Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №600/2759/25-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/2759/25-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк О.П.

Суддя-доповідач - Курко О. П.

29 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Боровицького О. А. Ватаманюка Р.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 жовтня 2023 року №0341964-2412-2412-UA73060610000066784 та №0341964-2412-2412-UA73060610000066784/2021.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з місцезнаходженням за адресою: АДРЕСА_1 , із здійсненням таких видів діяльності: 47.19 "Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах" (основний); 43.31 "Штукатурні роботи"; 43.34 "Малярні роботи та скління"; 33.11 "Ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів"; 25.11 "Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій"; 43.29 "Інші будівельно-монтажні роботи"; 43.99 "Інші спеціалізовані будівельні роботи н.в.і.у.", 25.12 "Виробництво металевих дверей і вікон"; 43.32 "Установлення столярних виробів"; 22.23 "Виробництво будівельних виробів із пластмас"; 49.41 "Вантажний автомобільний транспорт"; 01.46 "Розведення свиней".

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19537120 від 15 липня 2008 року позивачу належала на праві приватної власності нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1470,4 кв.м. Підстава виникнення права власності: рішення Господарського суду Чернівецької області від 18 червня 2008 року у справі №1/33.

08 вересня 2017 року позивач на підставі договору купівлі-продажу частки нежитлової будівлі продав фізичній особі ОСОБА_2 63/100 частки нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №291879149 від 22 грудня 2021 року позивач з 17 грудня 2021 року є власником частини нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , на праві спільної часткової власності, розмір частки складає 37/100. Вказане підтверджується і довідкою Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації від 04 лютого 2022 року №198.

11 жовтня 2023 року Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області винесено відносно ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення форми «Ф», якими йому нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме:

- №0341964-2412-2412-UA73060610000066784/2021 за податковий період 2021 року, сума податку – 81293,24 грн;

- №0341964-2412-2412- НОМЕР_1 за податковий період 2022 року, сума податку – 35363,12 грн.

При цьому, як вбачається зі змісту вказаних податкових повідомлень-рішень, податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, нараховані на частку належного позивачу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа якого становить 1470,4 кв. м, 37/100 частки від якого становить 544,05 кв. м (1470,4 кв. м*100%/37).

Крім цього, дослідженням змісту податкового повідомлення-рішення №0341964-2412-2412-UA73060610000066784/2021 від 11 жовтня 2023 року за податковий період 2021 року судом встановлено, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, нараховано позивачу як на загальну площу об`єкту нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , яка становить 1470,4 кв. м, так і на його частину 544,05 кв. м. після державної реєстрації права власності позивача на 37/100 частки нежитлового приміщення за вказаною адресою.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02 грудня 2010 року (далі - ПК України в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення).

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 ПК України.

Згідно положень підпунктів 266.1.1, 266.2.1, 266.3.1, 266.3.2 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України встановлено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

За змістом підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (підпункт 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України).

Підпунктом «ж» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

За приписами статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

На переконання суду, встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Підпунктом 14.1.76 пункту 4.1 статті 14 ПК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до положень підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Отже, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ «Податок на майно»).

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років», під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».

Так, згідно зі статтею 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що поняття «сільськогосподарський товаровиробник» не суперечить його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 року у справі №560/168/19, яку суд враховує в силу частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року №507 (чинного на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення), будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.

Водночас, продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - це продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг (стаття 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис»).

Отже, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, та не здаються їх власниками в оренду, позичку, лізинг не є об`єктами оподаткування згідно з підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд і в постанові від 04.03.2021 року у справі №500/2782/18.

Крім того Верховний Суд у постановах від 22 квітня 2020 року у справі №540/2206/19, від 21 жовтня 2020 року у справі №806/2686/18, від 17 лютого 2021 року у справі №820/3707/17 зазначав, що правовий аналіз положень підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України зумовлює висновок, що застосування вказаної норми передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга – об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги, встановленої підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов`язкових умов: 1) віднесення будівлі до класу будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства; 2) власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; 3) вказані будівлі не здаються в оренду, лізинг, позичку.

З огляду на викладене, варто зазначити, що з метою вирішення питання щодо наявності у позивача права на пільгу, передбачену пунктом «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, необхідно встановити, чи відноситься будівля позивача (об`єкт оподаткування) до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, чи наділений позивач статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права.

Так, у позовній заяві позивач стверджує, що він є власником нежитлової будівлі сільськогосподарського призначення (свинарник) яка належить до нежитлової будівлі згідно з класифікатором будівель і споруд НК 018:2023 (код 1271 нежитлові сільськогосподарські будівлі), яку він використовує у господарській діяльності у зв`язку із здійсненням одного з видів підприємницької діяльності, а саме – за кодом КВЕД 01.46 "Розведення свиней".

Надаючи оцінку указаним твердженням позивача, суд звертає увагу на те, що згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.

При цьому статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Враховуючи наведені процесуальні норми, суд вважає безпідставними та необґрунтованими указані вище твердження позивача, оскільки на їх підтвердження не було надано жодних належних та достовірних у розумінні статей 73 та 75 Кодексу адміністративного судочинства України доказів.

Позивачем в межах розгляду даної справи не доведено наявність у нього статусу сільськогосподарського товаровиробника, і на підтвердження вказаного твердження не надано достовірних та достатніх доказів виготовлення і реалізації сільськогосподарської продукції саме у зв`язку із здійсненням виду підприємницької діяльності за кодом КВЕД 01.46 "Розведення свиней".

До того ж суд зауважує, що сам по собі факт наявності у позивача у власності частини нежитлової будівлі сільськогосподарського призначення не свідчить про її використання позивачем у власній діяльності та одночасно не наділяє позивача статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених норм права.

При цьому суд бере до уваги те, що упродовж 2021-2022 років позивач подавав до податкового органу декларації про майновий стан доходи за 2021 та 2022 роки, задекларувавши дохід від здійснення підприємницької діяльності за кодом КВЕД 25.12 "Виробництво металевих дверей і вікон", яка згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань також належить до видів діяльності, які має право здійснювати позивач.

Доказів фактичного здійснення позивачем у 2021-2022 роках господарської діяльності за кодом КВЕД 01.46 "Розведення свиней" з використанням при цьому нежитлової будівлі за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Рильського Максима, 38-А, з поданням відповідної податкової звітності про отримання доходів від здійснення такого виду діяльності позивачем суду не надано.

Також позивачем не подано доказів використання нерухомого майна (частини нежитлової будівлі сільськогосподарського призначення (свинарник), яке належить йому на праві приватної власності, особисто для сільськогосподарського товаровиробництва як об`єкта сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.

На підтвердження доводів про те, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником до позову не додано і реєстраційної інформації сільгоспвиробника з Державного аграрного реєстру щодо ОСОБА_1 як сільгоспвиробника у 2021-2022 роках (податкові періоди, за які винесено оскаржувані податкове повідомлення-рішення).

Крім цього, суд зауважує, що позивачем не надано жодних належних доказів подання ним до податкового органу повідомлення форми №20-ОПП про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність, із зазначенням місцезнаходження об`єкта, через який провадиться діяльність, за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Рильського Максима, 38-А.

Не було спростовано позивачем під час розгляду цієї справи і доводів відповідача про те, що відомості про нього як платника податку у зв`язку із здійсненням виду діяльності за кодом КВЕД 01.46 "Розведення свиней" було включено лише 21 січня 2022 року.

Наведене вище у своїй сукупності свідчить про те, що позивачем не надано суду належних та достовірних доказів здійснення ним впродовж 2021-2022 років саме сільськогосподарської діяльності із використанням при цьому нежитлової будівлі за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Рильського Максима, 38-А.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 квітня 2023 року у справі №380/18104/21, фізична особа, яка є лише власником нерухомості відповідного класу, і не займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, не звільняється від сплати податку на нерухомість за підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Тобто, значення має не тільки вид нерухомості (зокрема, її призначення), а й безпосередньо сама діяльність, якою займається платник податку (а саме - чи відноситься він до сільськогосподарських товаровиробників).

Суд зауважує, що нормами Податкового кодексу України визначено умови, за яких власник об`єкта оподаткування звільняється від сплати відповідного податку, зокрема, коли будівлі, споруди належать сільськогосподарському товаровиробнику (юридичній та фізичній особі), і такі віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, вони не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. При цьому такі будівлі повинні використовуватись як об`єкт сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.

Стосовно доводів апелянта на те, що з 08 вересня 2017 року у його власності залишилось лише 37/100 частки нежитлової будівлі, то суд звертає увагу на те, що попри укладення позивачем договору від 08 вересня 2017 року з фізичною особою про купівлю-продаж частки нежитлової будівлі (63/100) за адресою: АДРЕСА_2 , фактична державна реєстрація права власності позивача на 37/100 частки вказаної нежитлової будівлі відбулась лише 17 грудня 2021 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Тобто, відомості про перебування у власності позивача об`єкту нежитлової нерухомості за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Рильського Максима, 38-А, обсягом його загальної площі відображались у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до 17 грудня 2021 року, а тому до цієї дати відповідач не міг не враховувати дані реєстру із зазначенням у них відомостей про перебування у власності позивача всієї площі нежитлової будівлі.

Лише починаючи з 17 грудня 2021 року податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, підлягав обрахуванню за належну позивачу частку 37/100 нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , площа якої становить 544,05 кв. м, яку враховано Головним управлінням ДПС в Чернівецькій області при нарахуванні позивачу податкового зобов`язання за податковий період 2022 року оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0341964-2412-2412-UA73060610000066784 від 11 жовтня 2023 року.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Курко О. П.

Судді Боровицький О. А. Ватаманюк Р.В.