Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №359/4348/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 359/4348/26 Головуючий у суді першої інстанції - Кабанячий Ю.В.

Номер провадження № 33/824/3683/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі судді Яворського М.А., за участю секретаря судового засідання Марченко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником Тирличем Олександром Сергійовичем, на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2026 року щодо притягнення:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 636935 від 10 квітня 2026 року, водій ОСОБА_2 10 квітня 2026 року об 11 годині 10 хвилин в місті Борисполі по вулиці Головатого 4, керуючи транспортним засобом Toyota RAV4, д.н.з. НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху, не переконався що це буде безпечно та скоїв зіткнення з автомобілем Porsche Cayenne д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався на зустрічній смузі у попутному напрямку, без порушень правил дорожнього руху. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Вказаними діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги п. п. 2.3 б, 10.1 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2026 року провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито за відсутністю в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням представник ОСОБА_1 - Тирлич О.С. подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_2 , вбачається, що в його діях наявні ознаки порушення п. 10.1 ПДР України, оскільки перед початком маневру він не переконався у його безпечності.

Вказане підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, зокрема схемою місця ДТП, характером і локалізацією механічних пошкоджень транспортних засобів, а також письмовими поясненнями учасників пригоди.

Зі схеми місця ДТП вбачається, що ОСОБА_2 лише розпочав поворот ліворуч, тоді як автомобіль Porsche Cayenne вже перебував на смузі зустрічного руху та здійснював обгін. Це узгоджується з механічними пошкодженнями транспортних засобів: передньої частини Porsche Cayenne та лівої бічної частини Toyota RAV4.

Аналогічні обставини підтверджуються письмовими поясненнями обох водіїв, при цьому, сам ОСОБА_2 зазначив, що побачив автомобіль, який здійснював обгін, лише після початку маневру.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 не виконав вимоги п. 10.1 ПДР України, а будь-які докази існування об`єктивних чи технічних перешкод, які б унеможливлювали виконання цього обов`язку, у справі відсутні.

Так, порушення ОСОБА_2 вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, його неуважність до дорожньої обстановки та невиконання обов`язку надати дорогу транспортному засобу, який вже здійснював обгін, перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та заподіянням механічних пошкоджень обом транспортним засобам.

Крім того, зазначає, що висновок експерта № СЕ-19/111-26/24732-ІТ від 28 травня 2026 року є недопустимим доказом.

З дослідницької частини висновку прямо вбачається, що його основу становлять виключно письмові пояснення ОСОБА_2 , які мають суб`єктивний характер. При цьому, експерт не надав належної оцінки поясненням іншого учасника ДТП та використав вихідні дані, які не підтверджуються матеріалами справи.

Зокрема, експерт поклав в основу дослідження відомості про швидкість руху транспортних засобів, зазначені ОСОБА_2 , хоча вони не підтверджені жодним доказом та є лише його припущеннями. Такі дії суперечать п. 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, яка забороняє експерту самостійно обирати вихідні дані за наявності неоднозначних матеріалів.

Крім того, письмові пояснення ОСОБА_2 , надані безпосередньо на місці ДТП, істотно відрізняються від пояснень, покладених в основу експертного дослідження, а також від його пояснень під час судового розгляду, що свідчить про непослідовність його позиції та викликає обґрунтовані сумніви у достовірності використаних експертом вихідних даних.

На підставі викладеного просить задовольнити вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

При апеляційному розгляді справи представник потерпілого ОСОБА_1 - Тирлич О.С. підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

При апеляційному розгляді справи особа яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та його захисник Спис О.І. заперечили щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, просили залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, які з`явились на розгляд до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 124 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у даній справі мотивував своє рішення тим, що вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважав, що враховуючи характер, місце та механізм утворення пошкоджень транспортного засобу TOYOTA RAV4, у задній лівій частині кузова, суд приходить до висновку, що водій ОСОБА_2 на момент зіткнення завершував виконання маневру поворот ліворуч, а тому не мав технічної можливості запобігти дорожньо-транспортній пригоді, а отже причинний зв`язок між його діями та настанням ДТП відсутній.

З огляду на викладене, враховуючи положення ч. 1 ст. 247 КУпАП, суд першої інстанції вважав, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому з цих підстав провадження у справі підлягало закриттю.

Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, наявними в матеріалах доказами, встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 636935 від 10 квітня 2026 року, водій ОСОБА_2 10 квітня 2026 року об 11 годині 10 хвилин в місті Борисполі по вулиці Головатого 4, керуючи транспортним засобом Toyota RAV4, д.н.з. НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху, не переконався що це буде безпечно та скоїв зіткнення з автомобілем Porsche Cayenne д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався на зустрічній смузі у попутному напрямку, без порушень правил дорожнього руху. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вказаними діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги п. п. 2.3 б, 10.1 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. (а.с. 2)

В матеріалах справи міститься також схема місця ДТП, яка сталася 10 квітня 2026 року, складена працівниками патрульної поліції, яка містить графічно зображені та зафіксовані об`єкти про обставини дорожньої пригоди (ділянка дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода, транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїзної частини та інше), таблицю дорожніх умов, в якій зазначені назви об`єктів, зображених на схемі, на зворотному боці схеми зазначено характеризуючі дані транспортних засобів та відомості про їх пошкодження (а.с. 4).

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 , вбачається, що 10 квітня 2026 року о 11 год 10 хв він, рухаючись на своєму авто Toyota RAV4, д.н.з. НОМЕР_1 по вулиці Головатого, звернувши з Київського шляху прямував на роботу, звертав з вулиці Головатого у двори будинку, щоб припаркувати свій автомобіль. Зробивши маневр для повороту побачив у вікно як наближався автомобіль, який робив обгін двох авто позаду його автомобіля, після чого відбувся удар в ліву бокову частину його авто розвернуло декілька разів, а його підкинуло вверх та вдарився головою. Інший автомобіль Porsche Cayenne д.н.з. НОМЕР_2 . Крім того, при повороті на Головатого подивився в ліве дзеркало бокове, включивши показник повороту та побачив, що позаду немає перешкод, почав здійснювати поворот ліворуч у двір будинку, при повороті побачив що на ній їхала машина на зустрічній смузі та рухався на нього, він натисну на газ щоб уникнути зіткнення, удар прийшовся в задню бокову частину його авто. (а.с. 6)

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 , вбачається, що 10 квітня 2026 року о 11 :10 хв він рухаючись транспортним засобом Porsche Cayenne д.н.з. НОМЕР_2 по вулиці Головатого в напрямку Вокзалу почав обгін після початку переривчастої полоси, під час цього обгону водій Toyota RAV4, д.н.з. НОМЕР_1 включив поворот ліворуч, но повернув праворуч і потім різко ліворуч і загальмував, під час маневру почав гальмувати та повертати на право і відбулось зіткнення. (а.с. 7)

Під час розгляду справи в суді першої інстанції долучено висновок експерта №СЕ-19/111-26/24732-ІТ, від 28 травня 2026 року за результатами судової інженерно-транспортної експертизи, проведеної по матеріалам Дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 10 квітня 2026 року за участі автомобілів Toyota RAV4, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та Porsche Cayenne д.н.з. НОМЕР_2 . під керуванням ОСОБА_1 ( а.с. 23 - 39).

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/111-26/24732-ІТ, водій автомобіля Porsche Cayenne д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 10.1; 12.4; 12.9 б); 14.2 б) ПДР; водій автомобіля Toyota RAV4, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем Porsche Cayenne д.н.з. НОМЕР_2 , натомість водій автомобіля Porsche Cayenne д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем Toyota RAV4, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , шляхом виконання вимог п. 10.1, 14.2 б) ПДР; дії водія автомобіля Toyota RAV4, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , з технічної точки зору, не перебувають у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, натомість дії водія транспортного засобу Porsche Cayenne д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , в яких експертом вбачаються невідповідності вимогам п. 10.1; 14.2 б) ПДР, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до положень пункту 2.3 (б) Правил дорожнього руху України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно п. 10.1 ПДР України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Відповідно до положень статті 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, апеляційний суд приймає до уваги, що згідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність особи, яка доведена достатніми та незаперечними доказами.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційний суд, з метою перевірки доводів апеляційної скарги, у повному обсязі дослідив наявні в матеріалах справи докази, які містяться в матеріалах справи та дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення повинна бути зазначена суть адміністративного правопорушення, оскільки конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що ОСОБА_2 , при зміні напрямку руху, а саме повертаючи ліворуч не переконався, що це буде безпечно та скоїв зіткнення з автомобілем Porsche Cayenne д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався на зустрічній смузі у попутному напрямку.

З метою перевірки доводів апеляційної скарги було досліджено наявні в матеріалах справи схему ДТП та пояснення учасників справи, а також долучений до матеріалів висновок експерта за результатом судової інженерно-транспортної експертизи.

Так, із наявної в матеріалах справи схеми ДТП та пояснення учасників справи вбачається, що ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Toyota RAV4, д.н.з. НОМЕР_1 увімкнув покажчик лівого повороту, зайнявши крайнє ліве положення на проїзній частині в смузі по якій рухався та перед виконання маневру лівого повороту, тобто перед зміною напрямку руху ліворуч, подився в ліве дзеркало заднього виду та побачив, що позаду нього ближче до правого краю дороги в межах його смуги рухається автомобіль Porsche Cayenne, а в зустрічному напрямку транспорті засоби не рухались, не створюючи перешкод та небезпеки для руху, почав виконувати маневр лівого повороту на прилеглу територію.

Отже, перед початком виконання повороту ліворуч (перед зміною напрямку руху) переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Таким чином вказане у своїй сукупності вказує на те, що в діях ОСОБА_2 не вбачається невідповідностей вимогам 10.1 ПДР України.

Обставини даної справи свідчать про те, що ОСОБА_2 , здійснюючи поворот ліворуч, не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем Porsche Cayenne шляхом зменшення швидкості до зупинки.

Суд першої інстанції, при ухвалення оскаржуваного судового рішення, керувався тим, що в діях ОСОБА_2 не вбачається порушення положень п.п. 10.1 Правил дорожнього руху України. При цьому, судом було взято до уваги характер, місце та механізм утворення пошкоджень автомобіля Toyota RAV4, д.н.з. НОМЕР_1 , а саме задню ліву частину кузова, а тому дійшов висновку, що водій автомобіль Toyota RAV4, під керування ОСОБА_2 на момент зіткнення завершував маневр повороту ліворуч, а отже не мав технічної можливості запобігти ДТП, а тому відсутній причинно наслідковий зв`язок між його діями та настанням ДТП.

Таким чином, враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що вина ОСОБА_2 у порушенні п.п. 2.3 б, 10.1 ПДР України, тобто у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП є недоведеною, а тому правильним є висновок про наявність підстав для закриття провадження у справі через відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.

Посилання в апеляційні скарзі про те, що матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 не виконав вимоги п. 10.1 ПДР України, а будь-які докази існування об`єктивних чи технічних перешкод, які б унеможливлювали виконання цього обов`язку, у справі відсутні, суд апеляційний суд оцінює критично, оскільки відповідно до пояснень, які були надані під час складання протоколу останній вказав, що під час зміні напрямку рух, а саме повороту ліворуч він переконався, що позаду не було транспортних засобів.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що з дослідницької частини висновку прямо вбачається, що його основу становлять виключно письмові пояснення особи яка притягується до адміністративної відповідальності, які мають суб`єктивний характер, а також посилається про те, що експерт не надав належної оцінки поясненням іншого учасника ДТП та використав вихідні дані, які не підтверджуються матеріалами справи, апеляційний суд не може визнати обґрунтованими, оскільки судово інженерно-транспортне дослідження, за результатами якого складено висновок експерта № СЕ-19/111-26/24732-ІТ від 28 травня 2026 року, проведене за заявою захисника ОСОБА_2 - адвоката Списа О.І., при дослідженні використано фотокопії схеми, матеріалів адміністративної справи та фото з місця події, що свідчить про те, що висновки експерта ґрунтуються на належних і достовірних вихідних даних, які узгоджуються із іншими доказами, зібраними у цій справі.

Відповідно до статті 269 КУпАП потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Потерпілий має право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися правовою допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, оскаржувати постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 , реалізуючи свої права потерпілого у вказаній справі подав до суду 02 червня 2026 року заяву про ознайомлення із матеріалами справи та ознайомився із ними (а.с. 43) в тому числі із висновком експерта № СЕ-19/111-26/24732-ІТ від 28 травня 2026 року, проведеного за заявою захисника ОСОБА_2 - адвоката Списа О.І., однак ніяких клопотання про проведення у вказаній справі додаткової експертизи чи судової експертизи не заявляв, тому доводи його представника про не відповідність обставинам справи проведеної експертизи є необґрунтованим.

Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду викладені в оскаржуваній постанові і були підставами для її скасування та притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП матеріали справи не містять, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено, як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови.

За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а відтак не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді даної справи.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови у межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про недоведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за наведених у постанові обставин, є обґрунтованим та правильним, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції, без змін.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у випадку наявності спору щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, питання про винуватість учасників дорожньо-транспортної пригоди у її вчиненні може бути вирішена в порядку цивільного судочинства.

Будь-яких інших обґрунтованих доводів, які б підтверджували порушення вимог чинного законодавства при розгляді судом першої інстанції даної справи про адміністративне правопорушення у скарзі не наведено та доказів на спростування висновків судді місцевого суду апеляційному суду не надано.

Враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що постанова Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2026 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Тирличем О.С., слід залишити без задоволення.

Керуючись положеннями статті 284, 294 КУпАП, Київський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Тирличем Олександром Сергійовичем, залишити без задоволення.

Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Київського

апеляційного суду М.А.Яворський