Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №640/31477/20 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/31477/20 Головуючий у 1 інстанції: Комшелюк Т.О.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Безименної Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 30.09.2017 № 206/26-50-13-02-35/ НОМЕР_1 про виключення з реєстру платників єдиного податку фізичних осіб-підприємців фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби України у м. Києві поновити реєстрацію фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 в реєстрі платників єдиного податку з 30.09.2017.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року позовну заяву задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 30.09.2017 № 206/26-50-13-02-35/2862012675. Зобов`язано Головне управління ДПС у м. Києві включити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 до реєстру платників єдиного податку з 30.09.2017 року.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що у ОСОБА_1 станом на кожне перше число місяця з 01.04.2017 по 01.09.2017 обліковувався податковий борг у розмірі 52 427,53 грн, що, відповідно до підпункту 298.2.3 пункту 298.2 та пункту 299.10 статті 299 ПК України, є підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку. Апелянт вказує, що спірне рішення було направлено позивачу за його податковою адресою, а тому, відповідно до пунктів 42.2 та 42.4 статті 42 ПК України, вважається належним чином врученим. Крім того, апелянт не погоджується з висновком суду про можливість анулювання реєстрації виключно за результатами документальної перевірки, оскільки, пункт 299.11 статті 299 ПК України не визначає конкретного виду перевірки, а камеральна перевірка є одним із видів податкових перевірок. Також, апелянт вважає помилковим розмежування податкового боргу фізичної особи та ФОП, оскільки, закон не поділяє такий борг залежно від джерела його виникнення, а в інтегрованій картці платника відображаються всі податкові зобов`язання фізичної особи.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 05.02.2009 ФОП ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.

У період з 01.01.2012 по 30.09.2017 ФОП ОСОБА_1 застосовував спрощену систему оподаткування, обліку та звітності як платник єдиного податку третьої групи зі ставкою 5 відсотків доходу.

30 вересня 2017 року на підставі рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 30.09.2017 №206/26-50-13-02-35/ НОМЕР_1 реєстрацію ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку анульовано. Підставою для прийняття вказаного рішення визначено порушення пункту 299.10 статті 299 та абзацу восьмого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України, а саме, наявність податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за кодом платежу 11010500, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Розмір податкового боргу станом на 01.04.2017, 01.05.2017, 01.06.2017, 01.07.2017, 01.08.2017 та 01.09.2017 становив 52 427,53 грн.

Зазначена заборгованість виникла у зв`язку з відсутністю інформації в інтегрованій картці платника про сплату:

- 09.11.2017 донарахованого податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 41778,82 грн. та штрафної санкції у сумі 10478,71 грн. (акт документальної позапланової перевірки від 08.08.2016 № 222/1-26-50-13-06-2862012675 та податкове повідомлення-рішення від 21.09.2016 № 002761306);

- 09.11.2017 штрафної санкції за не подачу податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік (акт документальної позапланової перевірки від 09.11.2017 № 222/1-26-50-13-06-2862012675 та податкове повідомлення- рішення від 21.09.2016 № 0002781306) на суму 170,00 гривень. Рішення надіслане ФОП ОСОБА_1 07.10.2017 року, (номер поштового відправлення 0214706164995), на адресу, зазначену в реєстраційних даних: АДРЕСА_1 . Рішення повернулось 09.11.2017 року із зазначенням причини невручення «за закінченням встановленого строку зберігання».

Не погоджуючись із про виключення з реєстру платників єдиного податку, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пп. 8 п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

За приписами пункту 299.10 статті 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 299.11 статті 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні планові або позапланові, виїзні або невиїзні та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях платника податків, та даних відповідних систем електронного адміністрування і реєстрів. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій, своєчасність реєстрації податкових та акцизних накладних і розрахунків коригування, виправлення помилок у податкових накладних та своєчасність сплати узгодженої суми податкового зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються та опрацьовуються у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність і повнота нарахування та сплати передбачених цим Кодексом податків і зборів, а також дотримання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, та яка проводиться на підставі податкових декларацій, фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового і бухгалтерського обліку, первинних документів, а також отриманих у встановленому законодавством порядку документів та податкової інформації.

За приписами пункту 76.1 статті 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на проведення перевірки та його присутність під час її проведення не є обов`язковими.

Відповідно до пункту 76.2 статті 76 ПК України, порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 86.2 статті 86 ПК України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 вересня 2017 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято рішення №206/26-50-13-02-35/2862012675 про анулювання реєстрації ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку шляхом виключення його з реєстру платників єдиного податку.

Підставою для прийняття вказаного рішення визначено наявність у позивача податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 52 427,53 грн на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, а саме станом на 01.04.2017, 01.05.2017, 01.06.2017, 01.07.2017, 01.08.2017 та 01.09.2017. Правовою підставою анулювання реєстрації зазначено пп. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 та п. 299.10 ст. 299 ПК України.

Так, вирішуючи питання щодо правомірності анулювання реєстрації ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку, необхідно враховувати не лише наявність визначеної ПК України матеріальної підстави для прийняття такого рішення, а й дотримання контролюючим органом установленого порядку її виявлення, документального оформлення та реалізації відповідних повноважень.

За змістом пп. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, наявність у платника єдиного податку податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів зумовлює його обов`язок перейти на сплату інших податків і зборів в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Водночас, відповідно до п. 299.10 ст. 299 ПК України, у випадках, визначених пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 цього Кодексу, реєстрація платника єдиного податку може бути анульована за рішенням контролюючого органу шляхом виключення такого платника з відповідного реєстру.

Порядок реалізації контролюючим органом зазначеного повноваження визначено п. 299.11 ст. 299 ПК України, відповідно до якого, у разі виявлення під час проведення перевірки порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, установлених главою 1 розділу XIV ПК України, анулювання його реєстрації проводиться за рішенням контролюючого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, у якому допущено порушення.

Отже, системний аналіз наведених норм свідчить, що прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку у зв`язку з наявністю податкового боргу передбачає послідовне дотримання контролюючим органом установленої законом процедури, яка включає виявлення відповідного порушення під час проведення перевірки, оформлення її результатів актом та прийняття на підставі такого акта рішення про анулювання реєстрації.

Таким чином, відомості про наявність податкового боргу самі по собі, без проведення передбаченої законом перевірки та складання відповідного акта, не є достатньою правовою підставою для виключення суб`єкта господарювання з реєстру платників єдиного податку.

Наведене правове регулювання свідчить, що встановлена п. 299.11 ст. 299 ПК України процедура анулювання реєстрації платника єдиного податку має обов`язковий характер та є необхідною передумовою для прийняття контролюючим органом відповідного рішення. Проведення перевірки забезпечує встановлення фактичних обставин допущеного порушення, а складений за її результатами акт є документом, у якому фіксуються виявлені порушення та на підставі якого контролюючий орган вирішує питання про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Отже, акт перевірки не є виключно формальним документом, а становить передбачену законом правову та фактичну підставу для прийняття рішення про анулювання реєстрації. Відомості інформаційних систем контролюючого органу, дані інтегрованої картки платника, службові листи чи інші інформаційно-аналітичні матеріали можуть використовуватися під час здійснення податкового контролю, однак не замінюють акта перевірки, обов`язковість складення якого прямо передбачена п. 299.11 ст. 299 ПК України.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 05.02.2019 у справі №805/206/17-а та від 19.02.2019 у справі №826/7216/17, відповідно до якого, анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з відповідного реєстру можливе лише за результатами проведеної перевірки та на підставі акта, яким встановлено порушення вимог податкового законодавства, що унеможливлює подальше перебування платника на спрощеній системі оподаткування.

Крім того, у постанові від 19.11.2019 у справі №200/5738/19-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку є встановлення контролюючим органом за наслідками перевірки факту наявності у платника податків податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. При цьому, встановивши, що контролюючим органом не було проведено перевірки фізичної особи-підприємця та складено акта про порушення вимог законодавства, а рішення про анулювання реєстрації прийнято на підставі картки особового рахунку платника податку, а не акта перевірки, як це передбачено п. 299.11 ст. 299 ПК України, Верховний Суд погодився з висновком про прийняття такого рішення всупереч установленому порядку та без дотримання вимог спеціального законодавства, що свідчить про відсутність законних підстав для його прийняття.

Отже, дотримання контролюючим органом установленої процедури підлягає самостійній перевірці незалежно від наявності у платника податкового боргу, оскільки саме результати належно проведеної перевірки, оформлені відповідним актом, можуть слугувати підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Таким чином, відомості інформаційної системи «Податковий блок» та інтегрованої картки платника фактично використано контролюючим органом як безпосередню підставу для анулювання реєстрації ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку, що не відповідає вимогам п. 299.11 ст. 299 ПК України, яким прийняття такого рішення пов`язується з виявленням порушення під час перевірки та оформленням її результатів відповідним актом.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте, Головним управлінням ДПС у м. Києві не надано належних і допустимих доказів дотримання встановленої ПК України процедури анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку.

Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.03.2025 у справі №160/21398/24, відповідно до якої, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Матеріали справи свідчать, що наявність у ФОП ОСОБА_1 податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів установлено контролюючим органом на підставі відомостей інформаційної системи «Податковий блок» та даних інтегрованої картки платника.

Водночас, матеріали справи не містять доказів проведення контролюючим органом перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання умов перебування на спрощеній системі оподаткування та наявності порушення, передбаченого пп. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України. Акт перевірки, в якому було б зафіксовано наявність у позивача податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів та зроблено висновок про наявність підстав для анулювання його реєстрації як платника єдиного податку, відповідачем не надано.

Крім того, рішення від 30.09.2017 №206/26-50-13-02-35/ НОМЕР_1 не містить посилання на акт перевірки, на підставі якого його прийнято. Зі змісту цього рішення також неможливо встановити вид і дату проведення перевірки, обставини виявленого порушення та реквізити документа, яким оформлено її результати.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем порушено умови і порядок прийняття рішення про виключення із реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , оскільки, несплата позивачем, як фізичною особою, узгодженої суми грошового зобов`язання з ПДФО і штрафних санкцій протягом двох послідовних кварталів встановлена контролюючим органом на підставі аналізу даних IC "Податковий блок" в інтегрованій картці платника ФОП, а не на підставі акта перевірки безпосередньо позивача як суб`єкта господарювання, яка, в свою чергу, ним і не проводилася.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що контролюючий орган при прийнятті рішення від 30.09.2017 № 206/26-50-13-02-35/ НОМЕР_1 щодо позивача про виключення із реєстру платників єдиного податку з 30.09.2017 року діяв всупереч та не у відповідності до повноважень, наданих йому законодавством України, а тому, зазначене рішення контролюючого органу є протиправним і підлягає скасуванню.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Безименна Н.В.