Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №240/8676/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/8676/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко А.В.

Суддя-доповідач - Курко О. П.

29 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Ватаманюка Р.В. Боровицького О. А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року у задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року у справі №240/8676/25 позов ОСОБА_1 задоволено частково:

- визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 з 29.03.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 29.03.2022 по 19.05.2023 сум грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції чинній з 29.01.2020) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

07 травня 2026 року від представника позивача до суду першої інстанції надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №240/8676/25 шляхом зобов`язання відповідача подати до суду звіт про його виконання.

Аргументуючи підстави звернення до суду із вказаною заявою вказує, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, вказане судове рішення не виконує належним чином шляхом ухилення від його виконання.

Вказує, що на виконання рішення суду позивачу виплачено кошти у сумі виплачено 1085,48 грн.

Представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом у якому просив надати розрахунок грошового забезпечення позивача на виконання рішення суду від 11.08.2025 у справі №240/8676/25. З наданого перерахунку грошового забезпечення встановив, що на виконання рішення суду позивачу нараховані до виплати кошти у сумі 1142,61 грн.

Представник позивача наголошує, що після перерахунку грошового забезпечення позивача, на виконання рішення суду у справі №240/8676/25, відповідачем змінено структуру грошового забезпечення, зокрема, шляхом зменшення відсоткового розміру премії, що призвело до зменшення загального розміру грошового забезпечення після перерахунку, замість застосування прожиткового мінімуму станом на 01.01.2022, 01.01.2023,

Також зазначає, що виплати інших складових грошового забезпечення не вказані до виплати в повному обсязі, а саме допомога на оздоровлення та матеріальна допомога.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до частин 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Одним із способів судового контролю за виконанням судового рішення є зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно частини 1 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (частина 2 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Матеріали справи свідчать, що 24 жовтня 2025 року від відповідача до суду першої інстанції надійшла заява про виконання рішення суду.

На підтвердження факту проведення відповідних виплат з позивачем, відповідачем до заяви додано платіжну інструкцію №2940 від 08.10.2025 з призначенням платежу: перерахування ОСОБА_1 виплати на виконання рішення суду від 11.08.2025 по справі №240/8676/25 за період з 29.03.2022 по 19.05.2023.

Зі змісту поданої представником позивача заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у адміністративній справі №240/8676/25, заявник фактично не погоджується з порядком перерахунку грошового забезпечення за період з 29.03.2022 по 19.05.2023, а саме щодо зменшення відсоткового премії, що призвело до зменшення загального розміру грошового забезпечення після перерахунку, замість застосування прожиткового мінімуму станом на 01.01.2022, 01.01.2023.

Також зазначає, що виплати інших складових грошового забезпечення не вказані до виплати в повному обсязі, а саме допомога на оздоровлення та матеріальна допомога.

Суд зазначає, що прохальна частина позовної заяви не містила вимог щодо необхідності зазначення конкретного методу обчислення грошового забезпечення позивача.

Також суд звертає увагу, що судом при розгляді справи не досліджувалося питання щодо перерахунку та виплати позивачу інших складових грошового забезпечення.

Звертаючись із вказаною заявою до суду, заявник фактично намагається вирішити спір з приводу правовідносин, які виникли між ним і відповідачем після ухвалення судом рішення у справі і не були предметом дослідження під час розгляду цієї справи.

Враховуючи вищевикладене, та зважаючи на зміст вимог позивача, фактичний характер правовідносин, що виникли в зв`язку із виконанням рішення суду у даній справі, та беручи до уваги предмет судового дослідження у даній справі, суд дійшов висновку, що дії відповідача у спірних правовідносинах підлягають окремій судовій оцінці в загальному порядку судового оскарження.

Суд зазначає, що рішення суду у справі №240/8676/25 виконано відповідачем (боржником) відповідно до його резолютивної частини, на що останнім надано підтверджуючі докази, що наявні в матеріалах справи.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для застосування заходів судового контролю у порядку статті 382 КАС України відсутні.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Курко О. П.

Судді Ватаманюк Р.В. Боровицький О. А.