) із зазначенням нарахованої суми виплат.

У наказі зазначаються дата та номер наказу про призначення військовослужбовця на військову посаду (зарахування на навчання), дата, коли він приступив до виконання обов`язків за посадою, дата вибуття з попереднього місця військової служби та прибуття на нове місце військової служби (на нове місце дислокації військової частини).

Військовослужбовцям, які на дату прибуття до іншого населеного пункту перебувають у розпорядженні відповідного командира, виплата підйомної допомоги та добових здійснюється після призначення їх на посади та вступу до виконання обов`язків за посадами за новим місцем військової служби в цьому населеному пункті.

Відповідно до п. 9 Порядку № 45 виплата добових здійснюється за кожний день перебування в дорозі військовослужбовця та кожного члена його сім`ї, які переїхали на нове місце служби військовослужбовця, за умови надання проїзних документів. День вибуття та день прибуття рахуються як дві доби. Якщо проїзних документів немає, добові виплачуються з розрахунку за одну добу переїзду.

Відповідно до пункту 5 Порядку №45, підйомна допомога та добові в разі переїзду на нове місце військової служби на членів сім`ї військовослужбовця виплачуються на підставі наказу командира військової частини із зазначенням у ньому нарахованої суми до виплати, який видається на підставі рапорту військовослужбовця про виплату підйомної допомоги на членів сім`ї військовослужбовця, які переїхали з ним до нового місця військової служби із застосуванням автоматичних (автоматизованих) систем опрацювання даних за умови наявності (використання) таких систем у військовій частині (установі).

Крім того, у наказі зазначається, чи є дружина (чоловік) військовослужбовцем.

У разі необхідності командир, який видає наказ про виплату відповідної допомоги, може організувати перевірку достовірності даних про переїзд членів сім`ї військовослужбовця до його нового місця військової служби.

Для цього його наказом створюється комісія з перевірки факту переїзду членів сім`ї військовослужбовця до його нового місця військової служби.

Результати оформлюються актом перевірки факту переїзду членів сім`ї військовослужбовця до його нового місця військової служби (за формою, визначеною в додатку до цього Порядку).

Якщо дружина і чоловік є військовослужбовцями, підйомна допомога на кожного з них виплачується за новим місцем їх військової служби, на членів сім`ї - з місячного грошового забезпечення одного з них (за їх бажанням).

Відповідач вказував на те, що якщо дружина і чоловік є військовослужбовцями, підйомна допомога на кожного з них виплачується за новим місцем їх військової служби на членів сім`ї - з місячного грошового забезпечення одного з них (за їх бажанням). Зазначав, що позивач не надав інформацію про те, чи дійсно дружина ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_4 , а також жодних документів про переведення до іншої військової частини, що знаходиться у новому місці проживання позивача, чи звільнення її військової служби

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що згідно з Порядком №45, встановлення достовірності даних про переїзд членів сім`ї військовослужбовця до нового місця служби є обов`язком відповідача. Як зазначено вище, у разі необхідності командир, який видає наказ про виплату відповідної допомоги, може організувати перевірку достовірності даних про переїзд членів сім`ї військовослужбовця до його нового місця військової служби.

Відтак, відсутність акта перевірки факту переїзду є процедурним порушенням з боку відповідача.

Окрім того, з довідки командира військової частини НОМЕР_2 від 04.09.2025 №1146/85/795 ПС вбачається, що старший солдат ОСОБА_2 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді механіка-оператора взводу зв`язку та інформації роти зв`язку та радіотехнічного забезпечення батальйону зв`язку радіотехнічного забезпечення.

За період з 01.01.2022 по 31.08.2025 підйомну допомогу на членів сім`ї відповідно до наказу Міністра оборони України від 05.02.2018 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги» не отримувала (а.с.67).

Колегія суддів зазначає, що пунктом 12 Порядку № 45 передбачено, що наказ про виплату підйомної допомоги та добових на військовослужбовця та членів його сім`ї готується службою персоналу військової частини.

Відповідно до п. 13 Порядку № 45 виплата підйомної допомоги та добових здійснюється, якщо звернення щодо їх отримання надійшли протягом трьох років із дня виникнення права на їх отримання.

Отже, законодавцем чітко визначено підстави для виплати підйомної допомоги та добових, а саме при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом (які саме проходять), а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу (вже перебувають на військовій службі) на нове місце військової служби, в інший населений пункт, у зв`язку з призначенням на військову посаду.

Тобто переїзд повинен бути пов`язаний саме з переміщенням на нове місце військової служби в інший населений пункт, саме у зв`язку з призначенням на військову посаду військовослужбовця, який станом на момент переїзду: - проходить військову службу за контрактом або, - перебуває на кадровій військовій службі або, - перебуває на військовій службі за призовом осіб офіцерського складу.

Судом встановлено, що позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом від 24.03.2025 про виплату підйомної допомоги (йому та членам сім`ї). Однак, рапорт позивача відповідачем не був розглянутий, питання щодо виплати підйомної допомоги членам сім`ї ОСОБА_1 не вирішене.

Доказів про розгляд поданого рапорту у відповідності до вимог чинного законодавства на час ухвалення рішення в цій справі судом відповідачем не надано.

Разом з тим, як вбачається з наведених вище норм, ОСОБА_1 має право на виплату підйомної допомоги, а перевірку достовірності даних про переїзд членів сім`ї військовослужбовця є обов`язком саме відповідача.

Щодо обраного способу захисту порушеного права.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Одночасно поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України, критеріям, за загальним правилом, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Водночас, зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а належним способом захисту прав позивача в спірних правовідносинах є визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 без урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень на період перебування на посаді змінного складу військової частини резерву, а саме на посаді офіцера резерву запасного взводу 33 запасної роти Військової частини НОМЕР_1 з 05.02.2025 по 18.07.2025 та зобов`язати виплатити таку надбавку; зобов`язання відповідача розглянути рапорт ОСОБА_1 від 24.03.2025 про виплату підйомної допомоги з урахуванням висновків суду в цій справі.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 без урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень на період перебування на посаді змінного складу військової частини резерву, а саме на посаді офіцера резерву запасного взводу 33 запасної роти Військової частини НОМЕР_1 з 05.02.2025 по 18.07.2025.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень за період перебування на посаді змінного складу військової частини резерву, а саме на посаді офіцера резерву запасного взводу 33 запасної роти Військової частини НОМЕР_1 з 05.02.2025 по 18.07.2025.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 24.03.2025 про виплату підйомної допомоги.

Зобов`язати відповідача розглянути рапорт ОСОБА_1 від 24.03.2025 про виплату підйомної допомоги при переміщенні до нового місця служби з урахуванням висновків суду в цій справі.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Т. М. Димарчук

судді Р. М. Москаль

П. І. Сало