Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №727/4204/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 727/4204/26

Головуючий у 1-й інстанції: Смотрицький В.Г.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

28 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О.

за участю:

секретаря судового засідання: Решкатюк Л.O.,

представника позивача: Білої У.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся в суд із позовом до відповідача про скасування постанов посилаючись на те, що постанови №4510, №4511 та №4512 від 06.11.2024 р., винесені відносно нього за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, є такими, що прийняті з істотними порушеннями вимог законодавства та без належного встановлення обставин справи.

Шевченківський районний суд м. Чернівці поновив ОСОБА_1 строк для звернення до суду з даним адміністративним позовом. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності відмовив.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументами скарги зазначає, що оскаржувані постанови не містять належного правового обґрунтування, що є критичним з огляду на бланкетний характер ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Так, у постанові №4511 наведено посилання на абз. 6 пункту 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», хоча зазначена стаття не містить пунктів, а структурована за частинами, у зв`язку з чим таке посилання є юридично некоректним та фактично відсилає до неіснуючої норми. Аналогічно, зроблено посилання на п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», хоча ця стаття не містить відповідного пункту.

Також зазначає, у постанові №4512, у свою чергу, наведено посилання на абз. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який регулює обов`язок щодо передачі майна під час мобілізації та жодним чином не стосується проходження медичного огляду. Таким чином, у жодній із постанов не конкретизовано належним чином, яке саме положення законодавства було порушено позивачем, що унеможливлює встановлення об`єктивної сторони правопорушення та свідчить про відсутність його складу.

Крім того, матеріали, покладені в основу постанови №4512, є неузгодженими між собою. Зокрема, направлення на проходження військово-лікарської комісії №5134 від 25.10.2024 р. видано ІНФОРМАЦІЯ_2 , тоді як протокол про адміністративне правопорушення серії ЧРТЦК №1570 від 25.10.2024 р. складено уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 . Водночас, матеріали справи не містять відомостей про передачу матеріалів між зазначеними органами. Такі неузгодженості у сукупності свідчать про неналежність і недопустимість доказів, покладених в основу притягнення позивача до відповідальності.

Також зазначає, що відносно ОСОБА_1 було винесено три окремі постанови від 06.11.2024 р., що не відповідає вимогам КУпАП та вважає, що стягнення повинно бути накладене в межах санкції статті з урахуванням ч.2 ст. 36 КУпАП.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що судом першої інстанції розгляд справи проведено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, повно та всебічно досліджено наявні у справі докази та надано їм належну оцінку, а зроблені висновки у справі є правильними і законними.

В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд задовольнити її.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25.10.2024 р. приблизно о 07.45 год. ОСОБА_1 було доставлено до Чернівецького ООЦМ для складання протоколу за ознаками ст.210-1 КУпАП у зв`язку з відсутністю у нього військово-облікових документів, що підтверджується рапортом поліцейського СРПП ВП№5 ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області (а.с. 48). За даним фактом було складено адміністративний протокол серії ЧРТЦК №1568 від 25.10.2024 р. (а.с. 42) щодо ОСОБА_1 , де у графі пояснень і зауважень щодо змісту протоколу ОСОБА_1 зазначено «забув дома», а в графі другий примірник протоколу отримав - міститься підпис особи, яка притягується до відповідальності.

Цього ж дня, було складено другий адміністративний протокол серії ЧРТЦК №1569 від 25.10.2024 р. (а.с. 43) щодо ОСОБА_1 зважаючи на те, що він не уточнив свої облікові дані. У графі пояснень і зауважень щодо змісту протоколу ОСОБА_1 зазначено «не знав», в графі другий примірник протоколу отримав теж міститься підпис особи, яка притягується до відповідальності.

Крім того, начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 було видано направлення №5134 ОСОБА_1 для визначення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я в ЗСУ та ІВФ у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації в особливий період (а.с. 46).

Відповідно до журналу направлень військовозобов`язаних запасу на обстеження та медичних огляд Чернівецькою позаштатною військово-лікарською комісією по військовозобов`язаним запасу ІНФОРМАЦІЯ_5 №2 ОСОБА_1 25.10.2024 р. отримав направлення №5134 (а.с. 47).

Згідно з актом про відмову від отримання направлення на ВЛК та/або відмову від проходження військово-лікарської комісії від 25.10.2024 р. ОСОБА_1 о 10.00 год. з метою визначення придатності для проходження військової служби, відмовився від отримання направлення на медичних огляд ВЛК та відмовився проходити медичну комісію (а.с. 45). ОСОБА_1 відмовився від проходження ВЛК в графі пояснень акту про відмову зазначив, що в нього немає всіх медичних документів.

Враховуючи наведене, уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 складено третій адміністративний протокол серії ЧРТЦК №1570 від 25.10.2024 р. (а.с. 44), в якому ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 268 КУПАП під час складання протоколу пояснив, що відмовляється від проходження ВЛК, тому що не має всіх медичних документів. У графі пояснень і зауважень щодо змісту протоколу ОСОБА_1 зазначено «не маю усі медичні документи». В графі другий примірник протоколу отримав теж міститься підпис особи, яка притягується до відповідальності.

06.11.2024 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 полковник ОСОБА_2 , розглянувши матеріали трьох справ про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 виніс три постанови про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП (а.с. 19).

В постанові про адміністративне правопорушення №4510 зазначено, що в процесі розгляду встановлено, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, 25.10.2024 р. під час дії воєнного стану не мав при собі військово-обліковий документ та не пред`явив його за вимогою працівника поліції, чим порушував законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги ч.6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п. 49 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період, оскільки з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію», в Україні розпочав діяти особливий період, який діє станом на момент розгляду справи. Тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В постанові про адміністративне правопорушення №4511 зазначено, що в процесі розгляду встановлено, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, 25.10.2024 р. під час дії воєнного стану протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 6 пункту 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вчиненого в особливий період. Тобто, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В постанові №4512 зазначено, що з змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧРТЦК №1570 від 25.10.2024 встановлено, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, всупереч встановленим законодавством вимогам правил військового обліку, знаходячись в приміщенні Чернівецького ООЦМ в м. Чернівці, отримавши направлення №5134 від 25.10.2024 на медичний огляд ВЛК № ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою визначення придатності до військової служби під час мобілізації, від проходження медичного огляду відмовився.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги абз.3 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3544-ХII від 21.10.1993 р., вчинене в особливий період, так як з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію», в Україні розпочав діяти особливий період, який діє станом на момент складання протоколу, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст.210-1 КУПАП.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо постанови №4510 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення від 6 листопада 2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 , про накладення на громадянина ОСОБА_1 , адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Частиною 2 ст.4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Процедура перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних і резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи, організація медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби закріплена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024.

Відповідно до п. 25 Порядку громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Згідно з п. 49 вищевказаного порядку у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.

З аналізу вказаних правових норм можна зробити висновок, що призовники, військовозобов`язані та резервісти зобов`язані не лише мати військово-обліковий документ як такий, а мати відповідний документ при собі та пред`являти його за вимогою уповноважених осіб.

Необхідно також зазначити, що відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №559 від 16.05.2024 передбачено, що військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа (п.1).

Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): 1) в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); - у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559.

Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ (п. 2 Порядку № 559).

Таким чином, позивач має статус військовозобов`язаного та зобов`язаний був мати військово-обліковий документ і пред`явити його за вимогою у передбачених законом випадках.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи, суд першої інстанції приходить до висновку, що 25.10.2024 р. під час складання протоколу про адміністративне правопорушення у ОСОБА_1 був відсутній військово-обліковий документ, що вказує на наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Таким чином, у період проведення мобілізації відсутність військово-облікового документу у осіб, визначених ч.6 ст.22 Закону № 3543-XII, непред`явлення цими особами військово-облікового документу за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, становить склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення від 25.10.2024 видно, що позивач надав пояснення щодо встановленого порушення та зазначив, що військово-обліковий документ забув дома, тобто фактично підтвердив відсутність такого документа та неможливість його пред`явлення під час перевірки. Зазначений протокол містить особистий підпис позивача, достовірність якого ним не спростована.

Отже, на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення та винесення спірної постанови №4510 від 06.11.2024 р. у позивача був відсутній військово-обліковий документ, який він був зобов`язаний мати при собі та пред`явити за вимогою.

