Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №260/4772/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/4772/25 пров. № А/857/3621/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Носа С.П.,

суддів Кухтея Р.В., Шевчук С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року у справі №260/4772/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,-

суддя у І інстанції Маєцька Н.Д.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Ужгород,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просив: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 10.04.2025 року у відповідності до архівних довідок Державного архіву Закарпатської області від 10.01.2024 року №В-329/01-13 та від 08.04.2025 року №В-48/01-13; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області внести зміни в систему персоніфікованого обліку про заробітну плату ОСОБА_1 за грудень 2000 року та за період із січня по грудень 2002 року у відповідності до архівних довідок Державного архіву Закарпатської області від 10.01.2024 року №В-329/01-13 та від 08.04.2025 року №В-48/01-13; 3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 10.04.2025 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із врахуванням при її обчисленні відомостей про заробітну плату (дохід) ОСОБА_1 за грудень 2000 року та за період із січня по грудень 2002 року у відповідності до архівних довідок Державного архіву Закарпатської області від 10.01.2024 року №В-329/01-13 та від 08.04.2025 року №В-48/01-13.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.12.2024 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Разом з тим, під час перегляду додатку № 1 до протоколу про призначення пенсії від 18.12.2024 року позивачу стало відомо про наявність розбіжностей за грудень 2000 року та у період із січня по грудень 2002 року між сумою заробітку вказаного у додатку до протоколу та сумою заробітку зазначеного у архівних довідках Державного архіву Закарпатської області від 10.01.2024 року № В-329/01-13 та від 08.04.2025 року № В-48/01-13. 10.04.2025 року позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Закарпатській області із заявою про здійснення перерахунку призначеної пенсії з урахуванням фактичних сум заробітку за грудень 2000 року та за період із січня по грудень 2002 року згідно архівних довідок Державного архіву Закарпатської області від 10.01.2024 року № В-329/01-13 та від 08.04.2025 року № В-48/01-13. У відповідь на подану заяву, позивачем від Головного управління ПФУ в Закарпатській області отримано лист від 12.05.2025 року, згідно якого відмовлено у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії у зв`язку з тим, що відповідальність за правильність даних про страховий стаж і заробітну плату працівника, поданих до системи персоніфікованого обліку несе страхувальник - організація, з якою особа перебувала у трудових відносинах. Що стосується нарахування сум заробітної плати та сплачених страхових внесків за грудень 2000 року та за січень - грудень 2002 року, то такі перевірено в результаті чого заробіток з якого обчислено пенсію відкориговано згідно даних довідки ОК-5. Позивач вважає, що вищевказані доводи відповідача, які слугували підставою для відмови у здійсненні перерахунку раніше призначеної пенсії є безпідставними та протиправними.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року адміністративний позов було задоволено повністю.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. На обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Зазначає, що пенсія перерахована та виплачується відповідно до вимог чинного законодавства.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 грудня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначено позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

10.04.2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про здійснення перерахунку призначеної пенсії з урахуванням фактичних сум заробітку за грудень 2000 року та за період із січня по грудень 2002 року згідно архівних довідок Державного архіву Закарпатської області № В-329/01-13 від 10.01.2024 р. та № В-48/01-13 від 08.04.2024 р.

У відповідь на подану заяву, відповідач листом від 12.05.2025 р. повідомив позивача, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Відповідальність за правильність даних про страховий стаж і заробітну плату працівника, поданих до системи персоніфікованого обліку, несе страхувальник - організація, з якою особа перебувала у трудових відносинах. Таким чином, заробіток позивача за грудень 2000 року та за січень-грудень 2002 року обчислено згідно даних персоніфікованого обліку (довідки ОК-5).

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

У пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Як встановлено абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом пункту 1 статті 11 Закону №1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, громадяни України, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання.

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується, заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Формула, за якою здійснюється розрахунок розміру пенсії за віком, наведена у частині першій статті 27 Закону № 1058-ІV, а саме: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

За загальним правилам, встановленим у частині першій статті 40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону №1058-1V, персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Персоніфіковані відомості, внесені до персональної електронної облікової картки застрахованої особи, зберігаються в Пенсійному фонді протягом усього життя цієї особи, а після її смерті - протягом 75 років на паперових носіях та/або в електронній формі за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної форм документа (ч. 4 ст. 21 Закону №1058-IV).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування надають Пенсійному фонду інформацію для ведення персоніфікованого обліку в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 22 Закону №1058-IV, пенсійний фонд забезпечує комплекс організаційних та технічних заходів, спрямованих на захист відомостей, що містяться в системі персоніфікованого обліку, в тому числі забезпечує обмеження кола службових осіб, які в силу своїх службових обов`язків мають доступ до відомостей, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Крім того, п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 12 - 1, п. 4, ч. 1 ст. 13-1, п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 14-1, ч. ч. 2, 5 ст. 20 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” передбачають, що Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань: формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру; здійснює контроль, у тому числі спільно з органами доходів і зборів, за достовірністю відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право: у разі виявлення за результатами перевірки поданих страхувальником недостовірних відомостей про застрахованих осіб видавати приписи щодо усунення цих порушень, у разі їх невиконання у місячний строк - вносити відповідні зміни до реєстру застрахованих осіб Державного реєстр.

Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов`язані: забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру; здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.

Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зміни та уточнення вносяться до відомостей реєстру застрахованих осіб у порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Відповідно до п. п. 8, 9, 19 ч. 2 ст. 64 Закону №1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду зобов`язана: забезпечувати відповідно до закону організацію і своєчасне внесення відомостей про страхувальників і застрахованих осіб до системи персоніфікованого обліку; здійснювати відповідно до закону контроль за достовірністю поданих страхувальниками і застрахованими особами відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку; вести відповідно до законодавства загальний реєстр платників страхових внесків, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та у складі цього реєстру - реєстр платників страхових внесків до солідарної системи та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до пункту 4.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1), право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Пунктом 2.10 Порядку № 22-1 передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, вимогами законодавства передбачено, що саме на орган Пенсійного фонду покладено обов`язок здійснення перевірки обґрунтованості документів поданих разом із заявою про призначення та/або перерахунку пенсії даним які містяться в системі персоніфікованого обліку, з метою забезпечення не лише реалізації права особи на отримання пенсії, а й контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду.

Однак, в даному випадку відповідачем не було вчинено належних дій для перевірки відповідності поданих позивачем документів даним персоніфікованого обліку, та у випадку їх невідповідності не внесено зміни до останнього.

Згідно фактичних обставин справи вбачається, що у грудні 2000 року та у період із січня по грудень 2002 року, позивач працював у Державній податковій адміністрації у Закарпатській області та отримував заробітну плату, згідно визначеного в архівній довідці розміру. Даний період роботи позивача, як і розмір отриманого ним заробітку, відповідачем не заперечується. Тобто, внаслідок допущеної технічної помилки в ході формування відомостей про заробітну плату позивача у системі персоніфікованого обліку, отриманий позивачем розмір заробітної плати, із якої були сплачені страхові внески у період трудової діяльності за грудень 2000 року, та у період із січня по грудень 2002 року, не був у повній мірі врахований при визначенні розміру пенсії, що призвело до її зниження.

Сам по собі факт невідповідності даних які вказані у довідках відомостям персоніфікованого обліку, не може слугувати підставою для відмови у зарахуванні отриманого позивачем заробітку при визначенні розміру пенсії.

Застрахована особа не може нести відповідальність за невиконання страхувальником своїх обов`язків стосовно сплати у повному обсязі внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (єдиного внеску) і за неподання ним відомостей про застраховану особу до системи персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Такі обставини не можуть позбавляти гарантованого Конституцією і законами України права громадянина на соціальний захист та по суті перекладати відповідальність на працівника за неналежне виконання своїх обов`язків роботодавцем.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції правильно визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 10.04.2025 року, у відповідності до архівних довідок Державного архіву Закарпатської області від 10.01.2024 року №В-329/01-13 та від 08.04.2025 року №В-48/01-13 та зобов`язано здійснити з 10.04.2025 року (дати звернення із заявою про здійснення перерахунку пенсії) перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із врахуванням при її обчисленні відомостей про заробітну плату (дохід) за грудень 2000 року та за період із січня по грудень 2002 року у відповідності до архівних довідок Державного архіву Закарпатської області від 10.01.2024 року №В-329/01-13 та від 08.04.2025 року №В-48/01-13.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції, яким задоволено повністю позов, законне та обґрунтоване, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування.

Згідно статі 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року у справі №260/4772/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. П. Нос

судді Р. В. Кухтей

С. М. Шевчук