Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №755/8351/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/5203/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 755/8351/25

07 травня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Кирилюк Г.М.

- Рейнарт І.М.

при секретарі - Уляницькій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Євдоченко Наталії Дмитрівни на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Хромової О.О., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,-

в с т а н о в и в:

У травні 2025 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що він перебуває з ОСОБА_1в зареєстрованому шлюбі з 12 червня 2010 року. Від шлюбу сторони мають спільну дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначав, що після народження дитини стосунки між ними почали поступово погіршуватись, періодично виникали сварки. Усе це призвело до того, що сторони з осені 2022 року припинили підтримувати подружні стосунки та вести спільне господарство. Вони проживають окремо і за спільною домовленістю син залишився проживати разом з відповідачкою. Позивач вважав, що примирення між ним та відповідачкою неможливе.

З урахуванням викладених обставин, позивач ОСОБА_3 просив суд ухвалити рішення, яким шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 12 червня 2010 року Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним центром розвитку сім`ї, за актовим записом № 787, - розірвати.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено.

Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 12 червня 2010 року Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним центром розвитку сім`ї, за актовим записом № 787 розірвано.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Євдоченко Наталія Дмитрівна подала апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить змінити рішення Дніпровського районного суду м. Києва уо справі № 755/8351/25, виключивши з його мотивувальної частини наступні висновки про обставини справи:«Судом встановлено, що сторони шлюбних відносин не підтримують, разом не проживають та спільного господарства не ведуть». «З`ясувавши дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховуючи, що сторони не підтримують шлюбно-сімейні відносини, спільного господарства не ведуть, проживають окремо, суд дійшов висновку, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підлягає розірванню, оскільки існує формально, подальше спільне життя і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивача».

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції, викладені в мотивувальній частині рішення, є необґрунтованими.

Мотивувальна частина рішення є важливою з точки зору подальших юридичних наслідків, а відтак, висновки суду першої інстанції можуть бути використані як преюдиціальні обставини при розгляді інших спорів між сторонами.

Зазначає, що на обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема зазначав, що з осені 2022 року сторони шлюбних відносин не підтримують, разом не проживають та спільного господарства не ведуть.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказала на те, що зазначені у позові обставини не відповідають дійсності, посилаючись, зокрема на те, що з березня місяця 2022 року позивач пішов служити до лав Збройних Сил України. 19 березня 2025 року позивач звільнився з полону. Після реабілітації позивач став проживати частину часу окремо від сім`ї, однак часто на кілька днів приходив додому, харчувався разом з сім`єю, використовував комунальні послуги, вносив кошти до сімейного бюджету на покриття спільних потреб сім`ї. Сторони мали подружні відносини.

До матеріалів справи позивачем не було подано жодного доказу, який би підтвердив викладені у позові фактичні обставини, навпаки, доводи позивача були спростовані поданими відповідачем доказами.

За даних фактичних обставин, на переконання сторони відповідача, висновки суду про роздільне проживання сторін, відсутність ведення спільного господарства є безпідставними.

Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що шлюб існує формально, оскільки сторони продовжували сімейні відносини та вели спільне господарство до літа 2025 року, не втратили почуття взаємної турботи, поваги, дружби та взаємодопомоги і на день ухвалення оскаржуваного рішення. Незважаючи на бажання розірвати шлюб, позивач відчуває себе відповідальним за свою поведінку та виявляє турботу про відповідача, прагне спілкування з нею, постійно направляючи їй повідомлення у месенджерах.

Сторона відповідача вважає, що дійсні причини позову про розірвання шлюбу та яким саме інтересам позивача суперечить збереження шлюбу судом першої інстанції не з`ясовувалися, відповідно,зазначення цього у судовому рішенні суперечить матеріалам справи.

Хоч висновок суду про відсутність шлюбно-сімейних відносин та ведення спільного господарства не містить зазначення періоду існування таких обставин, але, враховуючи викладені судом першої інстанції обставини, він може бути витлумачений як відсутність шлюбно-сімейних відносин з осені 2022 року та використаний стороною позивача прИ розгляді інших позовів як преюдиціальна обставина.

З огляду на вказане, сторона відповідача вважає, що оскаржуване рішення підлягає зміні з виключенням з його мотивувальної частини вищезазначених висновків.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_2 адвокат Середа Анна Петрівна заперечувала проти доводів апеляційної скарги відповідачки, просила рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 рокузалишити без змін.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Євдоченко Наталія Дмитрівна в судове засідання, призначене судом апеляційної інстанції, не з`явився. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції повідомлявся у встановленому законом порядку.

05 травня 2026 року представник відповідачкиОСОБА_1 адвокат Євдоченко Наталія Дмитрівна подала до Київського апеляційного суду заяву про розгляд справи без участі, в якій просить суд провести апеляційний розгляд справи № 755/8351/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 листопада 2025 року без участі відповідачки ОСОБА_1 та адвоката Євдоченко Наталії Дмитрівни, задовольнивши апеляційну скаргу у повному обсязі.

Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

За наявності такого клопотання суд не вправі відкладати розгляд справи у зв?язку із неявкою цієї особи до суду.

З урахуванням вжитих судом апеляційної інстанції заходів щодо належного та завчасного повідомлення учасників справи, зокрема, відповідача ОСОБА_1 у та її представника адвоката Євдоченко Наталію Дмитрівна, про день та час розгляду справи, колегія суддів апеляційного суду, керуючись положеннями вимог статей 128, 130, 372 ЦПК України, вважає, що неявка відповідача ОСОБА_1 та її представника адвоката Євдоченко Наталії Дмитрівни, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому вважає можливим слухати справу у відсутності відповідача ОСОБА_1 та її представника адвоката Євдоченко Наталії Дмитрівни.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 перебувають у шлюбі, який зареєстрований 12 червня 2010 року Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним центром розвитку сім`ї, актовий запис № 787 (а.с. 6).

ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народився син ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 108 (а.с. 8).

Звертаючись до суду з позовом про розірвання шлюбу, позивач ОСОБА_3 обгрунтовував позовні вимоги тим, щозбереження сім`ї є неможливим, заперечував проти надання судом сторонам терміну на примирення, наполягав на розірванні шлюбу з ОСОБА_1. Така позиція позивача була незмінною протягом розгляду справи в суді першої інстанції, про що зазначила представник позивача адвокат Середа Анна Петрівна під час судового розгляду справи (а.с. 43-44).

Відповідачка ОСОБА_1 не погодилась із самостійним рішенням чоловіка про розірвання шлюбу, наполягала на тому, що і примирення, і збереження шлюбу між нею та ОСОБА_2можливі. Задля збереження сім?ї та нормального психічного розвитку сина просила надати термін для примирення сторін строком на 6 (шість) місяців (а.с. 20-36).

До відзиву на позовну заявувідповідачем долучені документи, а саме: копія виписки із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2 ; копії звернень ОСОБА_1 до уповноважених органів щодо перебування в полоні військовослужбовця ОСОБА_2 та копії відповідей відповідних уповноважених органів на звернення; довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) солдата ОСОБА_2 .

Протокольними ухвалами Дніпровського районного суду міста Києва від 01 липня 2025 року та від 11 листопада 2025 рокувідмовленоу задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Євдоченко Наталії Дмитрівнипро визнання явки позивача ОСОБА_2 судове засідання обов`язковою у зв`язку із доводами представника позивача про те, що позивач знаходиться на лікуванні за кордоном та з`явитися до суду не зможе, та наявності у позовній заяві прохання позивача ОСОБА_2розглядати справу за його відсутності (а.с. 43-44).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01 липня 2025 року частково задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Євдоченко Наталії Дмитрівни про надання сторонам строку на примирення, надано сторонам строк на примирення терміном в три місяці - до 01 жовтня 2025 року, провадження у справі до закінчення вказаного строку зупинено(а.с. 45, 46).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2025 року провадження у справі поновлено, призначено судове засідання з викликом учасників справи.

В судовому засіданні 11 листопада 2025 року представник позивача ОСОБА_2 адвокат Середа Анна Петрівна позовні вимоги підтримала в повному обсязі, зазначила, що за наданий судом строк в три місяці сторонам примиритись не вдалось, а подальше перебування в шлюбі порушує права та законні інтереси позивача. Просить ухвалити рішення про розірвання шлюбу.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Євдоченко Наталія Дмитрівнавизнали позовну вимогу про розірвання шлюбу, однак не погодились із підставами розірвання шлюбу на які посилається у позові позивач. Під час судового розгляду справи сторона відповідача зазначала, що чоловік перестав приїжджати і рідше телефонує, однак матеріально допомагає. Відповідач не заперечувала тієї обставини, що позивач припинив з нею спілкування, показуючи, що не хоче продовжувати відносини, однак вона досі не розуміє в чому причина такої поведінки (а.с. 54-55 протокол судового засідання від 11 листопада 2025 року).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що з`ясувавши дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховуючи, що сторони не підтримують шлюбно-сімейні відносини, спільного господарства не ведуть, проживають окремо, суд дійшов висновку, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підлягає розірванню, оскільки існує формально, подальше спільне життя і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивача.

Крім того, суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України, тому позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

У частині першій статті 55 СК України встановлено, що дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Положеннями частин третьої та четвертої статті 56 СК України передбачено, що кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (частина перша статті 110 СК України).

За змістом статей 111, 112 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. З`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Таким чином, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що позов було пред`явлено позивачем ОСОБА_2 у травні 2025 року, ухвалою суду першої інстанції від 20 травня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

За ініціативою відповідачки ОСОБА_1 судом першої інстанції було надано строк на примирення подружжя.

Сторони у справі не подавали суду доказів, які б свідчили, що вони примирилися, проживають однією сім`єю, як чоловік та дружина, та матеріали справи таких доказів не містять.

Після закінчення призначеного судом першої інстанції строку примирення подружжя невідбулося. Позивач ОСОБА_3 не подавав до суду першої інстанції заяв/клопотань, які б вказували на факт примирення сторін або про повну втрату у позивача процесуального інтересу до правового результату, який він хотів досягнути, звертаючись до суду із позовною заявою про розірвання шлюбу. Під час судового розгляду справи позивач ОСОБА_3 наполягав на припиненні шлюбу з відповідачкою ОСОБА_1, про що свідчать надані представником позивача пояснення у судовому засіданні 11 листопада 2025 року (а.с. 54-55).

На стадії розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_2 адвокат Середа Анна Петрівна зазначила, що позивач категорично заперечує щодо продовження перебування у шлюбі, його позиція не змінилась з моменту подання позову до суду про розірвання шлюбу.

В оцінці доводів апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_1та заперечень позивача ОСОБА_2 проти вимог скарги відповідачки колегією суддів апеляційного суду враховується, що під час судового розгляду справи в суді, який триває з 20 травня 2025 року, сторони у справі не подавали суду доказів, які б свідчили, що вони примирилися, проживають однією сім`єю, як чоловік та дружина, та матеріали справи таких доказів не містять.

Позивач наполягає на розірванні шлюбу, що у свою чергу свідчить про його стійке бажання розлучитися і не мати сімейних (шлюбних) стосунків із відповідачкою.

За таких обставин, примушування одного з подружжя до перебування у шлюбі, який проти цього заперечує, буде порушувати його законні права та інтереси і суперечити вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції не з`ясовувалися дійсні причини подання ОСОБА_2 позову про розірвання шлюбу та яким саме інтересам позивача суперечить збереження шлюбу, спростовуються сукупністю досліджених при розгляді справи фактичних взаємин подружжя, дійсних причин позову про розірвання шлюбу та їх юридичної оцінки.

Встановлені судом першої інстанції на їх підставі обставини справи вказують на те, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї стали неможливими, оскільки сторони не підтримують сімейно - шлюбних стосунків, спільного господарства не ведуть, збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача.

Встановивши, що шлюб між сторонами носить формальний характер, суперечить правам та інтересам позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість збереження шлюбу.

Враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (ст.51 Конституції України), правильним є висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, що відповідає вимогам ст.ст.24, 56 СК України.

Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, і з якими погоджується суд апеляційної інстанції.

Крім того, взаємосуперечливими є доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_1 про те, щовисновок суду першої інстанції хоча і не містить періоду (часу) припиненняшлюбно-сімейних відносин та ведення спільного господарства подружжя, однак, на думку сторони відповідача, враховуючи викладені судом першої інстанції обставини,вони можуть бути витлумачені, як відсутність шлюбно-сімейних відносин з осені 2022 року та використані стороною позивача при розгляді інших позовів, як преюдиційна обставина.

У справі, яка переглядається, мотиви, з яких суд першої інстанції визнав збереження сім`ї неможливим, вказують на те, що сторони не підтримують шлюбно-сімейні відносини, спільного господарства не ведуть, проживають окремо, і подальше спільне життя і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивача. Конкретну дату, місяць, рік припинення міцж сторонами у справі сімейних відносин суд перешоїі нстанції у даній справі не встановлював, оскільки це не стосувалося предмету спору.

До того ж, преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема, зазначені в резолютивній частині рішення, що спростовує доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_1 у цій частині.

Інші доводи апеляційної скарги відповідачкиОСОБА_1 висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Євдоченко Наталії Дмитрівни.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, а судове рішення без змін, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Євдоченко Наталії Дмитрівни залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий : Судді: