Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №300/3325/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/3325/25 пров. № А/857/53847/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Носа С.П.,

суддів Кухтея Р.В., Шевчук С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року у справі №300/3325/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

суддя у І інстанції – Шумей М.В.

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,

дата складення повного тексту рішення – не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29.04.2025 № 092550005737 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до загального страхового стажу: період навчання з 01.09.1981 року по 18.07.1984 року, періоди роботи з 25.05.1984 року по 10.05.2000 року, з 11.05.2000 року по 01.01.2001 року, з 02.01.2001 року по 01.08.2002 року, з 13.08.2002 по 18.11.2004 року, з 22.04.2005 по 01.11.2005 року, з 11.05.2006 по 16.10.2006 року, з 05.07.2007 по 29.10.2007, з 20.11.2008 року по 01.12.2008, з 19.09.2023 по 05.12.2024 року, періоди отримання допомоги по безробіттю з 02.12.2004 по 22.04.2005 року, з 09.11.2005 по 10.05.2006 року, з 04.12.2006 по 04.07.2007 року, з 06.11.2007 по 31.03.2008 року, з 09.12.2008 по 09.11.2009 року та призначити пенсію на пільгових умовах з 05 грудня 2024 року на підставі пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213 - VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач має необхідну кількість страхового стажу (28 повних років) для призначення пенсії на підставі пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Однак, відповідач безпідставно застосував до спірних правовідносин пункт 3 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року у цій справі адміністративний позов було задоволено повністю.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. На обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Зазначає, що позивач не має право на пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки позивач не має страхового стажу 28 років, як це передбачено пунктом 3 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Водночас, відповідач зауважив, що зарахував до трудового стажу всі періоди роботи позивача, які позивач просив зарахувати, тому вважає цю вимогу безпідставною.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

На підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 січня 2024 року позивачу виповнилось 58 років - вік з якого він набув право на призначення пільгової пенсії по віку згідно ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 №300/674/25, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.12.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Зокрема, в цьому рішенні мова йшла про зарахування пільгового стажу роботи.

На виконання вказаного судового рішення Головне управління ПФУ в Харківській області повторно розглянуто заяву позивача та 29.04.2025 прийняло рішення №092550005737 про відмову у призначенні пенсії, мотивуючи це рішення відсутністю страхового стажу роботи, встановленого абзацом першим пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» станом на дату досягнення віку, а саме 28 років.

Не погодившись із таким рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Частинами 1 та 2 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 13 Закону №1788-XII, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Ця норма кореспондується з п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону №1788-XII, яким передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають чоловіки, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства,- після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Як видно з спірного рішення відповідача, підставою такої відмови в призначенні пенсії є відсутність у позивача на момент звернення, передбаченого ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV страхового стажу.

В той же час, суд зауважує, що статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною). Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.

Відповідно до положень статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-»г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1 р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-»г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-»г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788 в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02..03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: …в) трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Отже, у статті 13 Закону №1788 до внесення змін Законом № 213 було встановлено, зокрема, для трактористів, пенсійний вік для чоловіків 55 років, а також необхідний страховий стаж роботи для чоловіків не менше 25 років, з них не менше 20 років пільгового стажу.

У справі «Новік проти України» (18 грудня 2008 року) Суд зробив висновок, що «надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля».

З цього слідує, що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу якості закону. В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Таким чином, перевагу слід віддати саме тому Закону, який у застосуванні найбільш сприятливий для позивача, а саме, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статті 8 Конституції України.

Таке застосування судом вказаних вище норм права усуває колізію в їх застосуванні у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Таким чином, для визначення права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах слід застосувати п. «в» ч. 1 ст. 13 Закону №1788-XII до внесення змін Законом № 213, який передбачає, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Проаналізувавши спірне рішення відповідача, апеляційний суд встановив, що позивач має вік 58 років 10 місяців 18 днів з 55 необхідних років; страховий стаж 26 років 7 місяців 17 днів з 25 необхідних років; 23 роки 3 місяці 29 днів з 20 необхідних років.

Отже, позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 13 Закону №1788-XII до внесення змін Законом № 213.

Таким чином спірне рішення відповідача від 29.04.2025 №092550005737 є протиправним і його необхідно скасувати. Водночас, апеляційний суд вважає, що належним способом захисту права позивача є зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію на підставі п. «в» ч. 1 ст. 13 Закону №1788-XII до внесення змін Законом № 213.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що у рішенні відповідача не йде мова про зарахування чи не зарахування періоду навчання з 01.09.1981 року по 18.07.1984 року, періодів роботи з 25.05.1984 року по 10.05.2000 року, з 11.05.2000 року по 01.01.2001 року, з 02.01.2001 року по 01.08.2002 року, з 13.08.2002 по 18.11.2004 року, з 22.04.2005 по 01.11.2005 року, з 11.05.2006 по 16.10.2006 року, з 05.07.2007 по 29.10.2007, з 20.11.2008 року по 01.12.2008, з 19.09.2023 по 05.12.2024 року, періодів отримання допомоги по безробіттю з 02.12.2004 по 22.04.2005 року, з 09.11.2005 по 10.05.2006 року, з 04.12.2006 по 04.07.2007 року, з 06.11.2007 по 31.03.2008 року, з 09.12.2008 по 09.11.2009 року до страхового стажу роботи позивача. Із спірного рішення відповідача не видно, які періоди трудової діяльності відповідач зарахував позивачу до страхового стажу, тому апеляційний суд вважає, що питання про зарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу не є спірним.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково шляхом:

визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 29.04.2025 №092550005737;

зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію на підставі п. «в» ст. 13 Закону №1788-XII до внесення змін Законом № 213 з 05 грудня 2024 року.

У задоволенні інших позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, тому рішення суду необхідно скасувати та прийняти постанову про часткове задоволення позову.

Апеляційну скаргу, на думку апеляційного суду, необхідно задовольнити.

Що стосується розподілу судового збору, то апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Апеляційний суд встановив, що позивач за подання позову сплатив 1211,20 грн.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 1211,20 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року у справі № 300/3325/25 скасувати та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29.04.2025 № 092550005737.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію підставі п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII з 05 грудня 2024 року.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1211 (тисяча двісті одинадцять) грн. 20 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. П. Нос

судді Р. В. Кухтей

С. М. Шевчук