Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №751/1890/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 751/1890/25 Суддя (судді) першої інстанції: Яременко І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чуприни О.В.,

суддів Попової О.Г., Говоруна О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Мулик А.Б.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Калапи А.Р.,

представника відповідача-1 - не з`явився,

представника відповідача-2 - не з`явився,

представника відповідача-3 - не з`явився,

прокурора - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новозаводського районного суду міста Чернігова від 06.02.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу 1 роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Садового Дениса Вячеславовича, поліцейського взводу 1 роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Прохоренко Дар`ї Сергіївни, Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про скасування постанов у справах про адміністративні правопорушення та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 06.02.2026 відмовлено у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення доказів у адміністративній справі №751/1890/25; заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу 1 роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Садового Дениса В`ячеславовича, поліцейського взводу 1 роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Прохоренко Дар`ї Сергіївни, Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про скасування постанов у справах про адміністративні правопорушення та відшкодування моральної шкоди, - повернуто позивачу.

Суд першої інстанції виходив з того, що на виконання ухвали суду від 08.01.2026 про залишення без руху заяви про забезпечення доказів з огляду на несплату судового збору та відсутності підстав для звільнення від його сплати за пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" ОСОБА_1 подано заяву про звільнення від сплати судового збору у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем. Оцінивши доводи та долучені позивачем докази на підтвердження вказаних обставин судом виснувано про їх недостатність та, відповідно, відсутність підстав для задоволення розглядуваної заяви.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій звертається до наступних доводів: ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 25.04.2025 про відкриття провадження у цій справі, враховуючи майновий стан позивача, задоволено клопотання про звільнення від сплати судового збору. Звідси за обставин визнання скрутного матеріального становища позивача вимога про сплату судового збору за подання заяви про забезпечення доказів та незмінності такого стану є внутрішньо суперечливою поведінкою судом та порушення принципу правової визначеності.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина 2 статті 132 КАС України).

Згідно частини 1 статті 1 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 за №3674-VI (надалі по тексту також - Закон №3674-VІ), судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону №3674-VІ, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Частиною 1 статті 133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Умови, за яких суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору та перелік суб`єктів, до яких такі умови можуть бути застосовані, визначені статтею 8 Закону України "Про судовий збір".

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №3674-VІ, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням звільнити, відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд також виходить з того, що саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення від сплати судового збору; обов`язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява №71731/01; пункти 63-64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява №73547/01).

Верховний Суд у постанові від 18.05.2026 у справі №380/21568/25 відзначив, що наведений у Законі №3674-VI перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або зменшення чи звільнення від його сплати є вичерпним, а тому не допускається його розширення з ініціативи суду лише з урахуванням майнового стану сторони за відсутності умов, передбачених зазначеними положеннями цього Закону.

У разі подання стороною, зокрема, клопотання про звільнення від сплати судового збору суд повинен надати йому оцінку з урахуванням поданих доказів на його обґрунтування, урахувати майновий стан сторони, що є оціночним поняттям і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану, та вирішити шляхом задоволення/відмови із наведенням відповідних підстав.

Отже, вимоги статті 8 Закону №3674-VI вказують саме на право суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати, у разі наявності умов, наведених у частині першій цієї статті, зокрема, за умови перевищення розміру такого судового збору 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Разом із тим, установивши у статті 8 Закону №3674-VI зазначений критерій (а саме, коли сума судового збору, що підлягає сплаті, перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік) для звільнення від сплати судового збору, законодавець не визначив, якими саме доказами мають підтверджуватися такі обставини. Закон №3674-VI не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи і в кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Зокрема, при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи (частина 2 статті 8 Закону №3674-VІ).

Втім, уставленим у правозастосовній практиці судів є підхід, відповідно до якого належним доказом для указаних цілей є довідки/відомості з реєстрів, що адмініструються Державною податковою службою України та Пенсійним фондом України (їхніми територіальними органами).

Так, у постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №215/7312/20 зазначено, що вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд ураховує майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Такими доказами можуть слугувати: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.

Аналогічна позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10.05.2019 у справі №9901/166/19.

Як наголошено у постанові Верховного Суду у справі від 29.09.2021 за №160/12251/20, документом, який відображає всю суму доходу позивача за попередній календарний рік може бути, зокрема, довідка про суми виплачених доходів та утриманих податків, яка формується на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.

Така правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 27.06.2023 у справі №120/3505/22, від 02.11.2023 у справі №120/6039/22, від 18.01.2024 у справі №520/495/23, від 30.04.2025 у справі №207/1966/24.

Розвиваючи указаний підхід Верховний Суд у постанові від 08.08.2024 у справі №295/14365/19 зазначив, що Державний реєстр фізичних осіб - платників податків створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов`язані сплачувати податки, збори у порядку та на умовах, що визначаються Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України, з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 1 Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.08.2017 за №822).

Відповідно до підпунктів 2, 3 пункту 1 розділу V Положення до Державного реєстру включаються: дані про фізичних осіб, а саме: джерела отримання доходів; об`єкти оподаткування; сума нарахованого та / або виплаченого доходу; сума нарахованого та / або перерахованого податку; сума нарахованого та / або перерахованого військового збору; інформація про податкову знижку та податкові пільги платника податків; відомості про державну реєстрацію, реєстрацію і взяття на облік фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Отже, у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків повинні міститися відомості про всі доходи фізичної особи, незалежно від джерела їх походження та підстави виплати.

Колегія суддів також уважає за доцільне зазначити, що при вирішенні питання про відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майно, майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що заявляючи клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення доказів, позивач, на підтвердження свого майнового стану, 20.01.2026 надав до суду першої інстанції:

Відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків, про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 19.01.2026 за №2526-26-00649 за період з січня 2025 року по листопад 2025 року (дані відсутні) (а.с.59 том ІІ) та станом на 19.01.2026 за №2526-26-00650 за період з січня 2023 року по листопад 2025 року (дані відсутні) (а.с.60 том ІІ);

Довідку про розмір виплачених пільг/житлової субсидії від 19.01.2026 за №5955 3499 6996 2427 за період з 01.01.2025 по 31.12.2025 (у загальному розмірі 26 810,46 гривень) (а.с.61 том ІІ);

Довідку Чернігівської філії Чернігівського обласного центру зайнятості від 19.01.2026 за №3447 про те, що станом на 19.01.2026 ОСОБА_1 на обліку як безробітний не перебуває (а.с.62 том ІІ);

Довідку Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради від 19.01.2026 за №18-09/11 про те, що станом на 30.06.2025 ОСОБА_1 не перебуває на обліку та не отримує ніяких видів державної соціальної допомоги (а.с.62 том ІІ);

Відомості з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України за період з 2002 року по 2019 рік (а.с.63-65 том ІІ).

Відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд першої інстанції зауважив, що фактично на підтвердження інформації про скрутний майновий стан подано лише відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податку про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з січня 2023 року по листопад 2025 року, натомість такі не відображають у повній мірі наявність або відсутність доходів позивача за попередній календарний рік та не можуть бути доказами відсутності інших доходів.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що під час вирішення питання про звільнення позивача від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення доказів, судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки усім доказам, які були надані останнім на підтвердження свого майнового стану, зокрема в контексті помилкової констатації браку доказів щодо "відсутності іншого доходу".

Так, як вже зазначалось та згідно із матеріалами справи, на підтвердження свого майнового стану скаржник надав до суду, серед іншого, відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків; слід звернути увагу, що загальний період, за який було сформовано такий витяг, складався з січня 2023 року по листопад 2025 року, тобто відображав інформацію річного доходу ОСОБА_1 саме за попередній рік, що передував даті звернення із заявою про забезпечення доказів (січень 2026 року).

Водночас з приводу доводів апелянта щодо звільнення судом першої інстанції позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податку про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з січня 2024 року по грудень 2024 року, що слугувало підставою для формування очікувань щодо незмінності позиції суду з приводу наявності підстав для звільнення від сплати судового збору й за подання заяви про забезпечення доказів, колегія суддів не може в повній мірі погодитися з такими, з огляду на наступне.

Установлений у статті 8 Закону №3674-VI критерій (коли сума судового збору, що підлягає сплаті, перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік) стосується випадків подання ним позовної заяви, іншої заяви, скарги, що повинен визначатися станом на дату подання відповідної заяви тощо. Для звільнення від сплати судового збору позивач повинен довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору, саме станом на час звернення до суду із відповідною процесуальною заявою.

Так, ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 25.04.2025 про відкриття провадження у цій справі одночасно звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору саме за подання позовної заяви. Втім темпоральний проміжок часу, що минув від дати звернення до суду із позовною заявою (лютий 2025 року) аж до часу подання заяви про забезпечення доказів (січень 2026 року), об`єктивно міг мати наслідком зміну майнового стану позивача, котрий обґрунтовано підлягав оцінці судом для співвіднесення з критеріями, передбаченими пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №3674-VI.

У пункті 36 рішення "Беллет проти Франції" (Bellet v. France №23805/94) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom №8225/78), пункт 96 рішення у справі "Кромбах проти Франції" (Krombach v. France №29731/96).

В частині відсутності у Відомостях з Державного реєстру фізичних осіб платників податків, про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 19.01.2026 за №2526-26-00650 даних за грудень 2025 року, колегія суддів зазначає, що, виконуючи вимоги ухвали суду від 08.01.2026 про залишення без руху заяви про забезпечення доказів від 08.01.2026 та подаючи до суду 21.01.2026 заяву про виконання коментованої ухвали із долученням відомостей від 19.01.2026, позивач був об`єктивно позбавлений можливості отримання від органів державної податкової служби такої інформації, оскільки:

- для юридичних осіб (підприємств) обов`язок подання відповідної звітності встановлений не пізніше 20-го числа місяця, що настає за звітним (тобто до 20 січня 2026 року за грудень 2025 року);

- для фізичних осіб-підприємців та самозайнятих осіб така звітність подається щоквартально, протягом 40 календарних днів після закінчення кварталу, із розбивкою доходів за кожним місяцем окремо (тобто до 10 лютого 2026 року за грудень 2025 року).

Окрім вказаного, суд першої інстанції оцінюючи майновий стан позивача, звертаючи увагу на перебування в користуванні останнього автомобіля AUDI A8, д.н.з. НОМЕР_1 , жодним чином не розкрив у оскаржуваній ухвалі, яким чином право користування у спірному випадку вплинуло/впливає на здатність чи не здатність ОСОБА_1 сплатити судовий збір, зважаючи на те, що матеріали адміністративної справи позбавлені доказів перебування коментованого транспортного засобу у власності заявника та наявності у нього права розпорядження таким рухомим майном.

Таким чином, суд констатує, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, а тому сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду у тому разі, якщо особою надано докази, які вона вважає достатніми і належними задля підтвердження її скрутного матеріального становища і які відповідають вимогам законодавства України.

За таких обставин справи колегія суддів, уважаючи передчасним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору та, як наслідок, повернення його заяви про забезпечення доказів, доходить висновку про допущення порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та розгляду заяви про забезпечення доказів у порядку, встановленому статтею 117 КАС України.

Отже, доводи апеляційної скарги знаходять своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Вказане, на переконання колегії суддів, зумовлює скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Зважаючи на результат апеляційного перегляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 308, 312, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новозаводського районного суду міста Чернігова від 06.02.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу 1 роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Садового Дениса В`ячеславовича, поліцейського взводу 1 роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Прохоренко Дар`ї Сергіївни, Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про скасування постанов у справах про адміністративні правопорушення та відшкодування моральної шкоди, - задовольнити.

Ухвалу Новозаводського районного суду міста Чернігова від 06.02.2026 у справі №751/1890/25 про повернення заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів, - скасувати.

Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу 1 роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Садового Дениса В`ячеславовича, поліцейського взводу 1 роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Прохоренко Дар`ї Сергіївни, Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про скасування постанов у справах про адміністративні правопорушення та відшкодування моральної шкоди направити до Новозаводського районного суду міста Чернігова для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Чуприна О.В.

Суддя Попова О.Г.

Суддя Говорун О.В.

Повний текст постанови складено 29.07.2026.