Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №733/86/23 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 733/86/23 Головуючий у 1 інстанції Карапиш Т. В.

Провадження № 33/4823/711/26

Категорія -

П О С Т А Н О В А

про повернення апеляційної скарги

28 липня 2026 року місто Чернігів

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду Мазур С.А., ознайомившись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 02 травня 2023 року,

встановив:

Вказаною постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 02 травня 2023 року закрито провадження по справі відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Не погоджуючись із указаною постановою, ОСОБА_1 26 липня 2026 року подано апеляційну скаргу з проханням поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати постанову.

Перевіривши матеріали справи, не вбачаю підстав для прийняття апеляційної скарги до розгляду у зв`язку із пропуском строків на апеляційне оскарження.

Згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Правило дотримання десятиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.

Це правило надає особі, яка має право на апеляційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати апеляційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.

Норми чинного КУпАП не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку оскарження постанови суду. Такі причини визначаються у кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд. Одним із елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження судового рішення, що набрало законної сили. Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин його пропуску не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

В своїх рішеннях ЄСПЛ вказує, що національний суд має право поновити строк на оскарження рішення суду нижчої інстанції, якщо апелянт у відповідному клопотанні наведе причину пропуску цього строку, і суд визнає цю причину поважною. Проте можливість суду щодо поновлення строку не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» та рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»). При визначенні наявності поважності причин пропуску, національний суд насамперед має виходити із наявності об`єктивних причин, які унеможливлювали особі вчасно подати апеляційну скаргу, або вчасно вжити заходів до оскарження судового рішення.

При вирішенні питання про поновлення строків на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції враховує процесуальну поведінку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи та після ухвалення судового рішення.

З матеріалів справи, постанови суду та протоколу судового засідання вбачається, що ОСОБА_1 був присутній під час розгляду справи у двох судових засіданнях, коли досліджувалися обставини, після відкладення розгляду для виклику свідків за клопотанням ОСОБА_1 , в судове засідання 02 травня 2023 року він не з`явився, надавши суду заяву про розгляд справи в його відсутність. За результатами розгляду була винесена постанова від 02 травня 2023 року, копію якої, відповідно до розписки, ОСОБА_1 отримав 03 травня 2023 року. Тобто останнім днем подачі апеляційної скарги, з урахуванням вихідних днів, був 14 травня 2023 року.

На даний час звертається із апеляційною скаргою після спливу більш ніж трьох років та просить поновити строк на апеляційне оскарження, поважними причинами пропуску якого вважає незгоду із викладеним у постанові про закриття провадження на підставі ст. 38 КУпАП реченням «що правопорушення вчинив ОСОБА_1 », внаслідок чого, в подальшому прийняття рішення судом про стягнення із нього коштів у рахунок відшкодування шкоди, відмову у перегляді постанови за нововиявленими обставинами та відмови у відкритті провадження та повернення його неодноразових апеляційних скарг, в чому вбачає упередженість суддів.

Апеляційний суд звертає увагу, що питання щодо повторного звернення з апеляційною скаргою вже неодноразово вирішувалось при розгляді інших проваджень.

Зокрема, відповідно до усталеної судової практики апеляційного суду апелянт має можливість повторно звернутись з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарженні тільки за умови, що в указаному клопотанні він наводить нові правові підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження та вказує нові поважні причини, яким не було надано відповідну правову оцінку апеляційною інстанцією.

ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду апеляційної інстанції із аналогічними апеляційними скаргами та клопотаннями про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивуючи такими ж обставинами, які не були визнані судом поважними, внаслідок чого приймалися рішення про повернення апеляційних скарг.

На підставі викладеного, зазначені обставини не можуть бути визнані об`єктивними причинами, які унеможливлювали особі вчасно подати апеляційну скаргу на постанову суду від 02 травня 2023 року, переглянути яку в апеляційному порядку він вчергове просить, посилаючись на ті ж самі обставини для поновлення строку на оскарження.

Враховуючи те, що апеляційним судом питання про поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції з аналогічних причин, вирішено, та на даний час ним не зазначено нових, об`єктивних правових підстав для поновлення процесуального строку, приходжу до висновку про необхідність відмовити у поновленні строку на апеляційне оскарження та повернути апеляційну скаргу апелянту.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 02 травня 2023 року повернути особі, яка її подала.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СуддяС. А. Мазур