Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №676/689/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 676/689/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гладій Л.М.

Суддя-доповідач - Канигіна Т.С.

29 липня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Канигіної Т.С.

суддів: Кузьмишина В.М. Слободонюка М.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У лютому 2026 року ОСОБА_1 (з урахуванням позовної вимоги в редакції від 05.05.2026) звернувся до Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення штрафу, а саме просив:

- скасувати постанову серії ЕНА № 6542008 від 21.01.2026 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу 340 грн за частиною першою статті 122 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постанова серії ЕНА № 6542008 від 21.01.2026 про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу є незаконною, необґрунтованою та безпідставною, оскільки, на його думку, прийнята за відсутності належних і допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення. Зазначає, що транспортний засіб було зупинено виключно з метою висадки дружини, при цьому місце зупинки знаходилося, за його твердженням, на відстані близько 15 метрів або більше від пішохідного переходу. При цьому поліцейські не здійснювали жодних вимірювань відстані від пішохідного переходу до місця зупинки транспортного засобу, що, на переконання позивача, свідчить про недоведеність факту порушення вимог Правил дорожнього руху. Крім того, позивач стверджує, що постанова про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу на місці зупинки транспортного засобу йому вручена не була.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12.06.2026 в задоволенні позову відмовлено.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 21.01.2026 відповідачем винесено постанову серії ЕНА № 6542008, згідно з якою ОСОБА_1 21.01.2026 об 11 год. 30 хв., будучи водієм транспортного засобу "Дачія", д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Кам`янець-Подільському по проспекту Грушевського, 25, здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від пішохідного переходу, чим порушив пункт 15.9 "г" ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП, за що на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Не погоджуючись з постановою про адміністративне правопорушення серії ЕНА серії ЕНА № 6542008 від 21.01.2026 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу 340 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що наявний у матеріалах справи відеозапис, наданий представником відповідача, підтверджує зупинку транспортного засобу позивача навпроти центрального входу до ринку в м. Кам`янець-Подільському, у безпосередній близькості до пішохідного переходу, а саме на відстані менше 10 метрів від нього. З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що інспектор поліції правомірно визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позову як необґрунтованого.

V. ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Особа, яка подала апеляційну скаргу, – ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, скаржник, зокрема, зазначає, що:

- зміст оскаржуваного рішення не відповідає вимогам статей 283, 284 КУпАП, оскільки у ньому не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення ним адміністративного правопорушення, а також не зазначено мотивів відхилення доводів та доказів, на які він посилався, і не надано оцінки його запереченням;

- суд першої інстанції не здійснив огляду USB-флешнакопичувача із відеозаписом місця події від 21.01.2026, який був поданий позивачем для дослідження у судовому засіданні, що, на думку скаржника, свідчить про неповне та однобічне з`ясування обставин справи;

- відповідно до пункту 15.1 Правил дорожнього руху України зупинка і стоянка транспортних засобів повинні здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. При цьому зі змісту визначень термінів "зупинка" та "стоянка" випливає, що зупинка може перейти у стоянку після закінчення п`яти хвилин або після завершення посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу. На підставі наведеного скаржник вважає, що зупинка його транспортного засобу була пов`язана виключно з висадкою пасажира та не свідчила про порушення вимог Правил дорожнього руху.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому стверджує про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги.

Зазначає, що матеріали справи містять належні та достатні докази, які доводять вину позивача у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, а також правомірність дій працівників поліції під час притягнення його до адміністративної відповідальності.

Крім того, чинними Правилами дорожнього руху України не встановлено жодних винятків із заборони здійснювати зупинку (в т.ч. стоянку) транспортного засобу на відстані ближче 10 м від пішохідних переходів, незалежно від причин для такої зупинки.

VI. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху на всій території України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі ПДР).

Ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктами 1.3, 1.4 ПДР передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Відповідно до пункту 1.5 ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Пунктом 8.1 Правил дорожнього руху встановлено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до пункту 8.4 Правил дорожнього руху України дорожні знаки поділяються на групи, зокрема підпунктом "ґ" даного пункту передбачено інформаційно-вказівні знаки, які запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила.

Підпунктом "г" пункту 15.9 Правил дорожнього руху України визначається, що зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.

Відповідальність за порушення правил зупинки транспортних засобів передбачена частиною першою статті 122 КУпАП, згідно з якою перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вимогами частини п`ятої статті 14 Закону України "Про дорожній рух", зокрема, передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 31 зазначеного Закону поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно зі статтею 40 цього ж Закону поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша статті 9 КУпАП).

За загальними правилами статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною першою статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а частини перша - друга статті 76 КАС України передбачають, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

VIІ. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Колегія суддів погоджується з указаним вище висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Виходячи із системного аналізу наведених норм права, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, полягає, зокрема, у порушенні водієм вимог Правил дорожнього руху щодо зупинки транспортних засобів на пішохідному переході або ближче 10 метрів до нього з обох боків, за винятком випадків надання переваги в русі, є порушенням вимог підпункту "г" пункту 15.9 Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачено частиною першою статті 122 КУпАП.

Згідно з матеріалами справи на підтвердження вчиненого позивачем адміністративного правопорушення відповідачем надано диск з файлами відеозапису з нагрудних відеореєстраторів, закріплених на форменому одязі поліцейських.

Дослідивши надані відповідачем відеозаписи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що наявні у справі докази підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме: порушення ОСОБА_1 підпункту "г" пункту 15.9 ПДР України, що є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності в порядку частини першої статті 122 КУпАП України.

Зокрема, з наявних у матеріалах справи відеозаписів убачається, що транспортний засіб під керуванням позивача зупинився навпроти центрального входу до ринку в м. Кам`янець-Подільському. Після звернення поліцейського щодо допущеного порушення правил зупинки ОСОБА_1 не заперечував факту зупинки транспортного засобу у зазначеному місці. При цьому під час спілкування з працівником поліції він не повідомляв про те, що зупинка була зумовлена необхідністю висадки дружини чи придбанням лікарських засобів. Натомість позивач неодноразово пояснював, що зупинився з метою вивантаження товару біля центрального входу до ринку, а також зазначав, що в цьому місці здійснюють зупинку й інші водії, у зв`язку з чим він також постійно там зупиняється.

Крім того, із зазначених відеозаписів чітко вбачається, що транспортний засіб позивача був зупинений у безпосередній близькості до пішохідного переходу, на відстані менше 10 метрів від нього. Водночас місце розташування пішохідного переходу було належним чином позначене відповідними дорожніми знаками та горизонтальною дорожньою розміткою ("зебра"), що виключало можливість для водія не усвідомлювати наявність установленої Правилами дорожнього руху заборони щодо зупинки транспортного засобу ближче 10 метрів до пішохідного переходу.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що зупинка транспортного засобу була пов`язана з висадкою пасажира або іншими обставинами, не узгоджуються з поведінкою та поясненнями самого позивача, зафіксованими безпосередньо після виявлення правопорушення, а тому обґрунтовано відхилені судом першої інстанції.

Не заслуговують на увагу і доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не було надано оцінки поданий ним USB-флешнакопичувач із відеозаписом місця події від 21.01.2026, що, на його думку, свідчить про однобічний розгляд справи, оскільки згідно з матеріалами справи, судом першої інстанції досліджено надані сторонами докази в їх сукупності та надано їм належну правову оцінку відповідно до вимог статей 72–90 КАС України.

Апеляційний суд зазначає, що такі твердження позивача не обґрунтовані з наданням доказів, які б свідчили про порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону або неповне дослідження обставин справи, зокрема позивач не навів конкретних обставин, які б підтверджували, що суд залишив поза увагою певні докази чи доводи сторін або не перевірив законність оскаржуваної постанови у повному обсязі.

Крім того, сам по собі факт незгоди позивача з висновком суду першої інстанції не свідчить про формальний розгляд справи чи порушення принципу повного та всебічного дослідження доказів. Незгода сторони з правовою оцінкою встановлених обставин не є безумовною підставою для висновку про незаконність оскаржуваного судового рішення.

Також колегія суддів відхиляє посилання скаржника на положення пункту 15.1 Правил дорожнього руху України та визначення термінів "зупинка" і "стоянка", оскільки наведені доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм Правил дорожнього руху.

Зокрема, у справі, що розглядається, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності не за перевищення тривалості зупинки чи стоянки, а за здійснення зупинки транспортного засобу в місці, де така зупинка заборонена Правилами дорожнього руху, а саме: ближче 10 метрів від пішохідного переходу. Отже, обставини, пов`язані з тривалістю перебування транспортного засобу з метою такої зупинки (висадка пасажира), не спростовують факту порушення вимог підпункту "г" пункту 15.9 Правил дорожнього руху України, яким прямо заборонено зупинку транспортних засобів ближче 10 метрів від пішохідних переходів.

Матеріали справи свідчать, що суд першої інстанції дослідив надані сторонами докази, перевірив обставини, покладені в основу притягнення позивача до адміністративної відповідальності, надав їм належну правову оцінку та виклав мотиви, з яких дійшов відповідних висновків. При цьому позивачем не доведено, яким саме чином можливі процесуальні порушення, на які він посилається, вплинули на правильність вирішення справи або призвели до обмеження його права на захист.

За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав вважати, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду справи або не виконав покладений на нього обов`язок щодо всебічного, повного й об`єктивного з`ясування всіх обставин справи та перевірки законності оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність постанови серії ЕНА № 6542008 від 21.01.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування або зміни з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Інші доводи позивача є необґрунтованими та спростовуються вищенаведеним.

VIІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні підстави для його скасування, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Канигіна Т.С.

Судді Кузьмишин В.М. Слободонюк М.В.