Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №380/20436/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/20436/25 пров. № А/857/15135/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді : Кухтея Р.В.,

суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року (ухвалене головуючою-суддею Кухар Н.А. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення в/ч НОМЕР_1 , оформлене листом №11896 кп/вих від 03.10.2025 про відмову йому у виплаті грошового забезпечення за безвісти зниклого за особливих обставин батька - військовослужбовця ОСОБА_2 та зобов`язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати з 20.02.2025 та виплачувати йому грошове забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_2 до часу виключення останнього зі списків особового складу Військової частини, виплати здійснювати на банківський рахунок ( НОМЕР_2 ; Банк: ПриватБанк, IBAN: НОМЕР_2 , Номер картки: НОМЕР_3 , ІПН: НОМЕР_4 );

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 позовні вимоги було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення в/ч НОМЕР_1 , оформлене листом №11896 кп/вих від 03.10.2025, про відмову ОСОБА_1 у виплаті грошового забезпечення за безвісти зниклого за особливих обставин батька - військовослужбовця ОСОБА_2 та зобов`язано в/ч НОМЕР_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.08.2025, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та ухвалити постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що з 1 лютого 2025 року змінився порядок виплат, згідно з яким 50% зарплати зниклого безвісти військового розподіляється між членами сім`ї першої черги. Якщо таких немає, 20% розподіляється між членами другої черги. Решта 50% або 80% невиплачених коштів зберігається у військовій частині до повернення військового. У лютому набрали чинності зміни до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011). Тепер виплати сім`ям полонених і зниклих безвісти військових, зокрема і Кіровоградщини, ділитимуть порівну між родичами, але отримати вони зможуть частину цих грошей. Відповідно до ч.6 ст.9 Закону №2011 за військовослужбовцями, захопленими в полон, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Військовослужбовці мають право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення рідним за його вибором, визначивши розмір частки таких людей у відсотках. Якщо військовослужбовець не склав особистого розпорядження гроші виплачуватимуться так : 50% виплат має бути розподілена рівними частками між представниками першої черги - дружиною або чоловіком, законними представниками неповнолітніх дітей, з-поміж дітей з інвалідністю з дитинства або їх законними представниками та батьками військових, крім тих, що отримують від нього аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав; якщо військовий не має представників першої черги, то 20% забезпечення розподіляється рівними частками між представниками другої черги - повнолітніми дітьми, рідними братами чи сестрами, законним представником яких є військовий; решта грошей 50% або 80% зберігатимуться у військовій частині. Їх виплатять військовому після повернення. У разі смерті вони стануть частиною спадщини. Апелянт вказує, що у безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_2 наявна матір, яка отримує ??????? згідно цього Закону по 25% від грошового забезпечення військовослужбовця. Його законний представник мати на адресу в/ч НОМЕР_1 не зверталася, оскільки на момент зникнення безвісти батька ОСОБА_3 був неповнолітнім.

Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_2 , батько позивача, був призваний на військову службу та проходив її у в/ч НОМЕР_1 .

Згідно повідомлення №2176вих. від 21.02.2025 про зникнення безвісти, розвідник - оператор 3 розвідувального відділення розвідувального взводу НОМЕР_5 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу за призовом по мобілізації 23.02.2023 ІНФОРМАЦІЯ_2 . При захисті Батьківщини було втрачено зв`язок та візуальний контакт (зник безвісти) 20.02.2025 в районі м. Часів Яр (Донецької області).

28.08.2025 позивач звернувся із заявою щодо виплати йому грошового забезпечення за зниклого безвісти батька, на яку листом №11896 кп/вих від 03.10.2025 відповідач повідомив про відсутність правових підстав для проведення виплати грошового забезпечення та вказав, що заява розглянута та йому відмовлено у виплаті грошового забезпечення за зниклого безвісти батька, оскільки позивач є повнолітньою особою, з повною дієздатністю та те, що він не надав документів, які підтверджують призначення його батька, який зник безвісти його опікуном чи піклувальником.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є сином зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , станом на день зникнення безвісти був неповнолітнім, 28 серпня 2025 року звернувся до командира в/ч НОМЕР_1 через ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про виплату грошового забезпечення. Суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 28.08.2025 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, а тому суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки спірним правовідносинам у цій частині та не вбачає підстав для застосування положень частини другої цієї статті.

Стаття 1 Закону №2011 визначає, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.6 ст.9 Закону №2011 (в редакції закону, чинної у період з 23.09.2024 та включно по 31.01.2025), грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Законом України №3995-IX від 08.10.2024 було внесено зміни, шляхом викладення ч.6 ст.9 Закону №2011 щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх у новій редакції. Згідно пункту 1 Прикінцевих положень цей Закон набирає чинності через два місяці з дня його опублікування та вводиться в дію з першого числа місяця, що настає за місяцем набрання ним чинності, крім пункту 2 цього розділу, який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

Закон №3995-IX було опубліковано в офіційному друкованому виданні Голос України №172 від 20.11.2024, як наслідок його введено в дію 01.02.2025.

З урахуванням внесених змін Законом №3995-IX, ч.6 ст.9 Закону №2011 з 01.02.2025 підлягала застосуванню у такій редакції : за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Згідно абз.1, 2 ч.4 ст.9 Закону №2011, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі Порядок №260).

Пунктом 2 розділу ХХХ Порядку №260 передбачено, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне та не виплачене йому до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті)), після здійснення актового запису про смерть такого військовослужбовця, виплачується особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок захоплення військовослужбовця в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - особам, зазначеним у ч.6 ст.9 Закону №2011, а у разі їх відсутності - включається до складу спадщини військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув).

Грошове забезпечення виплачується спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.

Відповідно до п.3 розділу ХХХ Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 884 від 30.11.2016, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець. ( далі - Порядок № 884)

Так, Порядком №884 визначається механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх.

У цьому Порядку під терміном "безвісно відсутній військовослужбовець" слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби (п.2 Порядку №884).

За змістом п.3, 4 Порядку №884, за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

До заяви додаються:

-копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування);

-довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім`ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті);

-копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності);

-копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності);

-копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).

Пунктом 5 Порядку №884 передбачено, що командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі. У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов`язково зазначаються підстави для такої відмови.

Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі:

-подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку;

-подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;

-подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку;

-з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.

Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв`язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.

Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.

Згідно п.6 Порядку №884 (в редакції, чинній до 01.02.2025), виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей:

військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно;

військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації):

до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах;

протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Згідно п.7 Порядку №884, виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.

Постановою КМУ №449 від 15.04.2025 внесено зміни до Порядку №884, за змістом пункту 6 якого виплата грошового забезпечення з 01.02.2025 здійснюється:

особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями;

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені);

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.

У разі неподання визначеними особами заяв про виплату належне не виплачене грошове забезпечення визначеним особам та військовослужбовцям: виплачується військовослужбовцям з дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах; включається до складу спадщини з дати складення актового запису про смерть.

Міноборони, зокрема територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міноборони, Головний орган військового управління Національної гвардії, Адміністрація Держприкордонслужби, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв`язку, Адміністрація Держспецтрансслужби мають право отримувати з державних реєстрів інформацію про осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення, шляхом доступу до таких реєстрів та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що згідно ч.6 ст.9 Закону №2011 та п.7 Порядку №884 (в редакції, чинній включно по 31.01.2025), першочергове право на виплату грошового забезпечення мала дружина (чоловік) зниклого безвісті військовослужбовця. У разі їх відсутності це право переходить до повнолітніх дітей військовослужбовця, які проживають разом із ним.

Право на першочергове отримання вказаного грошового забезпечення також мали: 1) законні представники (опікуни, піклувальники) чи усиновлювачі неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку); 2) особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців.

При цьому, як слушно зауважив суд першої інстанції, з 01.02.2025 повнолітніх дітей, законним представником яких є військовослужбовець, незалежно від місця проживання віднесено до другої черги осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення зниклих безвісти військовослужбовців у разі відсутності особистого розпорядження таких військовослужбовців, однак за умови що такий військовослужбовець є законним представником повнолітньої дитини (дітей).

З матеріалів справи видно, що позивач є сином зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2

28.08.2025 позивач звернувся до командира в/ч НОМЕР_1 через ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про виплату йому грошового забезпечення.

При цьому, судом встановлено, що станом на день зникнення безвісти батька позивач був неповнолітнім, а тому посилання відповідача на те, що на момент отримання заяви позивач був повнолітнім, такі є необґрунтованими, так як відповідно до постанови КМУ №884 від 30.11.2016 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня зникнення безвісти військовослужбовця, а тому саме з цієї дати виникли правовідносини, щодо яких підлягає застосуванню ч.6 ст.9 Закону №2011 (у редакції, чинній до 01.02.2025, тобто станом на 05.10.2023).

Колегія суддів також звертає увагу, що до внесення змін до статті 9 Закону №2011 військовослужбовцю такого права на особисте розпорядження надано законодавством не було, а тому військовослужбовець не є таким, що згідно ч.6 ст.9 цього Закону, не скористався своїм правом на особисте розпорядження.

Таким чином, внесення змін до зазначеного закону вводиться в дію після його прийняття та застосовуються до тих осіб, які скористалися або мали право, але не скористалися можливістю скласти особисте розпорядження, а також тих осіб, які мають право на грошове забезпечення та подали пакет документів (заяву) після набрання чинності внесення змін до статті 9 Закону №2011, тобто після 08.10.2024 (а також тих, хто подав пакет документів до набрання чинності внесення змін до закону, але їх заява була опрацьована вже після набрання чинності внесених змін до закону).

Разом з тим, згідно з загальновизнаними принципами права, зокрема принципом правової визначеності, зміни до законодавства не можуть мати зворотної дії в часі, якщо інше прямо не передбачено законом і якщо такі зміни звужують обсяг прав чи гарантій особи.

Таким чином, позивач набув право на грошове забезпечення, таке право не може бути звужене шляхом подальшого ухвалення Закону №3995-ІХ, який істотно змінив порядок і розміри виплат.

Згідно ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Це означає, що вони застосовуються лише до тих правовідносин, які виникли після набрання ними чинності. Закріплення цього принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин та впевненості громадян у тому, що їхнє наявне правове становище не буде погіршене шляхом прийняття пізніших законів чи іншого нормативно-правового акта.

Відповідно до ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 роз`яснено, що дія нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Таким чином, застосування нової редакції статті 9 Закону №2011, що діє з 01.02.2025, до правовідносин, які виникли до цієї дати, є протиправним. Права позивача на отримання грошового забезпечення відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення правовідносин, не можуть бути звужені зворотною дією нового нормативного акта.

Щодо посилань відповідача на те, що мати позивача, як законний представник, не зверталась із заявою про виплату грошового забезпечення, суд першої інстанції вірно не врахував оскільки на час отримання відповідачем заяви позивача, він був повнолітнім.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що військова частина НОМЕР_1 відмовляючи у виплаті грошового забезпечення не врахувала норм постанови внаслідок чого протиправно відмовила позивачу.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 28.08.2025 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року по справі №380/20436/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей

судді С. П. Нос

С. М. Шевчук