Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №750/4812/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

29 липня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/4812/25

Головуючий у першій інстанції - Маринченко О. А.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1078/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Мамонової О. Є.,

суддів Луговця О. А., Супруна О. П.,

учасники справи:

позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приват банк», -

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 лютого 2026 року (проголошено об 11:54, повний текст складено 12.02.2026) у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання неправомірними дій, стягнення коштів та моральної шкоди,-

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі по тексту - АТ «Ощадбанк»), в якому просили:

- визнати дії АТ «Ощадбанк» щодо недостатнього захисту коштів ОСОБА_1 неправомірними;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 безпідставно зняті кошти в сумі 9300 грн, комісію банку в сумі 98 грн, пеню в сумі 1 245,88 грн, інфляційні втрати в сумі 1 209,60 грн, три проценти річних в сумі 279,84 грн, а всього 12 133,32 грн;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 40 000 грн у відшкодування моральної шкоди;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 пеню в сумі 247,41 грн, інфляційні втрати в сумі 175,38 грн, три проценти річних у сумі 32,93 грн, а всього 455,72 грн;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 12 000 грн у відшкодування моральної шкоди;

- зобов`язати АТ «Ощадбанк» відшкодувати судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10.04.2024 на картку ОСОБА_1 було зараховано пенсію двома платежами в сумі 11 194,01 грн та 548,93 грн. Протягом дня він здійснював розрахунки цією карткою і близько 20 год. 30 хв. на його рахунку залишалося 9 487,14 грн. Про всі ці операції, які були здійснені ним того дня, на його мобільний телефон приходили сповіщення. Однак, 11.04.2024 у мобільному додатку Ощад24/7 він виявив, що на його рахунку залишилося всього 89,97 грн, а 9 300 грн та комісія банку - 98 грн зникли з рахунку. Сповіщень про здійснення цієї операції у вигляді дзвінків чи смс-повідомлень від відповідача не надходило.

ОСОБА_1 одразу зателефонував на гарячу лінію відповідача для блокування картки, а 12.04.2024 звернувся до філії Чернігівського обласного управління АТ «Ощадбанк» для отримання виписки по його рахунку та до правоохоронних органів з заявою про вчинення злочину, на підставі якої було відкрито кримінальне провадження № 12024270340001186. 15.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до керуючого ТВБВ № 10024/080 філії Чернігівське обласне управління АТ «Ощадбанк» для проведення розслідування та повернення незаконно знятих грошових коштів.

Після цього звернення відповідач заблокував картковий рахунок ОСОБА_2 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», оскільки на її рахунок ОСОБА_1 10.04.2024 перераховував грошові кошти в сумі 700 грн. Неодноразові звернення позивачів щодо розблокування картки ОСОБА_2 були проігноровані. Лише 2.11.2024 картковий рахунок ОСОБА_2 , заблокований 16.04.2024, був розблокований. Протягом цього часу вона не могла користуватися грошовими коштами в сумі 3 250,73 грн, які знаходилися на заблокованому рахунку.

Заявники наголошували, що ОСОБА_1 не вчиняв ніяких дій, спрямованих на розголошення даних карткового рахунку. У свою чергу, відповідач під час здійснення спірної платіжної операції не здійснив належну ідентифікацію клієнта.

Уважали, що відповідач зобов`язаний повернути ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 9398 грн, а також сплатити інфляційні втрати, три проценти річних та пеню. Крім того, відповідач повинен сплатити ОСОБА_2 інфляційні втрати, три проценти річних та пеню, нараховані на суму заборгованості за зобов`язаннями в сумі 3 250,73 грн.

Звертали увагу суду на те, що дії АТ «Ощадбанк», які полягають у незаконній відмові виконувати умови договорів вкладу, депозитів та обслуговування карткового рахунку, а також бездіяльність відповідача призвели до душевних страждань і переживань та завдали позивачам моральну шкоду, яку просять відшкодувати.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.02.2026 позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до АТ «Ощадбанк» про визнання неправомірними дій, стягнення коштів та моральної шкоди - задоволено частково.

