Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №560/1894/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/1894/24

Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

28 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії по інвалідності в розмірі 90% пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області розглянути зазначену заяву позивача. В іншій частині позовних вимог, а саме щодо зобов`язання провести перерахунок пенсії по інвалідності в розмірі 90% пенсії за віком, - відмовлено.

05.03.2025 до Хмельницького окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій, з урахуванням заяви від 18.03.2025, позивач, посилаючись на статтю 383 КАС України, просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, вчинені на виконання постанови від 28.01.2025.

Заяву обґрунтовано незгодою позивача із визначеним відповідачем коефіцієнтом стажу, застосованим при перерахунку пенсії з 30.10.2023 на підставі Рішення №968240105951 від 13.02.2025, а саме: незгодою з арифметичним підсумком складових стажу, з посиланням відповідача на довідку РС-право від 10.03.2025, а також з тлумаченням відповідачем положень абзацу другого частини першої статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" щодо неможливості одночасного зарахування стажу з різних підстав за один період.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.03.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дослідив по суті правильність визначення відповідачем коефіцієнта стажу, перевірив складові напрацьованого та додаткового стажу, врахував зміст довідки РС-право від 10.03.2025 та дійшов висновку про правильність визначення відповідачем стажу позивача у розмірі 41 рік 10 місяців 20 днів (502 місяці), а також погодився з доводом відповідача про неприпустимість повторного зарахування стажу за один період з різних підстав.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що сума складових стажу, наведених судом становить 39 років 10 місяців 20 днів (31 рік 11 місяців 11 днів та 7 років 11 місяців 9 днів), а не 41 рік 10 місяців 20 днів, як зазначено в ухвалі.

Також скаржник зазначає, що довідку РС-право від 10.03.2025, на яку послався суд, позивачу не надавали і зміст та джерело її походження йому не відомі.

На думку апелянта висновок суду про недопустимість повторного зарахування стажу за один період з різних підстав не ґрунтується на нормах Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який, навпаки, передбачає зарахування відповідного періоду стажу "також" - тобто додатково до наявного страхового стажу; суд не з`ясував, чому за встановлений судом період з 03.03.1986 по 06.03.2020 (34 роки 4 дні) відповідач застосував лише 31 рік 11 місяців 11 днів напрацьованого стажу.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав, що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 311 КАС України апеляційні скарги на ухвали, зазначені у пункті 5 частини першої статті 294 цього Кодексу, а також на інші ухвали суду першої інстанції, які перешкоджають подальшому провадженню у справі, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області проведено перерахунок пенсії позивача з 30.10.2023, при цьому розрахунок коефіцієнта стажу здійснено з урахуванням загального стажу 41 рік 10 місяців 20 днів (502 місяці), з яких 31 рік 11 місяців 11 днів становить напрацьований страховий стаж, а 7 років 11 місяців 9 днів - додатковий стаж згідно з довідкою РС-право від 10.03.2025.

Таким чином, суд першої інстанції дослідивши періоди трудової діяльності позивача дійшов висновку, що відповідачем правильно визначено коефіцієнт стажу позивача при перерахунку пенсії, при цьому суд додатково зазначив, що чинним пенсійним законодавством не передбачено можливості повторного зарахування стажу за один і той самий період з різних підстав - одночасно як стажу у зв`язку з трудовою діяльністю, так і додаткового стажу у зв`язку зі встановленням інвалідності, - і на підставі цих мотивів, керуючись статтями 248, 254, 383 КАС України, відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання дій відповідача протиправними.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, а контроль за його виконанням здійснює суд.

Частиною першою статті 382 та частиною першою статті 383 КАС України встановлено спеціальний порядок судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах шляхом подання заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на виконання судового рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що предметом такого судового контролю є виключно перевірка того, чи вчинив суб`єкт владних повноважень саме ту дію, яка приписана йому резолютивною частиною судового рішення, - тобто чи виконано рішення суду в межах, встановлених його резолютивною частиною.

Судовий контроль за статтею 383 КАС України не є та не може підміняти собою позовне провадження щодо оскарження нового індивідуального акта, прийнятого суб`єктом владних повноважень за результатами виконання судового рішення, якщо оцінка законності такого акта виходить за межі того, що безпосередньо приписано резолютивною частиною рішення, яке виконується.

Судом установлено, що резолютивною частиною постанови від 28.01.2025 на відповідача покладено виключно обов`язок розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії по інвалідності в розмірі 90% пенсії за віком та прийняти рішення за результатами такого розгляду. При цьому апеляційний суд у зазначеній постанові прямо і мотивовано відмовив у задоволенні вимоги про зобов`язання провести перерахунок пенсії по суті, вказавши на передчасність цієї вимоги та на відсутність у суду можливості надати правову оцінку праву позивача на такий перерахунок за наявними матеріалами справи.

При цьому, ухвалюючи зазначену постанову, апеляційний суд прямо зазначив, що вимога про зобов`язання провести перерахунок є передчасною, а суд, за наявних матеріалів справи, позбавлений можливості надати правову оцінку праву позивача на такий перерахунок.

Отже, питання про розмір страхового стажу позивача, порядок його обчислення та застосування відповідних норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не було і не могло бути предметом судового рішення, що підлягає виконанню, а тому не є предметом судового контролю в порядку статті 383 КАС України у межах цієї справи.

Судом також установлено, що листом №3419-2502/П-03/8-2200/25 від 10.03.2025 відповідач повідомив позивача про прийняття 13.02.2025 Рішення №968240105951 про перерахунок пенсії.

Отже, приписаний резолютивною частиною постанови від 28.01.2025 обов`язок розглянути заяву позивача та прийняти рішення за результатами такого розгляду відповідачем формально виконано.

Доводи заяви позивача, а також апеляційної скарги, щодо арифметичної невідповідності складових стажу, застосування довідки РС-право від 10.03.2025, з якою позивача не ознайомлено, та тлумачення відповідачем абзацу другого частини першої статті 24 Закону №1058-IV, фактично зводяться до незгоди з правильністю по суті нового індивідуального акта відповідача, а саме Рішенням №968240105951 від 13.02.2025, а не з фактом невиконання чи неналежного виконання приписаного судовим рішенням обов`язку розглянути заяву.

Перевірка законності та обґрунтованості цього рішення відповідача по суті, включно з перевіркою правильності обчислення стажу та застосування норм пенсійного законодавства, є предметом самостійного позовного провадження про оскарження цього рішення, а не предметом судового контролю за виконанням постанови від 28.01.2025.

За таких обставин суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви позивача, дійшов правильного по суті висновку про відсутність підстав для задоволення заяви в межах процедури судового контролю за статтею 383 КАС України, однак помилково обґрунтував цей висновок власною оцінкою правильності визначення відповідачем коефіцієнта стажу, арифметичних розрахунків та змісту довідки РС-право від 10.03.2025, тобто фактично здійснив передчасний по суті перегляд законності нового індивідуального акта відповідача, вийшовши за межі предмета розгляду справи цієї категорії.

Колегія суддів зазначає, що спори щодо законності дій суб`єкта владних повноважень, вчинених на виконання судового рішення, підлягають вирішенню виключно в межах передбаченого статтями 382-383 КАС України спеціального порядку судового контролю та в межах предмета, визначеного резолютивною частиною такого рішення, тоді як питання щодо оскарження нового рішення суб`єкта владних повноважений по суті підлягають вирішенню в окремому позовному провадженні.

Отже, доводи апеляційної скарги про арифметичну помилку, недослідженість довідки РС-право від 10.03.2025 та неправильне тлумачення статті 24 Закону №1058-IV, хоча й заслуговують на увагу, проте не спростовують правильного по суті висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви в порядку статті 383 КАС України, оскільки стосуються питань, що не є предметом судового контролю за виконанням постанови від 28.01.2025 у цій справі, а можуть бути предметом окремого адміністративного позову про оскарження Рішення №968240105951 від 13.02.2025.

Колегія суддів звертає увагу позивача на те, що він не позбавлений права на судовий захист порушеного, на його думку, права шляхом подання окремого адміністративного позову про визнання протиправним та скасування Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №968240105951 від 13.02.2025, в межах якого підлягатимуть повній перевірці доводи щодо правильності обчислення страхового стажу, змісту та джерела довідки РС-право від 10.03.2025, а також застосування відповідачем норм статті 24 Закону №1058-IV.

Реалізуючи надане частиною другою статті 308 КАС України право не обмежуватися доводами апеляційної скарги, колегія суддів встановила зазначену вище неточність у мотивуванні оскаржуваної ухвали, що є підставою для зміни її мотивувальної частини, однак не для скасування ухвали чи направлення справи на новий розгляд, оскільки кінцевий висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви є правильним по суті.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 321 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити ухвалу.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови.

У решті ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року у справі №560/1894/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.