Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №758/3692/24 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 липня 2026 року місто Київ.

Справа № 758/3692/24

Апеляційне провадження № 22-ц/824/11526/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Желепи О.В.,

суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справуза апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 6 квітня 2026 року (у складі судді Ларіонової Н.М.)

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації

ВСТАНОВИВ

В березня 2024 позивач - ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просить:

1) визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_2 , розміщену ОСОБА_3 в мережі «Теlegram» у групі «ІНФОРМАЦІЯ_1» інформацію про те, що «...нагло бреше, використовуючи подвійні стандарти, а сама по АДРЕСА_1 встановила тимчасовий будиночок жінці, яка в Пущі має дві квартири, а тут прикидається бідною овечкою і питає думку людей...»; «Пані ОСОБА_2, перестаньте бути базарною бабою та ображати людей!... А за пайок посіпаки, як коршуни виконують вашу команду фас і відпрацьовують»; «Боже, який жах!!! В той час, коли люди страждають, живуть в сараях, копійки рахують, а стільки продуктів зіпсували!!!!... І якщо не було б її фонду, то допомогу людям надали б через інший фонд!!!! «Королева» допомогу гноїть, людей гнобить, вішає собі лаври «благодетеля»... Все в погоні за посаду, де буде доступ до грантів на відбудову зруйнованого нашого житла та села. А там шалені суми, освоювати які вона навчилася, але довіри нашої не має!!!»;

2) зобов`язати ОСОБА_3 протягом 5 днів з моменту набрання рішенням законної сили видалити недостовірну інформацію «...нагло бреше, використовуючи подвійні стандарти, а сама по АДРЕСА_1 встановила тимчасовий будиночок жінці, яка в Пущі має дві квартири. А тут прикидається бідною овечкою і питає думку людей...»; «Пані ОСОБА_2, перестаньте бути базарною бабою та ображати людей!... А за пайок посіпаки, як коршуни виконують вашу команду фас і відпрацьовують»; «Боже, який жах!!! В той час, коли люди страждають, живуть в сараях, копійки рахують, а стільки продуктів зіпсували!!!!... І якщо не було б її фонду, то допомогу людям надали б через інший фонд!!!! «Королева» допомогу гноїть, людей гнобить, вішає собі лаври «благодетедя»... Все в погоні за посаду, де буде доступ до грантів на відбудову зруйнованого нашого житла та села. А там шалені суми, освоювати які вона навчилася, але довіри нашої не має!!!» та спростувати її у групі «ІНФОРМАЦІЯ_1» у мережі «Теlegram»;

3) стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у липні 2019 році, ще до початку повномасштабного вторгнення, позивач разом із місцевими активістами заснувала громадську організацію «Громадський промінь майбутнього», метою якої було впровадження проектів, пов`язаних із екологією, енергозбереженням, розвитком молодіжної еліти. Після 24 лютого 2022 року позивач разом з членами ГО залишилися у селі й організували гуманітарний хаб на базі громадської організації, який очолила позивач. Зроблено це було з метою надання оперативної допомоги та забезпечення місцевих жителів усім необхідним для виживання у найтяжчий період для їхньої громади та країни в цілому. З цією метою ГО було укладено Меморандуми, зокрема з Гостомельською військовою адміністрацією та КП «Гостомельський центр первинної медико-санітарної допомоги». Громадська організація є неприбутковою. Допомога, яку отримує організація, це гранти, отримані за результатами конкурсів. Тільки у разі обрання проектної заявки ГО за результатами конкурсу громада може отримати відповідні блага. Таким чином, забезпечити потреби всього постраждалого населення у ГО немає ні фінансової, ні фізичної можливості. ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшло особисте повідомлення у мережі «Теlegram» від місцевої жительки - ОСОБА_3 (надалі - відповідач) наступного змісту: «Вітаю, заявку на електронку скидала, скажіть будь ласка, чому я знову не попала до списку на отримання??? ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , повністю зруйнований будинок, документи усі є». Майно, яке знаходиться у володінні Відповідача дійсно було зруйновано, але відповідне звернення Відповідача щодо отримання допомоги було позивачем як керівником ГО відхилено, у відповідності до положень Правил отримання благодійної допомоги, які затверджені наказом Голови правління ГО № 4 від 20.08.2022 року. Відповідно до пункту 4 вказаних Правил до обставин, які унеможливлюють отримання бенефіціаром допомоги, відноситься наявність у нього іншого альтернативного житла.

При цьому, з метою вільного спілкування односельців представниками громади була створена група під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» у мережі «Telegram». Після отриманої відмови у допомозі від ГО відповідач у вказаній групі написала наступний текст у відношенні «пані ОСОБА_2» - позивача: «...нагло бреше, використовуючи подвійні стандарти, а сама по АДРЕСА_1 встановила тимчасовий будиночок жінці, яка в Пущі має дві квартири, а тут прикидається бідною овечкою і питає думку людей...»; «Пані ОСОБА_2, перестаньте бути базарною бабою та ображати людей!... А за пайок посіпаки, як коршуни виконують вашу команду фас і відпрацьовують»; «Боже, який жах!!! В той час, коли люди страждають, живуть в сараях, копійки рахують, а стільки продуктів зіпсували!!!!... І якщо не було б її фонду, то допомогу людям надали б через інший фонд!!!! «Королева» допомогу гноїть, людей гнобить, вішає собі лаври «благодетедя»... Все в погоні за посаду, де буде доступ до грантів на відбудову зруйнованого нашого житла та села. А там шалені суми, освоювати які вона навчилася, але довіри нашої не має!!!». Однак жодних доказів на підтвердження зазначених обвинувачень надано не було. При цьому, загальна кількість учасників групи «ІНФОРМАЦІЯ_1» складає близько 1200 осіб місцевого населення. Відповідно вказана неправдива інформація стала доступна значному колу осіб, які в основному є жителями села Горенка, а через них - невизначеній кількості громадян. Позивач та відповідач є учасниками цієї групи. Написання цих повідомлень саме відповідачем підтверджується текстом повідомлення, у якому відповідач зазначає: «я не від кого не ховаюсь, на аватарці моє фото та підписана своїм ім`ям...», а також тим, що до сих пір від відповідача не надходила інформація про те, що вищевказане повідомлення було надіслано від її імені іншою людиною.

Варто зазначити, що окрім очолення діяльності ГО, з 2023 року позивач є старостою села Горенка. Тобто відповідач знала, що неправдиву, перекручену інформацію щодо позивача вона пише відкрито в цій групі односельчан у мережі «Telegram», відкрито поширює інформацію, яка ганьбить честь і гідність, а також ділову репутацію Позивача, свідомо доводить негативну інформацію про неї до відома інших осіб, колег та односельчан, які в свою чергу в групі «ІНФОРМАЦІЯ_1» обговорювали висловлене відповідачем. Це може мати наслідком те, що інформація, викладена у вказаних повідомленнях, буде неправильно трактуватися жителями та призведе до хибних висновків про позивача, а також дискредитує її в тому числі як старосту.

Після того, як Позивачем у вказаній групі було опубліковано інформацію щодо майбутнього звернення до суду за захистом ділової репутації, честі та гідності, відповідач видалила відповідні повідомлення. Також відповідач зверталася нібито з колективною скаргою жителів громади с. Горенка (хоча список підписів жителів громади не додається) до керівника Управління ООН з координації гуманітарних справ, представництва УВБК ООН в Україні, керівника благодійного Фонду Східна Європа із оприлюдненням фактів, що не мають підґрунтя. Водночас, вона не зверталась безпосередньо до громадської організації або до позивача особисто із відповідними письмовими скаргами, зверненнями, у яких би просила надати відповіді, роз`яснення на наявні у неї питання або спростування будь-якої інформації. Вказана скарга призвела до появи сумнівів у донорів нашого ГО щодо поведінки позивача та діяльності ГО в цілому. Зокрема, від фонду Східна Європа на електронну пошту позивача надійшло повідомлення про те, що фонд розпочинає процес з`ясування обставин у зв`язку з отриманою скаргою. Після цього, позивачу було запропоновано відповісти на конкретні запитання з метою з`ясування наявності невідповідної поведінки позивача та ГО, яку вона представляє. Зазначає, що у вищевказаній скарзі відповідач вказує: «До речі я, людина у якої знищено житло, жодного разу за 1,5 роки не отримала жодної допомоги від цього фонду, хоча щоразу подавала копії усіх документів, але в списки не попадала». У той же час, у своїх повідомленнях у групі «ІНФОРМАЦІЯ_1» вона зазначає, що: «Заява привселюдно, мені не потрібно ваша допомога», яку ви мені не разу і не надавали!!!».

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 6 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник позивача 5 травня 2026 року через систему «Електронний суд» подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, таким, що не відповідає завданням цивільного судочинства.

Вказує, що відповідач поширив інформацію, яка за своїм характером, способом формулювання є фактичним твердженням. Зазначені вислови не можуть бути визначені, як оціночні судження, в тому числі зважаючи на форму їх подання та твердження про їх існування. Крім того, достовірність чи не правдивість цієї інформації може бути перевірена. Звертала увагу, що відповідач у своїх процесуальних документах наголошувала на тому, що зазначені факти існують в дійсності, про те, що ці факти відносяться до Позивача, та намагалася надати суду докази їх існування.

Вважає, що висловлювання Відповідача містять образливі та негативні висловлювання, що не охоплюються захистом свободи вираження поглядів, а передбачають застосування ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію». Поширена Відповідачем інформації, зокрема «… прикидається бідною овечкою і питає думки людей», «Пані ОСОБА_2, перестаньте бути базарною бабою і ображати людей» носить очевидно негативний та образливий характер, зокрема в українському суспільстві вислів «базарна баба» використовується виключно, як образливий, такий, що має на меті принизити особу. Використання у публічному просторі таких висловів є таким, що переходить межі допустимого у суспільстві.

Вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки наявним у матеріалам справи доказам, не надав належної оцінки процесуальній поведінці відповідача, не врахував показання свідків, кожен із яких підтвердив, що поширена інформація стосується саме Позивача.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.

29 травня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якому відповідач просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Вказує, що позивач звернулась до суду як фізична особа, хоча оспорювані тексти у групі «ІНФОРМАЦІЯ_1» месенджера Telegram стосуються діяльності благодійного фонду/ГО «Громадський промінь майбутнього», розподілу гуманітарних наборів, тимчасових будиночків та доступу до відбудовчих грантів.

Вважає, що позивач безпідставно намагається надати статус «фактичних тверджень» фразам емоційного та оціночного характеру, які не підлягають спростуванню. Оспорювані словосполучення є класичними прикладами суб`єктивної оцінки дій та різкої критики.

Зазначає, що позивач у позові та скарзі наголошує на тому, що вона є старостою села Горенка, волонтером та керівником гуманітарного хабу. Проте твердження щодо статусу Позивачки у територіальній громаді села Горенка Бучанського району Київської області не відповідає дійсності. Разом з тим вважає, що саме публічний статус Позивача, як громадської діячки, накладає на неї обов`язок бути відкритою до критики.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 доводи скарги підтримала.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_5 , доводи скарги заперечували.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.07.2019 році, ще до початку повномасштабного вторгнення, позивач разом із місцевими активістами заснувала громадську організацію «Громадський промінь майбутнього», код ЄДРПОУ 43122553, керівник ОСОБА_2, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20.03.2024 р. Члени ГО надавали гуманітарну допомогу по декількох напрямках одночасно: допомога військовим; допомога цивільному населенню (продукти харчування, медична допомога, забезпечення рецептурними препаратами), допомога тваринам та евакуація.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшло особисте повідомлення у мережі «Теlegram» від місцевої жительки - ОСОБА_3 (надалі - відповідач) (номер телефону НОМЕР_3) наступного змісту: «Вітаю, заявку на електронку скидала, скажіть будь ласка, чому я знову не попала до списку на отримання??? ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , повністю зруйнований будинок, документи усі є».

З метою вільного спілкування односельців представниками громади була створена група під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» у мережі «Telegram». Власником групи є ОСОБА_6 , адміністратором - ОСОБА_7 . Позивач та відповідач є учасниками цієї групи. ОСОБА_2 зареєстрована у групі за номером телефону НОМЕР_1 , яким особисто користується. ОСОБА_3 зареєстрована у цій же групі за номером телефону НОМЕР_2 , яким особисто користується, що підтверджується текстовими повідомленнями.

Після отриманої відмови у допомозі від ГО, ОСОБА_3 в мережі «Телеграм» написано наступний текст «...нагло бреше, використовуючи подвійні стандарти, а сама по АДРЕСА_1 встановила тимчасовий будиночок жінці, яка в Пущі має дві квартири. А тут прикидається бідною овечкою і питає думку людей...»; «Пані ОСОБА_2, перестаньте бути базарною бабою та ображати людей!... А за пайок посіпаки, як коршуни виконують вашу команду фас і відпрацьовують»; «Боже, який жах!!! В той час, коли люди страждають, живуть в сараях, копійки рахують, а стільки продуктів зіпсували!!!!... І якщо не було б її фонду, то допомогу людям надали б через інший фонд!!!! «Королева» допомогу гноїть, людей гнобить, вішає собі лаври «благодетеля»... Все в погоні за посаду, де буде доступ до грантів на відбудову зруйнованого нашого житла та села. А там шалені суми, освоювати які вона навчилася, але довіри нашої не має!!!».

Вказаний текст було розміщено в групі мережі «Телеграм».

Позивачем надана інформаційна довідка з Опендатабот про відсутність належних на праві власності об`єктів нерухомого майна у жінки, якій було встановлено модульний будинок по АДРЕСА_1 .

Однак, Опендатабот відображає дані, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який функціонує в Україні з 01.01.2013 року та Реєстру прав власності на нерухоме майно, який функціонував з 2004 року до 31.12.2012 року, проте не відображає права на нерухоме майно, набуте в період з 80-х років і до початку роботи Реєстру прав власності на нерухоме майно (без використання нотаріальних бланків на папері та не зареєстровані у БТІ, без штампів, відміток БТІ або Витягу з БТІ), у тому випадку, якщо протягом цього проміжку часу жодних дій (відчуження, передача в користування, спадкування тощо) з нерухомим майном не проводилось, то й встановити наявність такого майно можна лише шляхом надсилання запиту до Бюро технічної інформації.

Згідно відповіді Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області від 05 грудня 2024 року за № 56 01-11262/56 на адвокатський запит, яка містить у собі дату загоряння будинку та причину, що спричинила загоряння будинку, а саме: «... ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно звіту про причину виникнення пожежі, складеного співробітниками Бучанського РУ ГУ ДСНС України у Київській області, найбільш ймовірною причиною пожежі, яка виникла ІНФОРМАЦІЯ_3 в приватному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 , могло стати виникнення горіння від проявів електричної енергії.».

Відповідно до акту з обстеження складеного за результатами проведеного обстеження пошкоджених будівель і споруд під час бойових дій на території Гостомельської об`єднаної територіальної громади Бучанського району Київської області спричинених збройною агресією російської федерації №2644 від «16» лютого 2023 р. містить наступний висновок комісії з обстеження: «нерухоме майно пошкоджене внаслідок бойових дій на території Гостомельської об`єднаної територіальної громади Бучанського району Київської області спричинених збройною агресією Російської Федерації та на дату обстеження ступень та характер пошкоджень свідчить про повне руйнування будинку.». Вищезазначений акт підписано Головою комісії - ОСОБА_15, членами комісії: ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, а також власником (управителем) об`єкта: ОСОБА_8 .

Як вбачається з матеріалів справи, комісію створено відповідно до розпорядження Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області від 22.08.2022 №127, співробітником якого є позивач - ОСОБА_2 .

Крім того, будучи посадовою особою Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області ОСОБА_2 укладає Меморандум з Гостомельською військовою адміністрацією від 28 червня 2023 року, підписаний ОСОБА_2 , як Головою правління ГО «Громадський промінь майбутнього».

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 підтвердили, що вони є членами групи в мережі «Телеграм» села Горенка, бачили що була викладена неправдива інформація, були написані коментарі проти ОСОБА_2, як громадського діяча. ОСОБА_2 була волонтером, допомогала в межах можливостей, продуктами, одягом, корм тваринам, тощо. Проводила багато заходів для дітей, займалася підтримкою звільненого населення. Допомогу надавала тим людям у кого не було будинків та займалася відновленням житла. Крім того, зазначили, що ОСОБА_2 з 2019-2020 рр. активний діяч, а з 05.03.2022 р. почала займатися гуманітарною допомогою. Має свою громадську організацію з 2015 р. «Сила єдності». Свідок ОСОБА_9 додала, що вона видалила коментарі ОСОБА_3 , тому що вважала їх наклепом, оскільки ОСОБА_9 була адміністратором групи.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 зазначила, що в мережі «Телеграм» села Горенка була викладена дана інформація. Коментарі були позитивні та негативні зі сторони ОСОБА_2 , та зі сторони ОСОБА_3 . Коментарі видалялися адміністратором групи ОСОБА_9 , деякі коментарі залишалися. Допомогу я отримувала, а потім не отримувала.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, про не доведення позивачем порушення її прав, оскільки текст не містить жодної інформації про її діяльність чи діяльність її організації. Крім того, містить інформацію про події, які описують свідки, тому, у даному випадку відсутнє порушене право позивача. Суд зазначив, що з аналізу інформації, спростування якої вимагає позивач, випливає що у деяких випадках інформація взагалі її не стосується, в деяких поширення відбувалося у формі оціночних суджень, крім того, не доведено порушеного права позивача. Фрази, спростування якої вимагає позивач не містять фактичних тверджень щодо позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Конституція України визначає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, кожен має право на повагу до його гідності (статті 3, 28).

У статті 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Водночас, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.

Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Право на захист честі, гідності та ділової репутації є частиною права на повагу до приватного життя, а підстави захисту такого права виникають, як правило, на межі реалізації права (свободи) на вираження (думки) та права на повагу до приватного життя.

У частині першій статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема честь, гідність і ділова репутація.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки інформації чи ідей, які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає демократичного суспільства (рішення ЄСПЛ у справі «Карпюк та інші проти України» від 06 жовтня 2015 року, заяви № 30582/04, 32152/04, § 188).

У національному законодавстві право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань підлягає реалізації з урахуванням обов`язку не поширювати недостовірну і таку, що ганьбить гідність, честь чи ділову репутацію іншої особи, інформацію.

Згідно із статями 297,299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, їх недоторканність, а також на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист своєї гідності, честі та ділової репутації.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (стаття 277 ЦК України).

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі «Інтернет» чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації і з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Згідно з частинами першою, другою статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Судження вважається таким, що має оціночний характер, якщо воно виражає ставлення автора до змісту висловленої ним думки, що пов`язано з такими психологічними станами як віра, впевненість чи сумнів. Якщо ж зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлювання думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції (рішення у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року). Однак, навіть якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення ЄСПЛ у справі «Де Хаес і Гійселс проти Бельгії» від 24 лютого1997 року, пункт 47).

У постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 761/33563/20 (провадження № 61-9907св20) вказано, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи.

Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення ЄСПЛ у справі «Карпюк та інші проти України» від 06 жовтня 2015 року).

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19.

Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Суд враховує при цьому правову позицію ЄСПЛ щодо різниці між поняттями «оціночне судження» та «фактів». Так, у пункті 39 рішення ЄСПЛ від 28 березня 2013 року у справі «Нова Газета і Бородянський проти росії» вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню, і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. Також у рішенні зазначено, що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.

ЄСПЛ також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене, та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: факти, що вважаються загальновідомими; підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; посилання на незалежне дослідження.

Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність як особистих немайнових прав. За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці ЄСПЛ при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

У постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 760/23818/20 (провадження № 61-2235св22) зазначено, що фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність як особистих немайнових прав. За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці ЄСПЛ при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

У постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 203/360/20 (провадження № 61-17422св20) зазначено, що законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а публічні особи мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.

Для того щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів. Судження - це те саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів (див. постанову Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 757/10886/20-ц).

У справі «Дюльдін і Кіслов проти Росії» (рішення від 31 липня 2007 року) Європейський суд з прав людини зазначив: «37. Суд знову повторює, що свобода вираження являє собою одну з найважливіших основ демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу. Відповідно до частини другої статті 10 Конвенції, вона стосується не лише «інформації» або «ідей», які сприймаються схвально або вважаються необразливими, або не викликають інтересу, але й тих, що ображають, шокують або непокоять. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та свободи поглядів, без яких не існує «демократичного суспільства». Отже, чинним законодавством не передбачено можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, тому що вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а особи, які є публічними фігурами мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 428/3780/20-ц (провадження № 61-319 св 21), від 24 червня 2021 року у справі № 552/1030/20 (провадження № 61-18186 св 20), від 22 лютого 2023 року у справі № 757/62109/18-ц (провадження № 61-2247 св 22).

У рішенні від 21 лютого 2012 року у справі «Тушалп проти Туреччини» ЄСПЛ вказав, що навіть припускаючи, що висловлювання заявника могли були визнані провокативними, грубими та агресивними, вони становили оціночні судження. При цьому, Європейський суд підкреслив, що використання навіть «вульгарних фраз» саме собою не є визначальним в оцінці агресивного висловлювання, адже це може слугувати просто «стилістичним цілям», оскільки «стиль є частиною комунікації як форми вираження та як такий захищений разом зі змістом вираження».

Проаналізувавши наведену цитату, колегія суддів оцінює її як суб`єктивну думку відповідача, висловлену емоційно із використанням зворотів мови, таких як гіперболи, які не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності і спростувати. Вищенаведені висловлювання є оціночними судженнями відповідача про думки, мету та цілі поведінки позивача та громадську організацію, правдивість яких довести неможливо, а тому вони не можуть бути предметом судового захисту у розумінні положень статей 94, 277 ЦК України.

Суб`єктивні думки і погляди на підставі закону, положень Конвенції, з врахуванням практики ЄСПЛ, не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, а отже, не можуть вважатися поширенням недостовірної інформації у розумінні статті 277 ЦК України і не підлягають спростуванню. Вислови відповідача свідчать про критичну оцінку ситуації, що склалася між сторонами.

Враховуючи характер оспорюваної інформації, контекст подій, які зумовили її поширення, колегія суддів вважає, що спірне висловлювання не містить фактичних відомостей, тверджень чи звинувачень позивача, зокрема й у вчиненні кримінальних правопорушень, а є власною суб`єктивною думкою, критикою та оцінкою, наданою відповідачем.

Таким чином, хоча висловлювання ОСОБА_3 месенджері «Telegram» містить провокативні вислови, однак ці висловлювання не можна витлумачити як такі, що містять фактичні дані, оскільки вони є оцінкою дій і не містять ствердження про порушення позивачем законодавства, а лише дають можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно з власними суб`єктивними переконаннями.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що відповідач своїми висловлюваннями дискредитує позивача в очах односельчан, не спростовують висновки суду, оскільки відповідач висловлювала свою думку стосовно певних подій (надання належної допомоги та ведення фонду), що стосуються позивача та діяльності Громадської організації, та питань, які становлять суспільний інтерес, використовуючи провокативну риторику та інші характерні для оціночних суджень мовно-стилістичні засоби, і до цих висловлювань не можуть застосовуватись критерії звинувачень у вчинені правопорушень.

Отже, висловлювання ОСОБА_3 є оціночними судженнями, критичними зауваженнями чи припущеннями, оскільки відображають власні думки відповідача, її особисте сприйняття діяльності певних осіб, зокрема вона із застосуванням мовно-стилістичних засобів, з власної точки зору, описує перебіг взаємовідносин, що виникли у неї з організацією, піддає критиці дії зазначеної сторони.

Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення, не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачено статтею 10 Конвенції. Спірна інформація носить характер оціночних суджень, є суб`єктивною думкою відповідача щодо діяльності позивача, його особи та не може бути нею спростована.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильності аналізу висловлювань відповідача, колегія суддів відхиляє, оскільки вони є безпідставними.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що поширена відповідачем інформація є оціночними судженнями.

За відсутності факту поширення недостовірної інформації , відсутні правові підстави і для відшкодування моральної шкоди, завданої поширенням такої інформації на користь позивача.

Посилання позивача, що поширені висловлювання висловлені в образливій формі, а тому її права є порушеними , суд відхиляє, оскільки суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що висловлена відповідачем критика з використанням провокативної риторики не становить складу правопорушення, за який відповідач може бути притягнута до відповідальності.

При цьому суд враховує, що позивач, як громадський діяч є активним учасником групи ІНФОРМАЦІЯ_1 створеної для спілкування з мешканцями села, яка звернулась до мешканців з відповідним запитом, очевидно мала розуміти, що в такому спілкуванні може бути висловлена не лише позитивна інформація, а й критика та негативні коментарі, як щодо її діяльності як громадського діяча, так і інші негативні відгуки про неї.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті спору.

Колегія суддів не встановила порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду міста Києвавід 6 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 27 липня 2026 року.

Головуючий О.В. Желепа

Судді Н.В. Поліщук

В.В. Соколова