Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 28 липня 2026 р.
Справа: №367/1545/25
Суддя: Кирилюк Галина Миколаївна
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
справа № 367/1545/25
провадження № 22-ц/824/941/2026
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Василець Марини Сергіївни на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 квітня 2025 року в складі судді Мерзлого Л. В.,
установив:
У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (далі - ТОВ «Алекскредит») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 квітня 2024 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту № 7033799.
Вказаний Договір було оформлено у порядку, передбаченому розділом 4 Правил надання кредиту. Відповідно до п. 5.1. та п. 5.2. Правил Сторони домовилися, що Договір укладається в електронній формі шляхом використання Електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.
На підставі укладеного Договору відповідно до п. 1.3., 1.7., 3.1. Договору кредитодавець 25 квітня 2024 року перерахував на картковий рахунок позичальника кредитні кошти (кредит) у розмірі 11 300,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним до 27 жовтня 2024 року (включно).
Пунктом 1.7 Договору визначено порядок нарахування процентів за користування кредитом. У разі неналежного виконання графіку платежів настає умова дострокового виконання зобов`язань за Договором (п. 2.46. Правил), у зв`язку з чим частина основної суми кредиту та проценти за користування кредитом за базовий період визнаються простроченими, а позичальник має сплатити всю заборгованість (п. 2.17. Правил) за Договором.
Позивач належним чином у повному обсязі виконав свої зобов`язання за Договором, а саме надав кредит відповідачу у розмірі, передбаченому умовами Договору, шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника, що підтверджується довідкою ТОВ ФК «Елаєнс» від 08 січня 2025 року.
30 квітня 2024 року між сторонами було укладено Додаткову угоду про зміну умов Договору про надання кредиту № 7033799 від 25 квітня 2024 року, відповідно до якої було змінено умови Договору, зокрема: «1. Сторони дійшли згоди подовжити базовий період за Договором про надання кредиту № 7033799 від 25 квітня 2024 року, до 10 травня 2024 року (включно). 2. На дату укладення цієї Додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом з 25 квітня 2024 року до 30 квітня 2024 року у розмірі 954,85 грн та плату (штраф) за зміну умов Договору у розмірі 0,00 грн. 3. Відповідно до п. 1.7.3., 3.1., 5.3., 5.5. Договору та умов цієї Додаткової угоди за загальними умовами кредитування: 3.1. Встановити подовжений базовий період з 01 травня 2024 року до 10 травня 2024 року (включно); нараховувати протягом подовженого базового періоду проценти за користування кредитом за базовою процентною ставкою у розмірі 1,50 % за один день користування кредитом. 3.2. На підставі п. 3.1. цієї Додаткової угоди, змінити спеціальний період з 11 травня 2024 року до 06 листопада 2024 року (включно), у якому нараховуються проценти за користування кредитом за спеціальною процентною ставкою у розмірі 2,5 % за один день користування кредитом. 3.3. Змінити кінцеву дату виконання Договору - 06 листопада 2024 року (включно), після спливу якої здійснюється нарахування пені за один день прострочення виконання зобов`язання - 0 % та компенсації у розумінні ст. 625 ЦК України у розмірі 100 % річних від основної суми кредиту, але не більше 50 % від вартості кредиту відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
10 травня 2024 року між сторонами було укладено Додаткову угоду про зміну умов Договору про надання кредиту № 7033799 від 25 квітня 2024 року, відповідно до якої було змінено умови Договору, зокрема: «1. Сторони дійшли згоди подовжити базовий період за Договором про надання кредиту № 7033799 від 25 квітня 2024 року до 09 червня 2024 року (включно). 2. На дату укладення цієї Додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом з 25 квітня 2024 року до 10 травня 2024 року у розмірі 2 648,20 грн та плату (штраф) за зміну умов Договору у розмірі 0,00 грн. 3. Відповідно до п. 1.7.3., 3.1., 5.3., 5.5. Договору та умов цієї Додаткової угоди за загальними умовами кредитування: 3.1. Встановити подовжений базовий період з 11 травня 2024 року до 09 червня 2024 року (включно); нараховувати протягом подовженого базового періоду проценти за користування кредитом за базовою процентною ставкою у розмірі 1,50 % за один день користування кредитом. 3.2. На підставі п. 3.1. цієї Додаткової угоди, змінити спеціальний період з 10 червня 2024 року до 06 грудня 2024 року (включно), у якому нараховуються проценти за користування кредитом за спеціальною процентною ставкою у розмірі 2,5 % за один день користування кредитом. 3.3. Змінити кінцеву дату виконання Договору - 06 грудня 2024 року (включно), після спливу якої здійснюється нарахування пені за один день прострочення виконання зобов`язання - 0 % та компенсації у розумінні ст. 625 ЦК України у розмірі 100 % річних від основної суми кредиту, але не більше 50 % від вартості кредиту відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
