Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №120/7531/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/7531/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Альчук М.П. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

29 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЙР ПАТС" до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю СПЕЙР ПАТС" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23.04.2026 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії головного управління ДПС у Вінницькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 12784017/45375820 від 24.04.2025 року про відмову у реєстрації податкової накладної №758 від 23.10.2024 року та № 12784016/45375820 від 24.04.2025 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 918 від 31.10.2024 року.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 758 від 23.10.2024 року та № 918 від 31.10.2024 року датою їх фактичного подання.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.10.2023 року між позивачем (як постачальником) та ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ІНЄГВА" (як покупцем) укладено договір постачання № СП-0000318, відповідно за яким здійснюються поставки партій товарів різного асортименту.

Пунктом 4.2 цього договору передбачено, що покупець оплачує вартість товару кожної партії, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення грошових коштів в касу постачальника. Підстава для оплати товару є рахунок на товар відповідно до двосторонньої погодженої заявки.

У рамках цього договору покупцю за видатковими накладними № 15086 від 23.10.2024 року та № 15085 від 31.10.2024 року було поставлено партії товарів господарського призначення.

Платіжними дорученням 21.01.2025 року покупець сплатив кошти за вказані поставки.

Так, на підставі вищенаведених операцій позивачем було складено та відправлено на реєстрацію податкову накладну Так, на підставі вищенаведених операцій позивачем було складено та відправлено на реєстрацію податкову накладну № 758 від 23.10.2024 року на загальну суму 2970 000 грн. (у тому числі ПДВ— 490000 грн.) та № 918 від 31.10.2024 року на загальну суму 66 924 грн (в тому числі ПДВ— 11154 грн.) № 758 від 23.10.2024 року на загальну суму 2970 000 грн. (у тому числі ПДВ— 490000 грн.) та № 918 від 31.10.2024 року на загальну суму 66 924 грн (в тому числі ПДВ— 11154 грн.)

За наслідками обробки вказаних податкових накладних, позивачем отримано квитанції про відмову у реєстрації податкових накладних, з огляду на їх відповідність пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Також запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/PK для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

07.04.2025 року позивачем було надано повідомлення № 13 та додаткові документи щодо податкової накладної № 918 від 31.10.2024 року, а також 08.04.2025 року - повідомлення № 14 та додаткові документи, щодо податкової накладної № 758 від 23.10.2024 року.

14.04.2025 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області надіслано повідомлення про надання додаткових пояснень із вказівкою на не надання інвойсу, документів щодо переміщення товару (товарно-транспортні накладні), документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Так, позивачем було надіслано відповідний перелік документів щодо господарських операцій по вказаних накладних.

Разом з тим, комісією регіонального рівня прийнято рішення № 12784017/45375820 від 24.04.2025 про відмову в реєстрації податкової накладної № 758 від 23.10.2024 року та № 12784016/45375820 від 24.04.2025 про відмову в реєстрації податкової накладної № 918 від 31.10.2024 року, зазначивши, що платником не надано документальне підтвердження щодо транспортування товару на склад підприємства за адресою м. Харків, вул. Беркоса, 86-А, з якого здійснено відвантаження відповідно до ТТН від 23.10.2024 №ма0092365. Також встановлено зліт ціни.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін. Згідно із пунктом 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Як свідчать матеріали справи, позивачем за першою подією, а саме, постачанням товарів згідно договору постачання оформлено спірні податкові накладні.

Згідно з пунктом 74.2 статті 74 ПК України, в ЄРПН забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних в ЄРПН. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація податкової накладної в ЄРПН може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу. На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 грудня 2019 року №1165 (набрання чинності, відбулась 01.02.2020), якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Порядок №1165).

Згідно з приписами пункту 4 Порядку №1165 у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі. Пунктом 5 Порядку №1165 передбачено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій.

Відповідно до вимог пункту 6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 7 Порядку №1165).

Відповідно до пункту 10 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації (пункт 11 Порядку №1165).

Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (пункт 25 Порядку №1165).

Судом встановлено із квитанцій, підставою для зупинення реєстрації податкової накладної позивача слугувало формальне посилання на відповідність податкової накладної вимогам пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, визначених Додатком 3 до Порядку №1165.

Суд наголошує, що аналіз наведеного пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій свідчить про те, що для встановлення наявності у господарської операції такої ознаки ризиковості, контролюючий орган зобов`язаний не лише констатувати факт відсутності товару/послуги у таблиці даних платника та перевищення обсягу постачання над залишком, але й навести детальний, документально підтверджений розрахунок такої величини залишку. Це включає в себе конкретні дані щодо обсягів придбання та постачання відповідного товару/послуги, посилання на конкретні податкові накладні та митні декларації, а також розрахунок 1,5-кратного збільшення та аналіз переважання певних груп товарів. Пункт 11 Порядку №1165 чітко вимагає, щоб у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної зазначався критерій (критерії) ризиковості із розрахованим показником за кожним критерієм.

Натомість, наявне лише загальні посилання, що не дають змоги платнику податків зрозуміти конкретні причини та розрахунки, які лягли в основу зупинення реєстрації.

Така відсутність конкретизації та належного обґрунтування у квитанції свідчить про її невідповідність вимогам пункту 11 Порядку №1165, робить висновок контролюючого органу про відповідність операції критерію ризиковості необґрунтованим та створює перешкоди для ефективного захисту Позивачем своїх прав шляхом надання релевантних пояснень та документів.

Водночас після отримання квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних позивач, реалізуючи своє право, передбачене пунктом 4 Порядку №520, подав до контролюючого органу письмові пояснення та пакет копій документів, спрямованих на підтвердження інформації, зазначеної у спірній податковій накладній.

Незважаючи на це, позивач отримав Повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів.

У вказаних повідомленнях Головне управління ДПС у Вінницькій області вказало на необхідність надання інвойсів, документів щодо переміщення товару (товарно-транспортні накладні), документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

У відповідь на це повідомлення, позивачем надано додаткові пояснення із відповідним наявним у нього переліком документів.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про ненадання позивачем документів щодо транспортування товару до складу за адресою м. Харків, вул. Беркоса, 86-А.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем були надані договори транспортного експедирування, заявки до них, інвойси, митні декларації та інші документи, які підтверджують ввезення товару на територію України, його доставку до місця зберігання та подальшу реалізацію покупцю. При цьому відповідач не спростував достовірності зазначених документів та не навів жодних доказів їх недійсності чи суперечності між собою.

Посилання ж апелянта виключно на відсутність окремого документа щодо внутрішнього переміщення товару на склад фактично зводяться до формального оцінювання повноти документального оформлення господарської діяльності, тоді як предметом розгляду комісії на стадії реєстрації податкової накладної є перевірка достатності документів для підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, а не проведення повного податкового контролю господарської діяльності платника.

Тобто, суд зауважує, що доставка товарів здійснювалась транспортними засобами перевізників та здійснювалась на підставі договорів та заявок.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача деяких товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.

Безпідставними є й доводи апеляційної скарги щодо встановленого контролюючим органом так званого «зльоту ціни».

Як правильно зазначив суд першої інстанції, чинне податкове законодавство не містить такого критерію оцінки правомірності господарських операцій, як «зліт ціни», а також не встановлює допустимого розміру торговельної націнки. Формування ціни товару є результатом здійснення суб`єктом господарювання підприємницької діяльності на власний ризик та залежить від сукупності економічних факторів.

Сам по собі розмір націнки не може свідчити про нереальність господарської операції та не належить до визначених законодавством підстав для відмови у реєстрації податкової накладної. Відтак наведені доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Окрім того, судом враховано, що причиною відмови в оскаржуваному Рішенні зазначено ненадання/часткове надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку.

При цьому, відповідно до усталеної практики Верховного Суду (зокрема, постанова від 03.11.2021 року у справі № 360/2460/20), можливість надання платником податків належного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом не лише конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків, але й конкретного переліку документів, необхідних для спростування цього ризику. Загальні посилання на ненадання "додаткових" документів без їх конкретизації є неприпустимими.

Крім того, суд також бере до уваги позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 07.12.2022 у справі № 500/2237/20, згідно з якою контролюючий орган на стадії реєстрації податкової накладної не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій на предмет їх реальності, оскільки така змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами ПК України. Завданням процедури зупинення реєстрації податкових накладних є перевірка наявності достатніх первинних документів, що формально підтверджують здійснення господарської операції, а не її детальний фінансово-господарський аналіз.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що після внесення змін до Порядку №520 платник податків більше не перебуває у стані правової невизначеності, оскільки контролюючий орган має можливість надсилати повідомлення із зазначенням документів, яких не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Сам по собі факт направлення повідомлення, передбаченого пунктом 9 Порядку №520, не свідчить про законність подальшого рішення про відмову у реєстрації податкової накладної. Вирішальне значення має те, чи були зазначені контролюючим органом документи об`єктивно необхідними для підтвердження господарської операції та чи містить рішення комісії належне мотивування причин, з яких подані платником документи не підтверджують відомостей, зазначених у податковій накладній.

Як правильно встановив суд першої інстанції, позивач після отримання повідомлення скористався наданим йому правом та подав додаткові пояснення і документи, зокрема товарно-транспортні накладні, інвойси, сертифікати відповідності та інші документи, які були витребувані контролюючим органом. Водночас у прийнятих рішеннях комісії не наведено належного аналізу поданих документів, не зазначено, які саме обставини залишилися непідтвердженими та чому наданих документів недостатньо для реєстрації податкових накладних. За таких обставин саме по собі направлення повідомлення не усуває недоліків мотивування оскаржуваних рішень.

З огляду на вищевикладене, враховуючи обсяг наданих позивачем документів на підтвердження господарської операції, які були подані контролюючому органу як з первинними поясненнями, так і у відповідь на запит про надання додаткових документів, та беручи до уваги повну відсутність в оскаржуваному рішенні комісії головного управління ДПС у Вінницькій області конкретних, чітких та обґрунтованих мотивів відмови із зазначенням вичерпного переліку документів, ненадання яких або неналежне оформлення яких стало підставою для такого рішення, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем правомірності та обґрунтованості оскаржуваного рішення. Відсутність такої конкретизації свідчить про формальний підхід контролюючого органу до розгляду наданих позивачем документів та пояснень, що є порушенням принципів належного адміністрування.

Таким чином, оскаржувані рішення є протиправним, необґрунтованим та такими, що підлягають скасуванню.

Згідно положень частин 3-4 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення).

Таким чином, нормами Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Суд зауважує, що дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним.

Оскільки під час розгляду справи позивачем доведено надання ним документів, які є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, суд вважає, що у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв`язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов`язання ДПС України здійснити реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.