Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №759/21403/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 759/21403/24

провадження № 22-ц/824/1450/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у порядку регресу, за апеляційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» - адвоката Гусєва Павла Володимировича на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 травня 2025 року в складі судді Слободянюк А. В.,

установив:

У жовтні 2024 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна» (далі - ПрАТ «СК «Євроінс Україна») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.04.2021 ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Ford», державний номерний знак НОМЕР_1 , у м. Києві на вул. Жилянській, 45, допустив зіткнення з транспортним засобом «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_2 .

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Ford», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР202215058.

Внаслідок вищевказаної ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.

Відповідно до постанови суду відповідача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП.

З заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернувся страхувальник та надав всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів було складено страхові акти.

На підставі страхового акту ПрАТ «СК «Євроінс Україна» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 16 642,49 грн.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення водій ОСОБА_2 не надав водійське посвідчення, внаслідок чого його було притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі постанови ЕАН 4101687, а тому у позивача на підставі ст. 38.1.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникло право подати регресний позов на фактично виплачену суму до водія.

З огляду на викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користьПрАТ «СК «Євроінс Україна» завдані збитки в порядку регресу в розмірі 16 642,49 грн. Також просив стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 26 травня 2025 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

25.06.2025 представник ПрАТ «СК «Євроінс Україна» - адвокат Гусєв П. В. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначає, що за загальним правилом, згідно зі ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно зі статтею 38.1.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії.

Оскільки, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення водій забезпеченого транспортного засобу не надав водійське посвідчення, внаслідок чого було притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі постанови ЕАН4101687, то у ПрАТ «СК «Євроінс Україна» виникло право подати регресний позов на фактично виплачену суму до водія.

Наявність постанови про притягнення до відповідальності відповідача вказує на відсутність водійського посвідчення.

Отже, суд першої інстанції при прийнятті рішення не дійшов логічного висновку, що у разі наявності постанови про притягнення до відповідальності у графі «водійське посвідчення» та відсутність водійського посвідчення у матеріалах справи - вказує на відсутність водійського посвідчення у відповідача.

Таким чином рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 21.04.2021 о 15:50, керуючи транспортним засобом «Ford», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом по вул. Жилянській, буд. 45 в м. Києві, не впевнився у безпечності руху, скоїв зіткнення з транспортним засобом «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався позаду. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху України, що спричинило механічні пошкодження транспортних засобів.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 31 травня 2021 року (справа № 752/11296/21) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до електронного полісу № 202215058, який діяв на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу «Ford», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «СК «Євроінс Україна».

Власником транспортного засобу «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_2 , є ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , дата реєстрації - 21 липня 2012 року (а. с. 10, 11).

На підставі довіреності від 04 вересня 2021 року, виданої на ім`я ОСОБА_4 (а. с. 21), останній 26 травня 2021 року за № 37540 подав до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» заяву на виплату та щодо узгодження суми страхового відшкодування. У заяві вказано про ДТП, яка сталась 21 квітня 2021 року за участю «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_2 , поліс винуватця ДТП - № ЕР 202215058 від 17 грудня 2020 року. Страхова сума узгоджена потерпілим та страховиком у розмірі 16 642,49 грн.

Відповідно до протоколу (акта) огляду транспортного засобу «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_2 , від 06 травня 2021 року, ремонтної калькуляції № 37540 від 18 травня 2021 року, страхового акта № 37540/21 від 28 травня 2021 року, розрахунку № 37540/21 від 27 травня 2021 року суми страхового відшкодування та підставі платіжної інструкції № 9024 від 28 травня 2021 року ПрАТ «СК «Євроінс Україна» здійснили виплату ОСОБА_4 страхове відшкодування у розмірі 16 642,49 грн.

ПрАТ «СК «Євроінс Україна» листом № 37540/ІНС від 08 січня 2023 року зверталось до ОСОБА_1 із претензією щодо відшкодування шкоди в порядку регресу із посиланням на ст. 38.1.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують керування відповідачем транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положеннями ч. 1-2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до преамбули Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що діяла на момент звернення до суду з вказаним позовом) вказаний нормативно-правовий акт регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), потерпілі.

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

У випадку заподіяння шкоди третім особам під час ДТП особою, яка правомірно володіє забезпеченим транспортним засобом, проте не має посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, такий випадок є страховим і, як наслідок, у страховика виникає обов`язок здійснити страхову виплату за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно підпункту б) пп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії.

За ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, правовою підставою для регресного позову страховика до особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду, є, зокрема, встановлення факту того, що така особа керувала транспортним засобом без права на керування транспортним засобом, у тому числі відповідної категорії.

Тобто, на позивача як на страховика покладається обов`язок довести, що ДТП сталася із вини особи, яка не мала посвідчення на право керування транспортним засобом та керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність пов`язана із експлуатацією якого застрахована, тобто особа неправомірно експлуатувала транспортний засіб.

На підставі ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 80 ЦПК України визначає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як передбачено ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження тієї обставини, що водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії, що було його процесуальним обов`язком.

Так, на підтвердження вказаної обставини позивачем до позовної заяви було долучено копію протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 138515 від 21.04.2021 стосовно ОСОБА_1 щодо вчинення ним адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, в якому в графі «Тимчасово вилучені документи» зазначено: «Постанова ЕАН 4101687».

Суд першої інстанції надав належну правову оцінку вказаному доказу та дійшов правильного висновку про те, що вказаний доказ не є належним доказом по справі.

Інших доказів суду надано не було.

Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» - адвоката Гусєва Павла Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук