Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №749/97/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 749/97/26 Головуючий у 1 інстанції Кравчук М. В.

Провадження № 33/4823/387/26

Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Салая Г.А.,

за участю захисника – Похилька С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Бредюка О.М. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Сновського районного суду Чернігівської області від 09 березня 2026 року,

У С Т А Н О В И В :

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на підставі статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн 60 копійок.

Місцевим судом установлено, що 25.12.2025 р. о 17 год 00 хв в м. Сновськ, вулиця Об`їзна водій ОСОБА_1 керував автомобілем Toyota Land Cruiser 150, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода), та від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в найближчому медичному закладі КНП «Сновська ЦРЛ» відмовився під безперервну відеофіксацію на службову бодікамеру СВ00084, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Також, 25.12.2025 р. о 17 год 00 хв в м. Сновськ, вулиця Об`їзна водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Toyota Land Cruiser 150, д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, відволікся від керування транспортним засобом та здійснив наїзд на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення з зустрічним автомобілем ВАЗ 21150, НОМЕР_2 . В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, потерпілих немає, чим порушив вимоги п. 12.1 та п. 11.9 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Постановою Сновського районного суду Чернігівської області від 23.02.2026 р. справи про адміністративні правопорушення № 749/97/26 (провадження № 3/749/66/26) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, № 749/98/26 (провадження № 3/749/67/26) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, об`єднано в одне провадження, присвоївши єдиний унікальний номер судової справи: 749/97/26.

Не погодившись із рішенням суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати, а провадження по справі стосовно ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх доводів вказує, що поліцейський на власний розсуд визначив, що автомобілем керував ОСОБА_1 , проте сам він про це не повідомляв. Щодо пояснень свідків, то вони особисто із ОСОБА_1 не знайомі, тому не могли вказувати його дані як особи, що скоїла ДТП. Вказує, що згідно протоколу ЕПР1 №550552, який був складений о 19:58 год, при цьому відеозапис переривається о 18:44 год, зафіксовано, що ОСОБА_1 їде додому, тобто складений за його відсутності та без ознайомлення з ним. Отже, вважає, що даний протокол не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні ст. 251 КУпАП. Також зазначає, що направлення на проходження огляду до медичного закладу складено раніше, ніж була пропозиція про проходження огляду.

У засіданні апеляційного суду захисник підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити з викладених в ній підстав.

ОСОБА_1 у засідання апеляційного суду не з`явився, судом був належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов`язковою. Вказане положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Дослідивши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

У відповідності до ст. 283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити, окрім усього, опис обставин, встановлених під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до статті 266 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під дією препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є заходом забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, який здійснюється в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

Відповідно до п. 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за № 1452/735 від 09.11.2015 року у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я.

З контексту п. 7 розділу 1 Інструкції вбачається наявне право водія відмовитися від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу або ж не погодитися з результатом огляду. Такі дії водія мають потягти за собою обов`язок поліцейського направити особу на огляд до закладу охорони здоров`я.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 550552 від 25.12.2025 року ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці та у медичному закладі відмовився, від дачі пояснень та підпису у протоколі відмовився (а.с. 2).

Згідно Акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів у ОСОБА_1 поліцейськими установлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме, порушення мови, запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, від підпису якого він відмовився (а.с. 4).

Згідно направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, (а.с. 5).

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 550563 від 25.12.2025 року, 25.12.2025 у о 17 год 00 хв у м. Чернігові по вул. Об`їзна водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Toyota Land Cruiser, д.н.з. НОМЕР_1 , та не вибрав безпечної швидкості руху, відволікся від керування транспортним засобом та здійснив наїзд на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення з зустрічним автомобілем ВАЗ 21150, НОМЕР_2 . В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, потерпілих немає, чим порушив вимоги п. 12.1 та п. 11.9 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.

Як вбачається з відеозапису із нагрудного відеореєстратора працівника поліції, 25 грудня 2025 року в м. Сновськ мало місце ДТП за участю водія ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм поліцейськими були виявлені явні ознаки алкогольного сп`яніння та йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, проте останній відмовився. В подальшому ОСОБА_1 працівником поліції було повідомлено про складання відносно нього адміністративних матеріалів за ст.124 КУпАП та ч.1 ст.130 КУпАП та роз`яснені його права та обов`язки. На запитання поліцейського, чи буде він писати пояснення та ставити у протоколі свій підпис, ОСОБА_1 відмовився. Потім поліцейський пояснив, що у разі відмови від ознайомлення з протоколом, його копія буде направлена ОСОБА_1 за місцем його мешкання, на що він жодних заперечень не висловлював.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не був за кермом та не є учасником ДТП не знайшли свого підтвердження з огляду на дослідженні матеріали даної справи. ОСОБА_1 при спілкуванні з поліцейським на протязі тривалого часу жодного разу не сказав, що він не був за кермом та не заперечував, що є учасником ДТП. При складанні адміністративних матеріалів ніяких зауважень не висловлював.

Доводи у скарзі з приводу того, що протокол про адміністративне правопорушення було складено за відсутності ОСОБА_1 є формальними та не містять підстав для визнання даного протоколу неналежним доказом, оскільки відповідно до відеозапису із нагрудного відеореєстратора працівника поліції вбачається, що поліцейський пояснив ОСОБА_1 , що у разі відмови від ознайомлення з протоколом, його копія буде направлена ОСОБА_1 за місцем його мешкання, на що він жодних заперечень не висловлював.

Доводи апелянта щодо розбіжностей у часі, зафіксованому на відео та зазначеному у направленні на медичний огляд та протоколі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає неспроможними і не тягне за собою визнання вищевказаних доказів недопустимим та не має істотного значення для вирішення питання щодо вчинення адміністративних правопорушень, оскільки зафіксоване містить обставини, які підлягають доказуванню.

Щодо доводів апелянта про пояснення свідків, які особисто із ОСОБА_1 знайомі не були, тому не могли вказувати його дані як особи, що скоїла ДТП, є безпідставними, оскільки свідок ОСОБА_2 пояснила, що після зіткнення з її автомобілем, інший автомобіль вилетів з дороги в лісові насадження. Після чого вона та ОСОБА_3 підбігли до транспортного засобу, з яким було зіткнення, водій якого сидів в автомобілі та газував і намагався виїхати на дорогу, але не зміг, після виходу з автомобіля він хитався та навіть впав на коліна, не міг говорити. Особисто водія вона не знала, проте знає, що він є керівником ПСП в селі Хотуничі та має начебто прізвище ОСОБА_4 .

За таких обставин, апеляційний суд визнає цей відеозапис достатнім для того, щоб разом з протоколом про адміністративне правопорушення та у сукупності з іншими доказами зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відтак, доводи апелянта про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію слід розцінювати, як намагання уникнути установленої законом відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.

Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено і в ході апеляційного розгляду не здобуто.

Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено.

Відтак, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.

Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Залишити без задоволення апеляційну скаргу захисника Бредюка О.М., а постанову Сновського районного суду Чернігівської області від 09 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддяГ. А. Салай