Водночас, позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження своїх доводів, які могли б поставити під сумнів достовірність відомостей, викладених у протоколі та у спірній постанові №4510.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо постанови №4511 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення від 6 листопада 2024 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 , про накладення на громадянина ОСОБА_1 , адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Так, частиною 1 статті 210 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. Відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період визначені приписами ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період визначені приписами ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Судова колегія зауважує, що наведені норми визначають різні склади правопорушень та є бланкетними, і при їх застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку, законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та запровадження в Україні особливого періоду.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно з постановою №4511 від 06.11.2024 р. ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 6 пункту 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

При цьому, судом першої інстанції не враховано, що сторона позивача посилалася на відсутність пунктів у ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», натомість ці статті поділяються на частини статей.

Разом з тим, суд першої інстанції помилково вважав, що така неточність у формулюванні правової норми відповідачем має технічний характер та не свідчить про відсутність правової підстави притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З змісту оскаржуваної постанови, зокрема викладених обставин правопорушення та їх правової кваліфікації, видно, що орган, який її виніс, фактично застосував положення абзацу 6 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Також, в оскаржуваній постанові не розкрито склад адміністративного правопорушення передбаченого статтею 210-1 КУпАП, яка ставиться в вину позивачу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач в оскаржуваній постанові невірно кваліфікував дії позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що тягне за собою її скасування.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність винуватості позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, оскільки спірною постановою встановлено порушення військовозобов`язаним правил військового обліку, що не охоплюється складом статті 210-1 КУпАП.

Відтак, наведена обставина може розцінюватися як істотне порушення, що є підставою для скасування постанови.

Тому, постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у цій частині.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо постанови №4512 від 06.11.2024 р., згідно якої ОСОБА_1 порушив вимоги абз.3 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3544-ХII від 21.10.1993 р., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абз. 3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Обов`язок проходити медичний огляд підтверджений абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Відповідно до п. 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 (редакція від 04.10.2024 р., далі Порядок) резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.

Під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

Як встановлено судом першої інстанції, 25.10.2024 р. начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 видано направлення №5134 ОСОБА_1 для визначення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я в ЗСУ та ІВФ у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації в особливий період.

При цьому доводи представника позивача, що ОСОБА_1 отримав направлення на медичний огляд ВЛК №2 при ІНФОРМАЦІЯ_7 , в той час, як адміністративний протокол №1570 від 25.10.2024 р. за фактом відмови від проходження ВЛК було складено уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 , колегія суддів вважає помилковими, оскільки у лікарів, які включені до складу ВЛК, наявний доступ до ЕСОЗ для отримання необхідних медичних даних військовозобов`язаного, а необхідність надання військовозобов`язаним додаткових документів про стан його здоров`я має вирішуватись лікарями ВЛК та не може бути підставою для відмови від проходження медичного огляду.

Як вірно зазначає суд першої інстанції, обов`язок громадянина з`являтися за викликом територіального центру комплектування та соціальної підтримки та проходити медичний огляд (військово-лікарську комісію) встановлений законом і не ставиться у залежність від того, яким саме територіальним центром комплектування та соціальної підтримки видано відповідне направлення.

Направлення на проходження військово-лікарської комісії є процесуальною дією, що здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в межах реалізації їх повноважень щодо забезпечення виконання громадянами військового обов`язку та не втрачає юридичної сили у зв`язку з тим, що винесене іншим територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, ніж той, який розглядав питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Вирішальним для наявності складу адміністративного правопорушення є встановлення факту відмови особи від проходження медичного огляду.

Крім того, за позицією сторони позивача, ОСОБА_1 правомірно відмовився від проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби, оскільки у нього були відсутні документи про стан здоров`я, що підтверджується його поясненнями у протоколі №1570 від 25.10.2024 р.

Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (редакція від 04.05.2024 р.), яке визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями і поширюється зокрема і на військовозобов`язаних та резервістів (далі Положення).

Пунктами 3.1. та 3.2. глави 3 розділу II Порядку № 402 визначено, що медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП. Повторний медичний огляд військовозобов`язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП.

Згідно з абз. 3 пункту 3.4 Розділу 3 Положення лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов`язаний, що характеризують його стан здоров`я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.

Отже, у лікарів, які включені до складу ВЛК, наявний доступ до ЕСОЗ для отримання необхідних медичних даних військовозобов`язаного, а необхідність надання військовозобов`язаним додаткових документів про стан його здоров`я має вирішуватись лікарями ВЛК та не може бути підставою для відмови від проходження медичного огляду.

Водночас щодо доводів сторони позивача про відсутність певних медичних документів, які він бажав надати ВЛК, суд зазначає, що відсутність медичних документів або їх неврахування під час ВЛК - це підстава для оскарження результатів ВЛК, а не підстава для відмови від проходження медичного огляду.

Підпунктом 2.8.6. глави 2 розділу І Положення 2.8.6. передбачено, що строки проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, включно з необхідністю направлення на додаткові методи дослідження, лабораторні обстеження, визначаються з урахуванням необхідності отримання повної та об`єктивної інформації про стан здоров`я людини, та не можуть становити більше 14 днів.

Будь-яких доказів, що ОСОБА_1 заявляв клопотання щодо перенесення проходження ВЛК на іншу дату та наявності у нього медичних документів про стан його здоров`я до матеріалів справи не надано.

Згідно з мобілізаційним законодавством, направлення громадян на ВЛК та призов на військову службу може здійснюватись незалежно від місця перебування на військовому обліку. Військовозобов`язані не можуть обирати самостійно, де їм зручно проходити ВЛК, тому що це відбувається виключно за рішенням начальника ТЦК та СП.

Крім того, матеріали справи не містять доказів, що з дати винесення протоколу по дату складення оскаржуваної постанови, позивач вчинив будь-які дії, які б свідчили про те, що він почав проходити медкомісію, не надав лікарям жодних відомостей про стан свого здоров`я для належної перевірки медичними працівниками.

Таким чином, за встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права, відмова позивача від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби є безпідставною, що свідчить про порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме абз. 3 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Також слід зазначити, що законодавством не передбачено законних підстав для військовозобов`язаних щодо відмови від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Отже, як вірно зазначає суд першої інстанції в цій частині наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Окремо варто зауважити, що за правилами частини другої статті 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 06.11.2024 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення трьох адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Кожне з вчинених позивачем правопорушень є самостійним складом адміністративного правопорушення, зафіксованим окремими протоколами, у зв`язку з чим суд першої інстанції передчасно вважав, що адміністративне стягнення обґрунтовано накладено за кожне з них окремо відповідно до ч.1 ст. 36 КУпАП.

Висновки суду першої інстанції, що Положення ч.2 ст. 36 КУпАП у даному випадку застосуванню не підлягають, оскільки всі правопорушення кваліфіковані за однією нормою - ч.3 ст. 210-1 КУпАП, яка передбачає однакову санкцію, що виключає можливість визначення більш серйозного правопорушення серед вчинених, колегія суддів вважає помилковими, оскільки при обранні адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові мав врахувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, та принцип застосовування адміністративного стягнення у відповідності до вимог ст. 33, а також ст. 36 КУпАП, в межах санкції ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції помилково вважав, що постанови №4510, №4511 та №4512 від 06.11.2024 р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу є правомірними та не підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що наявні підстави для скасування постанови №4511 від 06.11.2024 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення від 6 листопада 2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 , про накладення на громадянина ОСОБА_1 , адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 грн., провадження у цій частині закрити.

Також, наявні підстави для скасування постанови №4510 та №4512 від 06.11.2024 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення від 6 листопада 2024 року, винесеної начальником полковником ОСОБА_2 , про накладення на громадянина ОСОБА_1 , адміністративного стягнення у вигляді штрафу по кожній у сумі 17000 грн., що разом становить 34000 грн., справу у цій частині необхідно направити до ІНФОРМАЦІЯ_3 на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 квітня 2026 року у даній скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Скасувати постанову № 4511 від 06.11.2024 у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 відносно громадянина ОСОБА_1 та провадження у цій справі закрити.

Скасувати постанови №4510 від 06.11.2024 та №4512 від 06.11.2024 у справах про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП винесених начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 відносно громадянина ОСОБА_1 , а справи направити до ІНФОРМАЦІЯ_3 на новий розгляд.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.