Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №580/10889/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/10889/24 Головуючий у 1 інстанції: Орленко В.І.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Безименної Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаської митниці про визнання протиправним та скасування індивідуальних актів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Черкаської митниці, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «Р») від 10.09.2024 №UA902000202422 за підписом начальника Черкаської митниці та податкове повідомлення-рішення (форма «Р») від 10.09.2024 № UA 902000202423 за підписом начальника Черкаської митниці.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення (форма Р) від 10.09.2024 №UA902000202422. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення (форма Р) від 10.09.2024 №UA902000202423. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

17 березня 2025 року до Черкаського окружного адміністративного суду від представника ОСОБА_1 - Слободянюка Андрія Ігоровича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій просив винести додаткове рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 28 000,00 грн.

Додатковим рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року відмовлено повністю у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - Слободянюка Андрія Ігоровича про стягнення з Черкаської митниці судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 28 000,00 грн.

Не погодившись із додатковим рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 28 000,00 грн., посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

09 квітня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Черкаської митниці надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами частини 1 статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Частиною 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У свою чергу, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, законодавцем включено витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Норми ч.ч. 1-2 ст. 134 КАС України визначають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).

Положеннями частини 1 статті 26 Закону №5076-VI визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги; документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

У відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI, представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI, інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 19 Закону № 5076-VI передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями частини 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Матеріали справи свідчать, що на підтвердження здійснення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції позивачем надано:

- Договір №133 про надання правничої (правової) допомоги від 23 липня 2024 року, укладений у м. Черкаси між ОСОБА_1 та адвокатом Слободянюком Андрієм Ігоровичем;

- Додаткову угоду від 23 липня 2024 року №1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 23 липня 2024 року №133;

- акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) та понесених витрат від 17 березня 2025 року до Договору про надання правничої (правової) допомоги №133 від 23.07.2024 року;

- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 17 березня 2025 року;

- довідку адвоката Слободянюка А.І. від 17 березня 2025 року, видану про те, що ОСОБА_1 зобов`язався оплатити адвокату Слободянюку А.І. послуги професійної правничої допомоги у розмірі 28 000,00 грн за Договором про надання правничої (правової) допомоги №133 від 23 липня 2024 року.

Відповідно до пункту 1.1 Договору №133 про надання правничої (правової) допомоги від 23 липня 2024 року (далі - Договір), Клієнт доручає, а Виконавець, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання надати Клієнту правничу допомогу.

Згідно з пунктом 1.2 вказаного Договору, правнича допомога включає, зокрема, надання Клієнту консультацій та юридичних послуг щодо представництва та/або захисту його інтересів у судах, органах державної влади та інших установах, представлення Клієнта з усіма правами, наданими законом позивачу, підписання і подання документів, заяв, клопотань, заперечень, скарг, уточнень, пояснень, запитів, звернень, повідомлень, доказів та інших документів.

Відповідно до пункту 2.1 Договору, за надання правової допомоги сторони встановили розмір винагороди, який визначається у додатковій угоді №1 до цього договору.

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що за наслідками виконання договору або окремих його етапів сторони підписують акт виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно пункту 2.6 Договору, підтвердженням отримання винагороди від Клієнта винагороди, згідно умов даного договору, може слугувати довідка адвоката із зазначенням в ній вартості сплачених або таких, що підлягають сплаті за послуги правничої (правової) допомоги, інформації про те кому сплачені та/або мають бути сплачені кошти, ПІБ Клієнта, підстав надання правничої (правової) допомоги, тощо.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) та понесених витрат від 17 березня 2025 року до Договору про надання правничої (правової) допомоги №133 від 23.07.2024 року, позивачу в суді першої інстанції були надані наступні послуги:

1. Надання усної правової консультації, із вивченням документів середньої складності, 29.10.2024, вартість 500,00 грн.;

2. Пошук та аналіз судової практики, визначення судової перспективи захисту прав Клієнта, розробка стратегії юридичного захисту Клієнта, 31.10.2024, вартість 2 500,00 грн.;

3. Складання та подання до Черкаського окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, разом з додатками, (позовна заява лише на 27 аркушах, без урахування додатків, тобто середньої складності), 03-04.11.2024, вартість 5 000,00 грн.;

4. Складання та подання до Черкаського окружного адміністративного суду заяви про намір подати заяву про розподіл судових витрат з доказами на підтвердження понесення судових витрат в порядку частини 7 статті 139 КАС України (документ на 2 аркушах, тобто легкої складності), 19.11.2024, вартість 500,00 грн.;

5. Вивчення змісту та доводів відзиву Відповідача на позовну заяву у справі №580/10889/24, опрацювання законодавчої бази щодо спірних правовідносин, на яких опиралися заперечення відповідача у позовній заяві, аналіз чинного законодавства, судової практики для підготовки та написання відповіді на відзив, 28.11.2024, вартість 1 000,00 грн.;

6. Складання та подання до Черкаського окружного адміністративного суду відповіді на відзив (документ на 17 аркушах, документ середньої складності), 29.11.2024, вартість 4 000,00 грн.;

7. Складання та подання до Черкаського окружного адміністративного суду заяви про не взяття до уваги як доказу копії рахунку-фактуру №375 від 04.02.2020, в порядку частини ч. 6 ст. 94 КАС України (документ на 5 аркушах, документ середньої складності), 29.11.2024, вартість 1 500,00 грн.;

8. Складання та подання до Черкаського окружного адміністративного суду клопотання про приєднання документів (документ на 5 аркушах, документ середньої складності), 03.02.2025, вартість 1 500,00 грн.;

9. Складання та подання до Черкаського окружного адміністративного суду додаткових письмових пояснень щодо обставин справи (документ на 5 аркушах, документ середньої складності), 25.02.2025, вартість 1 500,00 грн.;

10. Складання та подання до Черкаського окружного адміністративного суду додаткових письмових пояснень щодо обставин справи (документ на 5 аркушах, документ середньої складності), 12.03.2025, вартість 1 500,00 грн.;

11. Складання та подання до Черкаського окружного адміністративного суду заяви про розподіл судових витрат по справі (заява на 6 аркушах, тобто середньої складності), 17.03.2025, вартість 1 000,00 грн.;

12. Гонорар (винагорода, «гонорар успіху») за досягненням адвокатом мети щодо повного задоволення позовних вимог заяви про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії за результатами розгляду справи в Черкаському окружному адміністративному суді у справі №580/10889/24, 17.03.2025, вартість 7 500,00 грн. Всього: 28 000,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні заяви представника позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що надана позивачем довідка від 17 березня 2025 року, складена в довільній формі, не є належним доказом підтвердження понесення таких витрат.

З огляду на відсутність документів, що підтверджують оплату послуг адвоката, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 28 000,00 грн, у зв`язку з чим, підстави для їх стягнення відсутні.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З аналізу частини третьої статті 134 та частини сьомої статті 139 КАС України вбачається, що для розподілу витрат на професійну правничу допомогу визначальним є підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг, виконаних робіт, їх вартості та обов`язку сторони сплатити відповідну суму, а не виключно факт фактичної оплати таких послуг на момент вирішення питання про судові витрати.

Частиною сьомою статті 139 КАС України прямо передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, відповідно до якої витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.02.2021 у справі № 922/2503/20, в рамках якої Верховний Суд виклав правовий висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Крім того, подібні висновки щодо можливості розподілу витрат на правничу допомогу, які підлягають сплаті, але ще фактично не сплачені, викладені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2024 року у справі №440/12065/21 та від 11 червня 2024 року у справі №380/2696/21.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу виключно з мотивів ненадання доказів їх фактичної оплати є помилковим, оскільки, суперечить положенням статей 134, 139 КАС України та наведеним правовим висновкам Верховного Суду.

Водночас, надаючи оцінку розміру витрат, заявлених до відшкодування на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 29 листопада 2021 року у справі № 420/13285/20, від 14 липня 2021 року у справі № 808/1849/18 вказав наступне: «…Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо».

Аналогічні правила застосовуються у постановах Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21 зазначив, що суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Крім того, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 560/12697/21 дійшов до висновку про те, що «…розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Проте, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг».

Колегія суддів, визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, враховує, що предметом основної справи було визнання протиправними та скасування двох податкових повідомлень-рішень Черкаської митниці, а тому така справа мала значення для позивача та об`єктивно потребувала професійного правничого супроводу. Водночас заявлений до відшкодування розмір витрат у сумі 28 000,00 грн підлягає оцінці не лише з огляду на погоджені між клієнтом та адвокатом умови оплати, а й з урахуванням того, який обсяг таких витрат є необхідним, реальним, розумним та співмірним для покладення саме на відповідача як іншу сторону спору.

Колегія суддів бере до уваги, що частина послуг, зазначених в акті приймання-передачі від 17 березня 2025 року, за своїм змістом охоплюється підготовкою основних процесуальних документів у справі. Зокрема, пошук та аналіз судової практики, визначення судової перспективи захисту прав клієнта, розробка стратегії юридичного захисту, а також надання консультації є елементами формування правової позиції та підготовки позовної заяви, а тому, їх окреме повне відшкодування одночасно з витратами на складання позовної заяви призводило б до завищення суми витрат, яка підлягає компенсації за рахунок відповідача.

Так само вивчення змісту та доводів відзиву, опрацювання законодавчої бази, аналіз чинного законодавства і судової практики для підготовки відповіді на відзив є складовими роботи зі складання відповіді на відзив, яка окремо оцінена у 4 000,00 грн. Отже, одночасне віднесення на відповідача витрат як за підготовчі аналітичні дії, так і за складення відповідного процесуального документа у повному заявленому розмірі не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Крім того, колегія суддів враховує, що частина заявлених послуг стосується складання заяви про намір подати заяву про розподіл судових витрат, клопотання про приєднання документів, додаткових письмових пояснень та заяви про розподіл судових витрат. Такі процесуальні документи пов`язані з розглядом справи, однак, за своїм характером не свідчать про необхідність значного обсягу самостійної юридичної роботи, оскільки здебільшого ґрунтувалися на вже сформованій правовій позиції позивача та матеріалах, поданих у межах основного спору.

Окремо колегія суддів враховує, що до загального розміру витрат включено 7 500,00 грн гонорару за досягнення адвокатом мети щодо повного задоволення позовних вимог. Наявність такої умови в домовленостях між адвокатом і клієнтом не є підставою для автоматичного покладення відповідної суми на відповідача, оскільки, суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат оцінює не обов`язковість договірних умов для сторін договору, а необхідність і розумність компенсації таких витрат за рахунок іншої сторони спору.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що основні види правничої допомоги, які об`єктивно були необхідними для захисту інтересів позивача в суді першої інстанції, полягали у вивченні матеріалів, формуванні правової позиції, складанні позовної заяви, опрацюванні відзиву відповідача, підготовці відповіді на відзив та окремих процесуальних документів. Саме ці послуги є такими, що безпосередньо пов`язані з розглядом справи та підлягають компенсації, проте не в повному заявленому розмірі, оскільки, частина з них дублює одна одну або є похідною від уже виконаної роботи.

За таких обставин, враховуючи предмет спору, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, зміст поданих процесуальних документів, значення справи для позивача, а також заперечення відповідача щодо неспівмірності заявленої суми витрат, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена сума 28 000,00 грн є завищеною та не повною мірою відповідає критеріям розумності, необхідності й співмірності, визначеним статтями 134, 139 КАС України.

З урахуванням наведеного у сукупності, колегія суддів вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці, слід визначити у сумі 10 000,00 грн.

Такий розмір є розумним, обґрунтованим і співмірним із фактично необхідним обсягом правничої допомоги, наданої позивачу під час розгляду справи в суді першої інстанції, та забезпечує належний баланс між правом позивача на відшкодування понесених витрат і недопущенням покладення на відповідача надмірного фінансового тягаря.

При цьому, судовою колегією враховується, що, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищезазначене, додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 10 000 грн 00 коп.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці (вул. Остафія Дашковича 76, м. Черкаси, 18007, код ЄДРПОУ 44005652) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.

У задоволенні іншої частини заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Безименна Н.В.