Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №580/5288/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/5288/25 Головуючий у 1 інстанції: Каліновська А.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Безименної Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної екологічної інспекції України, в якому просив стягнути з Державної екологічної інспекції України на мою користь 41 018,24 грн середнього заробітку за час затримки у виконанні рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі за період з 12 лютого 2025 року по 12 травня 2025 року.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток у сумі 41018,24 грн за час затримки у виконанні рішення суду щодо поновлення на роботі за період з 12 лютого 2025 року по 12 травня 2025 року.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Державна екологічна інспекція України звернувся із апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що судом першої інстанції під час прийнятті рішення проігноровано абз. 3 п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992, яким визначено, що у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч. 2 ст.235 КЗпП). Апелянт звертає увагу на те, що посада начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області відсутня, оскільки Державна екологічна інспекція у Черкаській області було ліквідовано 06.11.2020. Крім того, апелянт зазначає, що Державна екологічна інспекція України вже виконувала рішення суду та поновлювала позивача на зазначеній у рішенні посаді, проте, ОСОБА_1 оскаржив відповідний наказ з мотивів його прийняття неналежною посадовою особою Державної екологічної інспекції України. Водночас, апелянт вказує, що передбачений статтею 236 КЗпП України механізм компенсації середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі не встановлює чітких критеріїв пропорційності та врахування справедливого й розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Тому, на переконання апелянта, суд першої інстанції мав урахувати принципи співмірності та справедливості, розмір заявленої до стягнення суми, обставини, за яких виконання рішення про поновлення стало неможливим, а також дії відповідача, спрямовані на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 у справі №580/1/19.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26.06.2019, яке набрало законної сили 23.09.2019, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної екологічної інспекції України від 07 грудня 2018 року №407-0 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області із 11.12.2018. Стягнуто із Державної екологічної інспекції України на користь позивача 85881 грн. 94 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період із 11.12.2018 по 26.06.2019 із відрахуванням відповідних податків та зборів на доходи фізичних осіб, сплата яких є обов`язковою у встановленому законом порядку.

На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у справі №580/1/19, Державною екологічною інспекцією України 16 серпня 2019 року видано накази №275-О про поновлення ОСОБА_1 на посаді та №276-О про припинення державної служби і звільнення ОСОБА_1 із займаної посади. В подальшому, на виконання зазначених наказів, Державною екологічною інспекцією у Черкаській області видано наказ від 16 серпня 2019 року №4-О про поновлення ОСОБА_1 на посаді та наказ від 21 серпня 2019 року №5-О про припинення державної служби і оголошення наказу про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.

Вважаючи зазначені накази протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі №580/2845/19, яке набрало законної сили 19 лютого 2020 року, визнано протиправними та скасовано накази Державної екологічної інспекції України від 16 серпня 2019 року №275-О про поновлення ОСОБА_1 на посаді та №276-О про припинення державної служби і звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, а також, накази Державної екологічної інспекції у Черкаській області від 16 серпня 2019 року №4-О про поновлення ОСОБА_1 на посаді та від 21 серпня 2019 року №5-О про припинення державної служби й оголошення наказу про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.

У зв`язку з невиконанням рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у справі №580/1/19 ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду з позовами до Державної екологічної інспекції України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, за наслідками розгляду яких:

- рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року у справі №580/4462/20, яке набрало законної сили 25 березня 2021 року, стягнуто з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у виконанні рішення суду щодо поновлення позивача на роботі за період з 27.06.2019 по 12.10.2020 у сумі 234 999 грн 26 коп. з відрахуванням відповідних податків та зборів на доходи фізичних осіб, сплата яких є обов`язковою у встановленому законом порядку;

- рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року у справі №580/3677/21, яке набрало законної сили 24 січня 2022 року, стягнуто з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 13.10.2020 по 07.06.2021 у сумі 108 374 грн 67 коп. без відрахування податків та обов`язкових платежів;

- рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у справі №580/4671/22, яке набрало законної сили 10 січня 2023 року, стягнуто з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у виконанні рішення суду щодо поновлення його на роботі за період з 08.06.2021 по 05.10.2022 у сумі 217 268 грн 49 коп.;

- рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року у справі №580/10684/23, яке набрало законної сили 27 червня 2024 року, стягнуто з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у виконанні рішення суду щодо поновлення його на роботі за період з 06.10.2022 по 10.11.2023 у сумі 183 941 грн 17 коп.

Не погоджуючись із невиконанням відповідачем рішення суду, позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною другою статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно зі статтею статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню (стаття 235 Кодексу законів про працю України, далі - КзПП).

З аналізу наведених вище норм права слідує, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП, згідно якої, проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток в цих правовідносинах за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Подібні висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 27.06.2019 у справі №821/1678/16, від 25.09.2019 у справі №813/4668/16.

Також, у постанові від 25.09.2019 у справі №813/4668/16 Верховний Суд додатково виснував, що, згідно із статтею 236 КЗпП, виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі; наявність вини відповідача у затримці виконання судового рішення не є обов`язковою для задоволення заявлених вимог, в даній справі наявність цієї вини випливає із норм Конституції України, згідно яких судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно, без відкриття виконавчого провадження.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Подібна за змістом позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.11.2019 у справі №802/1183/16-а, від 19.12.2019 у справі №2а-7683/12/1370, від 05.02.2020 у справі №815/1676/18, від 05.03.2020 у справі №280/360/19, від 30.04.2020 у справі №260/1424/18, від 19.04.2021 у справі № 826/11861/17, від 24.06.2021 у справі №640/15058/19, від 20.07.2021 у справі №826/3465/18.

Таким чином, не зважаючи на вину роботодавця чи наявність обставин, які зумовили несвоєчасне виконання суб`єктом призначення рішення суду про поновлення на роботі працівника, яке звернуто до негайного виконання, юридичним фактом, що встановлює відповідальність, передбачену положеннями статті 236 КЗпП України, є лише факт невиконання рішення суду.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 15.05.2024 у справі № 380/18203/21.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у справі №580/1/19 у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді Державною екологічною інспекцією України не виконано. Доказів видання після скасування наказів від 16 серпня 2019 року нового чинного наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді, фактичного допуску позивача до виконання посадових обов`язків або закінчення виконавчого провадження у зв`язку з виконанням рішення суду відповідачем не надано.

Видані Державною екологічною інспекцією України та Державною екологічною інспекцією у Черкаській області накази про поновлення і подальше звільнення ОСОБА_1 визнані протиправними та скасовані рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі №580/2845/19, яке набрало законної сили 19 лютого 2020 року. Відтак, протиправні та скасовані судом акти не можуть свідчити про належне виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 сам оскаржив накази, видані на виконання рішення суду, не спростовує встановленого факту його невиконання. Реалізація позивачем права на судове оскарження актів, які надалі були визнані судом протиправними, не може розцінюватися як перешкоджання виконанню рішення суду або відмова від поновлення на роботі.

Доводи апелянта про неможливість виконання рішення суду, у зв`язку з ліквідацією Державної екологічної інспекції у Черкаській області, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, боржником за рішенням суду та відповідачем у цій справі є Державна екологічна інспекція України, доказів ліквідації або припинення якої апелянтом не надано. Припинення діяльності територіального органу не скасовує обов`язковості рішення суду, не припиняє встановленого ним обов`язку та не звільняє Державну екологічну інспекцію України від наслідків його невиконання.

Посилання апелянта на абзац третій пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 та на постанову Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі №815/2215/15 не свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Наведені положення стосуються вирішення судом спору про поновлення працівника на роботі у разі повної ліквідації роботодавця, тоді як предметом цієї справи є стягнення середнього заробітку за затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі, яке набрало законної сили та залишається чинним.

Крім того, у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 815/2215/15 Верховний Суд зазначив, що незаконно звільнений працівник не поновлюється на попередній роботі лише тоді, коли повністю ліквідоване підприємство.

Водночас, у даній справі апелянт посилається на ліквідацію Державної екологічної інспекції у Черкаській області, однак, не доводить повної ліквідації Державної екологічної інспекції України, на яку покладено обов`язок виконати рішення суду.

Фактично зазначені доводи апеляційної скарги спрямовані на переоцінку можливості та способу виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у справі №580/1/19. Проте, законність і обґрунтованість цього рішення не є предметом перегляду в межах цієї справи, а його обов`язковість не може ставитися відповідачем у залежність від власної оцінки можливості виконання.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про необхідність зменшення належного позивачу середнього заробітку з огляду на принципи співмірності, справедливості та пропорційності. Зазначені апелянтом підходи стосуються застосування статті 117 КЗпП України, яка регулює відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні. Натомість, спірні правовідносини безпосередньо врегульовані статтею 236 КЗпП України, яка пов`язує виплату середнього заробітку з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі, а тому підстави для застосування до цих правовідносин положень статті 117 КЗпП України відсутні.

Крім того, колегія суддів зазначає, що твердження апелянта про відсутність у ОСОБА_1 наміру поновитися на роботі є безпідставними, оскільки, грунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

При цьому, колегія суддів враховує, що стаття 236 КЗпП України не покладає на працівника обов`язку вчиняти додаткові дії для виконання рішення про його поновлення, оскільки добровільне та негайне виконання такого рішення є законодавчо встановленим обов`язком роботодавця і не залежить від подання працівником заяв, звернень або виконавчого документа.

Суд першої інстанції встановив, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 640,91 грн, а кількість робочих днів за заявлений період із 12 лютого 2025 року по 12 травня 2025 року становить 64 робочі дні, у зв`язку з чим, розмір середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду становить 41 018,24 грн.

Слід зауважити, що апеляційна скарга відповідача не містить доводів щодо неправильності визначення судом першої інстанції зазначеного періоду, розміру середньоденного заробітку, кількості робочих днів або арифметичного розрахунку присудженої суми. Тому, в силу вимог частини першої статті 308 КАС України, підстави для перегляду висновків суду першої інстанції у цій частині відсутні.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив факт невиконання Державною екологічною інспекцією України рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі, обґрунтовано застосував положення статті 236 КЗпП України та дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції України залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Безименна Н.В.