Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №560/5372/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/5372/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П.

Суддя-доповідач - Канигіна Т.С.

29 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Канигіної Т.С.

суддів: Слободонюка М.В. Кузьмишина В.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом Красилівської міської ради Хмельницької області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У квітні 2026 року Красилівська міська рада Хмельницької області звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , у якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 25.03.2026 начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ігор Пещанюк, винесену в рамках виконавчого провадження ВП № 80459495.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови діяв не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому оскаржувана постанова начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ігор Пещанюк від 25.03.2026, винесена в рамках виконавчого провадження (ВП № 80459495), про накладення штрафу у розмірі 5100 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.04.2026 позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 25.03.2026 по ВП №80459495.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Відділ) перебуває виконавче провадження № 80459495 з примусового виконання виконавчого листа Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.03.2026 № 560/20267/25, яким постановлено: "Зобов`язати Красилівську міську раду Хмельницького району Хмельницької області повторно розглянути заяву-клопотання ОСОБА_1 від 11.11.2025 року, з урахуванням правових висновків суду, викладених у цьому рішенні суду."

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 11.03.2026 зобов`язано Красилівську міську раду Хмельницького району Хмельницької області виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Відповідач 20.03.2026 отримав лист Красилівської міської ради Хмельницької області за №1061/08-10/2026 від 18.03.2026 з додатками. Із змісту листа встановлено, що боржником 28.01.2026 на виконання рішення суду ОСОБА_1 на електронну адресу, зазначену в зверненні, направлено відповідь (№К/1858/08-29/26 від 28.01.2026, вих.Д-80 від 28.01.2026) на заяву-клопотання від 11.11.2025, у якій, як зазначено у листі, враховані праві висновки суду в справі № 560/20267/25, а саме: на виконання рішення суду повторно на заяву-клопотання від 11.11.2025 (вх.№К/1858/08-29/2025) щодо прийняття рішення, яким повідомити орендаря земельної ділянки водного фонду загальною площею 8,5309 га, кадастровий номер 6822782200:04:003:0001 ОСОБА_1 про перехід права власності від держави на земельну ділянку водного фонду загальною площею 8,5309 га, кадастровий номер 6822782200:04:003:0001 до територіальної громади в особі Красилівської міської ради та опублікувати інформацію про перехід права власності в друкованих медіа місцевої сфери у відповідності до частини третьої статті 148-1 ЗКУ, надані відповідні роз`яснення.

Відповідач вважаючи, що вжиті боржником заходи на виконання рішення суду, викладенні у листі Красилівської міської ради Хмельницької області за №1061/08-10/2026 від 18.03.2026 з додатками, не вказують на виконання в повному обсязі відповідно до виконавчого документа рішення Хмельницького окружного адміністративного суду №560/20267/25, 25.03.2026 склав акт про невиконання рішення суду та виніс постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 5100 грн.

Позивач не погоджуючись з такою постановою відповідача, звернувся до суду з цим позовом.

ІV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що договір оренди земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 6822782200:04:003:0001, укладений 22.07.2008, станом на час розгляду справи був розірваний, що підтверджується постановою Верховного Суду від 26.07.2023 у справі № 924/681/22. У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що з 26.07.2023 ФОП ОСОБА_1 не є орендарем (користувачем) зазначеної земельної ділянки водного фонду, а між сторонами розірваного договору з цієї дати, зокрема й станом на момент звернення ОСОБА_1 із заявою-клопотанням від 11.11.2025, були відсутні будь-які юридичні зобов`язання, у тому числі щодо повідомлення про зміну власника земельної ділянки в порядку статті 148-1 Земельного кодексу України.

З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов висновку, що державний виконавець, приймаючи постанову про накладення штрафу від 25.03.2026 № 80459495, діяв не у спосіб, визначений Конституцією та законами України, без належного врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак така постанова є протиправною та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

V. ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Особа, яка подала апеляційну скаргу, - Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, зазначаючи, що суд під час винесення оскаржуваного рішення неповно з`ясував обставини, що мають суттєве значення для об`єктивного вирішення справи, виніс рішення, ґрунтуючись на неправильному застосуванні норм матеріального права та на висновках, які фактично не відповідали обставинам справи, просить його скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 560/20267/25 боржником у спосіб та в порядку, визначених виконавчим документом, виданим 04.03.2026, не виконано. При цьому боржником не наведено жодних обставин, які б свідчили про наявність поважних причин невиконання зазначеного судового рішення.

Крім того, скаржник звертає увагу на те, що вказане судове рішення набрало законної сили, а виконавчий лист не визнано таким, що не підлягає виконанню. За таких обставин, на думку відповідача, державний виконавець діяв у межах повноважень та у спосіб, визначені законом, у зв`язку з чим оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга — задоволенню.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що на момент виконання рішення суду ОСОБА_1 вже не був орендарем спірної земельної ділянки. У зв`язку з цим, на думку позивача, у Красилівської міської ради були відсутні як правові підстави, так і фактична можливість повідомити про зміну власника земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 148-1 Земельного кодексу України.

Також позивач звертає увагу на те, що державний виконавець у межах виконавчого провадження не наділений повноваженнями надавати оцінку правомірності рішення (відповіді), прийнятого боржником на виконання судового рішення, а також підміняти суд при визначенні змісту та обсягу зобов`язань, покладених судовим рішенням. На думку позивача, перевірка належності виконання судового рішення та відповідності вчинених боржником дій його резолютивній частині належить виключно до компетенції суду.

Крім того до суду апеляційної інстанції від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – ОСОБА_1 надійшло клопотання про врахування обставин, встановлених судовим рішенням, відповідно до статті 78 КАС України.

Так, у клопотанні зазначено, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.12.2025 у справі № 560/20267/25, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено та зобов`язано Красилівську міську раду повторно розглянути його заяву-клопотання від 11.11.2025 з урахуванням правових висновків суду.

Третя особа вказує, що суд першої інстанції у зазначеній справі дійшов висновку про неналежний розгляд Красилівською міською радою заяви-клопотання від 11.11.2025, невчинення всіх дій, передбачених Законом України "Про звернення громадян" та статтею 148-1 Земельного кодексу України, а також про допущення нею протиправної бездіяльності. У зв`язку з цим ОСОБА_1 вважає, що виконання зазначеного судового рішення передбачало вчинення Красилівською міською радою дій відповідно до вимог статті 148-1 Земельного кодексу України.

При цьому третя особа зазначає, що була залучена до участі у справі № 560/5372/26 як третя особа та 08.04.2026 подала до Хмельницького окружного адміністративного суду клопотання в порядку пункту 1 частини другої статті 45 КАС України щодо, на її думку, зловживання позивачем процесуальними правами. ОСОБА_1 стверджує, що зазначене клопотання судом першої інстанції не було розглянуто та щодо нього не прийнято процесуального рішення у формі ухвали.

VІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Згідно з статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною шостою статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону №1404-VIII).

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, визначена положеннями статтею 75 Закону №1404-VIII.

Відповідно до частини першої статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

VIІ. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Так, спірним у даному випадку є постанова Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 25.03.2026, винесена по виконавчому провадженню ВП № 80459495.

Судова колегія дійшла висновку, що Законом №1404-VIII, зокрема частиною першою статті 75 встановлено визначальну ознаку для накладення на боржника штрафу, а саме: невиконання рішення суду без поважних причин.

Отже, накладення штрафу у разі невиконання без поважних причин боржником рішення є обов`язком посадової особи органу ДВС, який встановлюється з метою спонукання боржника належним чином виконати рішення.

Поважними причинами невиконання можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення та повинні бути підтверджені належними доказами.

Досліджуючи матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.12.2025 у справі № 560/20267/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Красилівської міської ради Хмельницької області, яка полягала у неналежному розгляді заяви-клопотання від 11.11.2025, та зобов`язано Красилівську міську раду повторно розглянути зазначену заяву з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому у мотивувальній частині зазначеного рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що стаття 148-1 Земельного кодексу України не встановлює обов`язку здійснювати повідомлення користувача та оприлюднення інформації виключно шляхом прийняття рішення сесії ради. Вказана норма визначає зміст обов`язкових дій, однак не регламентує конкретної процесуальної форми їх вчинення. Вибір такої форми належить до дискреційних повноважень органу місцевого самоврядування за умови, що вона забезпечує досягнення мети, визначеної законом.

Крім того, суд зазначив, що при розгляді звернень громадян застосовується порядок, визначений Законом України "Про звернення громадян", а результати такого розгляду можуть оформлюватися, зокрема, у формі листа-відповіді.

На виконання зазначеного судового рішення Красилівська міська рада повторно розглянула заяву-клопотання ОСОБА_1 від 11.11.2025 та надала відповідь листом № К/1858/08-29/26 від 28.01.2026.

Відповідно до змісту вказаного листа міська рада, враховуючи правові висновки суду, повідомила, зокрема, про те, що повідомлення орендаря про перехід права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822782200:04:003:0001 у порядку статті 148-1 Земельного кодексу України не здійснювалося, а інформація про такий перехід у друкованих медіа місцевої сфери розповсюдження не оприлюднювалася.

При цьому зазначено, що під час дії договору оренди ОСОБА_1 неодноразово інформувався про перехід земель державної власності до комунальної власності територіальних громад відповідно до пункту 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, на підтвердження чого до листа були долучені відповідні документи.

Водночас, як слідує з матеріалів справи, договір оренди земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 6822782200:04:003:0001, укладений 22.07.2008, був розірваний, що підтверджується постановою Верховного Суду від 26.07.2023 у справі № 924/681/22.

Так, відповідно до частини третьої статті 148-1 Земельного кодексу України обов`язок повідомити про набуття права власності на земельну ділянку покладається на нового власника щодо її користувача протягом одного місяця з дня набуття права власності.

Отже, з урахуванням рішення суду, яке набрало законної сили та яким розірвано договір оренди земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 6822782200:04:003:0001, укладений 22.07.2008, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що станом на момент повторного розгляду заяви ОСОБА_1 вже не мав статусу користувача (орендаря) спірної земельної ділянки, а тому між ним та Красилівською міською радою були відсутні правовідносини, у межах яких у міської ради міг виникнути обов`язок щодо повідомлення про зміну власника земельної ділянки, передбачений статтею 148-1 Земельного кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що наведені обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для застосування до боржника відповідальності, державним виконавцем при винесенні постанови про накладення штрафу не були належним чином враховані та оцінені.

Водночас, 25.03.2026 начальником Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ігорем Пещанюком протиправно винесено постанову про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 80459495 з підстав невиконання Красилівською міською радою рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 560/20267/25.

При цьому в оскаржуваній постанові державним виконавцем не наведено належного мотивування щодо оцінки причин невиконання судового рішення, зокрема не зазначено, з яких підстав наведені боржником обставини не визнані поважними.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що відповідач повинен діяти відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом". Застосування такого принципу забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними, якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб`єктом.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Нормами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому у таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, враховуючи наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що при винесенні постанови про накладення штрафу від 25.03.2026 у виконавчому провадженні № 80459495 державний виконавець діяв не у спосіб, визначений Конституцією та законами України, не врахував усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та не надав належної оцінки доводам боржника щодо виконання судового рішення.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оскаржуваної постанови та наявність правових підстав для її скасування, у зв`язку з чим адміністративний позов обґрунтовано задоволено.

VIII. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні підстави для його скасування, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду – без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Канигіна Т.С.

Судді Слободонюк М.В. Кузьмишин В.М.