Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №756/16663/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/8727/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 756/16663/25

04 червня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Кирилюк Г.М.

- Рейнарт І.М.

при секретарі - Колесник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 січня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Шролик І.С., у справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Згурівська державна нотаріальна контора, про встановлення факту прийняття спадщини,-

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду із заявою про встановлення факту прийняття спадщини, заінтересована особа: Згурівська державна нотаріальна контора.

В обґрунтування заяви посилались на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді домоволодіння з надвірними будовами, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, загальною площею 0,39 га, з яких 0,25 га з кадастровим номером 3221980601:01:006:0019 - для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,14 га з кадастровим номером 3221980601:01:006:0018 - для ведення особистого селянського господарства.

За життя ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений 17 липня 1991 року секретарем виконкому Безуглівської сільської ради, за яким усе належне йому майно: будинок з надвірними будівлями та майно, що знаходиться в його господарстві заповідав дітям: ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 у та ОСОБА_2 .

Спадкодавець ОСОБА_5 був одружений з ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_5 ніхто зі спадкоємців за заповітом із заявою про прийняття спадщини впродовж 6 місяців не звертався, спадкова справа не заводилась, свідоцтво на спадщину ніхто не отримував.

ОСОБА_12 помер у 2014 році, ОСОБА_7 помер у 2020 році.

Дружина спадкодавця ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_11 , заявниця ОСОБА_2 , прийняла спадщину у встановлений законом строк шляхом подачі до Згурівської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, у зв`язку з чим 19 квітня 2007 року була заведена спадкова справа № 156/2007. В матеріалах даної спадкової справи міститься довідка Безуглівського старостинського округу від 19.12.2024 року № 102 про те, що на час смерті ОСОБА_5 разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 фактично проживала його дружина - ОСОБА_11 .

Заявник ОСОБА_1 12 червня 2025 року звернувся до Згурівської державної нотаріальної контори зі заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 липня 1991 року після смерті батька ОСОБА_5 .

Проте, постановою нотаріуса від 12 червня 2025 року відмовлено у видачі свідоцтва у зв`язку із пропуском строку для прийняття спадщини та не надання доказів фактичного прийняття спадщини.

ОСОБА_2 19 вересня 2025 року звернулася до Згурівської державної нотаріальної контори зі заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 липня 1991 року після смерті батька ОСОБА_5 .

Постановою нотаріуса від 24 вересня 2025 року відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва у зв`язку із пропуском строку для прийняття спадщини та не наданням доказів фактичного прийняття спадщини.

Посилаючись на те, що вони після смерті батька/вітчима прийняли спадщину шляхом фактичного користування та володіння спадковим майном на підставі положень ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР, підтримували господарство, володіють оригіналами правоустановчих документів на спадкове майно, ощадною книжкою, та встановлення факту прийняття спадщини їм необхідно для подальшого оформлення спадщини за заповітом від 17 липня 1991 року після смерті ОСОБА_5 , заявники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 суд встановити факт прийняття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 , 1914 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 26 січня 2026 року відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересована особа: Згурівська державна нотаріальна контора в задоволенні заяви про встановлення факту прийняття спадщини.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, заявники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просять скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 січня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначають, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не оцінив і не з`ясував усіх обставин, на які заявники посилались в обгрунтування своїх вимог.

Зазначають, що спірні правовідносини регулюються положеннями ЦК УРСР (в редакції 1963 року).

Відповідно до статті 549 ЦК УРСР діями, що свідчать про прийняття спадщини визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, зокрема, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути, зокрема, наявність у спадкоємця протягом шестимісячного терміну після смерті спадкодавця оригіналу правовстановлюючого документу на спадкове майно чи права на нього.

Вказують, що вони, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , прийняли спадщину після ОСОБА_5 за заповітом, оскільки фактично вступили в управління та володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, що підтвердили в судовому засіданні свідки.

Факт того, що вони вступили в управління та володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 підтверджується також тим, що з часу його смерті вони володіють оригіналом правовстановлюючого документа на спадкові земельні ділянки з кадастровими номерами 3221980601:01:006:0019, 3221980601:01:006:0018 - Державним актом на право приватної власності на землю, Серії КВ, виданим Безуглівською сільською Радою народних депутатів 27.05.1996 року та його ощадною книжкою Ощадбанку СРСР серії НОМЕР_4, філіал № 3111/026, рахунок № НОМЕР_1 .

Посилання суду першої інстанції на те, що ощадна книжка, Державні акти на земельні ділянки не можуть переконливо свідчити про фактичне прийняття спадщини у 2000 році, оскільки могли бути отримані після смерті дружини ОСОБА_11 , є лише припущеннями та не підтверджується будь-якими доказами.

Крім того, бажаючи оформити спадщину після ОСОБА_5 саме за заповітом, а не за законом - вони спільно, як спадкоємці за заповітом, замовили та оплатили новий технічний паспорт на спадковий будинок, виготовлений ФОП ОСОБА_14 15.01.2025року, інвентаризаційна справа № 15, та зареєстрували право власності на спадкові земельні ділянки на ім`я батька/вітчима ОСОБА_5 , що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав від 30.04.2025 року № 424793491 та № 424792310.

На переконання заявників, оскільки вони спадщину за заповітом від 17.07.1991року № 13 після ОСОБА_5 прийняли фактом вступу в управління та володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, то їх частки не перейшли до його дружини ОСОБА_11 , як спадкоємця за законом, яка як непрацездатна особа успадкувала обов`язкову частку у спадщині незалежно від заповіту.

Спадкоємець не обмежений строком у праві на отримання свідоцтва про право на спадщину. Таке право виникає з часу відкриття спадщини та не обмежене певними часовимцфамками щодо отримання

Отже, вони на даний час мають право на оформлення спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 .

До того ж, вони мають право самостійно обрати в який спосіб успадкувати майно - за законом чи за заповітом, будь-яких розбіжностей чи спорів між ними немає, інших спадкоємців за законом чи за заповітом, окрім них, немає, що виключає порушення прав інших осіб.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції заявники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представники адвокат Немеровець Тетяна Анатоліївна, адвокат Клименко Аліна Віталіївна підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник заінтересованої особи: Згурівської державної нотаріальної контори в судове засідання, призначене судом апеляційної інстанції, не з`явився. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції повідомлявся у встановленому законом порядку.

З урахуванням вжитих судом апеляційної інстанції заходів щодо належного та завчасного повідомлення учасників справи про день та час розгляду справи, колегія суддів апеляційного суду, керуючись положеннями вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України, вважає, що неявка представника заінтересованої особи: Згурівської державної нотаріальної контори належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому вважає можливим слухати справу у відсутності вказаного учасника справи.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення заявників та їх представників, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (заявник у справі) народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Безуглівка Яготинського району Київської області, його батьками є: ОСОБА_5 та ОСОБА_15 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 15).

Крім нього, у подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_15 було ще двоє дітей: ОСОБА_12 , ОСОБА_7 .

Після смерті дружини ОСОБА_15 батько заявника ОСОБА_5 01 березня 1957 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_11 , яка у зв`язку з укладенням шлюбу змінила своє прізвище на ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про одруження (а.с. 16).

До одруження з ОСОБА_5 у ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась донька ОСОБА_2 (заявниця у справі) - а.с. 17, 18.

Після реєстрації шлюбу подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_11 разом з дітьми стали проживати у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_5 згідно відомостей з погосподарського обліку Безуглівської сільської ради Згурівського району Київської області (а.с. 20).

За життя ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений 17 липня 1991 року секретарем виконкому Безуглівської сільської ради, за яким належне йому майно - будинок з надвірними будівлями та майно, що знаходиться в його господарстві, заповідав дітям: ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 19).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер (а.с. 14).

Після смерті ОСОБА_5 а відкрилася спадщина у вигляді домоволодіння з надвірними будовами, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, загальною площею 0,39 га, для будівництва, обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства, яка передана ОСОБА_5 у приватну власність на підставі рішення Безуглівської сільської ради від 24 листопада 1993 року№ 6, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю від 27 травня 1996 року (а.с. 21).

На підставі заяви ОСОБА_1 (заявника у справі) від 25 квітня 2025 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки, загальною площею 0,39 га, з яких 0,25 га з кадастровим номером 3221980601:01:006:0019 - для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,14 га з кадастровим номером 3221980601:01:006:0018 - для ведення особистого селянського господарства(а.с. 32, 33).

З виписки з погосподарської книги №127 від 12 листопада 2024 року встановлено, що житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який розташований за адресою АДРЕСА_1 належав померлому ОСОБА_5 у, побудований в 1976 році(а.с. 20).

Після смерті ОСОБА_5 а спадкова справа не заводилась.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_11 (а.с. 22).

ОСОБА_11 на праві приватної власності належала земельна ділянка, площею 3,2211 га на території Безуглівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на землю, серіїї ІІ-КВ №085066, від 04 жовтня 2002 року (а.с. 56).

27 вересня 2005 року ОСОБА_11 склала заповіт, згідно з яким на випадок своєї смерті заповідала своїй дочці ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 3,2211 га, на території Безуглівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належну їй на праві власності (а.с. 55).

Із витребуваних судом першої інстанції матеріалів спадкової справи, заведеної державним нотаріусом Згурівської державної нотаріальної контори Київської області, до майна померлої ОСОБА_11 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_11 звернулась донька ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 48-97).

12 жовтня 2007 року державний нотаріус Згурівської державної нотаріальної контори Київської області видав ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,2211 га, яка розміщена на території Безуглівської сільської ради Згурівського району Київської області (а.с. 59).

З довідки старости Згурівської селищної ради Безуглівського старостинського округу №103 від 20 грудня 2024 року вбачається, що ОСОБА_5 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований та постійно проживав в АДРЕСА_1 . Після його смерті спадщину фактичними діями до спливу шести місяців прийняла його дружина - ОСОБА_11 , шляхом проживання в успадкованому будинку в АДРЕСА_1 . ОСОБА_11 проживала у зазначеному будинку до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 і здійснила догляд за спадковим будинком (а.с. 69).

Довідкою від 14 листопада 2024 рокупро склад спадкоємців, складеною державним нотаріусом Згурівської державної нотаріальної контори Київської області, повідомлено ОСОБА_1 про те, що спадщину після смерті ОСОБА_5 ,1914 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняла дружина- ОСОБА_11 , 1920 р. н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 ; спадщину після смерті ОСОБА_11 , 1920року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийняли: ОСОБА_1 , який має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 (а.с. 67).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, 03 лютого 2025 року державним реєстратором Яготинської міської ради Київської області Сидоренко Я.Г. прийнято рішення про державну реєстрацію прав власності на закінчений будівництвом об`єкт - житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 (спадкодавець) та 30 квітня 2025 року державним реєстратором Тимченко О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 (спадкодавець) на земельні ділянки з кадастровим номером 3221980601:01:006:0019 та з кадастровим номером 3221980601:01:006:0018 (а.с. 72-73).

Постановою Державного нотаріуса Згурівської державної нотаріальної контори від 12 червня 2025 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом та за законом на: частку у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 ; частку у праві власності на земельну ділянку, площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 3221980601:01:006:0019; частку у праві власності на земельну ділянку, площею 0,14 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 3221980601:01:006:0018 після смерті ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку з відсутністю родинних відносин та після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини та не наданням доказів фактичного прийняття спадщини (а.с. 87-88).

Постановою Державного нотаріуса Згурівської державної нотаріальної контори від 24 вересня 2025 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на: житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 ; свідоцтва про право на спадщину за законом на: земельну ділянку, площею 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 3221980601:01:006:0019; земельну ділянку, площею 0,14 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 3221980601:01:006:0018 після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини та не наданням доказів фактичного прийняття спадщини (а.с.95-96).

В судовому засіданні в суді першої інстанції за клопотанням представника заявника надали пояснення свідки.

Свідок ОСОБА_22 суду пояснив, що знає заявників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з дитячих років, разом проживали по сусідству в с.Безуглівка, Броварського району Київської області. Обізнаний, що у 2000 році помер ОСОБА_5 , в 2006 році його дружина. Заявники як до, так і після смерті батьків утримують господарство, саджають город, утримують сад.

Свідок ОСОБА_23 судупояснив, що заявники є його сусідами в с.Безуглівка, Броварського району Київської області. Батько ОСОБА_5 хворів, діти приїжджали його доглядали, поралися в городі, засаджували й прибирали земельну ділянку. Після смерті батька, залишилася мати - ОСОБА_11 . ОСОБА_1 та ОСОБА_2 часто приїздили, підтримували хату в гарному стані. Інші брати також приїжджали, але вони вже померли.

Спільно звертаючись до суду із заявою про встановлення факту прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обгрунтовували свої вимоги тим, що вони прийняли спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 , оскільки фактично вступили в управління та володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Факт того, що вони вступили в управління та володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 підтверджується тим, що з часу його смерті вони підтримували господарство та володіють оригіналом правовстановлюючого документа на спадкові земельні ділянки з кадастровими номерами 3221980601:01:006:0019, 3221980601:01:006:0018 га - державним актом на право приватної власності на землю серії КВ, виданим Безуглівською сільською Радою народних депутатів 27 травня 1996 року, та його ощадною книжкою Ощадбанку СРСР серії НОМЕР_4 , філіал № 3111/026, рахунок № НОМЕР_1 .Встановлення факту прийняття спадщини їм необхідно для подальшого оформлення спадщини за заповітом від 17 липня 1991 року після смерті ОСОБА_5 .

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_1 фактично прийняла його дружина ОСОБА_11 , яка проживала разом зі спадкодавцем, здійснювала догляд за спадковим майном. Належних та допустимих доказів фактичного прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 спадкоємцями за заповітом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надано. Долучені до заяви ощадна книжка, державні акти на земельні ділянки не можуть переконливо свідчити про фактичне прийняття спадщинизаявниками у 2000 році, оскільки ці документи могли бути отримані заявниками після смерті дружини спадкодавця ОСОБА_11 , яка як спадкоємиця за законом прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_5 .

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає з наступних підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держав (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частин першої, третьої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

За змістом частин четвертої, п`ятої Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року відносини спадкування регулюються нормами ЦК України 2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 1 січня 2004 року), або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, то до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року.

За змістом статті 524 ЦК УРСР (у редакції, чинній на час смерті батька/вітчима ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Спадкоємством вважається перехід майна померлого (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) у порядку, передбаченому статтями 529-535 ЦК УРСР. Для спадкоємця, що прийняв спадщину, виникають як майнові права, так і обов`язки. До майнових прав належить, зокрема, право власності.

Статтею 548 ЦК України установлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

У частині першій та другій статті 549 ЦК УРСР передбачено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Аналіз змісту статей 548, 549 ЦК УРСР свідчить, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Діями спадкоємця, що свідчать про прийняття ним спадщини є: 1) фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном; 2) подача державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини. Вказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась.

Згідно з пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5 (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2020 року в справі № 348/618/15-ц (провадження № 61-9592св19) вказано, що: «згідно з частинами першою, другою статті 549 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. За змістом статті 553 ЦК УРСР вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу). З урахуванням змісту статті 76 ЦПК України прийняття спадщини шляхом вступу в управління чи володіння спадковим майном може підтверджуватися будь-якими фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, зокрема, про встановлення факту прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, свідчать про те, що житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , побудований в 1976 році та належав ОСОБА_5 , що підтверджується випискою з погосподарської книги №127 від 12 листопада 2024 року (а.с. 20).

Згідно із заповітом, складеним ОСОБА_5 17 липня 1991 року, останній заповів належне йому майно - будинок з надвірними будівлями та майно, що знаходиться в його господарстві, своїм дітям: ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 19).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер (а.с. 14).

Указаний заповіт на день смерті ОСОБА_5 не був скасований, змінений чи визнаний недійсним.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу спадкового майна входять: домоволодіння з надвірними будовами, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, загальною площею 0,39 га, для будівництва, обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства, яка передана ОСОБА_5 у приватну власність на підставі рішення Безуглівської сільської ради від 24 листопада 1993 року № 6, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю від 27 травнґя 1996 року (а.с. 21).

На час смерті ОСОБА_5 спадкоємцями першої черги за закономв частині майна, що не охоплена заповітом, були діти спадкодавця: ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 та дружина спадкодавця - ОСОБА_11 ; спадкоємцями за заповітом в частині майна - будинку з надвірними будівлями та майна, що знаходиться в його господарстві, за адресою АДРЕСА_1 , були: ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 524 ЦК Української РСР (чинного на час спірних правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Отже, спадкоємством вважається перехід майна померлого (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) у порядку, передбаченому статтями 529 - 535 ЦК Української РСР.

Відповідно до статті 526 ЦК Української РСР, місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Відповідно до статті 548 ЦК Української РСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтею 549 ЦК УРСР ЦК Української РСР визначено, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Для спадкоємця, що прийняв спадщину, виникають як майнові права, так і обов`язки. До майнових прав належить, зокрема, право власності.

Матеріалами справи підтверджується, що заяви про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини, що відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_5 , спадкоємці не подавали і спадкова справа не заводилась.

На день відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 у будинку проживала дружина спадкодавця - ОСОБА_11 .

При цьому, надані заявниками та досліджені судом докази вказують на те, що відразу після смерті батька/вітчима спадкоємці, якими є заявники у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , користувалися будинком та надвірними будовами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , підтримуючи в гарному стані будинок, обробляли землю, збирали врожай, користувалися садом та допомагали матері/мачусі по господарству, тобто, фактично прийняли спадщину після смерті батька/вітчима ОСОБА_5 . Ці обставини підтверджуються й поясненнями свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_23 .

Доказом вступу спадкоємців (заявників у справі) ОСОБА_1 ОСОБА_2 в управління та володіння спадковим майном також є і наявність у спадкоємців документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, а саме: ощадної книжки Ощадбанку СРСР серії НОМЕР_4, філіал № 3111/026, рахунок № НОМЕР_1 та Державного акта на право приватної власності на землю від 27 травнґя 1996 року про передачу ОСОБА_5 (спадкодавець) у приватну власність на підставі рішення Безуглівської сільської ради від 24 листопада 1993 року № 6 земельної ділянки, загальною площею 0,39 га, для будівництва, обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобнго господарства.

Правовий аналіз наведених норм законодавства та встановлених судом фактичних обставин у своїй сукупності дозволяють колегії суддів апеляційного суду зробити висновок про те, що спадкоємці (заявники у справі) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину, що відкрилась після смерті батька/вітчима ОСОБА_5 , шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном.

Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незвернення спадкоємця до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину не позбавляє його права власності на спадкове майно, оскільки незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини- частина 5 статті 1268 ЦК України.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, зокрема, про встановлення факту прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року - пункт 2 постанови Пленум Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування».

Висновок суду першої інстанції про те, що долучені до заяви ощадна книжка, державні акти на земельні ділянки не можуть переконливо свідчити про фактичне прийняття заявниками спадщини у 2000 році, оскільки ці документи могли бути отримані після смерті дружини ОСОБА_11 , яка, як спадкоємиця за законом, прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_5 , зводиться до припущень й спростовуються вищенаведеними нормами матеріального права, доказами у справі. При цьому суду заборонено ухвалювати рішення на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Повно та всебічно дослідивши і оцінивши обставини справи, належність, допустимість, достовірність кожного наданого заявниками доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, установивши, що заявники у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали суду належні та допустимі докази на підтвердження того, що вони протягом шести місяців після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька/вітчима ОСОБА_5 вступили в управління і володіння спадковим майном та позбавлені можливості захисти свої права іншим позасудовим шляхом, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та достатніми для скасування оскаржуваного судового рішення.

Вирішуючи заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини у справі, яка переглядається, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги заяви, зібраним у справі доказам, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, а тому висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини без оцінки вказаних обставин у сукупності не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України.

Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення у цій справі та ухвалення нового судового рішення по суті заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини, яка з установлених колегією суддів апеляційного суду обставин справи та наведених мотивів в редакції даної постанови підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 524, 529-535, 548, 549 ЦК УРСР, який діяв на час відкриття спадщини, пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5 (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), ст.ст. 2, 76, 81, 263, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

Заяву задовольнити.

Встановити факт прийняття ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 )та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) спадщини за заповітом ОСОБА_5 , 1914 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Судді: