Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №580/10889/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/10889/24 Головуючий у 1 інстанції: Орленко В.І.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Безименної Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Черкаської митниці на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаської митниці про визнання протиправним та скасування індивідуальних актів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Черкаської митниці, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «Р») від 10.09.2024 №UA902000202422 за підписом начальника Черкаської митниці та податкове повідомлення-рішення (форма «Р») від 10.09.2024 № UA 902000202423 за підписом начальника Черкаської митниці.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення (форма Р) від 10.09.2024 №UA902000202422. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення (форма Р) від 10.09.2024 №UA902000202423. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Черкаська митниця звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що за результатами документальної невиїзної перевірки встановлено подання позивачем до митного оформлення документів, які містили недостовірні відомості щодо фактичної вартості транспортного засобу AUDI Q7. Апелянт посилається на те, що підставою для проведення перевірки стала інформація, отримана від Шведського митного департаменту, відповідно до якої, вартість автомобіля згідно з рахунком №375 становила 315 796 шведських крон, що є більшою за вартість, заявлену позивачем під час митного оформлення за митною декларацією від 15 лютого 2022 року №UA101020/2022/006006. Апелянт вважає, що отримані від іноземного митного органу документи є належним джерелом інформації, підтверджують заниження митної вартості ввезеного транспортного засобу та свідчать про наявність підстав для донарахування митних платежів. Також, апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував висновки акта перевірки, неправильно оцінив надані митним органом докази та дійшов помилкового висновку про недоведеність правомірності податкових повідомлень-рішень від 10 вересня 2024 року №UA902000202422 та №UA902000202423.

06 травня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

09 травня 2025 року до суду апеляційної інстанції від відповідача - Черкаської митниці надійшли додаткові пояснення у справі.

Також, 27 липня 2025 року та 15 жовтня 2025 року позивачем - ОСОБА_1 подано до суду апеляційної інстанції додаткові письмові пояснення щодо обставин справи.

20 жовтня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Черкаської митниці надійшли додаткові пояснення у справі.

23 жовтня 2025 року до суду апеляційної інстанції від позивача - ОСОБА_1 надійшли додаткові письмові пояснення щодо обставин справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 16.07.2024 №109 посадовими особами Черкаської митниці проведено документальну невиїзну перевірку громадянина України ОСОБА_1 щодо дотримання вимог законодавства України з питань митної справи у частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 15.02.2022 №UA101020/2022/006006.

Так, перевіркою встановлено наступні обставини:

1) дані рахунку від 04.02.2022 №375 ідентифікуються з відомостями рахунку від 03.02.2022 №00086 та документами, поданими під час митного оформлення транспортного засобу «AUDI Q7» за МД від 15.02.2022 №UA101020/2022/006006 за: назвою марки легкового автомобіля «AUDI», модель «Q7»; реєстраційним номером іноземної держави «НОМЕР_4»; номером кузова «VIN: НОМЕР_1 »; покупцем транспортного засобу є громадянин України ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_2 , Черкаська область, Україна);

2) згідно з відомостями рахунку від 04.02.2022 №375, вартість транспортного засобу становить 315 796,00 SEK (шведських крон);

3) згідно з відомостями рахунку від 03.02.2022 №00086, транспортний засіб «AUDI Q7», було продано «SKARPNACKS SKADECENTER PLAT OCH LACK AB » громадянину України ОСОБА_4 за ціною 150000 SEK (шведських крон).

За результатами перевірки складено Акт №8/24/7.27-19/2116104178 від 14.08.2024, яким зафіксовано порушення ОСОБА_1 :

- п. 2 ч. 2 ст. 52, ч. 21 ст. 58, ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України, в частині заявлення точних відомостей про товари, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

-п. 190.1 ст.190 ПК України, в частині визначення бази оподаткування податком на додану вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті митних платежів на загальну суму 150819,59 грн, в тому числі ввізне мито 47131,12 грн, податок на додану вартість 103688,47 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки Черкаською митницею прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 вересня 2024 року №UA902000202422, яким ОСОБА_1 визначено грошове зобов`язання за платежем «мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами» за митною декларацією від 15 лютого 2022 року №UA101020/2022/006006 у сумі 47 131,12 грн, а також податкове повідомлення-рішення від 10 вересня 2024 року №UA902000202423, яким ОСОБА_1 визначено грошове зобов`язання за платежем «податок на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів фізичними особами» за митною декларацією від 15 лютого 2022 року №UA101020/2022/006006 у сумі 129 610,59 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням - 103 688,47 грн та за штрафними санкціями - 25 922,12 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 318 Митного кодексу України (далі - МК України), митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Частиною третьою статті 318 МК України передбачено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Згідно з пунктами 7, 8, 9 частини 1 статті 336 МК України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом, зокрема, проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу; пост-митного контролю.

Згідно з частинами 2, 3 та 6 статті 345 МК України, документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Частиною 1 статті 351 МК України передбачено, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 351 МК України, документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Згідно ч.ч. 3-4 ст. 351 МК України, документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу.

Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Відповідно до статті 352 МК України, посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Згідно з частиною 1 статті 354 МК України, результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами митного органу та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. За результатами зустрічної звірки складається довідка.

За змістом частини 1 статті 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою, письмовою, усною, шляхом вчинення дій, точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 1-2 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин 1-2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа, якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Пунктом 4 частини 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску. Згідно з частиною сьомою цієї статті у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 21 статті 58 МК України, використані декларантом відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Згідно з пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (далі - ПК України) базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно з пунктом 54.4 статті 54 ПК України, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

За змістом пункту 123.2 статті 123 ПК України, діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в зоні діяльності Житомирської митниці, в митному режимі імпорту за митною декларацією від 15.02.2022 № UA101020/2022/006006 задекларовано товар « 1. Автомобіль легковий, що був у використанні. Марка: AUDI; модель: Q7; номер кузова: НОМЕР_1 ; тип двигуна: дизель; об`єм двигуна: 2967 см. куб.; номер двигуна: CJTC; календарний рік виготовлення: 2017; модельний рік виготовлення: 2017; дата першої реєстрації: 28.03.2017; кузов: універсал; загальна кількість місць - 7; колір кузова: білий; колісна формула: 4х4; призначення: пасажирський. Країна виробництва:«DE» у товарній підкатегорії 8703339010 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД).

Для товарів, що класифікуються у товарній підкатегорії 8703339010, Законом України від 03.07.2020 року № 674-VII "Про Митний тариф України" встановлені ставки ввізного мита: повна - 10%, пільгова - 10%.

Відповідно до інформації, наявної в митній декларації від 15.02.2022 №UA101020/2022/006006 декларантом було заявлено наступні відомості: у графі 15 «Країна відправлення/експорту»: SE (Швеція); у графі 34 «Країна походження»: DE (Німеччина); у графі 36 МД «Преференції»: 000/000/000 (преференціями не користувався).

В наведеній декларації позивач вказав митну вартість транспортного засобу, визначену на підставі рахунку від 03.02.2022 №00086 виданого «SKODERORTS BILCENTER AB» у сумі 15000 шведських крон.

Заперечуючи митну вартість наведену позивачем, відповідач посилається на наявність рахунку №375 від 04.02.2022 виданого «R-G TRANSPORT AB» в якому вартість цього самого транспортного засобу вказана в сумі 315796 шведських крон.

Матеріали справи свідчать, що електронна копія вказаного рахунку №375 від 04.02.2022 надана до Черкаської митниці листом Житомирської митниці від 04.10.2022 №7.19-1/19/7.27/5601 (вх. Черкаської митниці від 04.10.2022 №3838/7) відповідно до інформації зазначеної в листі митної адміністрації Королівства Швеція від 20.09.2022 №UTR 2022-267 на запит, направлений відповідно до листа Житомирської митниці від 13.05.2022 №7.19-2/15/4/2897 стосовно перевірки автентичності документів, на підставі яких здійснено митне оформлення вказаного ТЗ.

Слід зазначити, що саме по собі проведення Черкаською митницею документальної невиїзної перевірки після завершення митного оформлення транспортного засобу не суперечить положенням митного законодавства, оскільки, митний орган наділений повноваженнями здійснювати контроль правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску, проводити документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, а також використовувати під час таких перевірок отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості, які мають значення для оподаткування товарів та відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.

Отже, інформація митної адміністрації Королівства Швеція від 20 вересня 2022 року №UTR 2022-267 могла бути врахована Черкаською митницею як підстава для ініціювання та проведення перевірочних заходів щодо достовірності відомостей, заявлених під час митного оформлення транспортного засобу «AUDI Q7», VIN: НОМЕР_1 .

Водночас, слід зауважити, що наявність у митного органу повноважень на проведення такої перевірки та отримання від іноземного митного органу певної інформації не є самостійною та безумовною підставою для визначення платнику податків додаткових грошових зобов`язань. Для прийняття податкових повідомлень-рішень митний орган зобов`язаний не лише послатися на отримані відомості, а й довести, що такі відомості є належними, допустимими, достовірними та достатніми для висновку про фактичне заниження митної вартості товару.

При цьому, у спірних правовідносинах визначальним є не факт існування іншого документа із зазначенням більшої вартості транспортного засобу, а встановлення того, чи підтверджує такий документ реальну ціну, що була фактично сплачена або підлягала сплаті ОСОБА_1 чи уповноваженою ним особою за ввезений транспортний засіб.

З огляду на це, колегія суддів виходить з того, що відомості, отримані від митної адміністрації Королівства Швеція, підлягають оцінці не окремо від інших доказів, а у сукупності з іншими доказами у справі, зокрема, з документами, поданими під час митного оформлення, змістом рахунків-фактур, відомостями щодо продавця транспортного засобу, фактичного руху коштів та доказами оплати вартості автомобіля.

Таким чином, посилання Черкаської митниці на інформацію іноземного митного органу саме по собі не звільняє відповідача від процесуального обов`язку довести правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, а суд - від обов`язку перевірити належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, покладених митним органом в основу висновку про заниження ОСОБА_1 митної вартості транспортного засобу.

Так, зі змісту статті 49 МК України слідує, що визначальною ознакою митної вартості товару є її зв`язок із ціною, що фактично сплачена або підлягає сплаті за відповідний товар.

Отже, при вирішенні питання про правомірність визначення митним органом додаткових грошових зобов`язань підлягає встановленню не формальна наявність документа із зазначенням іншої вартості товару, а те, чи підтверджує такий документ дійсну ціну придбання товару, яка була фактично сплачена або підлягала сплаті покупцем.

Колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах Черкаська митниця повинна була довести не лише те, що рахунок від 04 лютого 2022 року №375 містить відомості щодо того самого транспортного засобу «AUDI Q7», VIN: НОМЕР_1 , а й те, що зазначена у цьому рахунку вартість 315 796,00 шведських крон є реальною ціною придбання транспортного засобу ОСОБА_1 або уповноваженою ним особою.

Водночас, висновок митного органу про заниження митної вартості не може ґрунтуватися виключно на співставленні двох рахунків-фактур із різними показниками вартості без належного з`ясування фактичних обставин придбання транспортного засобу, особи продавця, дійсності відповідного рахунку, наявності або відсутності його оплати, а також зв`язку такого рахунку з конкретною господарською операцією щодо ввезеного автомобіля.

При цьому, відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, саме на Черкаську митницю, як суб`єкта владних повноважень, покладено обов`язок доведення правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів враховує, що рахунок від 04 лютого 2022 року №375, на який посилається Черкаська митниця, дійсно містить відомості, які дають можливість ідентифікувати транспортний засіб «AUDI Q7», VIN: НОМЕР_1 , як транспортний засіб, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 15 лютого 2022 року №UA101020/2022/006006.

Водночас, сама лише можливість ідентифікації у зазначеному рахунку того самого транспортного засобу не є достатньою для висновку про те, що саме цей рахунок підтверджує фактичну ціну придбання автомобіля ОСОБА_1 або уповноваженою ним особою.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано банківських платіжних документів, платіжних доручень, виписок з рахунків або інших документів, які б підтверджували здійснення ОСОБА_1 чи уповноваженою ним особою оплати за рахунком від 04 лютого 2022 року №375 на користь «R-G TRANSPORT AB» саме у сумі 315 796,00 шведських крон.

При цьому, відсутність доказів фактичної оплати вказаного рахунку має істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки, відповідно до статті 49 МК України, митна вартість товарів базується саме на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а не виключно на відомостях, зазначених у документі, дійсність, виконання та зв`язок якого з фактичною операцією придбання товару не підтверджені належними доказами.

Також, матеріали справи не містять доказів того, що рахунок від 04 лютого 2022 року №375 був пред`явлений ОСОБА_1 до оплати, прийнятий ним до виконання або використаний як первинний документ, на підставі якого відбулося придбання спірного транспортного засобу.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рахунок від 04 лютого 2022 року №375, за відсутності належного підтвердження його фактичної оплати або обов`язку ОСОБА_1 сплатити зазначену у ньому суму, не може вважатися достатнім доказом митної вартості транспортного засобу у розмірі 315 796,00 шведських крон.

Отже, висновок Черкаської митниці про заниження ОСОБА_1 митної вартості транспортного засобу не може ґрунтуватися лише на наявності рахунку від 04 лютого 2022 року №375 без підтвердження того, що зазначена у ньому сума є фактично сплаченою або такою, що підлягала сплаті за ввезений автомобіль.

Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що документи, покладені Черкаською митницею в основу висновку про визначення митної вартості транспортного засобу у розмірі 315 796,00 шведських крон, містять неузгодженості, які відповідачем належним чином не усунуті та не спростовані.

Зокрема, матеріали справи свідчать про наявність розбіжностей щодо особи продавця транспортного засобу.

Так, митне оформлення автомобіля здійснювалося на підставі рахунку від 03 лютого 2022 року №00086, за яким продавцем транспортного засобу зазначено шведську компанію, від імені якої такий рахунок був поданий до митного оформлення.

Натомість, Черкаська митниця, обґрунтовуючи донарахування митних платежів, посилається на рахунок від 04 лютого 2022 року №375, у якому продавцем зазначено іншу шведську компанію - «R-G TRANSPORT AB».

При цьому, сама по собі наявність у матеріалах перевірки рахунку від імені « R-G TRANSPORT AB » не доводить, що саме ця компанія на дату його виставлення мала належні правові підстави для розпорядження спірним транспортним засобом та продажу його ОСОБА_1 або уповноваженій ним особі.

Водночас, відповідачем не надано належних доказів, які б беззаперечно підтверджували набуття «R-G TRANSPORT AB» права власності на транспортний засіб саме до або на дату виставлення рахунку від 04 лютого 2022 року №375.

Крім того, з поданих до суду матеріалів вбачається, що у документах, отриманих у межах адміністративної допомоги, наявні відомості про попередній рух транспортного засобу між шведськими компаніями, однак, такі відомості не містять належного підтвердження фактичних розрахунків саме між ОСОБА_1 або уповноваженою ним особою та «R-G TRANSPORT AB» за рахунком від 04 лютого 2022 року №375. Наявність інформації про певні транзакції без належної ідентифікації їх зв`язку саме з оплатою спірного транспортного засобу у сумі 315 796,00 шведських крон не може вважатися достатнім доказом фактичної митної вартості автомобіля.

Також, колегія суддів бере до уваги, що позивач у поданих до суду апеляційної інстанції додаткових письмових поясненнях звертав увагу на наявність рукописних дописів у рахунках-фактурах, розбіжності щодо дат оформлення документів та обставин переходу транспортного засобу між шведськими компаніями, а також на те, що відповідні документи не дають можливості дійти однозначного висновку про те, який саме рахунок-фактура відображав реальні правовідносини щодо продажу транспортного засобу ОСОБА_1 .

У свою чергу, Черкаська митниця не надала суду доказів, які б усували зазначені розбіжності та підтверджували, що рахунок від 04 лютого 2022 року №375 є не лише документом, отриманим від іноземного митного органу, а саме достовірним документом, що відображає фактичну ціну придбання транспортного засобу ОСОБА_1 .

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що встановлені у справі неузгодженості щодо продавця транспортного засобу, дати та підстав виставлення рахунку від 04 лютого 2022 року №375, а також, відсутність належного підтвердження фактичної оплати вказаного рахунку не дають підстав для висновку про те, що митна вартість транспортного засобу мала визначатися саме виходячи із суми 315 796,00 шведських крон.

Водночас, колегія суддів враховує, що митне оформлення транспортного засобу «AUDI Q7», VIN: НОМЕР_1 , за митною декларацією від 15 лютого 2022 року №UA101020/2022/006006 здійснювалося із поданням рахунку від 03 лютого 2022 року №00086, відповідно до якого, вартість транспортного засобу становила 150 000,00 шведських крон.

Зазначений рахунок був поданий до митного органу під час митного оформлення та врахований при визначенні митної вартості транспортного засобу. При цьому, матеріали справи не містять належних доказів того, що рахунок від 03 лютого 2022 року №00086 визнаний недійсним, скасований, не видавався зазначеним у ньому продавцем або містить недостовірні відомості щодо вартості транспортного засобу.

Колегія суддів зазначає, що наявність у матеріалах перевірки рахунку від 04 лютого 2022 року №375 із зазначенням іншої вартості транспортного засобу не є самостійною підставою для висновку про недостовірність рахунку від 03 лютого 2022 року №00086 без підтвердження відповідних обставин належними доказами.

Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що рахунок від 03 лютого 2022 року №00086 не міг бути використаний як документ, що підтверджує заявлену ОСОБА_1 митну вартість транспортного засобу, або що вказаний рахунок не відповідав фактичним обставинам придбання автомобіля.

Враховуючи вищезазначене, за відсутності належного спростування рахунку від 03 лютого 2022 року №00086 та за відсутності доказів фактичної оплати або обов`язку сплатити вартість транспортного засобу у розмірі 315 796,00 шведських крон за рахунком від 04 лютого 2022 року №375, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем факту заявлення ОСОБА_1 недостовірної митної вартості транспортного засобу.

Крім того, колегія суддів враховує, що позивачем до суду апеляційної інстанції подано постанову Богунського районного суду м. Житомира від 25 липня 2025 року у справі №295/1548/23 та постанову Житомирського апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року у цій же справі, якими надано оцінку обставинам ввезення на митну територію України того самого транспортного засобу «AUDI Q7», VIN: НОМЕР_1 , а також документам, на які посилається митний орган, зокрема рахунку від 03 лютого 2022 року №00086 та рахунку від 04 лютого 2022 року №375.

Зі змісту зазначених судових рішень вбачається, що під час розгляду справи про порушення митних правил судами досліджувалися аналогічні доводи митного органу щодо переміщення вказаного транспортного засобу з приховуванням від митного контролю шляхом подання документів, які, на думку митниці, містили недостовірні відомості щодо продавця та вартості автомобіля. Водночас, за наслідками судового розгляду провадження у справі щодо ОСОБА_5 за частиною першою статті 483 МК України закрито, у зв`язку з відсутністю складу правопорушення, а постанова суду першої інстанції залишена без змін судом апеляційної інстанції.

Слід зауважити, що наведені судові рішення додатково підтверджують, що документи, покладені митним органом в основу висновку про вартість транспортного засобу у розмірі 315 796,00 шведських крон, не є такими, що безумовно та поза розумним сумнівом підтверджують подання ОСОБА_1 недостовірних відомостей щодо митної вартості автомобіля.

З огляду на викладене, Черкаською митницею не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, що митна вартість транспортного засобу «AUDI Q7», VIN: НОМЕР_1 , повинна була визначатися виходячи із суми 315 796,00 шведських крон, зазначеної у рахунку від 04 лютого 2022 року №375.

Також, відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 або уповноваженою ним особою фактично сплачено чи належало сплатити вказану суму за спірний транспортний засіб, а також не спростовано належним чином документи, подані під час митного оформлення, зокрема рахунок від 03 лютого 2022 року №00086, відповідно до якого, вартість транспортного засобу становила 150 000,00 шведських крон.

Враховуючи вищевказане в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення від 10 вересня 2024 року №UA902000202422, яким позивачу визначено грошове зобов`язання зі сплати ввізного мита, та податкового повідомлення-рішення від 10 вересня 2024 року №UA902000202423, яким позивачу визначено грошове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість та штрафні санкції.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Черкаської митниці залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Безименна Н.В.