09 червня 2024 року між сторонами було укладено Додаткову угоду про зміну умов Договору про надання кредиту № 7033799 від 25 квітня 2024 року, відповідно до якої було змінено умови Договору, зокрема: 1.7. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку: 1.7.1 На дату укладення Додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом на основну суму кредиту з 25 квітня 2024 року до 09 червня 2024 року у розмірі 7 720,31 грн та плату за подовження базового періоду, строку дії Договору та зміну кінцевої дати виконання Договору у розмірі 0,00 грн. 1.7.1.1. Сторони дійшли згоди подовжити базовий період за Договором до 09 липня 2024 року (включно). 1.7.2. За загальними умовами кредитування (п. 2.18. Правил) на період подовження базового періоду, строку дії Договору та зміну кінцевої дати виконання Договору процентні ставки складають: в базовий період протягом 30 календарних днів з 10 червня 2024 року до 09 липня 2024 року (включно) у розмірі 1,50 % за один день користування кредитом (акційна процентна ставка (п. 2.1. Правил)); в спеціальний період (п. 2.44. Правил) протягом 400 календарних днів з 10 липня 2024 року до 13 серпня 2025 року (включно) у розмірі 1,5 % за один день користування кредитом (спеціальна процентна ставка (п. 2.38. Правил)). Відповідно до п. 3.1. Додаткової угоди сторони погодили, що строк дії Договору (п. 2.45. Правил) встановлюється з дати укладення Договору 25 квітня 2024 року до кінцевої дати виконання Договору 13 серпня 2025 року (включно). Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору, у тому числі сплати заборгованості. Якщо позичальник виконає зобов`язання/сплатить заборгованість за Договором до кінцевої дати виконання Договору, Договір припиняє дію з дати погашення кредиту (п. 2.11. Правил). Строк, на який надається кредит дорівнює строку дії Договору, але погашення має відбуватись відповідно до графіку платежів та іншим умовам Договору.
Відповідач, починаючи з 10 липня 2024 року порушив виконання взятих ним зобов`язань за Договором та Додатковою угодою, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 30 січня 2025 року не погашена.
Відповідач, з урахуванням здійснених ним платежів, станом на 30 січня 2025 року має заборгованість 46 773,18 грн, яка складається з: 8 715,35 грн - залишок заборгованості за сумою кредиту; 32 422,16 грн - залишок заборгованості по процентам за користування кредитом; 5 635,68 грн - заборгованість за штрафом відповідно до п. 5.3. Додаткової угоди від 09 червня 2024 року.
Посилаючись на вказані обставини позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованість за Договором про надання кредиту № 7033799 від 25 квітня 2024 року станом на 30 січня 2025 року у загальній сумі 46 773,18 грн, яка складається з: 8 715,35 грн - залишок заборгованості за сумою кредиту; 32 422,16 грн - залишок заборгованості по процентам за користування кредитом; 5 635,68 грн - заборгованість за штрафом відповідно п. 5.3. Додаткової угоди від 09 червня 2024 року. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покласти на відповідача.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 21 квітня 2025 року вказаний позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованість за Договором про надання кредиту № 7033799 від 25 квітня 2024 року станом на 30 січня 2025 року у загальній сумі 46 773,18 грн, яка складається з: 8 715,35 грн - залишок заборгованості за сумою кредиту; 32 422,16 грн - залишок заборгованості по процентам за користування кредитом; 5 635,68 грн - заборгованість за штрафом відповідно п. 5.3. Додаткової угоди від 09 червня 2024 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» сплачений судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.
05 травня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Василець М. С. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 квітня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не враховано, що позивачем було нараховано штраф відповідно до Додаткової угоди, яка не була підписана відповідачем.
Позивач зазначав, що ОСОБА_1 було нараховано штраф відповідно до п. 5.3. Додаткової угоди від 09 червня 2024 року у розмірі 5 635,68 грн. однак таке нарахування є неправомірним з огляду на наступне: в матеріалах справи відсутні сторінки додаткової угоди від 09 червня 2024 року, додані до позовної заяви копії додаткових угод не містять підпису відповідача та не були надані йому для ознайомлення.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що штраф нараховувався позивачем з 29 серпня 2024 року, що суперечить вказаним вимогам закону.
Суд першої інстанції безпідставно стягнув з ОСОБА_1 заборгованість відповідно п. 5.3. Договору та ст. 625 ЦК України у розмірі 5 635,68 грн.
Також зазначає, що суд першої інстанції стягнув проценти поза строком кредитування, що суперечить ст. 1048 ЦК України.
Досліджені додатки до позовної заяви свідчать про те, що визначений розмір ТОВ «Алекскредит» до стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою за договором включає період, який виходить за межі строку кредитування.
Як вбачається з договору № 7033799 від 25 квітня 2024 року сторони обумовили строк кредиту до 27 жовтня 2024 року. Однак з розрахунку заборгованості вбачається, що відсотки за користування кредитом нараховувались до 30 січня 2025 року, тобто після спливу строку кредиту.
Крім того, п. 1.7.2. Договору № 7033799 від 25 квітня 2024 року передбачена орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування складає 12 259,35 грн.
Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договорами проценти, тому заявлені ТОВ «Алекскредит» вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за користування кредитом за період, який виходить за межі строку кредитування є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Належних та допустимих доказів пролонгації кредитного договору від 25 квітня 2024 року матеріали справи не містять.
Крім того, відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», наявні підстави вважати, що договір є некладеним, оскільки не виконані умови вказаного закону.
Всі документи підписані одним і тим же одноразовим ідентифікатором PS7033799, але одноразовий ідентифікатор тому і називається «одноразовий», що його неможливо використати двічі або тричі.
Отже, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Алекскредит», оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів підписання відповідачем Додаткової угоди та доказів пролонгації кредитного договору від 25 квітня 2024 року.
28 травня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив представника ТОВ «Алекскредит» - Попудренка А. В., в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 квітня 2025 року залишити без змін.
В обґрунтування зазначає, що 25 квітня 2024 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту № 7033799. Вказаний Договір було оформлено у порядку, передбаченому розділом 4 Правил. Відповідно до п. 5.1. та п. 5.2. Правил сторони домовилися, що Договір укладається в електронній формі шляхом використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.
Договір було укладено та підписано в електронній формі, і такі дії сторін відповідають приписам ст. 6, 627 ЦК України, ст. 11-12 Закону України «Про електронну комерцію».
На підставі укладеного Договору відповідно до п. 1.3., 1.7., 3.1. Договору кредитодавець 25 квітня 2024 року перерахував на картковий рахунок позичальника кредитні кошти (кредит) у розмірі 11 300,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним до 27.10.2024 (включно).
Позивач належним чином у повному обсязі виконав свої зобов`язання за Договором, а саме: надав кредит відповідачу у розмірі, передбаченому умовами Договору, шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника, що підтверджується довідкою ТОВ ФК «Елаєнс» від 08 січня 2025 року.
Крім того, перерахування позивачем кредитних коштів на картковий рахунок відповідача підтверджується листом АТ «Універсал Банк» від 04 квітня 2025 року, а саме, в судовому рішенні зазначено, що згідно листа АТ «Універсал Банк» від 04 квітня 2025 року № БТ/Е-2258 вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , на яку 25 квітня 2024 року було зарахування коштів у розмірі 11 300,00 грн.
Відповідач, починаючи з 10 липня 2024 року порушив виконання взятих ним зобов`язань за Договором та Додатковою угодою, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 30 січня 2025 року не погашена та має відображення у детальному розрахунку заборгованості.
Скаржник, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначає, що не погоджується із нарахуванням заборгованості, а саме із нарахуванням процентів за користування кредитом, та посилаючись на правову позицію Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року, вважає, що позивачем було нараховано борг по процентам поза межами строку дії, зазначеного у Договорі, тобто після 27 жовтня 2024 року.
Пунктом 3.1. Договору про надання кредиту № 7033799 від 25 квітня 2024 року визначено кінцеву дату виконання Договору - 27 жовтня 2024 року (включно). Проте, Додатковими угодами від 30 квітня 2024 року, 10 травня 2024 року та 09 червня 2024 року було змінено умови Договору, зокрема і кінцеву дату виконання договору. Так, відповідно до п. 3.1. Додаткової угоди від 09 червня 2024 року сторони погодили, що строк дії Договору встановлюється з дати укладення Договору 25 квітня 2024 року до кінцевої дати виконання Договору 13 серпня 2025 року (включно).
Наголошує, що нарахування відсотків за користування кредитом було деталізовано у детальному (щоденному) розрахунку заборгованості, доданому до позовної заяви. Розрахунок заборгованості проведений з дотриманням узгоджених сторонами істотних умов договору (із змінами відповідно додаткових угод) та чинного законодавства, зокрема, заборгованість по процентам за користування кредитом у загальній сумі - 32 422,16 грн розрахована до 30 січня 2025 року, тобто в межах строку дії Договору.
Передбачена в п. 1.7.2. Договору орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування у сумі 12 259,35 грн розрахована орієнтовано з поділу загальної суми кредиту при його поверненні у базовий період (протягом 5 календарних днів з 25 квітня 2024 року до 30 квітня 2024 року) в сумі 11 299 грн, і у спеціальний період (протягом 180 календарних днів з 01 травня 2024 року до 27 жовтня 2024 року) виходячи з загальної суми користування кредитом у розмірі 1 грн. Зазначене відповідає таблиці обчислення орієнтовної загальної вартості кредиту та орієнтовної реальної річної процентної ставки, що є Додатком № 1 до Договору, та передбачає випадок належного виконання позичальником своїх зобов`язань за Договором у встановлені строки. Укладання з позичальником Додаткових угод про зміну умов кредитування від 30 квітня 2024 року, 10 травня 2024 року та 09 червня 2024 року та подальше неналежне виконання умов Договору унеможливлює орієнтування на загальну вартість кредиту у сумі 12 259,35 грн.
Додаткова угода від 09 червня 2024 року підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатору - PS 7033799, додаткова угода від 30 квітня 2024 року - ex1- 7033799, додаткова угода від 10 травня 2024 року - ex2-7033799.
Твердження скаржника про те, що всі документи підписані одним і тим же одноразовим ідентифікатором є надуманими та такими, що не відповідають дійсності.
Крім цього, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що не погоджується із нарахуванням заборгованості за штрафом у сумі 5 635,68 грн відповідно до додаткової угоди, яка не була підписана відповідачем. Також, посилаючись на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, стверджує, що суд першої інстанції не звернув на це уваги та безпідставно стягнув вказану заборгованість.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Разом з тим, 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, яким внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування».
З метою забезпечення дотримання фінансовими установами вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX Національним Банком України у листах № 14-0004/3433 від 15 січня 2024 року та № 14-0004/12907 від 19 лютого 2024 року надані роз`яснення щодо виконання окремих вимог Закону № 3498-IX.
Так, Законом № 3498-IX внесені зміни, зокрема до пункту 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до змісту якого у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом № 3498-IX, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 Закону про споживче кредитування.
Водночас встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Також, на підставі Закону № 3498-IX було виключено пункт 61 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про споживче кредитування.
При цьому, відповідно до частини другої статті 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Також, частиною третьою статті 1054 ЦК України визначено, що особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
У преамбулі Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, тобто його норми є спеціальними, які регулюють правовідносини за договорами про надання споживчого кредиту.
Враховуючи вищезазначене, положення пункту 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про споживче кредитування не застосовуються до договорів споживчого кредиту, які укладатимуться після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, тобто з 24 січня 2024 року.
Отже, на Договір, укладений із відповідачем 25 квітня 2024 року зі змінами викладеними у додатковій угоді від 09 червня 2024 року, вимога пункту 6 Розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» не поширюється.
Таким чином, нарахування штрафу за укладеним із відповідачем Договором відповідає чинному законодавству України, а суд першої інстанції, звернувши на це увагу, правомірно стягнув вказану заборгованість.
Відповідно до положень частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 25 квітня 2024 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту № 7033799.
Вказаний Договір було укладено в електронній формі, шляхом використання електронного цифрового підпису з одноразовим ідентифікатором (п. 5.1, 5.2 Правил надання кредиту ТОВ «Алекскредит»).
На підставі укладеного Договору відповідно до п. п. 1.3., 1.7., 3.1. Договору Кредитодавець 25 квітня 2024 року перерахував на картковий рахунок позичальника кредитні кошти (кредит) у розмірі 11 300,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним до 27 жовтня 2024 року (включно).
Перерахування кредитних коштів на рахунок, вказаний відповідачем при оформленні кредиту, підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» від 08 січня 2025 року, згідно з якою 11 300,00 грн було зараховано 25 квітня 2024 року на картку Monobank № НОМЕР_1 від ТОВ «Алекскредит».
Крім того, зазначене також підтверджується листом АТ «Універсал банк» від 04 квітня 2025 року № БТ/Е-2258, згідно якого вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 . 25 квітня 2024 року було зарахування коштів у розмірі 11 300,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 . Кошти зараховувались не по реквізитам, а через платіжну систему, тому інформація щодо відправника у банку відсутня.
30 квітня 2024 року між сторонами було укладено Додаткову угоду про зміну умов Договору про надання кредиту № 7033799 від 25 квітня 2024 року, відповідно до якої було змінено умови Договору, зокрема:
«1. Сторони дійшли згоди подовжити базовий період за Договором про надання кредиту № 7033799 від 25квітня 2024 року, до 10травня 2024 року (включно).
2. На дату укладення цієї Додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом з 25квітня 2024 року до 30 квітня 2024 року у розмірі 954,85 грн та плату (штраф) за зміну умов Договору у розмірі 0,00 грн.
3. Відповідно до п. 1.7.3., 3.1., 5.3., 5.5. Договору та умов цієї Додаткової угоди за загальними умовами кредитування: 3.1. Встановити подовжений базовий період з 01травня 2024 року до 10 травня 2024 року (включно); нараховувати протягом подовженого базового періоду проценти за користування кредитом за базовою процентною ставкою у розмірі 1,50 % за один день користування кредитом. 3.2. На підставі п. 3.1. цієї Додаткової угоди, змінити спеціальний період з 11 травня 2024 року до 06 листопада 2024 року (включно), у якому нараховуються проценти за користування кредитом за спеціальною процентною ставкою у розмірі 2,5 % за один день користування кредитом. 3.3. Змінити кінцеву дату виконання Договору - 06 листопада 2024 року (включно), після спливу якої здійснюється нарахування пені за один день прострочення виконання зобов`язання - 0 % та компенсації у розумінні ст. 625 ЦК України у розмірі 100 % річних від основної суми кредиту, але не більше 50 % від вартості кредиту відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
10 травня 2024 року між сторонами було укладено Додаткову угоду про зміну умов Договору про надання кредиту № 7033799 від 25 квітня 2024 року, відповідно до якої було змінено умови Договору, зокрема:
«1. Сторони дійшли згоди подовжити базовий період за Договором про надання кредиту № 7033799 від 25 квітня 2024 року до 09 червня 2024 року (включно).
2. На дату укладення цієї Додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом з 25 квітня 2024 року до 10 травня 2024 року у розмірі 2 648,20 грн та плату (штраф) за зміну умов Договору у розмірі 0,00 грн.
3. Відповідно до п. 1.7.3., 3.1., 5.3., 5.5. Договору та умов цієї Додаткової угоди за загальними умовами кредитування: 3.1. Встановити подовжений базовий період з 11 травня 2024 року до 09 червня 2024 року (включно); нараховувати протягом подовженого базового періоду проценти за користування кредитом за базовою процентною ставкою у розмірі 1,50 % за один день користування кредитом. 3.2. На підставі п. 3.1. цієї Додаткової угоди, змінити спеціальний період з 10 червня 2024 року до 06 грудня 2024 року (включно), у якому нараховуються проценти за користування кредитом за спеціальною процентною ставкою у розмірі 2,5 % за один день користування кредитом. 3.3. Змінити кінцеву дату виконання Договору - 06 грудня 2024 року (включно), після спливу якої здійснюється нарахування пені за один день прострочення виконання зобов`язання - 0 % та компенсації у розумінні ст. 625 ЦК України у розмірі 100 % річних від основної суми кредиту, але не більше 50 % від вартості кредиту відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
09 червня 2024 року між сторонами було укладено Додаткову угоду про зміну умов Договору про надання кредиту № 7033799 від 25 квітня 2024 року, відповідно до якої було змінено умови Договору, зокрема:
1.7. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку: 1.7.1 На дату укладення Додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом на основну суму кредиту з 25 квітня 2024 року до 09 червня 2024 року у розмірі 7 720,31 грн та плату за подовження базового періоду, строку дії Договору та зміну кінцевої дати виконання Договору у розмірі 0,00 грн. 1.7.1.1. Сторони дійшли згоди подовжити базовий період за Договором до 09 липня 2024 року (включно). 1.7.2. За загальними умовами кредитування (п. 2.18. Правил) на період подовження базового періоду, строку дії Договору та зміну кінцевої дати виконання Договору процентні ставки складають: в базовий період протягом 30 календарних днів з 10 червня 2024 року до 09 липня 2024 року (включно) у розмірі 1,50 % за один день користування кредитом (акційна процентна ставка (п. 2.1. Правил)); в спеціальний період (п. 2.44. Правил) протягом 400 календарних днів з 10 липня 2024 року до 13 серпня 2025 (включно) у розмірі 1,5 % за один день користування кредитом (спеціальна процентна ставка (п. 2.38. Правил)).
Відповідно до п. 3.1. Додаткової угоди сторони погодили, що строк дії Договору (п. 2.45. Правил) встановлюється з дати укладення Договору 25 квітня 2024 року до кінцевої дати виконання Договору 13 серпня 2025 року (включно). Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору, у тому числі сплати заборгованості. Якщо позичальник виконає зобов`язання/сплатить заборгованість за Договором до кінцевої дати виконання Договору, Договір припиняє дію з дати погашення кредиту (п. 2.11. Правил). Строк, на який надається кредит дорівнює строку дії Договору, але погашення має відбуватись відповідно до графіку платежів та іншим умовам Договору.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав свої зобов`язання за Договором, надавши відповідачу кредит у встановленому Договором розмірі, а відповідач порушив умови Договору щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановленому Договором строки та порядку.
Апеляційний суд не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно частини 4 статті 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як передбачено ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Згідно із ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Відповідно до договору, укладеного між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 , позивач перерахував на картковий рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 11 300,00 грн, що підтверджується умовами договору, а також довідкою ТОВ «ФК Елаєнс» від 08 січня 2025 року. Позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним до 27 жовтня 2024 рокувключно.
Згідно з пропозицією укласти договір (оферта) щодо надання кредиту № 7033799 від 25квітня 2024 рокуТОВ «Алекскредит» пропонує укласти кредитний договір на умовах, встановлених товариством. Кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення договору (оферта), розміщений на сайті кредитора паспорт споживчого кредиту, сформований на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та схвалення їх кредитором; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформовані на сайті кредитора, та підписані позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в особистому кабінеті, вказаному при його ідентифікації на сайті.
Відповідач підтвердив, що ознайомлений і приймає умови кредитного договору (оферти), а також підтверджує, що згоден з умовами оферти, підписуючи згоду одноразовим ідентифікатором. У вказаній пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) зазначено, що невід`ємною частиною цього договору є «Правила надання кредиту ТОВ «Алекскредит», що розміщені на сайті кредитодавця https://alexcredit.ua.
Підписуючи за допомогою одноразового ідентифікатора паспорт споживчого кредиту, скаржник підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування.
Відповідно до умов договору (п. 1.1) невід`ємною частиною цього Договору є «Правила надання кредиту ТОВ «Алекскредит», що розміщені на сайті кредитодавця https://alexcredit.ua. За договором кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов договору. Кредит надається в національній грошовій одиниці України - гривні.
Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений з умовами договору та правилами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись своїх обов`язків та виконувати їх (п. 9.2).
Сторони підтверджують, що даний електронний договір (договір укладений у вигляді електронного документа), всі додатки до нього, Додаткові угоди мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто є вчиненими виключно у письмовій формі та в порядку встановленому Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронні довірчі послуги» (п. 9.3).
Сторони погодилися, що договір укладається виключно у письмовій формі у вигляді електронного документа на сайті кредитодавця https://alexcredit.ua згідно зі ст. 207, 639 Цивільного кодексу України та із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні довірчі послуги», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Підписання позичальником цього договору відбувається шляхом акцептування ним оферти (пропозиції укласти договір (оферта) щодо надання кредиту), яка відповідно до п. 2.33 Правил містить усі істотні умови договору, зразок факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки кредитодавця, а також погодження (заяву, згоду) позичальника щодо включення до цього договору інформації щодо кредитного посередника, прізвища, ім`я, по батькові позичальника, типу кредиту, мети (ціль) отримання кредиту, порядку та умови надання кредиту, основної суми кредиту, кінцевої дати виконання договору. Акцептування оферти здійснюється шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (п. 2.16. Правил). Договір вважається підписаним після накладення кваліфікованого електронного підпису директора ТОВ «Алекскредит» із кваліфікованою електронною позначкою часу укладення договору. (п. 9.9).
Підписання кредитодавцем договору відбувається шляхом використання факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки кредитодавця, нанесених за допомогою засобів механічного або іншого копіювання (п. 9.10). У наданому суду примірнику кредитного договору наявне факсимільне відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки кредитодавця; у реквізитах позичальника ОСОБА_1 зазначено, що договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором PS7033799, місце проживання позичальника: Київська область, Коцюбин, Меблева 8, РНОКПП НОМЕР_2 .
У пропозиції укласти кредитний договір зазначено, що позичальник ознайомився та погодився з кредитним договором, Умовами надання та обслуговування кредитів та Правилами про порядок надання коштів у позику, в тому числі, на умовах фінансового кредиту, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://alexcredit.ua/umovi).
Отже, підписуючи заявку про укладення кредитного договору, позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
У матеріалах справи відсутні докази того, що надання персональних даних здійснено не ОСОБА_1 , а іншою особою, що телефонний номер, з використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором договору, ОСОБА_1 не належить.
Верховний суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 провадження № 61-9071св20 зазначив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Також Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 провадження № 61-6066-св 23 погодився з тим, що без введення особою логіна і паролю в інтернет-банкінгу (де він обслуговується), які відомі виключно останньому, здійснення його верифікації, передання ним та отримання відповідачами персональних даних від позивача з метою укладення договору, є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, як і незаконності заволодінням його персональними даними.
Свої зобов`язання за кредитним договором кредитодавець виконав належним чином, надавши відповідачу кредит в розмірі 11 300,00 грн.
Крім того, як вбачається з розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту № 7033799 від 25 квітня 2024 року, відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату 30 квітня 2024 року, 10 травня 2024 року, 09 червня 2024 року, 18 липня 2024 року, 30 липня 2024 рокуна загальну суму 10 304,96 грн.
Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір про надання кредиту є укладеним.
Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору.
При цьому, позивач не був позбавлений можливості згідно з пунктом 2.2.3 договору протягом 14 календарних днів з дня укладення договору відмовитися від договору на умовах, визначених у п. 4.10 договору.
Також апеляційний суд звертає увагу, що договір та його умови в судовому порядку не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.
Відповідно до розрахунку, який наданий позивачем, заборгованість ОСОБА_1 станом на 30 січня 2025 року становить у розмірі 46 773,18 грн, з яких: 8 715,35 грн - залишок заборгованості за сумою кредиту, 32 422,16 грн - залишок заборгованості по процентам за користування кредитом, 5 635,68 грн - заборгованість за штрафом відповідно до п. 5.3 додаткової угоди від 09 червня 2024 року.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами суду першої інстанції у частині стягнення з відповідача суми заборгованості за штрафом відповідно до п. 5.3 додаткової угоди від 09 червня 2024 року, та зазначає наступне.
Підпунктом 5.5. пункту 5 договору про надання кредиту передбачено, що якщо позичальник не виконав зобов`язання у кінцеву дату виконання договору, такі зобов`язання є простроченими і позичальник зобов`язаний за вимогою кредитодавця сплатити компенсацію у розумінні ст. 625 ЦК України у розмірі 100 % річних від основної суми кредиту, але не більше 50 % від вартості кредиту відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Нарахування компенсації є правом кредитодавця, а не обов`язком. Кредитодавець, без погодження з позичальником, може на свій розсуд зменшити розмір нарахування компенсації за договором.
Разом з тим, відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Починаючи з 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України був введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому його строк продовжено.
Оскільки позивачем заявлені вимоги про стягнення нарахувань у відповідності до положень ст. 625 ЦК України за період, у який на території України введено воєнний стан, беручи до уваги положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованості за штрафом відсутні, тому у цій частині позову слід відмовити.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів підписання відповідачем додаткової угоди та доказів пролонгації кредитного договору від 25 квітня 2024 року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вбачається з договору № 7033799 від 25 квітня 2024 рокута доданих до нього Додаткових угод від 30 квітня 2024 року, 10 травня 2024 року, 09 червня 2024 року, кредитний договір укладено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора - способу підписання, передбаченого статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». У відповідності до абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України, правочин, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, прирівнюється до такого, що вчинений у письмовій формі. Факт надання відповідачем згоди на укладення договору підтверджується активними діями в особистому кабінеті, зокрема підтвердженням заявки, погодженням з умовами договору, та прийняттям оферти.
Додаткова угода від 09 червня 2024 року підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатору - PS7033799, додаткова угода від 30 квітня 2024 року - ex1-7033799, додаткова угода від 10 травня 2024 року- ex2-7033799.
Твердження скаржника про те, що всі документи підписані одним і тим же одноразовим ідентифікатором не відповідають дійсності.
Перерахування кредитних коштів у розмірі 11 300,00 грн 25 квітня 2024 рокуна банківський рахунок, зазначений відповідачем при оформленні заявки, підтверджується довідкою ТОВ «ФК Елаєнс» а також листом АТ «Універсал банк» від 04 квітня 2025 року № БТ/Е-2258, що є належними і допустимими доказами виконання зобов`язання позивачем.
Зазначене, в сукупності з наявними електронними матеріалами, підтверджує укладення договору між сторонами, виконання кредитодавцем зобов`язань та наявність у відповідача обов`язку щодо повернення отриманих коштів.
Доводи апеляційної скарги про те, що нарахування та стягнення процентів суперечить положенням статті 1048 ЦК України, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитні кошти у розмірі 11 300,00 грн були надані відповідачу 24 травня 2024 року, що підтверджено довідкою ТОВ «ФК Елаєнс» та листом АТ «Універсал банк» від 04 квітня 2025 року № БТ/Е-2258. Умовами кредитного договору № 7033799, а також Додатковою угодою від 09 червня 2024 року, передбачено строк користування кредитом до 13 серпня 2025 року включно. Проценти нараховувались виключно за період користування кредитом - як у базовий, так і в спеціальний періоди, визначені договором. Загальна сума процентів, яка підлягає стягненню, є результатом нарахування у межах строку дії кредитного зобов`язання та відповідає умовам, погодженим сторонами.
Таким чином, положення статті 1048 ЦК України не порушено, оскільки проценти були нараховані саме за період фактичного користування кредитом, а не після закінчення строку дії договору.
Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Також, згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).
Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 квітня 2025 року підлягає зміні, шляхом зменшення розміру заборгованості з 46 773,18 грн до 41 137,50 грн.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову.
При поданні позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Оскільки вимоги позивача підлягають задоволенню частково, в процентному співвідношення на 87,95 %, з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» підлягає стягненню сума судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2 663,13 грн (3 028 грн х 87,95 % : 100 %).
Крім того, оскільки апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Василець М. С. задоволена частково, в процентному співвідношення на 12,05 %, з ТОВ «Алекскредит» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 437,85 грн (3 633,60 грн х 12,05 % : 100 %).
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
За таких підстав, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 225,28 грн, що становить різницю у покладених на сторони судових витрат.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Василець Марини Сергіївни задовольнити частково.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 квітня 2025 року в частині стягнення заборгованості за кредитом змінити.
Зменшити суму заборгованості за договором про надання кредиту № 7033799 від 25 квітня 2024 року, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», з 46 773,18 грн до 41 137,50 грн.
Зменшити суму судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», з 3 028,00 грн до 2 225,28 грн.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua