Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №120/7479/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/7479/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

28 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом, в якому просив суд:

- визнати дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області у відмові повернути ОСОБА_1 заставу у справі № 148/262/18 протиправними.

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області повернути ОСОБА_1 заставу у справі № 148/262/18.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.06.2025 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виник спір щодо повернення грошових коштів, внесених як застава у кримінальному провадженні (справа № 148/262/18) відповідно до норм Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) та Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 № 15 (далі – Порядок № 15). Суд першої інстанції зазначив, що вирішення питання про повернення застави, внесеної у кримінальному провадженні, здійснюється виключно в порядку кримінального судочинства шляхом постановлення відповідного процесуального рішення слідчим суддею або судом. Оскільки відповідач у даних правовідносинах не здійснює щодо позивача публічно-владних управлінських функцій, даний спір не має публічно-правового характеру та не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Позивачу було роз`яснено право звернутися із відповідною вимогою до суду загальної юрисдикції в порядку кримінального судочинства

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі вийшов за межі повноважень, передбачених статтею 171 КАС України, та здійснив передчасну оцінку обраного позивачем способу захисту прав і доказів у справі, що суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 990/114/23.

Скаржник наголошує, що ТУ ДСА України у Вінницькій області є суб`єктом владних повноважень, а оскаржувані дії щодо відмови у поверненні застави є реалізацією адміністративних функцій відповідача, у зв`язку з чим спір є публічно-правовим та підлягає розгляду саме в порядку адміністративного судочинства

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 312 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та юридичну природу спірних правовідносин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

публічно-правовий спір це спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Аналіз наведених норм свідчить, що юрисдикція адміністративних судів поширюється виключно на публічно-правові спори, які виникають у сфері здійснення суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій. При визначенні юрисдикційної належності справи вирішальним є характер спірних правовідносин та зміст функцій, які виконує відповідний суб`єкт у цих відносинах, а не лише його офіційний статус як державного органу.

Як вбачається з матеріалів справи та змісту позовних вимог, предметом даного позову є оскарження дій ТУ ДСА України у Вінницькій області щодо відмови повернути грошові кошти, внесені ОСОБА_1 як застава у кримінальному провадженні № 148/262/18 за підозрюваного (обвинуваченого) ОСОБА_2 .

Правовий інститут застави врегульовано положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 176 КПК України застава є одним із видів запобіжних заходів у кримінальному провадженні.

Згідно зі статтею 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року №15 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2012 року № 27) затверджено відповідно до статті 182 Кримінального процесуального кодексу України Порядок внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу (далі - Порядок №15), який визначає механізм внесення, повернення та звернення у дохід держави коштів у разі застосування запобіжного заходу у вигляді застави, який обраний з метою забезпечення належної поведінки особи, щодо якої застосовано запобіжний захід, її явки за викликом до слідчого, прокурора або суду, а також виконання інших покладених на неї обов`язків, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно із пунктом 8 Порядку №15 застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунка - готівкою через банки або підприємства поштового зв`язку.

Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець подає до територіального управління ДСА або апеляційного суду, Вищого антикорупційного суду, якому відкрито депозитний рахунок, на який було внесено заставу, такі документи: заява особи чи заставодавця, в якій обов`язково зазначаються реквізити банківського рахунка, на який зараховуватимуться кошти, що підлягають поверненню, а у разі відсутності банківського рахунка - відомості про банк чи підприємство поштового зв`язку; засвідчена судом копія ухвали слідчого судді, суду, вироку суду, в якому міститься рішення про повернення застави; копія платіжного або іншого документа, що підтверджує факт внесення коштів як застави.

Територіальне управління ДСА або апеляційний суд, Вищий антикорупційний суд, який обрав запобіжний захід у вигляді застави, розглядає зазначені документи та протягом п`яти робочих днів з дня їх надходження за умови зарахування коштів на депозитний рахунок готує та подає до органу Казначейства платіжне доручення про повернення коштів.

Повернення коштів, внесених як застава, здійснюється протягом п`яти робочих днів з дня надходження платіжних доручень територіального управління ДСА або апеляційного суду, Вищого антикорупційного суду, який обрав запобіжний захід у вигляді застави, до органу Казначейства.

Зі змісту вказаних норм слідує, що зарахування, зберігання та перерахування застави ТУ ДСА України здійснюється в межах виконання спеціальних процесуальних процедур, пов`язаних із забезпеченням кримінального провадження. У цих відносинах ТУ ДСА України виступає як уповноважений суб`єкт з обслуговування депозитного рахунку суду, а не як орган, що здійснює щодо заставодавця владні управлінські функції у сфері публічного адміністрування.

Правовою підставою для повернення застави орган ДСА розглядає виключно процесуальне рішення суду (ухвалу чи вирок), постановлене в порядку кримінального судочинства відповідно до КПК України. Вирішення питань щодо підставності, строку чи порядку повернення застави охоплюється предметом судового контролю у кримінальному провадженні.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали передчасно дав оцінку обраному способу захисту та доказам, чим порушив висновки Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2023 у справі № 990/114/23, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Встановити, чи належить справа до юрисдикції адміністративних судів, суд зобов`язаний саме на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі (ст. 171 КАС України).

Перевірка юрисдикційної належності спору вимагає аналізу характеру правовідносин, суб`єктного складу та змісту заявлених позовних вимог.

Здійснений судом першої інстанції аналіз предмета позову не є оцінкою обґрунтованості позовних вимог по суті, а є процесуальним обов`язком суду щодо встановлення наявності або відсутності адміністративної процесуальної юрисдикції.

Правова позиція у справі № 990/114/23 стосується недопустимості відмови у відкритті провадження з підстав неналежності обраного способу захисту прав по суті спору, тоді як у цій справі підставою відмови слугувала відсутність предметної юрисдикції адміністративних судів, що повністю відповідає приписам п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.

Суд першої інстанції вірно зауважив, що відмова у відкритті провадження в адміністративній справі не позбавляє позивача права на судовий захист, оскільки питання щодо повернення застави підлягає вирішенню в порядку кримінального судочинства (в тому числі шляхом оскарження відповідних процесуальних рішень або дій у порядку, встановленому КПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року є законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, у зв`язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Боровицький О. А. Курко О. П.