Вирок від 28 липня 2026 р. у справі №161/15255/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/15255/26

Провадження № 1-кп/161/1355/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 29 липня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у режимі відеоконференції кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026030580000602 від 12.04.2026, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який народився у с.Озерськ Дубровицького району Волинської області, проживає у АДРЕСА_1 та зареєстрований у АДРЕСА_2 , освіта вища, військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 , неодружений, несудимий,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.350 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В

Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №54 від 23.02.2026 року ОСОБА_5 призначено на посаду стрільця-санітара 3 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до наказу із розрахунку сил та засобів начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 11.04.2026 року заступив на чергування в складі групи оповіщення спільно із військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_4 .

11.04.2026 ОСОБА_5 , спільно із військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 будучи військовослужбовцями, яким видано службові посвідчення, будучи наділеними службовими повноваженнями з метою виконання мобілізаційних завдань та призову на військову службу по мобілізації на особливий період, здійснили виїзд для проведення оповіщення та вручення повісток. Прибувши за адресою: АДРЕСА_3 , зустріли громадянина на вигляд призовного віку, який перебував за вказаною адресою та звернулися до останнього з вимогою надати відповідні документи для перевірки військово-облікових даних. Однак останній проігнорував вказану вимогу та між військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_4 і громадянами котрі перебували за вказаною адресою почалась шарпанина, в ході вказаних дій ОСОБА_3 достовірно знаючи, що перед ним знаходяться військовослужбовці, які перебували у військовому однострої з шевронами, із знаками розрізнення, усвідомлюючи, що вони перебувають при виконанні службових обов`язків, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний і суспільно-небезпечний характер своїх дій, з метою припинення законної діяльності вищевказаних працівників, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, кулаком правої руки, наніс не менше 8 ударів по голові ОСОБА_5 чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді множинних саден потиличної ділянки, поперекового, які згідно висновку експерта №224 за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, обвинуваченому ОСОБА_3 інкримінується умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження службовій особі у зв`язку з її службовою діяльністю, тобто вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.350 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч.2 ст.350 КК України, визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті, показав, що дійсно заподіяв потерпілому ОСОБА_9 умисне легке тілесне ушкодження. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд його суворо не карати та не позбавляти волі.

Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 своїми умисними діями, які виразилися в умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження службовій особі у зв`язку з її службовою діяльністю, вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.350 КК України.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.

У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії нетяжкого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки такі обставини підтверджені в ході розгляду кримінального провадження.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 ,відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_3 несудимий, повністю визнав свою винуватість, відомості про негативну характеристику відсутні, не перебуває на обліку у нарколога чи психіатра.

На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи вид покарання, передбачений санкцією закону, за яким визнав ОСОБА_3 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк.

На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.

Разом з тим, враховуючи позицію сторони обвинувачення, думку потерпілого, який щодо призначення покарання поклався на розсуд суду, конкретні обставини справи, приймаючи до уваги наявність обставин, що пом`якшують покарання, відсутність обтяжуючих обставин, суд вважає за можливе звільнити останнього від відбування покарання із випробуванням на підставі ст.75 КК України, встановивши мінімальний іспитовий строк, із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 128, 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.350 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ч.1 ст.76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити (надіслати) обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий