Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №240/7311/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/7311/26

Головуючий у 1-й інстанції: Горовенко Анна Василівна

Суддя-доповідач: Савицька Н.В.

29 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Савицької Н.В.

суддів: Драчук Т. О. Томчука А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провизнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

До Житомирського окружного адміністративного суду, в інтересах ОСОБА_1 , звернувся адвокат - Сокирка Ігор Іванович, з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), і просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо вирішення питання про зміст рішення, прийнятого за результатом розгляду моєї заяви в інтересах ОСОБА_1 від 06 лютого 2026 року з пред`явленням виконавчого листа про примусове виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року в адміністративній справі № 240/4229/25;

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вирішити питання щодо прийняття до примусового виконання виконавчий лист з виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року в адміністративній справі № 240/4229/25, та надіслати на мою адресу рекомендованим поштовим відправленням відповідний документ про зміст рішення, прийнятого за результатом розгляду заяви від 06 лютого 2026 року з пред`явлення виконавчого листа про примусове виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року в адміністративній справі №240/4229/25.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 30 квітня 2026 року у задоволенні клопотання Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Ухвалою суду від 30 квітня 2026 року замінено відповідача, що вибув - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) на його правонаступника - Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

19 травня 2026 року від представника позивача - Сокирка Ігоря Івановича (діє на підставі ордеру серії АН №1923131 від 26.02.2026, відповідно до якого договором про надання правничої допомоги повноваження адвоката не обмежуються), через систему "Електронний суд", надійшла заява (за вх. №36555/26) про відмову від позову (всіх або частини позовних вимог), у якій представник позивача, посилаючись на п.2 ч.1 ст.238 КАС України, просив прийняти відмову позивача від всіх пред`явлених позовних вимог в цій адміністративній справі № 240/7311/26, і закрити провадження з її розгляду.

В обґрунтування вимог вказаної заяви зазначено, що відповідачем на адресу представника позивача надіслано копію постанови про відкриття виконавчого провадження №80324184, що свідчить про виконання вимоги ст.28 ч.1 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Зазначає, що в даному випадку відповідач, задовольняючи позов, самостійно усунув негативні наслідки своєї протиправної бездіяльності, а тому предмет спору в цій справі став відсутнім. У зв`язку з цим повідомляє, що подальше підтримання пред`явлених позовних вимог позивач вважає безпідставним та зайвим, через що наполягає на відмові від позову та закритті провадження у справі.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 по справі №240/7311/26 заяву представника позивача про відмову від позову задоволено.

Прийнято відмову представника позивача від позову та закрито провадження у справі №240/7311/26 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії.

Роз`яснено позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Повернуто ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України п`ятдесят відсотків судового збору, сплаченого відповідно до квитанції про сплату судового збору №FMRA-9U72-RZ5E від 26.02.2026 у розмірі 532 грн 48 коп.

Позивач, на погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції в частині вирішення судом питання про присудження з відповідача на її користь судових витрат шляхом повернення лише 50% судового збору, сплаченого при зверненні із даним позовом до суду першої інстанції, без урахування понесених витрат по сплаті судового збору у суді апеляційної інстанції, у загальному розмірі 3993, 60 грн, подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 в частині повернення позивачу ОСОБА_1 50% судового збору, сплаченого при поданні позову. Просить апеляційний суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати з оплати судового збору в загальній сумі 3993 грн 60 коп, понесених нею у зв`язку з розглядом даної справи до прийняття судом першої інстанції оскаржуваної ухвали від 25.05.2026.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про те, що відмова позивача від позову була пов`язана із задоволенням його відповідачем після подання позовної заяви, і у такому випадку розподіл судових витрат має здіснюватися згідно положень частини першої статті 140 КАС України, а не за приписами ч.1 ст.142 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких позивачеві повернуто з Державного бюджету України лише п`ятдесят відсотків сплаченого ним судового збору за подання до адміністративного суду даного позову.

На переконання апелянта, зазначені обставини мають істотне значення при вирішенні питання щодо стягнення витрат зі сплати судового збору, проте, не були враховані судом при винесенні оскаржуваної ухвали. Також просить стягнути з відповідача на користь апелянта судовий збір, сплачений за подання даної апеляційної скарги.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 травня 2026 року від представника позивача, через систему "Електронний суд", надійшла заява про відмову від позову.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що відмова позивача від позову не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи законних інтересів інших осіб, а відтак вважав за можливе прийняти таку відмову та закрити провадження у справі.

Оскільки матеріалами справи підтверджуються обставини того, що відповідач у цій справі добровільно задовольнив вимоги позивача, врахувавши положення частини 1 статті 142 КАС України, суд першої інстанції вважав наявними підстави для стягнення з відповідача понесених позивачем у цій справі витрат по сплаті судового збору у розмірі у розмірі 532,48 грн = (1064,96 грн х 50 % ).

Ухвала суду першої інстанції у частині закриття провадження позивачем не оскаржується.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (ухвала підлягає перегляду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України витрат зі сплати судового збору в розмірі 532,48 грн (50%)), колегія суддів зазначає таке.

Частиною 1 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.

Згідно з положеннями ч.1 та ч.3 ст.189 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заява представника позивача про відмову від позову підлягала задоволенню, як така, що не суперечить вимогам закону і не порушує права, свободи або інтереси інших осіб та є підставою для закриття провадження у адміністративній справі, передбаченою п.2 ч.1 ст.238 КАС України.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо, позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Частиною 1 статті 142 КАС України передбачено, що у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем подано заяву про відмову від позову та відмова від позову вимогам чинного законодавства не суперечить, охоронюваних законом прав, свобод та інтересів сторін, третіх осіб і держави не порушує, а тому, враховуючи приписи ч. 1 ст. 142 КАС України, сплачений судовий збір підлягає поверненню з державного бюджету на користь позивача в сумі п`ятдесяти відсотків від сплаченого судового збору, а саме 532,48 грн.

Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 140 КАС України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Варто зауважити, що питання повернення судового збору та розподілу судових витрат мають різну правову природу, не є пов`язаними, а підстави та порядок їх застосування регулюються по-різному.

Зокрема, частина перша статті 142 КАС України може бути застосована у тому випадку, коли має місце відмова позивача від позову, що не пов`язана із задоволенням його відповідачем після подання позовної заяви, оскільки у такому випадку розподіл судових витрат згідно частини першої статті 140 КАС України не здійснюється.

Колегією суддів встановлено, що підставою для звернення позивача до суду з цим позовом слугувала бездіяльність відповідача щодо не вирішення питання про відкриття провадження у зв`язку із пред`явленням виконавчого листа про примусове виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року в адміністративній справі №240/4229/25.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується відповідачем у справі, після звернення позивача до суду з цим позовом, відповідачем на адресу представника позивача надіслано копію постанови про відкриття виконавчого провадження №80324184, що свідчить про виконання вимоги ст.28 ч.1 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Отже, до прийняття судового рішення у цій справі відповідачем самостійно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, у зв`язку з чим позивач і відмовився від позову у цій справі.А відтак, відбулося добровільне задоволення відповідачем позовних вимог, заявлених в межах розгляду справи № 240/7311/26.

З огляду на те, що позивач відмовився від позову внаслідок його задоволення відповідачем після подання позовної заяви, то цілком обґрунтованим є застосування положень ч. 1 ст.140 КАС України та покладення на відповідача обов`язку відшкодувати понесені позивачем витрати як міра відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №260/1378/18, від 03.02.2021 у справі № 200/6826/20-а, від 04.05.2023 у справі № 804/2339/17.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням положень ч.1 ст.142 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України лише п`ятдесят відсотків сплаченого ним судового збору за подання до адміністративного суду даного позову.

З урахуванням наведених вище правових норм та встановлених фактичних обставин справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення позивачеві з Державного бюджету України п`ятдесяти відсотків сплаченого ним судового збору за подання позову у даній справі, а тому оскаржувану ухвалу в цій частині слід скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

Відтак, сплачений за подання позову, через систему "Електронний суд" (застосовується коефіцієнт 0,8), у даній справі судовий збір у розмірі 1064,96 грн, з урахуванням положень частини першої статті 140 КАС України, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду апеляційних скарг позивача на ухвали суду першої інстанції, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З наведеного слідує, що стягнення судового збору, як складової судових витрат, з суб`єкта владних повноважень на користь позивача передбачено лише при задоволенні/частковому задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, тобто за результатами вирішення справи по суті позовних вимог.

Ураховуючи те, що ухвалою про закриття провадження спір у даній справі було вирішено остаточно, то на користь позивача підлягають стягненню його витрати по сплаті судового збору, понесені у межах даної справи, у тому числі і сплачені при поданні апеляційних скарг, які були задоволені апеляційним судом.

Також позивачем при зверненні до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами, які задоволені судом апеляційної інстанції, на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 про повернення в адміністративній справі №240/7311/26 та ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги, а саме: 1996 грн 50 коп згідно квитанції 1ZB3-KS95-8U3E від 04.03.2026, 665 грн 90 коп згідно квитанції № 1.570164657.1 від 12.03.2026, 1996 грн 80 коп згідно квитанції №E96R-MQZT-K23E від 09.06.2026, 665 грн 60 коп. згідно квитанції 1.728869729.1 від 26.06.2026.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що стягнення сплаченого ОСОБА_1 судового збору в загальному розмірі 5324 грн 80 коп за подання апеляційних скарг, має відшкодовуватися за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року скасувати в частині повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого відповідно до квитанції про сплату судового збору №FMRA-9U72-RZ5E від 26.02.2026 у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 (сорок вісім) коп.

Ухвалити в цій частині нову постанову, якою стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ЄДРПОУ 45798761) судовий збір, сплачений відповідно до квитанції про сплату судового збору №FMRA-9U72-RZ5E від 26.02.2026 у розмірі 1064,96 грн.

В іншій частині ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі №240/7311/26 - залишити без змін.

Стягнути з відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ЄДРПОУ 45798761) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5324 грн 80 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Савицька Н.В.

Судді Драчук Т. О. Томчук А.В.