Постанова від 28 грудня 2025 р. у справі №753/3512/22 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________

Справа № 753/3512/22

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/141/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Забаріна Антона Федоровича на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 червня 2022 року (суддя Мицик Ю.С.) у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наша щаслива оселя 9-Б» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

установив:

у лютому 2022 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідачки заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з травня 2021 року по січень 2022 року у розмірі 8 495,28грн, 3 % річних у розмірі 92грн та інфляційні втрати за період до 31 грудня 2021 року у розмірі 185,18грн.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що відповідачка є власницею квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 95,9 кв. м.

Позивач посилався на те, що 7 березня 2021 року відповідно до вимог Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» були проведені установчі збори, за результатами яких було вирішено створити ОСББ «Наша щаслива оселя 9-Б» в будинку АДРЕСА_2 . 23 березня 2021 року ОСББ «Наша щаслива оселя 9-Б» було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційний код юридичної особи - 44071222.

Позивач зазначав, що 12 квітня 2021 року відбулись загальні збори ОСББ, на яких було прийнято рішення про перехід на самостійне утримання будинку, затверджений кошторис, згідно якого встановлено щомісячні обов`язкові внески для здійснення витрат на утримання будинку для власників житлових приміщень - 6,30грн/кв. м, внесок до ремонтного фонду - 1грн/кв. м, внесок до резервного фонду - 0,50грн/ кв. м, внесок за послуги диспетчера та охоронця - 100грн/місяць, а також одноразові внески на невідкладні роботи, в межах кошторису таких робіт, якщо таких коштів не вистачає в ремонтному фонді. Також, рішенням правління ОСББ від 6 травня 2021 року було вирішено встановити співвласникам квартир другого парадного № 110-218, № 234 одноразовий внесок на терміновий ремонт ліфтів у розмірі 9грн/кв. м з розстроченням платежу на три місяці рівними частинами.

Позивач стверджував, що відповідачка свої обов`язки зі щомісячних виплат не виконувала, в результаті чого станом на 1 лютого 2022 року в неї виникла заборгованість за період з травня 2021 року по січень 2022 року в розмірі 8 495,28грн.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 24 червня 2022 року позов

задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наша щаслива оселя 9-Б» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у сумі 8495,28грн, 3 % річних у сумі 92грн, інфляційні втрати у сумі 185,18грн, а також судовий збір у сумі 2481грн та витрати на правову допомогу у сумі 2000грн.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Забарін А.Ф. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справ, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Представник відповідачки зазначає, що суд першої інстанції належним чином не повідомив ОСОБА_1 про відкриття провадження по справі, оскільки поштове відправлення із ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви не було вручене відповідачці, а повернулось до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Разом з тим, будь-яких додаткових заходів, спрямованих на направлення відповідачці ухвали про відкриття провадження чи повідомлення про наявність у провадженні суду даної цивільної справи, матеріали справи не містять.

Також, представник відповідачки зазначає, що остання ніколи не проживала у квартирі АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим житлово-комунальні послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території нею фактично не споживались. При цьому договір про надання житлово-комунальних послуг відповідачка з ОСББ «Наша щаслива оселя 9-Б» не укладала, тоді як надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Також, представник відповідачки посилається на те, що ОСОБА_1 участі у загальних зборах учасників ОСББ «Наша щаслива оселя 9-Б» не приймала, зі змістом прийнятих ними рішень не була обізнана. При цьому будь-яка досудова претензія на її адресу не направлялась.

Крім цього, представник відповідачки зазначає, що АБ «Юрченко-консалт» виконало умови договору про надання правової допомоги № 8/1/22ц від 7 лютого 2022 року не в повному обсязі, тому бюро мало право лише на частину від визначеного договором гонорару у 2000грн.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСББ «Наша щаслива оселя 9-Б» - адвокат Юрченко М.С. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що власник житлового приміщення у багатоквартирному будинку несе обов`язок з витрат на утримання будинку та прибудинкової території, незалежно від факту проживання або не проживання у багатоквартирному будинку.

Також, представник позивача вважає, що відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Більше того, правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», згідно яких, на думку представника позивача, між сторонами фактично склались договірні відносини, у яких відповідачці надавались житлово-комунальні послуги, які вона мала оплачувати, як співвласник багатоквартирного житлового будинку.

Представник позивача вважає необґрунтованим посилання представника відповідачки на необізнаність з рішеннями установчих та загальних зборів ОСББ «Наша щаслива оселя 9-Б», оскільки відповідачка, як співвласник, має право брати участь в управлінні об`єднанням у порядку, визначеному законом і статутом об`єднання, обирати та бути обраною до складу статутних органів об`єднання, знайомитися з протоколами загальних зборів та робити виписки з них, одержувати в установленому законом порядку інформацію про діяльність об`єднання, однак відповідачка своїми правами, як

співвласника багатоквартирного будинку, не користувалась.

Крім цього, представник позивача вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки згідно умов договору про надання правничої допомоги № 8/1/22ц від 7 лютого 2022 року було погоджено фіксований розмір адвокатського гонорару - 2000грн, незалежно від обсягу виконаних робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України зазначена апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 95,9 кв. м, житловою площею 53,1 кв. м, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 лютого 2022 року (с.с.47-48).

Будинок за адресою: АДРЕСА_2 , перебуває в управлінні ОСББ «Наша щаслива оселя 9-Б», тому до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирних будинків».

12 квітня 2021 року відбулись загальні збори ОСББ, на яких було прийнято рішення про перехід на самостійне утримання будинку, затверджений кошторис, згідно якого встановлено щомісячні обов`язкові внески для здійснення витрат на утримання будинку для власників житлових приміщень - 6,30грн/кв. м, внесок до ремонтного фонду - 1грн/кв. м, внесок до резервного фонду - 0,50грн/ кв. м, внесок за послуги диспетчера та охоронця - 100грн/місяць, а також одноразові внески на невідкладні роботи, в межах кошторису таких робіт, якщо таких коштів не вистачає в ремонтному фонді (с.с.20-22).

Рішенням правління ОСББ від 6 травня 2021 року було вирішено встановити співвласникам квартир другого парадного № 110-218, № 234 одноразовий внесок на терміновий ремонт ліфтів у розмірі 9грн/кв. м з розстроченням платежу на три місяці рівними частинами (с.с.46).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку ОСОБА_1 має заборгованість по оплаті послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території, яка за період з травня 2021 року по січень 2022 року становить 8495,28грн (с.с.5-8).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту наявності у відповідачки обов`язку зі сплати послуг за обслуговування будинку та прибудинкової території та наявності в останньої заборгованості по оплаті таких послуг.

Також суд зазначив, що оскільки відповідачка має заборгованість за грошовими зобов`язаннями, з неї підлягає стягненню інфляційні втрати та 3% річних, які передбачені положеннями статті 625 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідно до частини четвертої статті 4 цього Закону основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об`єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об`єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

За змістом статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори його

членів до виключної компетенції яких належить, зокрема, затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржене в судовому порядку.

Співвласник зобов`язаний, зокрема, виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; використовувати приміщення за призначенням, дотримуватися правил користування приміщеннями; забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення (стаття 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (частина шоста статті 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Відповідно до статті 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Відповідно до статті 22 зазначеного Закону для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право, зокрема, виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем склалися відносини у сфері житлово-комунальних послуг, які регулюються положеннями Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідно до положень цього Закону особа, яка є власником житлового приміщення, і, у свою чергу, співвласником багатоквартирного будинку, в якому створено ОСББ, зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку (сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги), а об`єднання наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів.

Законодавство визначає, що внески ОСББ не є житлово-комунальною послугою у розумінні вимог частини другої статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою однозначно передбачено, що не є предметом регулювання цього Закону відносини, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Права та обов`язки співвласника (тобто власника квартир та/або нежитлових приміщень) врегульовані статтями 14 та 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Водночас статті 16-18 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» окремо визначають права та обов`язки об`єднання співвласників, яке набуває і здійснює їх через свої органи відповідно до статті 92 ЦК України про цивільну дієздатність юридичної особи.

Так, об`єднання має право встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, які за статтею 21 Закону належать до коштів об`єднання, та зобов`язане забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна.

Об`єднання забезпечує утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку. Для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.

Для фінансування самозабезпечення об`єднання, співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи.

Із наданих позивачем доказів, встановлено, що за період з травня 2021 року по січень 2022 року відповідачка не сплачувала внески на утримання будинку та прибудинкової території, тому має заборгованість у розмірі 6 732,18грн, внесок на ремонт ліфта, тому має заборгованість у розмірі 863,10грн, внесок на утримання консержів, тому має заборгованість у розмірі 900грн.

Не проживання відповідачки у квартирі, яка належить їй на праві власності, не звільняє її, як власника квартири, від обов`язку нести витрати по оплаті з утримання будинку та прибудинкової території, ремонт ліфта, послуг консержів, які були надані ОСББ «Наша щаслива оселя 9-Б».

Відповідачка не надала суду належних та допустимих доказів тому, що ОСББ «Наша щаслива оселя 9-Б» не надавало послуги з утримання будинку та прибудинкової території та на підтвердження виконання нею своїх зобов`язань по оплаті наданих послуг.

Відповідачка також не спростувала наданий позивачем розрахунок заборгованості.

Апеляційна скарга не містить доводів неправомірності застосування судом першої інстанції положень ст. 625 ЦК України, тому колегія суддів рішення суду в цій частині не переглядає відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, надавши відповідно до норм процесуального права оцінку наявним в матеріалах справи доказам на підтвердження позовних вимог, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги, що між ОСББ «Наша щаслива оселя 9-Б» та відповідачкою не укладено договір про надання житлово-комунальних послуг та останню не було повідомлено про розмір щомісячних внесків на утримання будинку, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачка не була належним чином

повідомлена про розгляд справи, у зв`язку з чим суд позбавив її можливості надати свій відзив на позовну заяву, колегія суддів вважає безпідставними.

Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться судом відповідно до статті 128 ЦПК України: суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщовизнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК Україниднем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресуособи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, наведена норма дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.07.2022 у справі № 148/2412/19.

Згідно відповіді Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстрованим місцем проживання відповідачки є: АДРЕСА_3 (с.с.53).

13 травня 2022 року судом першої інстанції на адресу реєстрації відповідачки було направлено копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками, однак конверт з поштовим відправленням повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (с.с.58).

Таким чином, враховуючи положення ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відповідачка була належним чином повідомлена про розгляд справи, а доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Стосовно доводів апеляційної скарги про необґрунтованість стягнення витрат на професійну правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист,

представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають

розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Така правова позиція викладена в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц.

Звертаючись до суду з позовом, представник позивача у позовній заяві зазначив, що вартість послуг адвоката сторони погодили у 2 000грн (с.с.8).

У підтвердження понесених витрат на правову допомогу до позовної заяви були додані:

- договір № 8/1/22ц про надання правничої допомоги та представництво у цивільному процесі, укладений 7 лютого 2022 року між АБ «Юрченко-Консалт» та ОСББ «Наша щаслива оселя 9-Б», згідно умов якого бюро прийняло на себе зобов`язання з надання клієнту професійної юридичної/правничої допомоги про розгляді судом цивільного позову (заяви про видачу судового наказу) про стягнення заборгованості з власника/ів (користувача/ів) кв. АДРЕСА_1 за оплату житлово-комунальних послуг з урахування індексу інфляції та 3 % річних. Згідно п. 4.1 вказаного договору, враховуючи складність справи, характер спірних правовідносин, витрати часу адвоката, значення справи для клієнта, сторони погодили фіксований розмір адвокатського гонорару у сумі 2 000грн незалежно від фактично витраченого часу та обсягу дій (с.с.12-13);

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 21 лютого 2022 року за договором № 8/1/22ц від 7 лютого 2022 року, згідно якого адвокатське бюро надало відповідачці, та прийняла наступні роботи: вивчення матеріалів, що є підставою для позову, вивчення обсягу доказів, юридична консультація зі спірного питання, складання позову про стягнення заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг, інфляційних втрат та 3 % річних щодо власника квартири АДРЕСА_1 (с.с.16);

- копія квитанції про оплату ОСББ «Наша щаслива оселя 9-Б» 2 000грн АБ «Юрченко-консалтинг» (с.с.15).

Отже, у підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем були надані належні докази.

Колегія суддів відхиляє доводи представника відповідачки про неспівмірність стягнутих витрат на правову допомогу, оскільки ті засновані виключно на тому, що адвокатське бюро надало не усі послуги, що перелічені у п. 2.1 зазначеного договору про надання правничої допомоги, так як сторони договору погодили, що гонорар адвоката має фіксований розмір - 2 000грн, незалежно від обсягу наданих послуг та витраченого адвокатом часу.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача 2 000грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив обставини справи, оцінив надані докази, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушення норм процесуального права, тому відсутні підстави для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381- 383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Забаріна Антона Федоровича залишити без задоволення, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 червня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.І. Ящук