Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №758/3784/26 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 року місто Київ

Справа № 758/3784/26

Провадження № 33/824/3036/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Стрижеуса А.М., розглянувши апеляційну захисника особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Лелеки Владислави Іванівни на постанову Подільського районного суду м. Києва від 04 травня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення Серії ГП №316788 від 16 лютого 2026 року, 13 лютого 2026 року, о 13 годині 45 хвилин, за адресою: м. Київ, вул. Введенська, 35, а саме: у ліцеї №107 «Введенський», ОСОБА_1 будучи матір`ю неповнолітнього сина ОСОБА_2 ухилилася від виконання своїх батьківських обов`язків передбачених статтею 150 СКУ, ОСОБА_3 вчинив сварку з учнями 7-А класу ОСОБА_4 виражався нецензурною лайкою, образливо чіплявся, чим порушив статтю 173 КУпАП, після чого вчинив бійку та вдарив по обличчю ОСОБА_4 , чим наніс шкоди його здоров`ю, подібні дії ОСОБА_3 також вчинив 16.02.2026 р. близько 10 години 30 хвилин в роздягальні ліцею № 107, де ображав нецензурною лайкою та принизливими словами, після чого вдарив по обличчю ОСОБА_6 , учня 5-А класу, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 184 КУпАП.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 04 травня 2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , судовий збір у дохід держави в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 (шістдесят) коп.

Не погоджуючись з постановою суду, захисником ОСОБА_1 адвокатом Лелеко В.І. подано апеляційну скаргу, в якій вона просить постанову Подільського районного суду м. Києва від04 травня 2026 року скасувати а провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.184 КУпАП закрити у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи а також через порушення норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Ступак А.Ю. підтримав доводи апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 адвоката Ступак А.Ю., дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з положеннями ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Зі змісту ст.283 КУпАП убачається, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався не в повній мірі, оскільки не з`ясував повно і всебічно всіх обставин справи та не перевірив належним чином наявні в справі докази.

Приймаючи постанову про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних, які свідчать про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно із ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ст. 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, зокрема, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 152 Сімейного кодексу України право дитини на належне батьківське виховання забезпечуються системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до положень ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У відповідності до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. До основних засад правосуддя відноситься змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року за №3477-ІV, практика Європейського суду з прав людини є джерелом права в Україні.

В п. 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15.11.2007 року зазначається, що право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто, належним чином вивчені. У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу «поза розумним сумнівом» у справі «Авшар проти Туреччини») доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення Серії ГП №316788 від 16 лютого 2026 року, 13 лютого 2026 року, о 13 годині 45 хвилин, за адресою: м. Київ, вул. Введенська, 35, а саме: у ліцеї №107 «Введенський», ОСОБА_1 будучи матір`ю неповнолітнього сина ОСОБА_2 ухилилася від виконання своїх батьківських обов`язків передбачених статтею 150 СКУ, ОСОБА_3 вчинив сварку з учнями 7-А класу ОСОБА_4 виражався нецензурною лайкою, образливо чіплявся, чим порушив статтю 173 КУпАП, після чого вчинив бійку та вдарив по обличчю ОСОБА_4 , чим наніс шкоди його здоров`ю, подібні дії ОСОБА_3 також вчинив 16.02.2026 р. близько 10 години 30 хвилин в роздягальні ліцею № 107, де ображав нецензурною лайкою та принизливими словами, після чого вдарив по обличчю ОСОБА_6 , учня 5-А класу, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 184 КУпАП.

Проте, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, яким саме чином ОСОБА_1 не виконувала свої батьківські обов`язки, не конкретизовано, у який спосіб особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання неповнолітньої дитини та яких саме обов`язків така особа не виконала.

Сама лише констатація у протоколі факту наявності конфлікту між її сином та неповнолітньою особою не може бути підставою для висновку про ухилення батьків від виконання їх обов`язків по вихованню дітей.

Всупереч вимогам ст. 256, 184 КУпАП, у складеному щодо ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, в чому конкретно полягає з її боку ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, та виховання ОСОБА_3 .

Таким чином, під час розгляду даної справи не здобуто жодного доказу, які б поза розумним сумнівом підтверджували викладене у протоколі обвинувачення.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували пряму винуватість ОСОБА_1 скоєнні правопорушення за ч. 3 ст. 184 КУпАП, яке полягає у неналежному виконанні батьківських обов`язків.

У пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу «поза розумним сумнівом» у справі «Авшар проти Туреччини») визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП.

З урахуванням того, що матеріали справи не містять достатніх, допустимих та належних доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Лелеки В.І. підлягає задоволенню.

Керуючись ст.294 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Лелеки Владислави Іванівни - задовольнити.

Постанову Подільського районного суду м. Києва від 04 травня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - скасувати.

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 184 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: А.М. Стрижеус