Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №580/11806/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/11806/24 Головуючий у 1 інстанції: Каліновська А.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Сорочка Є.О.

Чаку Є.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістор-Інжиніринг» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістор-Інжиніринг» звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 25.01.2024 №009400403 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістор-Інжиніринг» штрафних санкцій у сумі 4 706 (чотири тисячі сімсот шість) грн 31 коп. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Логістор-Інжиніринг» витрати зі сплати судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

27 січня 2025 року до Черкаського окружного адміністративного суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістор-Інжиніринг» надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, разом із доказами, що підтверджують понесені судові витрати, в якій просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3375,00 грн, та судові витрати пов`язані з отримання доказів у розмірі 600,00 грн.

Додатковим рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістор-Інжиніринг" про ухвалення додаткового судового рішення - задоволено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістор-Інжиніринг" понесені витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи в суді в розмірі 3375 грн 00 коп. та судові витрати пов`язані з отримання доказів у розмірі 600 (шістсот) грн 00 коп.

Не погодившись з додатковим рішенням суду, відповідач - Головне управління ДПС у Черкаській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що судом першої інстанції при ухваленні додаткового рішення неправильно застосовано положення частини п`ятої статті 134 КАС України, оскільки розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям співмірності. Вказує, що дана справа є справою незначної складності, не потребувала значних затрат часу на її підготовку та значного обсягу юридичної і технічної роботи, а тому, розрахунок витрат на правничу допомогу є завищеним у співвідношенні до складності справи та обсягу наданих послуг. З огляду на викладене, вважає стягнення витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області безпідставним.

17 березня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістор-Інжиніринг» надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами частини 1 статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Частиною 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У свою чергу, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, законодавцем включено витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Норми ч. ч. 1-2 ст. 134 КАС України визначають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями частини 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Матеріали справи свідчать, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції позивачем надано:

- ордер серії АІ №1757204;

- Договір про надання правничої (правової) допомоги від 22.11.2024 №5/1124-Ю;

- звіт про надання послуг від 24.01.2025 згідно Договору про надання правничої (правової) допомоги від 22.11.2024 №5/1124-Ю;

- акт наданих послуг від 24.01.2025 №1 згідно Договору про надання правничої (правової) допомоги від 22.11.2024 №5/1124-Ю, відповідно якого, вартість правничої допомоги складає 3375,00 грн. ;

- платіжну інструкцію від 01.11.2024 №12225.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).

Відповідно до частини першої ст. 26 Закону №5076-VI, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги; документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

З приводу доводів апелянта про те, що дана справа є справою незначної складності, не потребувала значних затрат часу на її підготовку та значного обсягу юридичної і технічної роботи, а тому, розрахунок витрат на правничу допомогу є завищеним у співвідношенні до складності справи та обсягу наданих послуг, слід зазначити наступне.

В силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У відповідності до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 14 листопада 2019 року по справі № 826/15063/18, згідно яких: "…При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

…При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг".

Згідно статті 17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В межах справи "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить йому суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Колегія суддів вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3375,00 грн, що підлягають відшкодуванню позивачу, є співмірними із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що на підтвердження понесених витрат позивачем подано договір про надання правничої допомоги, звіт, акт наданих послуг та інші документи, які містять відомості щодо характеру виконаних адвокатом робіт, їх обсягу та вартості, тоді як апелянтом не наведено жодних доводів щодо недостовірності або неналежності зазначених доказів.

Також, колегія суддів звертає увагу, що, хоча апелянт і посилається на неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу критеріям, визначеним частиною п`ятою статті 134 КАС України, та фактично ставить під сумнів лише їх розмір. Водночас, у прохальній частині апеляційної скарги просить повністю відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, не наводячи при цьому належного обґрунтування відсутності правових підстав для відшкодування будь-яких витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі №826/841/17, згідно якої, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Колегія суддів також враховує, що апеляційна скарга не містить будь-яких доводів щодо неправомірності стягнення судових витрат, пов`язаних з отриманням доказів у розмірі 600,00 грн, а відтак, підстав для перегляду додаткового рішення суду першої інстанції у цій частині не вбачається.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі та наявність правових підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв додаткове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області залишити без задоволення.

Додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Сорочко Є.О.

Чаку Є.В.