Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №640/18640/18 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/18640/18 Суддя (судді) першої інстанції: Мороз А. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Василенка Я.М.,

Кузьменка В.В.,

за участі секретаря судового засідання Вдовенко Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест гейт логістик" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест гейт логістик" звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 серпня 2018 р. № 0025711402, № 0025721403.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків податкового органу, до яких останній дійшов через невірну правову оцінку. Тобто, висновки відповідача не ґрунтуються на нормах податкового законодавства.

Відповідач зазначив, що перевіркою встановлено порушення норм Податкового кодексу України та Указу Президента України «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства». На підставі цих висновків, і були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. В позовній заяві позивачем не спростовано встановлені під час перевірки порушення податкового та валютного законодавства.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення від 27 серпня 2018 р. № 0025711402, № 0025721403, визнано протиправними та скасовано.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест гейт логістик" судові витрати у виді судового збору в розмірі 248350,29 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Державної податкової сдужби у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2026 та від 16.06.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29.07.2026.

08.06.2026, під № 20439 до суду від сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідмоленим про дату та час розгляду апеляційної скарги.

29.07.2026 судом оголошено вступну і резолютивну частини постанови.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС у Київській області, на підставі направлень від 11.06.18 р. № № 1828 - 1836 виданих ГУ ДФС у Київській області, відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75. п. 77.4. ст. 77. п. 82.1 ст. 82 ПК України та наказу ГУ ДФС у Київській області 01.06.18 р. № 1173, ГУ ДФС у Київській області проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Вест гейт логістик" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 до 31.03.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 до 31.03.2018.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем було складено акт від 30.07.2018 № 627/10-36-14-02-13/34361480, за висновками якого перевіряючими були встановлені порушення:

- п. 44.1 ст. 44 п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого, завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податку на прибуток на загальну суму 16524046 грн. за 1 квартал 2018 р.;

- ст. 1 Указу Президента України «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» - не здійснено реєстрацію боргових зобов`язань перед нерезидентом запозичених коштів по договору відновлювальної позикової лінії № 01/06/07 від 01.06.2007, що укладений з «ГЛД Холдінг ГмбХ» Австрія на суму 169710 євро (в гривневому еквіваленті 3264016,82 грн).

На підставі зазначених висновків, відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:

- № 0025711402 від 27.08.18 р., яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток у розмірі 16524046 грн.;

- № 0025721403 від 27.08.18 р. за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства у сумі 32640,16 грн.

Так, в ході перевірки було встановлено, між позивачем та фірмою нерезидентом «СЗ Харбор Файненс Лімітед» (Кіпр) укладено кредитний договір про надання строкового кредитного фінансування на суму 52420000 євро від 26.07.07 р. Договір зареєстровано 08.08.07 р. № 10-201/19920 Головним управлінням Національного банку по м. Києву і Київській області, реєстраційне свідоцтво № 7478 від 08.08.07 р. Мета використання коштів - здійснення господарської діяльності, а саме фінансування розвитку та будівництва логістичного центру, що розміщується на будівельному майданчику; оплата податку на додану вартість, що підлягає сплаті, у зв`язку з проектом. За умовами договору, кошти надаються трьома траншами: транш А - 30 785 000 євро, транш В - 7 840 000 євро, транш С - 13 795 000 євро. Строк погашення траншу А та С 30.09.20 р., а строк погашення траншу В - 30.09.09 р. Позивачем було укладено додаткову угоду від 11.07.16 р. про зміну строку погашення кредиту (транш А, В, С) до 31.12.23 р. Відповідач вважає, що 30.09.09 р. є строком припинення грошового зобов`язання позивача і за період з 01.01.15 р. до 30.06.16 р. нараховано відсотки за користування кредитними коштами у сумі 9 703 174 грн. і позивачем у відповідних періодах було віднесено до складу інших витрат ці відсотки за користування кредитними коштами.

За цей період від`ємне значення курсових різниць, що нараховані відсотки по кредиту, в сумі 39 799 629 грн. віднесене позивачем до складу витрат, а позитивне значення курсових різниць в сумі 23 275 583 грн. - у складі інших доходів.

Ураховуючи зазначене, на думку відповідача, позивачем в порушення п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, завищено різниці, на які зменшується фінансовий результат на суму 16524046 грн.

Наведене зумовило на звернення до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що віднесення до витрат суми відсотків, сплачених за користування кредитом та від`ємного значення курсових різниць у зменшення фінансового результату, що були здійснені позивачем, є правомірним.

Також, застосований контролюючим органом вид відповідальності застосовується до боржника у тих випадках, якщо резидентом отримується кредит або позика в іноземній валюті від нерезидентів, однак, договір про це або взагалі не укладається, або укладений договір не реєструється у встановленому законом порядку у НБУ. В той же час, якщо такі договори були належним чином зареєстровані, як це має місце у даному випадку, а також зареєстровані усі наступні додаткові угоди до них, відсутні підстави вважати, що після спливу строку дії пролонгації договорів, отримані боржником кредитні кошти набувають статусу отриманих заново (або вперше), що передбачає необхідність повторної реєстрації боргового зобов`язання.

Відповідачем не надано до суду доказів, що наявні у справі свідоцтва про реєстрацію, виданих НБУ, були анульовані або скасовані органами Нацбанку як на момент проведення перевірок, так і на дату розгляду справи.

За висновком суду першої інстанції, відповідачем не доведено одержання позивачем у період з 01.01.16 р. до 15.01.16 р. кредитів, позик в іноземній валюті від вищезазначеного нерезидента без реєстрації відповідних договорів, що вказує на відсутність правопорушення з боку позивача.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк:

- перевіркою встановлено неправомірне нарахування курсової різниці на нараховані відсотки за користування кредитними коштами, термін погашення якого минув, в результаті чого, позивачем було завищено інші витрати (у тому числі по періодах);

- перевіркою задекларованих показників у рядку 03 Декларацій „Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України" встановлено завищення від`ємного значення задекларованих показників;

- ураховуючи це, апелянт вважає, що позивач, в порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп.140.4.2, п.140.4, ст.140 Податкового кодексу України, завищено різниці, на які зменшується фінансовий результат за 1 квартал 2018 року на суму 16524046 грн, оскільки в ході перевірки ТОВ «Вест Гейт Логістік» не надано додаткових угод про зміну строку погашення траншу В за період з 01.01.2015р. по 30.06.2016р. Таким чином, контролюючим органом правомірно встановлено порушення;

- апелянт також наголошує на тому, що до обов`язкової реєстрації належать договори, які передбачають виконання резидентами боргових зобов`язань перед нерезидентами за залученими від них кредитами;

- проведеною перевіркою, за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, встановлено порушення вимог ст.1 Указу Президента України «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» від 27.06.99 р. № 734/99, а саме, не здійснено реєстрацію боргових зобов`язань перед нерезидентом запозичених коштів по договору відновлювальної позикової лінії №01/06/07 від 01.06.2007р., що укладений з «ГЛД Холдінг ГмбХ» Австрія в сумі 169710,00 євро (в гривневому еквіваленті 3264016,82 грн), таким чином, встановлене порушення контролюючим органом є цілком правомірним.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно змісту підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

За нормами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до положень пункту 135.1 статті 135 ПК України, базою оподаткування податку на прибуток є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу.

Нормами п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 та ст. 139 ПК України, визначені поняття "господарська діяльність" та перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, в т.ч. витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, слід зазначити п. 44.1 ст. 44 Кодексу, яким встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 138.10 статті 138 ПК України, до складу інших витрат включаються інші операційні витрати, що включають, зокрема витрати за операціями і іноземній валюті, витрати від курсової різниці, визначені згідно зі статтею 153 ПК України.

Так, порядок врахування курсових різниць від операцій із іноземною валютою врегульовано підпунктом 153.1.3 пункту 153.1 ст. 153 ПК України.

Згідно з цим підпунктом визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

При цьому, прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від`ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

У пункті 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» (надалі - П(С)БО-21), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.00 р. № 193, дано визначення наступним поняттям: курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах; монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов`язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.

Згідно з підпунктом а пункту 7 П(С)БО-21, на кожну дату балансу: монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на дату балансу.

Відповідно до пункту 8 П(С)БО-21, визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення господарської операції та на дату балансу.

Таким чином, монетарна стаття балансу - кредиторська заборгованість позивача за кредитом, яка виражена у іноземній валюті підлягає перерахунку на день її погашення або на дату балансу. З наведеного слідує правомірність включення позивачем збитку від курсової різниці (від`ємне значення курсових різниць) до складу витрат.

Слід звернути увагу на тому, що зобов`язання у період з 01.01.15 р. до 30.06.16 р. існувало, тобто не було припинено, як помилково вважає відповідач.

Тому, суд першої інстанції цілком обґрунтовано виснував, що віднесення до витрат суми відсотків, сплачених за користування кредитом та від`ємного значення курсових різниць у зменшення фінансового результату, що були здійснені позивачем, є правомірним, а висновки податкового органу про порушення ТОВ "Вест гейт логістик" п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення № 0025711402 від 27.08.2018, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0025721403 про накладення на позивача штрафу в сумі 32 640,16 грн., колегія суддів звертає увагу на те, що 01.07.2007 між позивачем та нерезидентом «ГЛД Холдінг ГмбХ» (Австрія) (позичальник) укладено договір позики від 01.06.07 р. № 01/06/07. Загальна сума договору - 5 000 000 євро. Договір зареєстровано 14.06.07 р. №10-201/14906 Головним управлінням Національного банку по м. Києву і Київській області, реєстраційне свідоцтво № 7133 від 14.06.07 р. Мета використання коштів - здійснення господарської діяльності. Процентна ставка - 3% річних. Строк погашення 31.12.10 р.

08.06.09 р. між позивачем та нерезидентом «ГЛД Холдінг ГмбХ» (Австрія) укладено додаткову угоду, відповідно до якої сторони дійшли згоди збільшити розмір процентів за користування позикою - 7%. Додаткова угода була зареєстрована 06.07.09 р. в Головному Управлінні Національного банку України по м. Києву і Київській області з наданням реєстраційного свідоцтва від 06.07.09 р. № 09- 204/14154.

Також, 01.10.10 р. між позивачем та нерезидентом «ГЛД Холдінг ГмбХ» укладено додаткову угоду № 2, в якій сторони дійшли згоди продовжити термін повернення позики та процентів до 31.12.15 р. 18.02.11 р. Додаткова угода № 2 зареєстрована Головним управлінням Національного банку по м. Києву і Київській області, реєстраційне свідоцтво від 18.02.11 р. № 09-204/2944.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що за висновками акта перевірки, позивачем порушено вимоги ст. 1 Указу Президента України «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» від 27.06.99 р. № 734/99, а саме, не здійснено реєстрацію боргових зобов`язань перед нерезидентом запозичених коштів по договору відновлювальної позикової № 01/06/07 від 01.06.07 р., що укладений з «ГЛД Холдінг ГмбХ» в сумі 169710 євро (в гривневому еквіваленті 3 264 016,82 грн.).

Санкції за недодержання вимог стосовно обов`язковості реєстрації одержаних резидентами позик в іноземній валюті від нерезидентів, встановлені Указом Президента України від 27.06.99 р. № 734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства».

Згідно з п. 2 зазначеного Указу, у разі одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів без реєстрації договорів до резидентів застосовуються фінансові санкції - штрафи в сумі, еквівалентній одному відсотку розміру одержаного кредиту чи позики і перерахованій у національну валюту України за офіційним обмінним курсом Національного банку України на день одержання кредиту, позики, з подальшою обов`язковою реєстрацією зазначених договорів.

Відповідно до абз. 2 п. 1 глави 2 постанови НБУ від 17.06.04 р. № 270 «Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), реєстрація Національним банком договорів/унесення змін до реєстрації договорів проводиться на підставі документів, поданих уповноваженим банком - ініціатором проведення реєстраційних дій.

У даному ж випадку, одержання позивачем позики здійснювалось за зареєстрованими у встановленому порядку договором та додатковими угодами до нього, що підтверджується відповідними свідоцтвами Національного банку України. Водночас, зазначений вид відповідальності застосовується до боржника у тих випадках, якщо резидентом отримується кредит або позика в іноземній валюті від нерезидентів, однак договір про це або взагалі не укладається, або укладений договір не реєструється у встановленому законом порядку у НБУ, на чому, цілком обґунтовано наголосив і суд першої інстанції.

Ані Указ, ані норми Положення (як у редакції, що діяла у період з 01.01.2016 по 15.01.2016 року, так і в наступних редакціях) не передбачали, як підставу для анулювання реєстрації договору чи для її припинення настання дати, що визначена у договорі, як дата припинення його дії або, як кінцева дата для повернення суми позики.

Так само, і діюча на дату подання позову редакція Положення (п.1.7 гл.1 р.І та п.1 гл.2 р.ІІ) передбачала реєстрацію тільки договорів та змін до них і не передбачала необхідності реєстрації та процедуру реєстрації боргового зобов`язання перед нерезидентом і, відповідно, у позивача не було обов`язку це робити.

У той же час, якщо такі договори були належним чином зареєстровані, як це має місце у даному випадку, а також зареєстровані усі наступні додаткові угоди до них, чого відповідач не заперечує, відсутні підстави вважати, що після спливу строку дії пролонгації договорів, отримані боржником кредитні кошти набувають статусу отриманих заново (або вперше), що передбачає необхідність повторної реєстрації боргового зобов`язання. На переконання колегії суддів, відповідачем не доведено одержання позивачем у період з 01.01.16 р. до 15.01.16 р. кредитів, позик в іноземній валюті від вищезазначеного нерезидента без реєстрації відповідних договорів, що вказує на відсутність правопорушення з боку позивача, з огляду на що, суд першої інстанції мав підстави для висновку про те, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог підзаконних актів, які регулюють порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів. Тому, податкове повідомлення-рішення від 27.08.18 р. № 0025721403, є протиправним та підлягає скасуванню.

Аналіз аргументів, наведених відповідачем в апеляційній скарзі, дає підстави для висновку про те, що відповідач неправильно трактує норми права, на які посилається. Натомість, суд першої інстанції з`ясував всі обставини справи та правильно застосував норми права, які регулюють відповідні відносини.

Позовні вимоги підлягають задоволенню, а доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Я.М. Василенко

В.В. Кузьменко

Повний текст постанови складено 29.07.2026.