Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №758/2028/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 року

м. Київ

апеляційне провадження № 33/824/3534/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є. П.

при секретарі Мудрак Р. Р.,

за участю представника Енергетичної митниці Гереги К. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Подільського районного суду міста Києва в складі судді Ларіонової Н. М.,

від 10 червня 2026 року

у справі № 758/2028/26 Подільського районного суду міста Києва

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 485 МК України

громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого керівником ТОВ «Ве Ойл», проживає за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

У С Т А Н О В И В :

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 10 червня 2026 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 485 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 459 грн 50 коп., що становить 150 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

В апеляційній скарзі, поданій 22.06.2026, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану постанову, провадження у даній справі закрити за відсутністю у його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 485 МК України. Зазначає, що завантаження та відправлення товару здійснювалося не безпосередньо естонським постачальником «AdNext OU» Ltd, а товаровідправником UAB «Gazimpeksas», який на той момент був ліцензованим митними органами Литовської Республіки експортером пального. Зауважує, що безпосереднє декларування здійснювалося митним брокером ФОП ОСОБА_2 на підставі договору про надання брокерських послуг від 29.07.2022 № 29/07/22, і на момент проходження митних процедур ані в декларанта, ані в митних органів не виникало сумнівів щодо достовірності товаросупровідних документів. Наголошує, що в декларанта як суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності відсутній обов`язок перевірки справжності документів, отриманих від нерезидентів, та відомостей, що в них містяться. Крім того, апелянт вважає, що митний орган безпідставно надав перевагу одним документам над іншими, не надавши доказів наявності в його діях прямого умислу, направленого на неправомірне звільнення від сплати митних платежів. Також ОСОБА_1 звертає увагу на пропуск митницею строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 467 МК України, оскільки вважає, що відлік шестимісячного строку мав розпочинатися значно раніше дати отримання службової записки аудиту.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник Енергетичної митниці Герега К. М. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність її доводів, постанову суду залишити без змін, вважаючи постанову суду законною.

ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність, задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав та доводів, викладених в ній.

Дослідивши матеріали адміністративного провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника Енергетичної митниці Гереги К. М., суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.

Згідно з частиною п`ятою статті 2 КУпАП питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулює Митний кодекс України (далі - МК України).

Частиною першою статті 458 МК України встановлено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке є протиправними, винними (умисними або з необережності) діями чи бездіяльністю, що посягають на встановлений Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій із товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи Кодексом чи іншими законами України, і за які Кодексом установлено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюють відповідно до Кодексу, а в частині, що її не регулює Кодекс, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Приписами КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша статті 9).

Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням" (частина перша статті 486 МК України).

Посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (стаття 489 МК України).

За змістом протоколу про порушення митних прави № 0506/UA903000/2025 від 17.11.2025 слідує, що в період серпень - вересень 2022 року ТОВ «ВЕ ОЙЛ» (далі ЛЕНДІФОР») здійснювала зовнішньоекономічну діяльність з імпорту товару «газ вуглеводневий скраплений» у кількості 19 420 кг, який був оформлений за митною декларацією типу «ІМ 40 ЕА» від 04.09.2022 № UA903070/2022/002447. Заявлена митна вартість товару складала 528 753,61 грн, заявлений код товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі УКТ ЗЕД) - 2711 13 97 00, країна походження товару «LT» (Литовська Республіка).

Поставка товару відбувалась в рамках зовнішньоекономічного контракту від 03.08.2022 № ANXT_1708_2022, укладеного між ТОВ «ВЕ ОЙЛ» в особі директора ОСОБА_1 та естонським підприємством «AdNext OU» Ltd в особі директора ОСОБА_4 .

Відправку товару здійснено з території Литовської Республіки підприємством UAB «Gazimpeksas» (Konstitucijos, pr. 4A, LT-09308, Vilnius).

До митного контролю та оформлення вказаного товару були надані документи, передбачені статтею 335 Митного кодексу України, зокрема: інвойс (invoice) від 02.09.2022 № GAZ 0410057; декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером, від 02.09.2022 № GAZ 0410057; міжнародна товаротранспортна накладна (CMR) від 02.09.2022 № BL/6A 1089916; сертифікат якості від 08.08.2022 № В 22-17 UKR.

Відповідно до поданих документів та заявлених у митній декларації відомостей було сплачено: мито у сумі 0,00 грн (ставка мита 0 %); акцизний податок у сумі 0,00 грн (ставка 0,00 Євро за 1 000 літрів при 15?); податок на додану вартість у сумі 37 012,75 грн (на день оформлення товару ставка становила 7 %).

Декларування товарів здійснювалось агентом з митного оформлення ФОП ОСОБА_2 на підставі договору про надання брокерських послуг та декларування товарів від 29.07.2022 № 29/07/22.

За результатами проведеної документальної невиїзної перевірки ТОВ «ЛЕНДІФОР», посадовими особами Енергетичної митниці складений Акт від 29.09.2025 № 25/25/7.6-19/44879446 (далі-Акт) та винесені податкові повідомлення - рішення від 29.10.2025 №№ UA903000202544, UA903000202545 (далі - ППР).

Відповідно до Акту, встановлено, що з врахуванням інформації, наданої уповноваженим органом країни відправлення (лист Митного Департаменту Міністерства фінансів Литовської республіки від 07.08.2025 № (1.50Mr./20-05)3ВЕ-4829), преференційне походження товарів (Європейський Союз), вказаних в декларації-інвойсі, складеної уповноваженим (схваленим) експортером від 02.09.2022 № GAZ 0410057, не підтверджено.

Таким чином, декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером від 02.09.2022 № GAZ 0410057, не може розглядатися як документ, що підтверджує походження товарів, відповідно нарахування спеціального мита у розмірі 3 % (15 862,61 грн) було обов`язковим.

Враховуючи, що мито є однією із складових бази оподаткування ПДВ, а спеціальне мито не було застосоване, відповідно до інформації, зазначеної в графі 47 МД, зазначене спричинило невірний розрахунок ПДВ.

Отже, за МД мало бути сплачено ПДВ у сумі 38 123,14 грн, що на 1 110,39 грн менше, ніж фактично надійшло до Державного бюджету.

Враховуючи те, що країна походження товару не підтверджена, зазначені дії призвели до недоборів митних платежів у розмірі 16 973,00 грн, а саме: спеціальне мито - 15 862,61 грн, ПДВ - 1 110,39 грн (№ з/п. 5, додатку 1 до Акту, а.с. 36).

Таким чином, в діях керівника ТОВ «Ве Ойл» ОСОБА_1 вбачаються ознаки порушення митних правил, відповідальність за які передбачена статтею 485 МК України, а саме вчинення дій, спрямованих на заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів неправдивих відомостей щодо країни походження товару та надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, що призвело до недоборів митних платежів у розмірі 16 973,00 грн (спеціальне мито - 15 862,61 грн, ПДВ - 1 110,39 грн).

Суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винним, виходив з того, що він, як керівник підприємства та особа, відповідальна за достовірність декларування, вчинила дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів. Суд встановив, що подані до митного оформлення декларації-інвойси містили неправдиві відомості щодо країни походження товару (ЄС), що дозволило безпідставно уникнути сплати 3 % спеціального мита на товари невідомого походження та призвело до недоплати ПДВ на загальну суму 16 973,00 грн. Оцінюючи доводи особи, що притягається до відповідальності щодо строків, суд погодився з позицією митного органу, що відлік строку накладення стягнення (ч. 1 ст. 467 МК України) розпочався 30.10.2025 - у день отримання матеріалів перевірки уповноваженим структурним підрозділом митниці, а справа надійшла до суду в межах строків.

Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками з наступних підстав.

Диспозиція статті 485 Митного кодексу України встановлює відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості.

На підтвердження вини ОСОБА_1 до протоколу про порушення митних правил № 0506/UA903000/2025 додано копії таких документів: лист (вих. № 7.6-3/20-01/13/4920 від 18.11.2025) ОСОБА_1 про направлення протоколу про ПМП № 0506/UA903000/2025, копія службової записки про обставини складання протоколу про ПМП № 0506/UA903000/2025 від 17.11.2025 № 20-01/20-01/7092; МД ІМ 40 ЕА№UA903070/2022/002447, копія інвойсу GAZ №0410057 від 02.09.2022; копія декларації-інвойсу експортера GAZ № 0410057 від 02.09.2022; копія міжнародної автотранспортної накладної (CMR) BL/6А № 1089916 від 02.09.2022; копія рахунку проформи АD-proforma 52 від 22.08.2022; копія сертифікату якості від 08.08.2022 № В 22-17 U; копія контракту № ANXT-1708-2022 від 03.08.2022; копія договору № 29/07/22 від 29.07.2022.

Об`єктивна сторона зазначеного правопорушення у даному провадженні полягає в діях директора ТОВ «Ве Ойл» ОСОБА_1 , який під час митного оформлення товару за митною декларацією типу «ІМ 40 ЕА» № UA903070/2022/002447 від 04.09.2022 заявив неправдиві відомостей щодо країни походження товару «Скраплений вуглеводневий газ», зазначивши країну походження - Європейський Союз (Литовська Республіка), та надав з метою безпідставного звільнення від сплати спеціального мита декларацію-інвойс від 02.09.2022 № GAZ 0410057, складеного уповноваженим експортером UAB «GAZIMPEKSAS». Оскільки за результатами перевірки компетентних органів країни-експортера (Литовської Республіки) преференційний статус та статус походження вказаного товару з Європейського Союзу не підтвердився, нарахування спеціального мита у розмірі 3 % відповідно до імперативних вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.2020 № 719 було обов`язковим, що свідчить про наявність у діях особи повного складу об`єктивної сторони правопорушення, яке призвело до недобору митних платежів у розмірі 16 973,00 грн.

Аналізуючи суб`єктивну сторону вчиненого правопорушення та оцінюючи доводи апеляційної скарги про відсутність умислу та вини, суд апеляційної інстанції виходить з того, що правова конструкція норми статті 485 Митного кодексу України передбачає наявність спеціальної протиправної мети - неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, що вказує на виключно умисну форму вини платника у вигляді прямого умислу, за якого особа усвідомлює протиправний характер свого діяння, передбачає його наслідки у вигляді недобору коштів бюджетом та бажає досягнення саме такого результату.

Твердження ОСОБА_1 не знав і не міг знати про відсутність у відправника товару преференційного статусу, оскільки ТОВ «Ве Ойл» не мало прямих договірних відносин із фактичним відправником вантажу UAB «GAZIMPEKSAS» (Литва), а співпрацювало виключно з естонським підприємством «AdNext OU» в рамках зовнішньоекономічного контракту від 03.08.2022 № ANXT_1708_2022, суд відхиляє як юридично неспроможні. Створення подібного багатоланкового ланцюга постачання, де продавцем виступає компанія з Естонії («AdNext OU»), а фактичним відправником товару та особою, яка безпосередньо складає декларацію про походження, є підприємство з Литви (UAB «GAZIMPEKSAS»), не лише не знімає відповідальності з керівника імпортера, а навпаки, накладає на неї як на декларанта підвищений обов`язок переконатися в юридичній дійсності та достовірності всього пакету супровідних документів.

Внесення ОСОБА_1 до граф митної декларації відомостей про походження товару з Європейського Союзу за умови, що в комерційному інвойсі торгова марка та безпосередній виробник вантажу не зазначалися, свідчить про спрямованість його волі на використання документа як інструменту для досягнення протиправної мети - ухилення від сплати законно встановленого 3 % спеціального мита. Пасивна поведінка керівника ТОВ «ВЕ ОЙЛ», який після виявлення Енергетичною митницею фактів недобору платежів за Актом перевірки не висунув жодних майнових чи юридичних претензій на адресу естонського продавця «AdNext OU» Ltd або литовського відправника UAB «Gazimpeksas» з приводу надання ними недостовірних документів, додатково підтверджує цілеспрямований характер його дій та наявність прямого умислу на незаконне зменшення податкових зобов`язань. Таким чином, посилання на відсутність правової чи технічної можливості перевірити внутрішню документацію партнерів у Литві є виключно обраною лінією захисту, оскільки суб`єкт зовнішньоекономічної діяльності самостійно несе всі комерційні ризики та відповідальність за достовірність даних, які він надає митним органам України.

Внесення ОСОБА_1 до граф митної декларації відомостей про походження товару з Європейського Союзу за умови, що в комерційному інвойсі торгова марка та безпосередній виробник вантажу не зазначалися, свідчить про спрямованість його волі на використання документа як інструменту для досягнення протиправної мети - ухилення від сплати законно встановленого 3 % спеціального мита. Пасивна поведінка керівника ТОВ «ВЕ ОЙЛ», який після виявлення Енергетичною митницею фактів недобору платежів за Актом перевірки не висунув жодних майнових чи юридичних претензій на адресу естонського продавця «AdNext OU» Ltd або литовського відправника UAB «Gazimpeksas» з приводу надання ними недостовірних документів, додатково підтверджує цілеспрямований характер його дій та наявність прямого умислу на незаконне зменшення податкових зобов`язань. Таким чином, посилання на відсутність правової чи технічної можливості перевірити внутрішню документацію партнерів у Литві є виключно обраною лінією захисту, оскільки суб`єкт зовнішньоекономічної діяльності самостійно несе всі комерційні ризики та відповідальність за достовірність даних, які він надає митним органам України.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про відсутність умислу та вини з огляду на те, що декларування здійснювалося митним брокером, суд апеляційної інстанції виходить з того, що згідно з пунктами 8 та 43 частини першої статті 4, частини восьмої статті 264, статей 335, 459 Митного кодексу України саме керівник підприємства-імпортера виступає суб`єктом, який декларує товари та несе персональну відповідальність за достовірність поданих митному органу відомостей і документів. Відповідно до п. 2.1 та п. 5.6 договору про надання брокерських послуг від 29.07.2022 № 29/07/22, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «ВЕ ОЙЛ», замовник зобов`язаний надавати декларанту справжні й достовірні документи та інформацію, необхідну для митного оформлення, і саме замовник несе відповідальність за їх вірогідність. Декларант (митний брокер) діяв виключно за дорученням замовника та подав ті документи, які були надані керівником ТОВ «ВЕ ОЙЛ», у зв`язку з чим залучення митного брокера не звільняє ОСОБА_1 від відповідальності за подання документів з недостовірними даними.

Розглядаючи доводи щодо спливу строків притягнення до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає їх помилковими та безпідставними. Відповідно до частини першої статті 467 Митного кодексу України, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Початок перебігу цього строку пов`язується з днем виявлення ознак проступку саме уповноваженим підрозділом, який за своїми посадовими інструкціями наділений правом складати відповідний протокол про порушення митних правил. Лист Митного Департаменту Литовської Республіки від 07.08.2025 № (1.50Mr./20-05)3ВЕ-4829 містив загальну інформацію про непідтвердження походження товарів, яка стала підставою для проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ЛЕНДІФОР» (ТОВ «ВЕ ОЙЛ»). Остаточно факт порушення митних правил, конкретна митна декларація та точний розмір занижених зобов`язань були встановлені та юридично зафіксовані в Акті перевірки від 29.09.2025 та відповідних податкових повідомленнях-рішеннях від 29.10.2025. Управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Енергетичної митниці, посадові особи якого уповноважені складати протоколи, офіційно отримало службову записку з матеріалами перевірки лише 30.10.2025. Таким чином, саме 30.10.2025 є правомірною датою виявлення правопорушення уповноваженим підрозділом митного органу. Оскільки протокол складено 17.11.2025, а матеріали направлено до суду 10.02.2026, шестимісячний строк накладення стягнення не сплив, а його перебіг у подальшому був зупинений на час розгляду справи судом. За таких обставин Подільський районний суд міста Києва дійшов правомірного висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за частиною 1 статті 485 МК України у межах встановленого законом строку.

Оцінюючи сукупність зібраних у справі доказів, апеляційний суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення доведена поза розумним сумнівом відповідно до стандартів доказування. Наявні у матеріалах справи докази, зокрема митна документація та офіційні матеріали перевірки, є чіткими, взаємопов`язаними і повністю спростовують версію сторони захисту про невинуватість. Наведені в апеляційній скарзі аргументи не створюють обґрунтованих підстав для сумнівів у правомірності висновків суду першої інстанції, оскільки встановлені фактичні дані не залишають місця для жодного іншого розумного пояснення дій керівника, окрім як спрямованості умислу на незаконне звільнення від сплати спеціального мита. Підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження не встановлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Подільського районного суду міста Києва від 10 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. П. Євграфова