Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №373/2250/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/8511/2026 Доповідач - Ратнікова В.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 373/2250/25

20 липня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Кирилюк Г.М.

- Рейнарт І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Хасанової В.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 02.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №3281153, відповідно до умов якого відповідачці було надано грошові кошти у розмірі 8 000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

Відповідачка підписала вказаний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Після чого, укладений договір було розміщено в особистому кабінеті відповідачки, якій були перераховані кошти відповідно до умов п.2.1 кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, що підтверджується платіжним дорученням за яким платником коштів є ТОВ Мілоан, отримувачем - ОСОБА_1 , сума переказу - 8000 грн., банк отримувача : pb, код банку: VISA, кредит рах. № НОМЕР_1 . Підтвердженням добровільного укладення відповідачем даного договору є Анкета-заява на кредит №3281153 від 02.04.2021 року, що заповнена ОСОБА_1 .

Зазначало, що Товариство свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме, надало ОСОБА_1 в кредит грошові кошти в сумі 8 000,00 грн. Однак, відповідачка зі свого боку не виконала належним чином умов кредитного договору щодо повернення отриманих грошових коштів, сплати відсотків та комісії.

23.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №74-МЛ від 23.07.2021 року.

Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором N? 3281153 від 02.04.2021 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою ОСОБА_1 .

Зазначало, що сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором N? 3281153 від 02.04.2021 року були передані позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно договору відступлення прав вимоги N?74-МЛ від 23.07.2021 року. Сума заборгованості відповідачки становить 34556 грн., відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги N?74-МЛ від 23.07.2021 року, з них: ???прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 7 200 грн., ???прострочена заборгованість за сумою відсотків становить - 25 836 грн., ???прострочена заборгованість за комісією становить - 1 520 грн.

З урахуванням викладеного, просило суд ??стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 3281153 від 02.04.2021 року в загальному розмірі 34 556 грн., сплачений судовий збір в сумі 2 422,4 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 7 000,00 грн. Початок форми

Кінець форми

Початок форми

Кінець форми

Початок форми

Кінець форми

Початок форми

Кінець форми

Рішенням Переяславського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 3281153 від 02.04.2021 року в розмірі в розмірі 34 556 (тридцять чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят шість) гривень 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 коп.

Не погоджуючись із таким рішення суду першої інстанції, 18 лютого 2026 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просила апеляційний суд рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 8000 грн.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2025 року вважає незаконним, постановленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, позивачем не було доведено обставини, що мають значення для справи.

Вказує на те, що не погоджується із визначеною позивачем сумою її заборгованості за договором кредиту, вважає її необгрунтованою та такою, що не відповідає умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Зазначає, що у договорі про надання коштів у позику N? 3281153 від 02.04.2021 року була передбачена комісія за надання кредиту, тоді як у договорі позивач не зазначив та не надав доказів, переліку послуг «за надання кредиту», їх погодження зі споживачем при укладенні кредитного договору. Ураховуючи, що кредитор не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов?язку позичальника сплачувати плату комісію за надання кредиту є нікчемними відповідно до частини п?ятої статті 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Вказує на те, що проценти у розмірі 25 836 гривень нараховані позивачем поза межами строку користування кредитним коштами. Відповідно до договору N? 3281153 від 02.04.2021 року строк кредитування становив 30 днів, загальна сума до повернення (сукупна вартість кредиту) - 13 600,00 грн, з яких 4 080,00 грн - проценти за ставкою 1,70 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі справа N? 444/9519/12 (провадження N? 14-1018) висловила правову позицію щодо змісту понять «строк договору», «строк виконання зобов?язання» і «термін виконання зобов?язання». Поняття «строк договору», «строк виконання зобов?язання» та «термін виконання зобов?язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст. Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов?язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов?язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов?язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України). Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов?язків під час дії договору. Поняття «строк виконання зобов?язання» і «термін виконання зобов?язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов?язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов?язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Відтак, на думку апелянта, у межах строку кредитування до 02.05.2021 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти за користування кредитними коштами.

Тобто, сторони погодили порядок і строки повернення кредиту та загальну вартість.

Вважає, що встановлення сторонами договору розміру відсотків за несвоєчасно виконані зобов?язання за кожен день прострочки, що в результаті становить 25 836 грн., є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов?язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п?ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов?язань за кредитним договором.

Також звертає увагу, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а саме, вона не була належним чином повідомлена судом першої інстанції про розгляд даної справи, ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви вона не отримувала та не знає їх змісту. Про ухвалене рішення дізналась 28.01.2026 року, отримавши його копію засобами поштового зв`язку.

Позивач своїм правом на подачу до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У порядку частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки дана справа є малозначною, то її розгляд здійснюється судом апеляційної інстанції без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягаєчастковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 3281153.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Сума (загальний розмір) кредиту становить 8 000,00 гривень. Кредит надається загальним строком на 30 днів, з 02.04.2021 року. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 02.05.2021 року (п.п 1.2 - 1.4 договору).

Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 5600,00 грн в грошовому виразі та 852 % річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 13 600,00 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані, виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема, позичальник здійснить повне погашення заборгованості згідно п. 1.4 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань (п. п. 1.5 договору).

Комісія за надання кредиту: 1520,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п. п. 1.5.1 договору).

Проценти за користування кредитом: 4 080 грн, які нараховуються за ставкою 1,70 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.5.2 договору).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.п. 1.6 договору).

Тип процентної ставки за цим договором: фіксована (п.п. 1.7 договору).

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п.п. 2.1 договору).

Позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1-1.5.2 договору в термін (дату) вказаний в п. 1.4. У випадку, якщо позичальником продовжується строк кредитування, вказаний у п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, процентами за ставкою, визначеною п. 1.5.2, або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 договору, в сумі на та умовах визначених п. 2.3 договору ( п. п. 2.2.1 договору ).

Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3 договору.

Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування, визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 договору, Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника (п. п. 2.2.3 договору).

Продовження вказаного в п.1.3 договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах (п. п. 2.3.1 договору).

Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п. 1.4 договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування. Якщо після завершення строку кредитування, визначеного згідно п. 1.3 та п. 2.3 цього договору, заборгованість не буде погашена позичальником (п. п. 2.4.1 договору).

Згідно п. п. 6.1 договору, цей кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Цей договір, що складається з Правил та індивідуальної частини (з додатками № 1 та № 2), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, які ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього договору. Строк дії цього договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. п 7.1 кредитного договору).

До позовної заяви позивачем додано Анкету-заяву на кредит № 3281153 від 02.04.2021 року та Паспорт споживчого кредиту № 3281153 від 02.04.2021 року. Крім того, додано Графік платежів за договором про споживчий кредит № 3281153 від 02.04.2021 року.

На підтвердження виконання Товариством зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором № 3281153 від 02.04.2021 року додано платіжне доручення № 42925198 від 02.04.2021 року, де платник: ТОВ «Мілоан», отримувач: ОСОБА_1 , сума: 8 000,00 грн, призначення платежу: кошти згідно договору 3281153.

Договір укладений в електронній формі, ОСОБА_1 , з якою укладено договір про споживчий кредит № 3281153 від 02.04.2021 року, ідентифікована Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан». Акцепт договору підписаний позичальником із застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором: L 72267 на номер телефону НОМЕР_2 .

23.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 74-МЛ.

Згідно умов вказаного договору факторингу № 74-МЛ, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Мілоан», включно, і до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 3281153 від 02.04.2021 року, про що свідчить Витяг з Реєстру боржників.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка взяті не себе зобов`язання за кредитним договором не виконала, грошові кошти та нараховані проценти за користування позикою, а також комісію не повернула, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за зобов`язанням, яка складається із суми основного боргу у розмірі 7 200,00 грн; заборгованості по процентам за користування кредитом - 25 836,00 грн; заборгованості по комісії за надання кредиту - 1 520,00 грн, а отже, сума заборгованості в загальному розмірі 34 556,00 грн є доведеною та підлягає до стягнення з відповідачки на користь позивача.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та співставленні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку, враховуючи, що відповідачкою не було належним чином виконано умови вищезазначеного кредитного договору, суд доходить висновку про задоволення позову.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції в повній мірі погодитись не може, з огляду на наступне.

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України).

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається із матеріалів справи, 02.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №3281153 (індивідуальна частина) у формі електронного документу, який було підписано з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором L 72267 на номер телефону НОМЕР_2 .

Матеріали справи не містять доказів, що даний номер телефону не належить ОСОБА_1 .

Таким чином, без реєстрації на сайті товариства та заповнення форми, отримання смс-повідомлення, а також без здійснення входу на сайт товариства, кредитний договір між відповідачкою та ТОВ «Мілоан» не був би укладений.

Таким чином, підписавши 02.04.2021 року договір № 3281153 про надання споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором L 72267, ОСОБА_1 добровільно погодилась у письмовому вигляді на умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання та відсотки за користування кредитом.

Аналогічний висновок викладено й у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року по справі № 284/157/20-ц та від 12 січня 2021 року по справі №524/5556/19.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не заперечує факту укладення договору про споживчий кредит № 3281153 від 02.04.2021 року та отримання нею коштів.

Отже, вирішуючи спір у справі, яка переглядається, суд першої інстанції на підставі належної правової оцінки обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, дійшов обґрунтованого висновку про укладення договору про надання споживчого кредиту № 3281153 від 02.04.2021 рокуміж ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі, із застосуванням одноразового пароля-ідентифікатора (L 72267), а також отримання відповідачкою кредитних коштів у загальному розмірі 8 000 грн, що підтверджується належними та допустимими доказами. Отримані в кредит кошти відповідачка у встановлені строки кредитору в повному обсязі не повернула, заборгованість по тілу кредиту становить суму 7 200, 00 грн., а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості по тілу кредиту у розмірі 7 200,00 грн.

Щодо нарахування відсотків та комісії.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 526, частини першої статті530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків (термінів), зокрема, щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У справах про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави, кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме, надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У справі, яка переглядається, фактичні обставини справи вказують на те, що позивач довів належними і допустимими доказами факт укладення договору, надання позичальнику кредитних коштів, тобто, виконання належним чином своїх обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно умов підписаного договору про споживчий кредит № 3281153 від 02.04.2021 року проценти за користування кредитом: 4080,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,7 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.5.2 договору).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. п. 1.6 договору).

Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3 договору.

Продовження вказаного в п.1.3 договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах (п .п. 2.3 договору).

Пролонгація на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т. ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п. 1.5.2 договору (п. п. 2.3.1.1 Договору).

Пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації па стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах (п.п. 2.3.1.2 договору).

Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4 договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування. Якщо після завершення строку кредитування, визначеного згідно п. 1.3 та п. 2.3 цього договору, заборгованість не буде погашена позичальником(п. п. 2.4.1 Договору).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку нарахування відсотків за користування наданими коштами, нарахування відсотків здійснювалося протягом перших 30 днів за ставкою 1, 70 %, а в подальшому - за ставкою 5 %.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що доказів, які б свідчили про виконання відповідачкою своїх зобов`язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором, тобто, до 02.05.2021 року, матеріали справи не містять.

Відповідно, остання продовжила користуватися кредитними коштами, а тому пролонгація договору відбулась автоматично відповідно до умов договору на 60 днів- до 02.07.2021 року.

Однак, зі змісту наданого позивачем розрахунку заборгованості по кредиту вбачається, що нарахування відповідачці відсотків здійснювалось також після встановленого максимального 60 -денного строку пролонгації договору ( з 02.07.2021 по 16.07.2021 року).

З огляду на що, стягненню підлягають відсотки, що нараховані відповідачці в межах строку дії договору та з урахуванням пролонгації, що згідно п.2.3.1.2 договору не може перевищувати 60 днів.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що сума відсотків, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 , становить 20 436 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що відсотки були нараховані поза межами строку дії договору знайшли своє часткове підтвердження, оскільки, як було встановлено колегією суддів, нарахування відсотків за користування кредитними коштами первісним кредитором-ТОВ «Мілоан» здійснювалося і поза межами строку кредиту з урахуванням 60-денного строку пролонгації.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення, тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1,ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача, як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також стягувати суму несплаченої вищевказаної комісії з відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Відповідно до п 1.5.1. укладеного між сторонами договору визначено, що комісія за надання кредиту 1 520 грн, яка нараховується за ставкою 19, 00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Укладаючи 02.04.2021 року договір про споживчий кредит № 3281153, позичальник у п. 6.3 підтвердив, що погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т. ч. Правилами, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів) договору в цілому.

Отже, умови договору про споживчий кредит від 02.04.2021 року щодо розміру та порядку сплати комісії з ОСОБА_1 погоджені, Закону України «Про споживче кредитування» вказані умови не суперечать.

З огляду на що позовні вимоги ТОВ «Кредит-Капітал» про стягнення комісії у розмірі 1520 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Як встановлено судом, 23.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», було укладено Договір факторингу № 74-МЛ.

Згідно договору факторингу № 74-МЛ, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 3281153 від 02.04.2021 року, про що свідчить Витяг з Реєстру боржників.

Договір факторингу є чинним, оскільки його дійсність ніким не оспорено, а тому він підлягає виконанню.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що додані позивачем до позовної заяви документи є належними, достатніми та допустимими доказами в справі на підтвердження факту передачі права вимоги позивачу, як новому кредитору за кредитним договором, укладеним відповідачем з первісним кредитором.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а саме, що вона не була належним чином повідомлена про розгляд справи за своєю участю, ухвали про відкриття провадження у справі, позовної заяви, не отримувала, колегія суддів відхиляє як без підставні та такі, що спростовуються матеріалами справи.

Згідно ухвали Переяславського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2025 року, судом було відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія « Кредит Капітал» до ОСОБА_1 при стягнення заборгованості за кредитом на призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі доказами.

Як вбачається із матеріалів справи, копія ухвали суду про відкриття провадження у справі була надіслана на поштову адресу ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 та була отримана 19.09.2025 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення суду ( а. с 43).

Виклик відповідачки, так як і позивач в судове засідання не здійснювався, так як розгляд справи справи був призначений судом за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, за наявними у справі доказами.

Перевіривши в межах доводів апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, в повній мірі не дослідив та не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, не з`ясував належним чином фактичних обставин справи щодо стягнення заборгованості в частині стягнення відсотків за користування кредитом, тим самим не встановив дійсний обсяг відповідальності відповідача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що в межах заявлених позивачем вимог про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 3281153 від 02.04.2021року та вимог законодавства з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Кредит -Капітал» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 29 156,00 грн, з яких:7 200,00 грн - тіло кредиту, 20 436 грн - відсотки за користування кредитом, комісія- 1520 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 1 статті 141 ЦПК України.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.

Позовні вимоги вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задоволено частково (84,37%), а тому понесені позивачем та документально підтвердженні судові витрати, що складаються із судового збору за подання позовної заяви у пропорційному розмірі до задоволених вимог, що становить розмір 2043, 85 грн. слід покласти на відповідача ОСОБА_1 .

При цьому сплачений ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги, з огляду на її частковезадоволення (15, 63%) слід покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у розмірі 567, 93 грн.

Щодо правової допомоги.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу та, розподіляючи вказані витрати між сторонами за результатами розгляду справи, колегія суддів апеляційного суду враховує що, звертаючись до суду першої інстанції позивач просив суд стягнути із відповідачки ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Кредит-Капітал»" витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 7 000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем в суді першої інстанції до позовної заяви було долучено: договір про надання правової (правничої) допомоги №0605 від 06 травня 2025 року, що укладений між ТОВ "ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет», акт № 1005 наданих послуг від 23.06.2025 року, ордер серії ВС №1370094 від 06 травня 2025 року.

Згідно умов п. 2.3. вказаного договору вартість наданих послуг за одну справу складає 7000 грн.

Відповідно до п. 2.4 договору детальна інформація про справу, обсяг послуг, ціну послуг вказується в акті наданих послуг.

З наданого суду акту № 1005 наданих послуг від 23.06.2025 року вбачається, що сума наданих послуг відповідно до договору складає 7 000 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України.

Надавши оцінку доказам щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, врахувавши складність справи, суть спору (про стягнення заборгованості), характер послуг, розгляд справи в суді першої інстанції в порядку спрощеного провадження, без виклику сторін, часткове задоволення позовних вимог, а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи в суді першої інстанції є стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5905,90 грн.

Керуючись ст.ст. 626, 628, 629, 638, 1048, 1054 ЦК України, ст. ст. 133, 137, 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» ( код ЄДРПОУ 35234236, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 28 корпус) заборгованість за договором про споживчий кредит №3281153 від 02.04.2021 року у розмірі 29 156,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» ( код ЄДРПОУ 35234236, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 28 корпус) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2043, 85 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» ( код ЄДРПОУ 35234236, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 28 корпус) витрати на правову допомогу у розмірі 5905,90 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» ( код ЄДРПОУ 35234236, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 28 корпус) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 567, 93 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Судді: