Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №355/761/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 355/761/25

провадження № 22-ц/824/2465/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» - адвоката Крюкової Марини Володимирівни на рішення Баришівського районного суду Київської області від 08 серпня 2025 року в складі судді Цирулевської М. В.,

установив:

23.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.10.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 7213856 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» затверджених наказом № 205-ОД від 10.02.2022 та розміщених на їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents.

Згідно умов кредитного договору, сума кредиту (загальний розмір) складає 7 000,00 грн, строк кредиту - 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 7 000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .

Укладаючи договір, сторони передбачили нарахування процентів за умовами стандартної процентної ставки 1,99% в день.

Умови кредитного договору позичальником не виконувались належним чином.

В подальшому, 25.07.2024 між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та позивачем, як фактором, було укладено договір факторингу № 25.07/24-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором щодо відповідача, про що повідомлено останнього.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у сумі 32 352,60 грн, з яких сума кредиту 7 000,00 грн, сума процентів за його користування у сумі 12 815,60 грн, сума процентів, нарахованих за 90 календарних днів, 12 537,00 грн.

Посилаючись на вказані обставини позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість в розмірі 32 352,60 грн, з яких сума кредиту - 7 000,00 грн, сума процентів за його користування у сумі 12 815,60 грн, сума процентів, нарахованих за 90 календарних днів, 12 537,00 грн. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покласти на відповідача.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 08 серпня 2025 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

05.09.2025 представник ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» - адвокат Крюкова М. В. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Баришівського районного суду Київської області від 08 серпня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначає, що кредитний договір укладений між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, нормативно-правове регулювання укладання електронного кредитного договору та процедура укладання електронного кредитного договору детально описана позивачем в позовній заяві. Однак суд першої інстанції не належним чином надано оцінку поданим доказам.

Зазначає, що факт укладення кредитного договору підтверджується письмовими доказами, а саме: копією договору, умовами договору, які є публічно доступними, та іншими електронними документами. Сам по собі факт погодження відповідача з умовами договору вже підтверджує його волевиявлення отримати грошові кошти.

Згідно з пунктом 10 Положення НБУ № 113 від 03.11.2021, якщо позичальник вказав номер електронного платіжного засобу (платіжної картки) у встановленому форматі ХХХХ ХХ** **** ХХХХ , це вважається достатнім для здійснення переказу коштів. Закон не вимагає зазначення повного номера рахунку у випадку, коли переказ здійснюється саме на картку.

На підтвердження факту перерахування коштів до матеріалів справи надано листи від платіжного оператора (ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення»), які підтверджують здійснення транзакції на вказану позичальником картку. Укладення договору з фінансовим посередником відповідає звичайній практиці діяльності фінансових установ, і цей суб`єкт діяв від імені позивача, що не суперечить законодавству.

Таким чином, позивач виконав свій обов`язок щодо надання кредиту, а факт отримання коштів підтверджено.

Відповідно до умов укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» Договору факторингу, а також чинного законодавства України, не передбачено обов`язку завіряти витяг з Реєстру боржників підписами обох сторін. Зокрема, витяг є внутрішнім документом, який фіксує передачу прав вимоги відповідно до договору та не є правочином або документом, який потребує погодження з боржниками чи їх підпису. Наданий витяг підтверджує факт існування правовідносин між сторонами договору факторингу та передачу прав вимоги, що узгоджується з іншими доказами, долученими до матеріалів справи, зокрема - самим договором факторингу, актами приймання-передачі прав вимоги та листуванням сторін.

Окрім того, повний реєстр боржників містить персональні дані та конфіденційну інформацію про третіх осіб. Поширення такої інформації без згоди відповідних фізичних осіб суперечить вимогам Закону України «Про захист персональних даних», яким передбачено обмеження щодо обробки, зберігання та розповсюдження персональних даних без належних правових підстав та згоди суб`єктів персональних даних.

Таким чином, ненадання до суду копії повного реєстру боржників є виправданим з міркувань законодавства про захист персональних даних, а також не впливає на факт передачі прав вимоги за договорами, який підтверджено іншими письмовими доказами.

Наголошує, що у вказаній справі, відступлення прав вимоги за вищевказаними кредитними договорами було здійснено шляхом укладення Договору факторингу про відступлення ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» належне йому право вимоги.

Відповідно до п. 1.1. Договору Факторингу за цим договором позивач (Фактор) зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Авентус Україна» за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно п. 1.2 Договору Факторингу перехід від клієнта (ТОВ «Авентус Україна») до фактора (позивача) вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор (позивач) стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора (позивача) права вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Отже, до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» відповідно до укладеного договору факторингу № 25.07/24-Ф від 25.07.2024 перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі 19 815,6 грн, що складається з суми кредиту в розмірі 7 000 грн, сума процентів за користування кредитом - 12 815,6 грн.

У період з 28.10.2023 по 24.07.2024 відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 2 089,50 грн, які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0,00 грн та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 2 089,50 грн. Детальний розрахунок заборгованості та оплат, здійснених відповідачем, зазначений в картці обліку договору (розрахунок заборгованості).

Позивачем нараховано проценти за 90 календарних днів (25.07.2024 - 22.10.2024) в межах строку договору відповідно до наступного: 7 000 грн * 1,99 % = 139,3 грн * 90 календарних днів = 12 537 грн.

Підписуючи договір, позичальник погоджується на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів. В даному випадку сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку.

Судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам, а саме: не враховано, що позивачем надано поденний детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, з урахуванням наявних у справі письмових доказів та пояснень позивача, викладених у позовній заяві, фактично отримані та використані кошти відповідач в добровільному порядку не повернув.

Враховуючи викладене, за договором факторингу позивач, відповідно до ст. 1048 ЦК України, має право стягнути заборгованість по тілу кредиту та нарахованих і несплачених процентах за користування кредитними коштами.

18.11.2025 до Київського апеляційного суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло З. Я., в якому остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Баришівського районного суду Київської області від 08 серпня 2025 року залишити без змін.

В обґрунтування зазначає, що оскарження рішення суду першої інстанції не може бути лише через незгоду сторони, а має базуватися на аргументах, що підтверджують неправильність або неправомірність рішення.

Доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформленні відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Позивачем не було надано суду первинні документи, оформленні відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які підтверджують суму заборгованості 32 352,60 грн за кредитним договором, та взагалі факт видачі кредитних коштів ОСОБА_1 за кредитним договором.

На підтвердження зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача позивач надав лист ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення», в якому повідомлено про успішність операції про перерахування 28.10.2023 коштів у сумі 7 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Позивачем у підтвердження заявлених вимог про стягнення заборгованості за позикою не долучено документу, передбаченого ст. 41, 49 Закону України «Про платіжні послуги», ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію», які підтверджують зарахування коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним.

З огляду на вказане, матеріали справи не містять належних доказів, що підтверджують виконання первісним кредитором умов договору, щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Крім того, матеріали справи не містять даних, що підтверджують належність електронного платіжного засобу, реквізити якого неповно зазначені у тексті договору, саме відповідачеві ОСОБА_1 .

Відтак, суд першої інстанції був позбавлений можливості ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачу, оскільки повної інформації щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідача матеріали справи не містять.

Зазначає, що позивачем на обґрунтування позовних вимог до матеріалів справи не надано виписки по рахунку, інших первинних документів, які б свідчили про виникнення у відповідача за кредитним договором заборгованості.

В матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості, який дозволив би перевірити правильність нарахування відсотків, а також зробити висновок, що заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.

До позовної заяви позивач додає розрахунок заборгованості за кредитним договором, який не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, а отже не є належним доказом, який би підтверджував розмір заборгованості за кредитним договором.

Доданих розрахунок заборгованості є документом, що складений самим кредитором, а відтак, інформація, зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на стягнення якої наполягає позивач.

Розрахунок заборгованості не можна покласти в основу рішення у справі, оскільки з нього не можливо встановити формулювання заборгованості та її складові, суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків по кожному платіжному періоду. Тобто, даний розрахунок не є належним доказом суми заборгованості в розумінні положень ч. 1 ст. 77 ЦПК України.

Відсутність в матеріалах справи належних первинних банківських документів не тільки позбавив суд першої інстанції можливості перевірити факт перерахування чи отримання позичальником коштів у кредит, але й перевірити розмір спірної заборгованості, порядок її нарахування, а також підстави та порядок нарахування відсотків за користування кредитом.

За правилами ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглянута апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 28.10.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний Договір № 7213856 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» затверджених наказом № 205-ОД від 10 лютого 2022 року та розміщених на їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents.

Згідно умов Кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 7 000,00 грн (п. 1.3. Кредитного договору); строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів) , що є Додатком № 1 до цього Договору (п. 1.4. Кредитного договору).

Стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору.

Крім того, 28.10.2023 позичальником було підписано паспорт споживчого кредиту, що свідчить про отримання ним інформації про дані кредитодавця, умови кредитування, реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту.

Таким чином, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору кредиту, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 7 000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .

25.07.2024 між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», як фактором, було укладено Договір факторингу № 25.07/24-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором, що підтверджується Витягом з реєстру боржників від 25.07.2024, щодо відповідача.

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на його електронну пошту, яка була зазначена при укладенні кредитного договору, відповідного повідомлення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що номери телефонів, зазначених у розділі 10 «Реквізити та підписи сторін», належать саме відповідачу, як і те, що одноразовий ідентифікатор С2671, зазначений у кредитному договорі, був направлений на номер телефону, належний відповідачу, та використаний саме відповідачем означеного ідентифікатора для укладення договору.

Також зазначив, що лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення», наданий позивачем на підтвердження виконання первісним кредитором своїх зобов`язань за кредитним договором, не містить повного номера картки, а також відомостей про отримання кредитних коштів саме відповідачем.

Окремо суд першої інстанції зауважив, що згідно із відомостями, наданими банківською установою, інформація про платника та призначення платежу щодо суми 7 000,00 грн відсутня, що унеможливлює висновок суду про достатність доказів для висновку про перерахування/отримання грошових коштів у вказаному вище розмірі саме на підставі укладеного договору № 7213856 про надання споживчого кредиту від 28.10.2023.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що копія договору факторингу, укладеного між позивачем та первісним кредитором, не містить інформації про кредитний договір, за яким передається право вимоги, не містить даних про особу-боржника, щодо суми заборгованості та інші необхідні відомості для такого виду договорів, у тексті договору не визначено, які саме права вимоги передаються/відступаються на користь нового кредитора (позивача).

Також, позивачем не було надано реєстру боржників, відповідно до якого клієнт зобов`язаний відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі.

Витяг з реєстру боржників до договору факторингу, наданий позивачем на підтвердження обставин переходу до нього прав вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем, не містить підписів уповноважених осіб та печаток сторін договору факторингу. Означений документ містить лише засвідчувальний напис «згідно з оригіналом» та підпис посадової особи з відтиском печатки позивача щодо власне засвідчувального напису.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до положень статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною 5 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною першою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.10.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 7213856 про надання споживчого кредиту у формі електронного документу том І, а. с. 27-36).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ІТС товариства.

На умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п. 1.2. договору).

Згідно з пунктом 1.3 договору, сума кредиту складає 7 000,00 грн.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що строк кредиту становить 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до цього Договору.

Згідно з п. 1.4.1 договору, у споживача відсутнє право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту, встановлених договором, на підставі звернення до товариства у паперовій формі або електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора.

Згідно з п. 1.5 тип процентної ставки - фіксована.

Відповідно до пункту 1.5.1 договору стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору.

Відповідно до п. 1.6 - п. 1.8.2 кредитного договору мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 29 653,85 % річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 13 458,45 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 57 148,00 грн; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 55 058,50 грн.

Відповідно до пункту 2.1 договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточних рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Дати надання кредиту: 28.10.2023 або 29.10.2023 (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 2.4 договору, кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1 Договору.

Згідно пункту 3.1 договору, проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Згідно з п. 4.4 договору споживач зобов`язався у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штраф та пеню (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором.

За п.п. 1, 3, 8 п. 4.1 кредитного договору, товариство має право: вимагати від споживача повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, встановлених договором; укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача, але з обов`язковим повідомленням споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення; у випадку допущення споживачем прострочення виконання зобов`язань за цим договором передавати інформацію про прострочену заборгованість близьким родичам, зокрема інформацію про розмір простроченої заборгованості (розмір кредиту, проценти за користування кредитом, розмір комісії та інших платежів, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту), розмір неустойки та інших платежів, що стягуються при невиконанні зобов`язання за цим договором або відповідно до законодавства.

Згідно з п. 9.6 кредитного договору цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони товариства електронним підписом, в особистий кабінет споживача для ознайомлення та підписання. Електронний підпис товариства створюється на договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком попередньо узгодженим сторонами в укладеному договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що створений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім товариству в ITC Товариства/зазначений в цьому договорі. Введення споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис споживача на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.

28.10.2023 о 16:13:14 ОСОБА_1 підписано електронним підписом - одноразовим ідентифікатором С6271 договір № 7213865 про надання споживчого кредиту, Таблицю обчислення загальної вартості кредиту за договором № 721865 від 28.10.2023 року (Додаток № 1), Паспорт споживчого кредиту.

Згідно Додатку № 1 до кредитного договору, сторони погодили таблицю обчислення вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, зі змісту якої вбачається, що загальна вартість кредиту складає 55 058,50 грн, реальна річна процентна ставка складає 13 458,45 % річних, проценти за користування кредитом складають 48 058,50 грн.

Відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк» від 22.05.2025, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 , на яку 28.10.2023 здійснено переказ коштів на суму 7 000,00 грн (том І, а. с. 167).

Згідно з карткою обліку договору № 7213856 від 28.10.2023 заборгованість відповідача за тілом становить 7 000,00 грн, за відсотками - 12 815,60 грн.

З досліджених судом доказів встановлено, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

У матеріалах справи відсутні докази того, що надання персональних даних здійснено не ОСОБА_1 , а іншою особою, що телефонний номер, з використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором договору, ОСОБА_1 не належить.

Верховний суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 провадження № 61-9071св20 зазначив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Також Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 провадження № 61-6066-св 23 погодився з тим, що без введення особою логіна і паролю в інтернет-банкінгу (де він обслуговується), які відомі виключно останньому, здійснення його верифікації, передання ним та отримання відповідачами персональних даних від позивача з метою укладення договору, є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, як і незаконності заволодінням його персональними даними.

Отже, відповідач уклав із ТОВ «Авентус Україна» електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором С6271), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Щодо факту переходу права вимоги до відповідача за укладеним договором колегія суддів зазначає наступне.

25.07.2024 між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та ТОВ «Авентус Україна» було укладено договір факторингу № 25.07/24-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило право грошової вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» за зобов`язаннями, строк виконання за якими настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором щодо боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Вказаний договір факторингу підписаний ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та ТОВ «Авентус Україна».

Як вбачається зі витягу з реєстру боржників (Додаток № 1 до договору факторингу № 25.07/24-Ф від 25.07.2024) до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» перейшло право вимоги, зокрема, щодо ОСОБА_1 за кредитним договором № 7213856 на загальну суму заборгованості у розмірі 19 815,60 грн.

В матеріалах справи наявне повідомлення про відступлення прав грошової вимоги від 25.07.2024, відповідача повідомлено про відступлення права грошової вимоги первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» новому - ТОВ ФК «Фінтраст Україна».

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відтак, враховуючи викладене, до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 7213856 на загальну суму заборгованості у розмірі 19 815,60 грн, а тому, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення позовних вимог без задоволення з підстав не доведення факту переходу права вимоги до відповідача за укладеним договором.

Так, пунктом 1.4 договору передбачено, що строк кредиту становить 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до цього Договору.

Згідно з п. 1.5. тип процентної ставки - фіксована.

Відповідно до пункту 1.5.1. договору стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. цього договору.

Відповідно до п. 1.6 - п. 1.8.2 кредитного договору мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 29 653,85 % річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 13 458,45 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 57 148,00 грн; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 55 058,50 грн.

Згідно Додатку № 1 до кредитного договору, сторони погодили таблицю обчислення вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, зі змісту якої вбачається, що загальна вартість кредиту складає 55 058,50 грн, реальна річна процентна ставка складає 13 458,45 % річних, проценти за користування кредитом складають 48 058,50 грн.

З урахуванням положень п. 1.4. договору, датою повернення кредиту є 22.10.2024.

При цьому, сторонами було погоджено у договорі процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування за користування кредитними коштами.

З наданої позивачем картки обліку договору № 7213856 від 28.10.2023 вбачається, що заборгованість відповідача була розрахована в межах строку дії договору, до 24.07.2024, та заборгованість за тілом кредиту становить 7 000,00 грн, за відсотками - 12 815,60 грн.

Подана позивачем картка обліку договору є чіткою, повною та розгорнутою по окремим категоріям. Даних на її спростування матеріали справи не містять.

27.11.2023 відповідач здійснив частково оплату процентів на рахунок кредитора в розмірі 2 089,50 грн.

Відтак, вимоги позивача про стягнення відсотків в розмірі 12 815,60 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем нараховано відсотки за 90 календарних днів в межах строку дії договору, а саме з 25.07.2024 по 22.10.2024, за наступним розрахунком: 7 000,00 грн х 1,99 % = 139,30 грн х 90 календарних днів = 12 537,00 грн. А відтак загальна сума заборгованості за процентами в межах строку дії договору складає 25 352,6 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вбачає підстави, передбачені ст. 376 ЦПК України, для скасування оскаржуваного рішення із ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 цієї 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову.

При подачі позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Після перегляду справи в суді апеляційної інстанції позов було задоволено повністю.

Виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, колегія суддів вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» судові витрати у розмірі 2 422,40 грн за розгляд справи судом першої інстанції.

Крім того, при подачі апеляційної скарги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» сплатило судовий збір у розмірі 3 633,60 грн.

Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, сплачений ним судовий збір при подачі апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 грн підлягає стягненню на його користь з відповідача.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

На підтвердження витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» надало заявку № 7543 на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10.12.2024 від 11.03.2025, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1868765, рахунок на оплату № 7543-10/04-2025 від 10.04.2025, акт № 7543 від 10.04.2025 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 10/12-2024 від 10.12.2024, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю, договір № 10/12-2024 про надання правничої допомоги від 10.12.2024, укладений з адвокатом Столітнім М. М.

Так, розділом 4 договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 передбачено порядок оплати послуг адвоката.

Відповідно до п. 4.1 вказаного договору, отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару.

Пунктом 4.3 вказаного договору передбачено, що за надання правової допомоги, відповідно до даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову, відповідно до домовленостей сторін та згідно Рекомендацій щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару. Крім цього, сторони можуть домовитися про додатковий гонорар (премію), якщо для клієнта прийнято позитивне рішення.

Відповідно до акту № 7543 від 10.04.2025 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 10/12-2024 від 10.12.2024 адвокатом Столітнім М. М. надано товариству наступні послуги правничої допомоги на загальну вартість 10 000,00 грн (12 год витраченого часу).

Відповідно до ч. 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачені такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи вказані у ст. 137, 141 ЦПК України критерії.

Предметом позову ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» є стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 в загальному розмірі 32 352,60 грн.

Враховуючи наведені обставини, предмет спору, складність справи, виходячи із засад реальності та співмірності, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягає стягненню 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

Крім того, в апеляційній скарзі представник ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» - адвокат Крюкова М. В. просила стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 8 000 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представником надано договір про надання правової допомоги № 07/07-2022 від 07.07.2022, звіт від 05.09.2025 про надання правової допомоги згідно договору № 07/07-2022 від 07.07.2022, ордер на надання правничої допомоги серії АН № 1747518, свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльністю, платіжна інструкція № 7488 від 05.09.2025.

В п. 3 договору про надання правничої допомоги № 07/07-2022 від 07.07.2022 визначено порядок розрахунків.

Відповідно до п. 6 цього розділу підставою для оплати є рахунок-фактура. Клієнт здійснює оплату за надані послуги в день отримання рахунку-фактури шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок.

Відповідно до звіту від 05.09.2025 про надання правової допомоги згідно договору № 07/07-2022 від 07.07.2022, що підписано сторонами договору, адвокатом наведено перелік виконаних робіт, з урахуванням витраченого часу на суму 8 000,00 грн.

Враховуючи, що правова позиція скаржника була сформована на час звернення до суду з апеляційною скаргою та враховуючи складність справи, предмет розгляду, принцип співмірності, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3 000,00 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» - адвоката Крюкової Марини Володимирівни задовольнити.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 08 серпня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ 44559822) суму заборгованості в розмірі 32 352,60, з яких сума кредиту 7 000,00 грн, сума процентів за користування кредитом 25 352,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» - 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції та 2 422,40 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 3 000,00 грн витрат на правничу допомогу та 3 633,60 грн судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук