Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №754/6129/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 754/6129/26

номер провадження: 33/824/3177/2026

Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Усачука Олексія Івановича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Усачука Олексія Івановича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 06 травня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Деснянського районного суду міста Києва від 06 травня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів, що становить 40 800 грн 00 коп., із позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, адвокат Усачук О.І. в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Деснянського районного суду міста Києва від 06 травня 2026 року, скасувати її та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження мотивоване тим, що 08 травня 2026 року між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «Інпраксі» було укладено договір про надання правової допомоги, у цей же день адвокатом Усачуком О.І. було направлено до Деснянського районного суду міста Києва клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Копію оскаржуваного рішення ОСОБА_1 не отримував особисто, а з оскаржуваною постановою судді захисник зміг ознайомитись 15 травня 2026 року у приміщенні суду під час ознайомлення з матеріалами справи та того ж дня ним була отримана копія постанови судді від 06 травня 2026 року. Також вказує, що відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржувана постанова судді була надіслана 13 травня 2026 року.

На обгрунтування доводів апеляційної скарги захисник посилається на те, що суддя першої інстанції не встановив і не навів у постанові, яким саме доказом підтверджено, що ОСОБА_1 привів транспортний засіб у рух, здійснював зміну напрямку руху чи швидкості, був зупинений працівниками поліції саме під час руху, або що працівники поліції безпосередньо спостерігали рух автомобіля під його керуванням. Сам факт перебування особи на місці водія у припаркованому транспортному засобі не є тотожним факту керування, а відтак відсутня об`єктивна ознака адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст.126 КУпАП.

Вказує, що оскільки працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 жодної із передбачених ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» підстав для зупинки транспортного засобу, така зупинка не відповідала вимогам закону. Незаконна зупинка транспортного засобу не породжує для особи обов`язку виконувати вимоги та розпорядження поліцейських, які є наслідком такої зупинки. Тому невиконання ОСОБА_1 подальших вказівок працівників поліції за відсутності належним чином повідомленої та законної підстави зупинки не може розцінюватися як протиправна поведінка чи невиконання законної вимоги поліцейського.

Зазначає, що з долученого до матеріалів справи відеозапису з нагрудної камери працівників поліції встановлено, що відеофіксація не містить повного перебігу події та розпочинається вже після фактичного контакту працівників поліції з автомобілем ОСОБА_1 . Зокрема, на початку відеозапису один із працівників поліції підходить до припаркованого транспортного засобу та одразу звертається до водія по імені та по батькові. Такі обставини свідчать про те, що до моменту початку відеозйомки працівники поліції вже володіли інформацією про особу водія та здійснювали щодо нього певні дії, які не були зафіксовані технічними засобами. Водночас відеозапис не містить відомостей про те, за яких обставин працівники поліції виявили транспортний засіб, з яких підстав підійшли до нього, яким чином встановили особу водія та що саме передувало початку відеофіксації. Отже, наданий відеозапис не відображає повної картини події та не дає можливості перевірити законність дій працівників поліції на початковому етапі їх взаємодії з ОСОБА_1 .

Крім того вказує, що за загальним правилом суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Тобто, приймаючи рішення по справі, суд повинен спиратися лише на ті показання, які було отримано безпосередньо в залі суду під час проведення допиту особи із залученням всіх учасників справи.

В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся апеляційним судом належним чином. В той же час його захисник - адвокат Усачук О.І. вважав за можливе проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 .

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Усачука О.І., який підтримав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та доводи, що викладені в апеляційній скарзі, й просив їх задовольнити, вважаю, що задоволенню підлягає лише клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Деснянського районного суду міста Києва від 06 травня 2026 року у справі щодо ОСОБА_1 , оскільки наведені в ньому обставини дозволяють зробити висновок про те, що цей строк було пропущено з поважних причин.

З матеріалів справи вбачається, що 06 травня 2026 року суддею першої інстанції було винесено оскаржувану постанову (а.с.20-22).

Відповідно до ч.1 ст.285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження адвокат Усачук О.І. зазначив, що копію оскаржуваного рішення ОСОБА_1 особисто не отримував, з оскаржуваною постановою судді захисник зміг ознайомитися 15 травня 2026 року у приміщенні Деснянського районного суду міста Києва під час ознайомлення з матеріалами справи та того ж дня ним була отримана копія постанови судді від 06 травня 2026 року. При цьому, відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржувана постанова судді була надіслана 13 травня 2026 року.

Матеріали справи не містять даних про те, що ОСОБА_1 та його захисник отримали копію постанови судді Деснянського районного суду міста Києва від 06 травня 2026 року раніше ніж 15 травня 2026 року.

Апеляційну скаргу адвокат Усачук О.І. подав 22 травня 2026 року, тобто протягом десяти днів з дня отримання копії оскаржуваної постанови.

За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п.1 ст.6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) п.1 ст.6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у ст.6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх «цивільних прав та обов`язків» (Рішення ЄСПЛ у справі «Гоффман проти Німеччини» («Hoffmann v. Germany») від 11 жовтня 2001 року, пункт 65; Рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» («Cudla v. Poland») від 26 жовтня 2000 року).

Однією з основних засад судочинства відповідно до пункту 8 ч.3 ст.129 Конституції України є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року №11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Згідно з приписами ст.289 КУпАП, в разі пропуску строку на оскарження постанови суду з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що наведені адвокатом Усачуком О.І. у клопотанні доводи про поважність причин пропуску строку на оскарження постанови судді є обґрунтованими, а тому пропущений строк на оскарження постанови судді Деснянського районного суду міста Києва від 06 травня 2026 року підлягає поновленню.

Щодо доводів апеляційної скарги про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, то вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції при розгляді справи по суті вказані вимоги закону виконав.

Частиною 5 ст.126 КУпАП встановлено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (частина 2), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (частина 3), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (частина 4).

У відповідності до пункту 2.1 а) Правил дорожнього руху (далі - ПДР), водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Висновок судді першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, у зв`язку з повторним протягом року вчиненням правопорушення, передбаченого частиною другою цієї статті, підтверджений сукупністю зібраних та належним чином перевірених в судовому засіданні доказів та є правильним.

Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.

Винуватість ОСОБА_1 у повторному протягом року порушенні пункту 2.1 а) ПДР за обставин, викладених у постанові судді першої інстанції, підтверджується наявними у справі доказами, а саме:

протоколом про адміністративне правопорушення від 29 березня 2026 року серії ЕПР1 №627037, згідно з яким 29 березня 2026 року о 13 год 42 хв. у місті Києві по вул. Миропільська, 2, ОСОБА_1 здійснив рух транспортним засобом «Nissan Navara», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , при цьому не мав права керувати таким транспортним засобом, постанова ЕНА 5024745 від 20 червня 2025 року, чим вчинив таке правопорушення повторно протягом року, чим порушив п.2.1 а) ПДР, за що відповідальність передбачена за ч.5 ст.126 КУпАП (а.с.2);

карткою обліку адміністративного правопорушення (а.с.4);

довідкою щодо проведених заходів із встановлення повторності вчиненого адміністративного правопорушення, згідно з якою проведеною перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 11 березня 2024 року вчинено адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.130 КУпАП. Постановою судді Печерського районного суду міста Києва від 02 травня 2024 року у справі №757/13867/24-п ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн 00 коп. та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Станом на 01 квітня 2026 року відповідно до Національної автоматизованої інформаційної системи Головного сервісного центру МВС України переекзаменування ОСОБА_1 не проходив. 20 червня 2025 року працівниками поліції за невиконання вимог п.2.1 а) ПДР винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5024745, відповідальність за яке передбачено ч.2 ст.126 КУпАП. Враховуючи вищезазначене, старший інспектор відділу адміністративної практики управління патрульної поліції у місті Києві ДПП капітан поліції Вацура Іван просив суд вчинене ОСОБА_1 29 березня 2026 року адміністративне правопорушення (протокол серії ЕПР1 №627037), відповідальність за яке передбачено ст.126 КУпАП, розглядати за ч.5 ст.126 КУпАП (а.с.5);

постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5024745, з якої слідує, що 20 червня 2025 року о 12 год 15 хв. в місті Києві по вул. Микільсько-Слобідська, 2-В, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Nissan Navara», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив проїзд регульованого пішохідного переходу на забороняючий червоний сигнал світлофора. При цьому, він не мав права керувати транспортними засобами, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП (а.с.8);

відеозаписами з нагрудних камер (відеореєстраторів) поліцейських, на яких зафіксовані події, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.9).

У рішеннях ЄСПЛ «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, ЄСПЛ неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Апеляційний суд враховує, що вказані вище докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.

Таким чином, висновок судді першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, є правильним і таким, що ґрунтується на матеріалах справи.

Обставини фабули адміністративного правопорушення, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та норма інкримінованого ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, повністю узгоджуються із дослідженими судом апеляційної інстанції відеозаписами з нагрудних камер (відеореєстраторів) поліцейських, на яких достатньо повно відображені події, які відбувалися 29 березня 2026 року за участю ОСОБА_1 .

