Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №685/522/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 685/522/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Самойлович А.П.

Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.

29 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Канигіної Т.С. Кузьмишина В.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Олексієнко О.В.,

представника відповідача: Файчука А.С. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 24 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

В травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7215737, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 гривень.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 24 червня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7215737, винесену 18 травня 2026 року інспектором Сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 2 Хмельницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області Воробчуком Максимом Миколайовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУПАП та закрито справу у зв`язку з відсутністю в його діянні події та складу адміністративного правопорушення.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 656,60 грн (шістсот п`ятдесят шість гривень 60 коп) сплаченого при подачі позову судового збору.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом першої інстанції встановлено, що 18 травня 2026 року інспектором Сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 2 Хмельницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області старшим лейтенантом поліції Воробчуком Максимом Миколайовичем винесена постанова серії ЕНА № 7215737 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності згідно цієї постанови стало те, що 18 травня 2026 року о 12 год. 37 хв. у селищі Базалія на перехресті вулиць Шевченка та Свободи, водій ОСОБА_1 під час керування автомобілем Opel Astra, державний номерний знак НОМЕР_1 , при здійсненні повороту праворуч не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, чим порушив вимоги пункту 9.2 “б” Правил дорожнього руху України.

ІV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з тих мотивів, що на спірній ділянці дороги організація дорожнього руху була врегульована дорожнім знаком 1.1 “Небезпечний поворот праворуч”, який позначає небезпечне заокруглення дороги, а не перехрестя, у зв`язку з чим у позивача не виник обов`язок, передбачений п. 9.2 “б” Правил дорожнього руху України, подавати сигнал світловим покажчиком повороту.

Відтак суд дійшов висновку, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП є необґрунтованою, оскільки в його діях відсутні подія та склад адміністративного правопорушення.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ДОВОДИ ІНШИХ ОСІБ

Відповідач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без з`ясування всіх обставин справи, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що матеріалами справи, зокрема відеозаписом, підтверджується факт порушення позивачем вимог пункту 9.2 “б” Правил дорожнього руху України щодо обов`язку подати сигнал світловим покажчиком повороту перед виконанням повороту праворуч.

На переконання апелянта, наявність на спірному відрізку дороги попереджувального знаку 1.1 не виключає одночасного існування перехрестя на цій же ділянці і не звільняє водія, який виконує маневр повороту транспортного засобу з одного напрямку на інший, від обов`язку сигналізувати про цей маневр.

У встановлений судом строк відзиву на апеляційну скаргу від позивача не надходило.

Також в судове засідання позивач не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 268 КАС України.

Як зазначено у ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.

Таким чином апеляційним судом вирішено проводити розгляд справи за відсутності позивача.

VІ. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є перевірка правомірності постанови поліцейського про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху.

Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Частиною другою статті 122 КУпАП встановлено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі по тексту - ПДР, Правила або Правила дорожнього руху).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Підпунктом 8.4 "а" ПДР визначено, що попереджувальні знаки інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 33.1 "Попереджувальні знаки" розділу 33 ПДР - "Небезпечний поворот праворуч", дорожній знак 1.1 "Небезпечний поворот праворуч" попереджає про заокруглення дороги радіусом менше 500 м поза населеними пунктами і менше 150 м - у населених пунктах або про заокруглення з обмеженою оглядовістю.

Як зазначено у підпункті "б" пункту 9.2 ПДР водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед початком руху і зупинкою та перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Згідно з визначеннями, що містяться в пункті 1.10 ПДР дорожні умови - сукупність факторів, що характеризують (з урахуванням пори року, періоду доби, атмосферних явищ, освітленості дороги) видимість у напрямку руху, стан поверхні проїзної частини (чистота, рівність, шорсткість, зчеплення), а також її ширину, величину похилів на спусках і підйомах, віражів і заокруглень, наявність тротуарів або узбіч, засобів організації дорожнього руху та їх стан. Дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом. Маневрування (маневр) - початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з`їзд з проїзної частини, рух заднім ходом.

Отже, заокругленість дороги, про яку інформує водіїв дорожній знак 1.1 "Небезпечний поворот праворуч" є одним із елементів дорожніх умов та на відміну від маневрів не залежить від дій водія, оскільки є геометричним параметром дороги.

При цьому, обов`язок вмикати світловий покажчик повороту виникає лише у випадку вчинення водієм маневрів, тобто перед початком руху, перестроюванням, поворотом праворуч чи ліворуч, розворотом, з`їздом з проїзної частини, рухом заднім ходом. Вказаний попереджувальний сигнал необхідний для інформування інших водіїв про зміну напрямку руху та надання їм можливості скоригувати свої дії (вибрати безпечну швидкість, перестроїтись в іншу смугу руху тощо) з урахування відповідного маневру водія, який подає попереджувальний сигнал.

Натомість, такий геометричний параметр дороги як заокругленість, про який інформує дорожній знак 1.1 «Небезпечний поворот праворуч», є незмінною та передбачуваною дорожньою умовою, яку водії зобов`язані враховувати в незалежності від дій інших водіїв.

В даному випадку, як слідує із матеріалів справи, на підтвердження вчинення позивачем порушення пп. “б” п. 9.2 Правил дорожнього руху відповідачем надано відеозапис, на якому зафіксовано рух автомобіля позивача в місці події. Із зазначеного відеозапису вбачається, що позивач, керуючи автомобілем Opel Astra, під час проїзду спірної ділянки дороги не подав сигнал світловим покажчиком повороту праворуч. Ця обставина також не заперечується позивачем.

Відповідно до роздруківки з картографічного вебсервісу "Google Maps", наданого відповідачем, вбачається, що дорога по якій рухався позивач має заокруглення у напрямку праворуч.

Отже, спірним у межах цієї справи є не сам факт неподання позивачем відповідного сигналу, а наявність у нього обов`язку подати такий сигнал з огляду на характер спірної ділянки дороги та виконаний ним маневр.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дорожній рух на спірній ділянці врегульований виключно як небезпечний поворот праворуч, а не перехрестя, а тому у позивача не виник обов`язок подавати сигнал світловим покажчиком повороту.

При цьому сам по собі факт проходження транспортним засобом ділянки дороги із заокругленням не свідчить про виконання водієм маневру повороту у розумінні пункту 9.2 Правил дорожнього руху України. Заокруглення дороги є її геометричною характеристикою та елементом дорожніх умов, які існують незалежно від волевиявлення водія, тоді як маневр повороту передбачає свідому зміну напрямку руху транспортного засобу, з якою Правила дорожнього руху пов`язують виникнення обов`язку подання відповідного попереджувального сигналу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не здійснював зміни напрямку руху шляхом виконання маневру, а продовжив рух основною (головною) дорогою, яка має заокруглення, відповідно до її конфігурації. За таких обставин неподання ним сигналу світловим покажчиком повороту не може розцінюватися як порушення вимог підпункту «б» пункту 9.2 Правил дорожнього руху України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в діях позивача об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, та наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин справи та не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального чи процесуального права.

VІІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 24 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України.

Головуючий Слободонюк М.В.

Судді Канигіна Т.С. Кузьмишин В.М.