Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №168/495/26 — Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/495/26

Провадження № 2-а/168/8/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року сел. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого -судді Малюти А.В.,

за участю: секретаря судового засідання – Сулеви Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Стара Вижівка справу за адміністративним позовом представника позивача ОСОБА_1 – Кирилюк-Гуж Діани Сергіївни до ІНФОРМАЦІЯ_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

учасники справи в судове засідання не з`явилися,

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Кирилюк-Гуж Д.С. звернулася до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому просила суд визнати протиправною та скасувати постанову № R560285 від 01червня 2026 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, закрити справу про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення та стягнути на користь позивача судові витрати.

Позов мотивований тим, що станом на 26 травня 2026 року в електронному військово-обліковому документі позивача, сформованому через застосунок «Резерв+», містилися відомості про те, що позивач не є військовозобов`язаним.У зазначеному документі відображалася підстава виключення з військового обліку відповідно до пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Також у документі відображалася постанова ВЛК №8 від 15 січня 2025 року, відповідно до якої позивача визнано непридатним до військової служби.

Однак 27 травня 2026 року в застосунку «Резерв+» позивач виявив повідомлення про розшук ТЦК та СП та звернення до органів Національної поліції для складання протоколу про порушення правил військового обліку.

Надалі в Реєстрі перестала відображатися постанова ВЛК від 15 січня 2025 року як актуальна. Натомість почала відображатися постанова ВЛК від 04 листопада 2021 року із формулюванням «непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». Одночасно змінився і статус позивача - замість категорії «не військовозобов`язаний» почала відображатися категорія військовозобов`язаної особи.

Такі протиправні дії відповідача окремо оскаржив до Волинського окружного адміністративного суду, за встановленою законом процедурою.

01 червня 2026 року позивач дізнався із застосунку «Резерв+» про винесення постанови № R 560285 про притягнення його до адміністративної відповідальності.Штраф був сплачений позивачем не як визнання вини чи погодження з постановою, а виключно з метою припинення негативних наслідків, пов`язаних із перебуванням у розшуку та ризиком безпідставного затримання працівниками поліції.

Адвокат Кирилюк-Гуж Д.С. зазначила, що відповідач фактично позбавив позивача права на захист та права бути вислуханим перед прийняттям рішення про притягнення до адміністративної відповідальності. Бо позивач не отримував повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, не викликався для участі в її розгляді, не був присутній під час розгляду справи, не мав можливості надати свої пояснення та заперечення. А про існування адміністративного провадження позивач взагалі не знав.

Зазначені дії відповідача позбавили позивача повідомити, що станом на 26 травня 2026 року офіційні відомості Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів підтверджували його статус як особи, яка не є військовозобов`язаною та виключена з військового обліку.

Крім того, позивач повідомив би про наявність чинної постанови військово - лікарської комісії №8 від 15 січня 2025 року, відповідно до якої його визнано непридатним до військової служби, а також мав би можливість надати документи, що підтверджують зазначені обставини, зокрема довідку ВЛК від 15 січня 2025 року №8 та свідоцтво про хворобу від 15 січня 2025 року №8/28, яке було підставою для прийняття постанови ВЛК та подальшого виключення позивача з військового обліку.

Також позивач мав би можливість надати документи та пояснення щодо підстав набуття ним статусу особи, виключеної з військового обліку, а також звернути увагу відповідача на відсутність будь-яких відомих йому рішень про скасування постанови ВЛК від 15 січня 2025 року, поновлення на військовому обліку чи виникнення обов`язку проходження нової військово-лікарської комісії.

Адвокат Кирилюк-Гуж Д.С. зазначила, що копія протоколу про адміністративне правопорушення позивачу не вручалася, копія постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивачу не вручалася та не надсилалася, матеріали адміністративної справи позивачу не надавалися.

Про існування адміністративного провадження, накладення адміністративного стягнення та винесення постанови позивач фактично дізнався лише після відображення відповідних відомостей у застосунку «Резерв+».

