Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №140/9676/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/9676/25 пров. № А/857/54203/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Носа С.П.,

суддів Кухтея Р.В., Шевчук С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі №140/9676/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

суддя у І інстанції – Валюх В.М.

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Луцьк,

дата складення повного тексту рішення – не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 17.06.2025 № 032550009244 про відмову в призначенні грошової допомоги;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити (нарахувати) грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, як це передбачено пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, зарахувавши до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачений пунктами «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ період роботи з 28.08.2003 по 30.08.2014 на посаді заступника директора з виробничого навчання.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач помилково не зарахував позивачці до спеціального стажу, що дає право на грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій період її роботи з 28.08.2003 по 30.08.2014 на посаді заступника директора з виробничого навчання, оскільки, відповідач формально підійшов до оцінки цього стажу та не з`ясував, що ця посада має помилки у назві. Це пояснюється тим, що відповідно до штатного розпису Рожищенського фахового коледжу Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького» у директора є три заступники і один з них займає посаду заступника директора з навчально-виробничої роботи. Посада заступника директора з виробничого навчання не передбачена штатним розписом.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у цій справі адміністративний позов було задоволено повністю.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. На обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Зазначає, що позивачка не має права на грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, як це передбачено пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки посада на якій позивачка працювала в період з 28.08.2003 по 30.08.2014 не передбачена Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати».

Позивачка своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

На підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.06.2025 позивачка звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії та виплату грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону 1058-IV, яка за принципом екстериторіальності передана на розгляд ГУ ПФУ в Одеській області.

17.06.2025 ГУ ПФУ в Одеській області прийняло рішення № 032550009244 про відмову в призначенні грошової допомоги.

З вказаного рішення ГУ ПФУ в Одеській області № 032550009244 від 17.06.2025 видно, що за наданими документами стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, склав 20 років 06 місяців 15 днів. Період з 28.08.2003 по 30.08.2014 не враховується до стажу за вислугу років, оскільки зазначена посада заступник директора з виробничого навчання, а у переліку є заступник директора з навчально-виробничої роботи. Встановлено відсутність сплати внесків за травень 2025 року, що унеможливлює здійснення перерахунку пенсії (одноразової допомоги).

Не погодившись із таким рішенням та вважаючи його протиправним, позивачка звернулася до суду із цим позовом.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 1 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі - Порядок № 1191), цей Порядок визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та механізм її виплати.

Пунктом 2 Порядку № 1191 передбачено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

За приписами пунктів 5 - 7 Порядку № 1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Як видно із Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік № 909), до переліку посад, які дають право на пенсію за вислугою років, віднесено роботу у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладах на таких посадах: директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

У спірному рішенні зазначено, що відповідач не зарахував позивачці період з 28.08.2003 по 30.08.2014 до спеціального стажу роботи позивачки у зв`язку з відсутністю у Переліку № 909 посади заступника директора з виробничого навчання.

Відповідно до трудової книжки позивачка у спірний період була призначена заступника директора з виробничого навчання Рожищенського фахового коледжу Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького. Така назва посади зазначена і в наказі № 52 від 29.08.2003 про призначення позивачки на цю посаду.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до штатних розписів Рожищенського фахового коледжу Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького за спірний період у штатному розписі передбачена посада заступника директора з навчально-виробничої роботи. Також, апеляційний суд встановив, що відповідно до наказу Рожищенського фахового коледжу Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького» від 29.08.2014 № 72-к/тр позивачка переведена з посади заступника директора з навчально-виробничої роботи на посаду завідувача навчально-виробничої практики.

Отже, є підстави стверджувати, що позивачка у спірний період працювала на посаді заступника директора з навчально-виробничої роботи Рожищенського фахового коледжу Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького, однак у трудовій книжці та наказі про призначення помилково вказано посаду заступника директора з виробничого навчання.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що позивачка у спірний період вела викладацьку роботу та в період 2003-2014 рр. мала таке педагогічне навантаження:

- 360 год. згідно з наказом «Про педагогічне навантаження викладачам технікуму на 2003-2004 рр.» від 29.08.2003 № 51 та згідно з довідкою навчальної частини було вичитано 600 год. за 2003-2004 рр.;

- 360 год. згідно з наказом «Про педагогічне навантаження викладачам технікуму на 2004-2005 рр.» від 31.08.2004 № 45 та згідно з довідкою навчальної частини було вичитано 600 год. за 2004-2005 рр.;

- 360 год. згідно наказу «Про педагогічне навантаження викладачам технікуму на 2006-2007 рр.» від 31.08.2006 № 60 та згідно довідки навчальної частини було вичитано 600 год. за 2006-2007 рр.;

- 360 год. згідно з наказом «Про педагогічне навантаження викладачам технікуму на 2007-2008 рр.» від 03.09.2007 № 85;

- 360 год. згідно з наказом «Про педагогічне навантаження викладачам технікуму на 2008-2009 рр.» від 01.09.2008 № 66а;

- 360 год. згідно з наказом «Про педагогічне навантаження викладачам технікуму на 2009-2010 рр.» від 01.09.2009 № 77;

- 360 год. згідно з наказом «Про педагогічне навантаження викладачам технікуму на 2010-2011 рр.» від 31.08.2010 № 62;

- 360 год. згідно з наказом «Про педагогічне навантаження викладачам технікуму на 2011-2012 рр.» від 31.08.2011 № 74;

- 360 год. згідно з наказом «Про педагогічне навантаження викладачам технікуму на 2012-2013 рр.» від 31.08.2012 № 62;

- 360 год. згідно з наказом «Про педагогічне навантаження викладачам технікуму на 2013-2014 рр.» від 31.08.2013 № 69.

Зважаючи на ці обставини, позивачка у період коли була на посаді заступника директора з виробничого навчання, працювала викладачем за суміщенням. При цьому, посада «викладач» розділом 1 «Освіта» «Вищі навчальні заклади I - II рівнів акредитації, професійно-технічні навчальні заклади» Переліку № 909 також віднесена до посад, робота на яких зараховується до спеціального стажу, та визначає право на пенсію за вислугу років.

Отже, спірний стаж роботи позивачки з 28.08.2003 по 30.08.2014 (11 повних років) підлягає зарахуванню до спеціального стажу, який дає право на призначення грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій.

Відтак, апеляційний суд вважає, що позивачка має право на виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, оскільки станом на день звернення до відповідача за призначенням пенсії позивачка досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV, працювала на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, має спеціальний страховий стаж більше 30 років.

Підводячи підсумок наведеного вище, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції про задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції, яким задоволено повністю позов, законне та обґрунтоване, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування.

Згідно статі 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі № 140/9676/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. П. Нос

судді Р. В. Кухтей

С. М. Шевчук