Так, з переглянутих судом апеляційної інстанції відеозаписів з нагрудних камер поліцейських вбачається, що працівники поліції підійшли до автомобіля «Nissan Navara», д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_1 , представилися та попросили надати посвідчення водія (13 год 31 хв. відеозапису). При цьому ОСОБА_1 запитував у працівника поліції щодо тяжкості правопорушення, оскільки це лише одне колесо, що він зараз буде переобуватися (13 год 33 хв. відеозапису). Разом із цим працівниками поліції встановлено, що у водія відсутнє посвідчення водія, так як воно було вилучено у 2024 році, у зв`язку із вчиненням правопорушення передбаченого ст.130 КУпАП, а у червні 2025 року на водія була складена постанова за адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП. З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 повідомив, що він не отримував нового посвідчення водія. Працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 про те, що відносно нього буде складено постанову за ст.121 КУпАП, оскільки на його транспортному засобі різна гума на одній осі, а також роз`яснив йому права, передбачені ст.268 КУпАП, ст.62 Конституції України та порядок оскарження постанови (13 год 35 хв. відеозапису). Надалі працівник поліції запитав у ОСОБА_1 чи усвідомлював він наслідки того, що він керуватиме транспортним засобом без посвідчення водія, на що ОСОБА_1 відповів, що поїхав усвідомлено, оскільки сім`ю потрібно годувати, а без автомобіля ніяк (13 год 37 хв. відеозапису). У подальшому працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол за те, що він повторно протягом року керував транспортним засобом не маючи права керувати ним, а також те, що матеріали будуть направлені до суду, на що ОСОБА_1 запитав чи можна без суду. Працівник поліції повторно уточнив у водія, чи усвідомлював він наслідки коли сідав керувати транспортним засобом не маючи посвідчення водія, на що ОСОБА_1 знову відповів, що він все усвідомлював (13 год 41 хв. відеозапису). Також з відеозапису видно, що ОСОБА_1 просив працівників поліції обійтися буз суду. У подальшому ОСОБА_1 було оголошено протокол про адміністративне правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП (14 год 01 хв. відеозапису).

Вказані вище відеозаписи є передбаченим ст.251 КУпАП належним засобом доказування, які були оцінені суддею першої інстанції у сукупності й логічному взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами та є достатніми для висновку у поза розумний сумнів, що 29 березня 2026 року о 13 год 42 хв. у місті Києві по вул. Миропільська, 2, ОСОБА_1 здійснив рух транспортним засобом «Nissan Navara», д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому не мав права керувати таким транспортним засобом, постанова ЕНА 5024745 від 20 червня 2025 року, чим вчинив таке правопорушення повторно протягом року, чим порушив п.2.1 а) ПДР, за що відповідальність передбачена за ч.5 ст.126 КУпАП.

Таким чином з переглянутих судом апеляційної інстанції відеозаписів можливо повно встановити події, які відбувалися за участю ОСОБА_1 29 березня 2026 року, про те, що він підтвердив факт керування транспортним засобом і свої дії він усвідомлював, мотивуючи це тим, що сім`ю потрібно годувати, а без автомобіля ніяк (13 год 37 хв. відеозапису).

Тому посилання в апеляційні скарзі на те, що суддя першої інстанції не встановив і не навів у постанові, яким саме доказом підтверджено, що ОСОБА_1 привів транспортний засіб у рух, здійснював зміну напрямку руху чи швидкості, був зупинений працівниками поліції саме під час руху, або що працівники поліції безпосередньо спостерігали рух автомобіля під його керуванням, а сам факт перебування особи на місці водія у припаркованому транспортному засобі не є тотожним факту керування, апеляційний суд відхиляє як необгрунтовані.

Таким чином заперечення факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, апеляційний суд оцінює критично, вважає їх маніпулятивними та спрямованими на його бажання уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 жодних підстав для зупинки транспортного засобу, передбачених ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», не заслуговують на увагу з таких підстав.

Як зазначалось вище, диспозицією ч.5 ст.126 КУпАП встановлено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (частина 2), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (частина 3), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (частина 4), та не залежить від законності зупинки чи перевірки документів водія працівниками поліції.

Отже обставини законності зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 працівниками поліції жодним чином не впливають на доведеність факту наявності в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом повторно протягом року.

У випадку незгоди з діями працівників поліції ОСОБА_1 не позбавлений права оскаржити їх дії у встановленому законом порядку.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що доводи апеляційної скарги про відсутність зафіксованого факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та те, що працівники поліції незаконно його зупинили, є взаємовиключними.

За таких обставин висновок судді першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, у зв`язку з повторним протягом року вчиненням правопорушення, передбаченого частиною другою цієї статті, підтверджений сукупністю зібраних та належним чином перевірених в судовому засіданні доказів, є правильним та не спростований стороною захисту.

Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в оскаржуваній постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, скаржником не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Отже, оцінюючи сукупність наявних у справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження захисника про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених судом матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення від адміністративної відповідальності.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді Деснянського районного суду міста Києва від 06 травня 2026 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга адвоката Усачука О.І., подана в інтересах ОСОБА_1 , підлягає залишенню без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Усачуку Олексію Івановичу процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови судді Деснянського районного суду міста Києва від 06 травня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргуадвоката Усачука Олексія Івановича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 06 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Київського

апеляційного суду С.М.Верланов