Адвокат ОСОБА_2 зазначила, що позивачу не вручалося жодного рішення про зміну його статусу з особи, яка не є військовозобов`язаною, на військовозобов`язану особу, позивачу не вручалося жодного рішення про виникнення у нього обов`язку проходити повторну військово-лікарську комісію,позивачу не вручалося направлення (повістка) на проходження ВЛК,позивачу не вручалося жодного документа, з якого він міг би дізнатися, що після виключення з військового обліку та за наявності чинної постанови ВЛК від 15 січня 2025 у нього виникли нові обов`язки як у військовозобов`язаної особи.За таких обставин позивачу незрозуміло, яким чином він міг виконати обов`язок, про існування якого його ніколи не повідомляли.

Тому з цих підстав адвокат Кирилюк-Гуж Д.С. просила суд визнати протиправною та скасувати постанову № R560285 від 01червня 2026 року про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, закрити справу про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 надав відзив на позовну заяву. Вимоги позивача не визнав. Просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви про скасування постанови № R560285 від 01червня 2026 року. Справу розглядати у відсутності представника ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вказав, що позивач ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» закону № 3621- I Х в редакції Закону № 4235- I Х був зобов`язаний самостійно звернутися до ТЦК та СП або через «Резерв+» для отримання направлення на ВЛК для проходження повторного медичного огляду до 5 червня 2025 року.

Зазначив, що позивач 01 червня 2026 року подав заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста (мобільний за стосунок «Резерв+»), яку було прийнято та опрацьовано у встановленому законом порядку. Після опрацювання даних заяви начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 було винесено/сформовано у вказаному реєстрі постанову від 01 червня 2026 року № R560285 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 вважає, що саме з 01 червня 2026 року, моменту подання позивачем ОСОБА_1 електронної заяви через мобільний за стосунок «Резерв+» і почався трьохмісячний строк для накладення адміністративного стягнення. Вказав, що в діях позивача наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП. А постанова є правомірною, бо позивач не довів протиправність прийнятої постанови від 01 червня 2026 року № R560285 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу. З цих підстав представник ІНФОРМАЦІЯ_3 просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви про скасування постанови.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Кирилюк-Гуж Д.С. надала відповідь на відзив. Просила суд : під час вирішення справи врахувати викладені у цій відповіді доводи та оцінити їх у сукупності із матеріалами адміністративної справи; визнати доводи, викладені у відзиві відповідача, такими, що не спростовують обставин, викладених у позовній заяві, та не підтверджують правомірності оскаржуваної постанови; адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Вказала, що відповідач не встановив усіх обставин, які був зобов`язаний встановити; подані відповідачем докази не підтвердили законності оскаржуваної постанови; відзив не усунув недоліки оскаржуваної постанови; відповідач не довів виникнення у позивача юридичного обов`язку, за невиконання якого його притягнули до адміністративної відповідальності; відсутність вини позивача як обов`язкової ознаки складу адміністративного правопорушення; маніпуляція відповідача правовим значенням заяви, поданої через застосунок «Резерв+».

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 відзив на позов не подав.

Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Кирилюк-Гуж Д.С. заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивача. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_5 у поданому до суду відзиві просив суд справу розглядати у відсутності їхнього представника.

Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_6 будь-яких заяв, клопотань не подав.

13 липня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Кирилюк-Гуж Д.С. подала до суду клопотання про доручення нового доказу та письмові пояснення, які судом були долучені до матеріалів справи. Зазначила, що 11 липня 2026 року через офіційний державний застосунок «Резерв+» позивачем було сформовано новий електронний військово-обліковий документ. Із зазначеного документу вбачається, що після відкриття провадження у цій справі відомості про позивача у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів знову були відповідачем змінені.

Зокрема, якщо під час винесення оскаржуваної постанови та на момент звернення до суду позивач відображався як військовозобов`язаний, то станом на 11 липня 2026 року він уже відображався як резервіст. При цьому постанова ВЛК від 15 січня 2025 року, на підставі якої позивача було виключено з військового обліку, як і раніше не відображалася, а натомість продовжує зазначатися постанова від 04 листопада 2021 року. Що вказує на повторну зміну відповідачем статусу позивача.

Адвокат ОСОБА_2 вказала, що статус резервіста не є технічним на іменуванням і не може виникнути внаслідок довільного коригування відомостей Реєстру. Бо в особливий період обов`язковому зарахуванню до військового оперативного резерву підлягають особи, звільнені з військової служби, які відповідають установленим законам вимогам.

Крім того, частина 3 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» прямо визначає, що на військовий облік резервістів беруться особи: які зараховані до військового оперативного резерву; які уклали контракт про проходження служби у військовому резерві; резервісти, які прибули з іншої місцевості на нове місце проживання.

А позивач ОСОБА_1 військової служби не проходив, із військової служби не звільнявся, до військового оперативного резерву не зараховувався, контракту про проходження служби у військовому резерві не укладав. Натомість запис про необхідність проходження позивачем базової загальновійськової підготовки підтверджує факт того, що позивач такої підготовки не проходив. Зазначені обставини вказують на недостовірність та невизначеність тих відомостей стосовно позивача ОСОБА_1 , на яких ґрунтувалася постанова про адміністративне стягнення.

29 липня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Кирилюк-Гуж Д.С. подала до суду додаткові пояснення. Вказала, що позивач фактично пройшов ВЛК у встановлений законом строк, відповідач підмінив доказ юридичного факту записом у реєстрі, новий військово-обліковий документ підтвердив маніпуляції з відомостями реєстру, відповідач не довів, що позивач був суб"єктом інкримінованого правопорушення, не довів об"єктивної сторони правопорушення, вина позивача не встановлена, заява через "Резерв+" не звільнила відповідача від перевірки відсутності події та складу правопорушення, сплата штрафу не підтверджує закінність постанови, відзив містить припущення замість доказів, відповідач неправильно розподіляє обов"язки доказування, неможливо покарати особу за невиконання обов"язку, якщо сама держави довільно змінює статус, від якого цей обов"язок залежить.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 15 червня 2026 року Старовижівського районного суду поновили ОСОБА_1 строк для оскарження постанови № R560285 від 01 червня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення. Відкрили провадження. Призначили судове засідання на 09.20 год. 22 червня 2026 року Витребували від відповідача справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Ухвалою від 15 червня 2026 року суд відклав розгляд справи на 10.00 год. 13 липня 2026 року. Повторно витребував від ІНФОРМАЦІЯ_3 справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Ухвалою від 13 липня 2026 року суд залучив до участі в справі в якості співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_7 . Розгляд справи відклав на 11.00 год. 29 липня 2026 року. ІНФОРМАЦІЯ_8 суд визначив строк для подання відзиву на позов.

Копію ухвали від 13 липня 2026 року Старовижівського районного суду відповідач ІНФОРМАЦІЯ_7 отримав 15 липня 2026 року. Що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги КАС України щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи.

Перешкод для вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами, судом не встановлено.

На підставі частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, в зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Фактичні обставини встановлені Судом

Згідно постанови від 01 червня 2026 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 № R560285 ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Підставою його притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП було те, що за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідачем було встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (пункт 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Чим допустив порушення правил законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Відповідач вважав, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Тому начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 постановою від 01 червня 2026 року № R560285 притягнув до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та наклав на нього штраф у розмірі 17 000,00 грн.

Підставою накладення штрафу та винесення постанови була також особиста заява позивача ОСОБА_1 від 01 червня 2026 року, дата накладення кваліфікованого електронного підпису позивачем 11:14:09 01 червня 2026 року. В заяві позивач ОСОБА_1 зазначив, що порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. А саме, не пройшов (відмовився) від проходження ВЛК. Чим порушив законодавство.

Позивач ОСОБА_1 факт вчинення адміністративного правопорушення визнав та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Судом встановлено, що позивача ОСОБА_1 вперше було взято на облік 29 квітня 2016 року у ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ), а потім 15 січня 2025 року: спочатку у ІНФОРМАЦІЯ_9 , а потім у ІНФОРМАЦІЯ_3 (Стара Вижівка).

15 січня 2025 року позивача ОСОБА_1 спочатку було виключено, а потім знято з військового обліку. Підстава: абзац 6 пункт 2 частина 5 стаття 37 в інших випадках.

Судом встановлено, що станом на 26 травня 2026 року в електронному військово-обліковому документі позивача, сформованому через застосунок «Резерв+», містилися відомості про те, що позивач не є військовозобов`язаним.У зазначеному документі відображалася підстава виключення з військового обліку відповідно до пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».Також у документі відображалася постанова ВЛК №8 від 15 січня 2025 року, відповідно до якої позивача визнано непридатним до військової служби.

Таким чином, станом на 26 травня 2026 року сама держава через офіційний електронний військово-обліковий документ підтверджувала, що позивач:не є військовозобов`язаним;виключений з військового обліку;має чинну постанову ВЛК від 15 січня 2025року про непридатність до військової служби.

А 27 травня 2026 року в застосунку «Резерв+» позивач виявив повідомлення про розшук ТЦК та СП та звернення до органів Національної поліції для складання протоколу про порушення правил військового обліку.

Надалі в Реєстрі перестала відображатися постанова ВЛК від 15 січня 2025 року як актуальна. Натомість почала відображатися постанова ВЛК від 04 листопада 2021 року із формулюванням «непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

Одночасно змінився і статус позивача - замість категорії «не військовозобов`язаний» почала відображатися категорія військовозобов`язаної особи.

Такі протиправні дії відповідача окремо оскаржив до Волинського окружного адміністративного суду, за встановленою законом процедурою.

У судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_1 в доповнення своєї заяви від 01 червня 2026 року, дата накладення кваліфікованого електронного підпису позивачем 11:14:09 01 червня 2026 року сплатив штраф у сумі 8500 грн. 01 червня 2026 року. Дата операції : 19:45:41.

Тому суд висновує, що зазначені обставини спростовують твердження адвоката Кирилюк-Гуж Д.С. про те, що відповідач фактично позбавив позивача права на захист та права бути вислуханим перед прийняттям рішення про притягнення до адміністративної відповідальності; що позивач не отримував повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, не викликався для участі в її розгляді, не був присутній під час розгляду справи, не мав можливості надати свої пояснення та заперечення; що про існування адміністративного провадження позивач взагалі не знав; що копія протоколу про адміністративне правопорушення позивачу не вручалася, копія постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивачу не вручалася та не надсилалася, що матеріали адміністративної справи позивачу не надавалися; що про існування адміністративного провадження, накладення адміністративного стягнення та винесення постанови позивач фактично дізнався лише після відображення відповідних відомостей у застосунку «Резерв+».

Тому зазначені вище твердженняадвоката Кирилюк-Гуж Д.С. суд до уваги не бере та відхиляє за безпідставністю. Бо зазначені обставини спростовуються заявою позивача ОСОБА_1 від 01 червня 2026 року.

У судовому засіданні встановлено, що 11 липня 2026 року через офіційний державний застосунок «Резерв+» позивачем було сформовано новий електронний військово-обліковий документ. Із зазначеного документу вбачається, що після відкриття провадження у цій справі відомості про позивача у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів знову були відповідачем змінені.

Зокрема, якщо під час винесення оскаржуваної постанови та на момент звернення до суду позивач відображався як військовозобов`язаний , то станом на 11 липня 2026 року він уже відображався як резервіст. При цьому постанова ВЛК від 15 січня 2025 року, на підставі якої позивача було виключено з військового обліку, як і раніше не відображалася, а натомість продовжує зазначатися постанова від 04 листопада 2021 року. Що вказує на повторну зміну відповідачем статусу позивача.

Суд зазначає, що статус резервіста не є технічним найменуванням і не може виникнути внаслідок довільного коригування відомостей Реєстру.

Бо в особливий період обов`язковому зарахуванню до військового оперативного резерву підлягають особи, звільнені з військової служби, які відповідають установленим законам вимогам.

Крім того, частина 3 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» прямо визначає, що на військовий облік резервістів беруться особи: які зараховані до військового оперативного резерву; які уклали контракт про проходження служби у військовому резерві; резервісти, які прибули з іншої місцевості на нове місце проживання.

А позивач ОСОБА_1 військової служби не проходив, із військової служби не звільнявся, до військового оперативного резерву не зараховувався, контракту про проходження служби у військовому резерві не укладав.

Натомість запис про необхідність проходження позивачем базової загальновійськової підготовки підтверджує факт того,що позивач такої підготовки не проходив. Зазначені обставини вказують на недостовірність та невизначеність тих відомостей стосовно позивача ОСОБА_1 , на яких ґрунтувалася постанова про адміністративне стягнення.

Судом у судовому засіданні встановлено, що на сторінці застосунку «Резерв+» Міністерства оборони України (https://reserveplus.mod.gov.ua/) зазначено про те, що «Резерв +» - це мобільний застосунок від Міністерства оборони України для військовозобов`язаних, у якому можна зручно та швидко оновити персональні дані без відвідування ТЦК, а також джерело інформації про те, які дані є у реєстрі військовозобов`язаних, призовників та резервістів Оберіг.

Згідно копій витягів, що були долучені адвокатом Кирилюк-Гуж Д.С. до копії позовної заяви, із додатку Резерв + вбачається, що ОСОБА_1 постановою ВЛК від 04 листопада 2021 року визнавався непридатним у мирний час, обмежено придатним у воєнний час; 26 травня 2026 року визнавався непридатним до військової служби; 27 травня 2026 року у «Резерві +» було зафіксовано порушення військового обліку або законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, оголювали розшук для складання протоколу про порушення правил військового обліку; 01 червня 2026 року ОСОБА_1 був знятий з розшуку.

Судом у судовому засіданні встановлено, що представник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 надав відзив на позовну заяву. Просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви. Однак даний відзив та його мотиви до уваги суд не бере.

Бо представник Чабан А.С. обґрунтовує у своєму відзиві правомірність постанови від 01 червня 2026 року № R560285 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Бо позивач не довів протиправність прийнятої постанови. Вказав, що в діях позивача наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП. При цьому суд зауважує, що ОСОБА_1 згідно постанови від 01 червня 2026 року № R560285 ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП. А за частиною 3 статті 210 КУпАП ОСОБА_1 взагалі притягнутий не був.

Суд також не бере до уваги твердження представника ІНФОРМАЦІЯ_3 Чабана А.С. про те, що саме з 01 червня 2026 року, моменту подання позивачем ОСОБА_1 електронної заяви через мобільний за стосунок «Резерв+» і почався трьохмісячний строк для накладення адміністративного стягнення. Бо зазначену позицію представника ІНФОРМАЦІЯ_3 розцінює як особисте розуміння ним чинного законодавства щодо застосування строків розгляду справ про адміністративні правопорушення суб`єктом владних повноважень.

Оцінка Суду.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У статті 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі статтею 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Як зазначено вище, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до частин 1-3, 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно підпункту 2 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів»», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 листопада 2022 року, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані: проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Верховною Радою України 12 лютого 2025 року прийнято Закон України ( № 4235-IX, яким внесені зміни до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист (від 21 березня 2024 року N 3621-IХ), згідно якого установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Відповідно до частини 3 статті 210 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період (Порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку) тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно примітки до статті 210 КУпАП, Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Так, суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу та настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на ухилення від явки. Вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

З статті 279-9 КУпАП вбачається, що у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

Згідно з вимогами статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення (частина 2 статті 283 КУпАП).

Постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити також відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, у постанові про накладення адміністративного стягнення мають міститися інформація про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати штрафу, та відомості про те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу (частина 5 статті 283 КУпАП).

За приписами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками тощо.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

З матеріалів справи встановлено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення №R560285 від 01 червня 2026 року винесена за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Бо позивач ОСОБА_1 01 червня 2026 року особисто подав заяву. В заяві позивач ОСОБА_1 зазначив, що порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. А саме, не пройшов (відмовився) від проходження ВЛК. Чим порушив законодавство.

Висновки суду.

Начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 постановою від 01 червня 2026 року № R560285 притягнув до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП ОСОБА_1 та наклав на нього штраф у розмірі 17 000,00 грн.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (пункту 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист»). Чим допустив порушення правил військового обліку та вчинив адміністративне правопорушення передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

З наведеного вбачається, що спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частини 3 статті 210 КУпАП. А не за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Частиною 3 статті 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, вчинене в особливий період.

Диспозиція цієї статті є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які стосуються оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

У статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України № 64/200 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 05:30 год. 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого надалі неодноразово продовжувався, та який триває дотепер.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

04 травня 2024 року набрав чинності Закон України від 21 березня 2024 року №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Цим документом з положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX було встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 04 лютого 2025 року) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Згідно із Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12 лютого 2025 року (далі за текстом Закон №4235-ІХ) були внесені зміни до Закону №3621-IX та пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду». Закон №4235-ІХ набрав чинності 15 лютого 2025 року.

Аналіз пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX (Закону №4235-IX від 12 лютого 2025 року) дозволяє дійти висновку, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, тобто до 04 травня 2024 року, зобов`язані були до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Законодавцем визначено два альтернативних шляхи виконання громадянином зазначеного обов`язку: 1) самостійне звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду; 2) самостійне звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

В оскарженій постанові зазначено, що громадянин ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК, чим порушив пункт 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист».

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 визнає факт не проходження ним медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби, а тому ним було подано до ІНФОРМАЦІЯ_3 в порядку передбаченому вимогами статті 279-9 КУпАП заяву, в якій він не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Зазначена заява подана ним 01 червня 2026 року через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 постановою від 01 червня 2026 року № R560285 притягнув до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП ОСОБА_1 та наклав штраф у розмірі 17000 грн.

Тому суд висновує, що дії кваліфіковано неправильно. Бо не проходження повторного медичного огляду (ВЛК) колишнім «обмежено придатним» у встановлений законом строк кваліфікується за частиною 3 статті 210 КУпАП. Стаття 210-1 у цьому випадку не застосовується. Бо проходження медичного огляду є складовою частиною виконання саме правил військового обліку. Обов`язок оновлювати військово-облікові дані та проходити ВЛК належить до Правил військового обліку (Додаток №2 до Постанови КМУ №1487). Що узгоджується із роз`ясненнями Міноборони України.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Тому твердження представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 Чабана А.С., що постанова є правомірною, бо позивач не довів протиправність прийнятої постанови від 01 червня 2026 року № R560285, не відповідає чинному законодавству.

Також суд не погоджується із висновком останнього про те, що трьохмісячний строк для накладення адміністративного стягнення почався саме з 01 червня 2026 року, моменту подання позивачем ОСОБА_1 електронної заяви через мобільний за стосунок «Резерв+».

Бо, у відповідності до частини 9 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення

Датою вчинення триваючого невиконання обов`язку є 06 червня 2025 року (наступний день після граничного строку, встановленого Законом). А начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 постановою від 01 червня 2026 року № R560285 притягнув до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП ОСОБА_1 .

Загальне ведення Єдиного державного реєстру «Оберіг» та наявність у ньому відомостей про осіб не означає автоматичного виявлення правопорушення в день його вчинення. Виявлення правопорушення — це процесуальна дія, пов`язана зі встановленням уповноваженою посадовою особою факту невиконання вимог закону конкретною особою та зафіксована у відповідних матеріалах обліку/перевірки.

Тобто днем вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП є 05 червня 2025 року, а днем його виявлення є 27 травня 2026 року, а саме дата звернення ІНФОРМАЦІЯ_3 до органів Національної поліції та повідомлення про непроходження ОСОБА_1 ВЛК.

Враховуючи наведене, суд не враховує, заперечення сторони відповідача про те, що датою виявлення правопорушення є 01 червня 2026, а саме день подання ОСОБА_1 згідно вимог статті 279-9 КУпАП заяви про те, що він не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності.

Таким чином, оскаржувана постанова від 01 червня 2026 року № R560285 начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП ОСОБА_1 та накладення адміністративного стягнення, у розмірі 17000,00 гривень, тобто після закінчення визначеного статтею 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення, підлягає скасуванню.

Що стосується відповіді на відзив адвоката Кирилюк-Гуж Д.С. та додаткових пояснень, то їх до уваги суд не бере. Бо її загальні фрази: що відповідач не встановив усіх обставин, які був зобов`язаний встановити; подані відповідачем докази не підтвердили законності оскаржуваної постанови; відзив не усунув недоліки оскаржуваної постанови; відповідач не довів виникнення у позивача юридичного обов`язку, за невиконання якого його притягнули до адміністративної відповідальності; відсутність вини позивача як обов`язкової ознаки складу адміністративного правопорушення; маніпуляція відповідача правовим значенням заяви, поданої через застосунок «Резерв+» тощо, спростовуються матеріалами справи. В той же час основні ґрунтовні підстави скасування оскаржуваної постанови остання не зазначила.

Відповідно до статті 246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим кодексом та іншими законами України.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні протоколу та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №337/3389/16-а.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі жодним чином не заперечили всіх обставин, стверджених позивачем, зокрема допущення ними процесуальних порушень при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а тому, за вказаних вище обставин, права позивача, як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, порушені діями відповідачів щодо винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення та накладення адміністративного стягнення.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Хоча відповідно до пункту 3 частини 1 статті 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень скасовує постанову і закриває справу.

Однак згідно з вимогами пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Суд зазначає, що з урахуванням положень вказаної вище норми, рішення суб`єкта владних повноважень не потребує окремого визнання його протиправним, оскільки така протиправність підтверджується шляхом скасування оскаржуваної постанови.

А тому суд відмовляє у визнанні оскаржуваної постанови протиправною, оскільки згідно з частиною 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності не передбачено визнання постанови не правомірною (протиправною).

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги повністю знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і підлягають частковому задоволенню. Оскільки відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності,

ІНФОРМАЦІЯ_7 у встановлені судом строки не подано відзив на позов. А тому суд висновує про те, що позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Кирилюк-Гуж Д.С. підлягають до часткового задоволення.

Тому суд висновує, що постанову від 01 червня 2026 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 № R560285 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП і накладення штрафу у сумі 17000 грн. слід скасувати. Провадження у справі – закрити.У задоволенні вимоги визнати постанову протиправною,- відмовити.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, суд вважає, що судові витрати у виді судового збору в сумі 1064,96 грн., слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів солідарно на користь позивача по 532,48 (п`ятсот тридцять дві гривні сорок вісім копійок) гривень з кожного відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_2 і ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З цих підстав,

керуючись статтями 5- 9, 19, 25, 77, 194, 211, 229, 241, 242, 245, 246, 286 КАС України,

статтями 38, 235, 245, 246, 251,254, 268, 280 КУпАП,

суд

У Х В А Л И В :

Позов представника позивача ОСОБА_1 – Кирилюк-Гуж Діани Сергіївни до ІНФОРМАЦІЯ_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Постанову від 01 червня 2026 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 № R560285 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП і накладення штрафу у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень- скасувати.

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП- закрити.

У решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 і ІНФОРМАЦІЯ_10 на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір всього в сумі 1064,96 (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок) гривень, за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів солідарно на користь позивача по 532,48 (п`ятсот тридцять дві гривні 48 копійок) гривень з кожного відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_2 і ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення ухвалене і надруковане 29 липня 2026 року, перебуваючи в нарадчій кімнаті, в єдиному екземплярі.

Ім`я (найменування) сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;

Представник позивача :Кирилюк-Гуж Діана Сергіївна, адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_4 ;

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_11 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ; адреса: АДРЕСА_5 .

Суддя А.В.Малюта