Стягнуто з АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 9 398 грн.

Стягнуто з АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 пеню в сумі 1 245,88 грн, інфляційні втрати в сумі 1 209,60 грн та три проценти річних у сумі 279,84 грн, а всього 2 735,32 грн.

Стягнуто з АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5 000 грн.

У задоволенні решти вимог - відмовлено.

Стягнуто з АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 398 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі АТ «Ощадбанк» просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не враховано, що оспорювані операції здійснено з проведенням верифікації та ідентифікації платіжного засобу в мобільному додатку «Ощад24/7» у порядку та спосіб, встановлений чинним законодавством та договором, укладеним з клієнтом.

Банк наголошує, що реєстрація ОСОБА_1 в системі «Ощад 24/7» (нова версія «Мобільний ощад» Flumo) здійснена коректно, що можливо лише за наявності реквізитів банківської картки (останні чотири цифри, PIN-код до неї) та паролю, який був направлений на фінансовий номер телефону клієнта.

Зазначає, що саме з використанням облікового запису ОСОБА_1 після реєстрації в системі дистанційного банківського обслуговування «Ощад 24/7» (Мобільний Ощад) здійснена операція, яка оскаржується ним у даній справі. Вхід до системи банківського обслуговування «Ощад 24/7» (нова версія «Мобільний ощад» Flumo) та оспорювана операція з переказу коштів здійснені коректно, що є можливим лише за наявності коду для реєстрації в мобільному додатку, який направлявся на фінансовий телефон клієнта, і реквізитів облікового запису, які були відомі виключно ОСОБА_1 , відповідальність за збереження таких даних і такі операції несе позивач особисто.

Звертає увагу суду на те, що за відсутності доказів неправомірних дій\бездіяльності банку, вини банку, відповідальність за проведені операції несе саме позивач, що не враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення.

Указує, що якщо ОСОБА_1 , як ініціатор переказу вважає, що в результаті його помилки чи з інших підстав кошти отримані неналежним отримувачем, він мав на підставі ст. 1212 ЦК України, звернутися до отримувача коштів як до належного відповідача з вимогами щодо повернення безпідставно отриманих коштів.

Уважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт заподіяння моральної шкоди, в чому саме полягає «заподіяна» моральна шкода, відсутнє обґрунтування з яких міркувань суд виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, якими саме неправомірними діями відповідача її заподіяно та в чому полягає вина відповідача у заподіянні ОСОБА_1 моральної шкоди.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 до АТ «Ощадбанк» про стягнення пені, інфляційних втрат, трьох процентів річних та моральної шкоди не оскаржується, та відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 .

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що:

- матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів, які безспірно підтверджують, що саме позивач ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування коштів з його карткового рахунку;

- відповідач не довів належними, допустимими та достовірними доказами обставин, що позивач ОСОБА_1 як володілець та користувач картки своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до його карткового рахунку чи надав інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжну операцію, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача коштів у сумі 9 300 грн та комісії 98 грн;

- відповідач не повернув ОСОБА_1 суму неакцептованої ним платіжної операції, внаслідок якої відбулося безпідставне перерахування з банківського рахунку позивача грошових коштів, тому наявні підстави для стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пені;

- ОСОБА_1 в результаті безпідставного переказу грошових коштів тривалий час не може користуватися належними йому грошовими коштами, вимушений був звертатися до відповідача, правоохоронних органів та суду для захисту своїх прав та повернення коштів, у зв`язку з чим поніс моральні страждання;

- керуючись принципами розумності, справедливості та співмірності, суд уважав, що компенсація в сумі 5 000 грн буде належною сатисфакцією понесених душевних страждань з огляду на характер страждань, які зазнав позивач, їх тривалість, а також вимушеність змін в життєвих стосунках.

З такими висновками районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам чинного законодавства.

Судом у справі встановлено, що 27.09.2023 ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання №991626/080322 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), на підставі якої відповідач відкрив йому картковий рахунок в Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» № НОМЕР_1 в гривні України на умовах тарифного пакету «Мій рахунок», Тарифів за обслуговування поточних рахунків з використанням платіжних карток, розміщених на сайті банку та/або на інформаційних стендах, що знаходяться у приміщеннях установ банку, та надав платіжну картку типу Visa Rewards Pay Wave MR (а.с. 54-60).

Відповідно до п. 3.1. заяви шляхом підписання цієї заяви про приєднання до договору клієнт беззастережно приєднується до договору в редакції, яка на день підписання цієї заяви на приєднання розміщена на інтернет-сторінці банку www.oschadbank.ua, та укладає з банком договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку, кредитного договору.

У пункті 3.4.2. закріплено, що клієнт просить вважати його фінансовим номером - НОМЕР_2 .

З виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 в АТ «Ощадбанк» НОМЕР_1 слідує, що 10.04.2024 на цей рахунок відбулося зарахування пенсії у сумі 11 194,01 грн та 548,93 грн (а.с. 28, 73-75).

З виписки також вбачається, що 10.04.2024 о 20:45 з вказаного рахунку переказано кошти у сумі 9 300 грн комісія 98 грн, деталі транзакції: переказ коштів з рахунку через UKR KYIV MOBILE BANKING НОМЕР_7.

12.04.2024 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області, в якій повідомив, що 11.04.2024 за невідомих обставин виявив зникнення грошових коштів на загальну суму 10 000 грн, які були зняті з його банківської картки «Ощадбанк» № НОМЕР_3 та переказані через Ukr Kyiv Mobile Banking; за посиланням не переходив, реквізитів своєї картки нікому не передавав. На підставі заяви ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, номер кримінального провадження 12024270340001186 (а.с. 26).

15.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до ТВБВ № 10024/080 із заявою, в якій просив провести службове розслідування щодо зняття без його відома з його рахунку грошових коштів на загальну суму 10 000 грн та відшкодувати йому вказану суму. При цьому, зазначав, що за посиланнями він не переходив, реквізитів своєї картки не давав, при знятті вказаної суми дзвінків від працівників банку не надходило, смс - інформування не було (а.с. 25).

З паперової копії інформації з автоматизованої системи банку в системі «Ощад 24/7» слідує, що для реєстрації і встановлення нового мобільного додатку використовуються реквізити ПК та ПІН-код до неї, які відомі тільки клієнту, а також одноразові ОТР-паролі, які надаються клієнту на фінансовий номер мобільного телефону. 11.04.2024 о 09:22 год. карта була заблокована за зверненням держателя з коментарем «відмова з 20:46, 10.04.2024 (Ощад 24/7). Після чого відповідальним співробітником було відправлено запити на Новапей з інформацією щодо шахрайства зі сторони їх клієнта. Отримати відповідь, що кошти збереглися не вдалося. 23.04.2024 о 15:07:56 фінансовий номер телефону був змінений з НОМЕР_4 на НОМЕР_8 (а.с. 76).

За інформацією з автоматизованої системи АТ «Ощадбанк» 27.03.2024 о 17:55 год. у мобільному додатку «Ощад 24/7» (Система дистанційного банківського обслуговування, версія «Мобільний ощад» Flumo) здійснена реєстрація/перереєстрація за банківською карткою позивача № НОМЕР_6 та його фінансовим номером телефону НОМЕР_4 . Код для реєстрації в системі «Ощад 24/7» (нова версія «Мобільний ощад» Flumo) надсилався 27.03.2024 о 17:55 на фінансовий номер НОМЕР_2 . 27.03.2024 о 17:55 в мобільному додатку «Ощад 24/7» (Система дистанційного банківського обслуговування, нова версія «Мобільний ощад» Flumo) клієнтом успішно пройдена верифікація по картці № НОМЕР_6 (а.с. 78).

Згідно з інформацією ПрАТ «Київстар» 27.03.2024 на номер телефону НОМЕР_4 надійшли, зокрема, наступні вхідні дзвінки та смс повідомлення:

12:49:56 Вхідний дзвінок НОМЕР_9 61 секунда;

12:51:55 Вхідні СМС Oschadbank 1 штука;

12:56:07 Вхідний дзвінок НОМЕР_9 52 секунди;

12:56:09 Вхідні СМС Oschadbank 1 штука;

12:59:23 Вхідний дзвінок НОМЕР_10 1 секунда;

12:59:49 Вхідні СМС FormaS 1 штука;

13:02:50 Вхідні СМС Oschadbank 2 штуки;

13:03:26 Вхідні СМС Oschadbank 2 штуки;

13:14:23 Вхідні СМС Oschadbank 1 штука;

13:38:42 Вхідний дзвінок НОМЕР_11 179 секунд;

14:08:52 Вхідний дзвінок НОМЕР_12 826 секунд;

15:05:32 Вхідний дзвінок НОМЕР_13 61 секунда;

15:14:49 Вхідний дзвінок НОМЕР_14 75 секунд;

17:50:32 Вхідні СМС Oschadbank 1 штука;

17:55:46 Вхідні СМС Oschadbank 1 штука;

17:55:56 Вхідний дзвінок НОМЕР_9 53 секунди;

17:59:08 Вхідні СМС Oschadbank 1 штука;

18:01:48 Вхідні СМС Oschadbank 1 штука.

10.04.2024 на номер телефону НОМЕР_4 надійшли, зокрема, наступні вхідні дзвінки та смс повідомлення:

07:43:23 Вхідні СМС Oschadbank 1 штука;

09:13:56 Вихідний дзвінок НОМЕР_15 285 секунд;

09:19:03 Вихідний дзвінок НОМЕР_15 78 секунд;

10:14:53 Вхідний дзвінок НОМЕР_16 122 секунди;

10:17:34 Вихідний дзвінок НОМЕР_17 121 секунда;

11:04:29 Вхідні СМС Oschadbank 1 штука;

11:05:18 Вхідні СМС FREEDOM 4 штуки;

12:20:32 Вхідні СМС Oschadbank 1 штука;

13:18:10 Вихідні СМС НОМЕР_18 2 штуки;

13:43:04 Вхідний дзвінок НОМЕР_19 64 секунди;

13:54:35 Вхідні СМС НОМЕР_20 1 штука;

13:59:58 Вихідні СМС Kyivstar 4 штуки;

14:14:24 Вихідний дзвінок НОМЕР_21 26 секунд;

14:18:50 Вхідні СМС Oschadbank 1 штука;

17:51:07 Вхідний дзвінок НОМЕР_16 32 секунди;

18:50:32 Вхідні СМС Oschadbank 1 штука (а.с. 110-113).

Листом від 27.11.2025 № 27-11/2025/18/85-Т ТОВ «НоваПей» повідомило, що переказ коштів, здійснений 10.04.2024 з картки НОМЕР_3 на платіжну картку НОМЕР_5 отримувач ОСОБА_5 , відправник ОСОБА_1. Власником карткового рахунку НОМЕР_5 є фізична особа ОСОБА_5 (а.с. 131).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до ст. 10 ЦПК України при розгляді справи суд керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї та практику ЄСПЛ. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 2, 4 ст. 83 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно з ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За змістом ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

У ст. 1073 ЦК України визначено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п. 56, 57 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки; платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього.

Відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про платіжні послуги» емісія / надання користувачу платіжного інструменту здійснюється надавачем платіжних послуг на підставі договору, укладеного між надавачем платіжних послуг та користувачем. Порядок емісії платіжних інструментів для використання в платіжних системах визначається правилами відповідних платіжних систем з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Порядок виконання операцій з використанням наданих користувачу платіжних інструментів та обмеження щодо таких операцій визначаються договором між надавачем платіжних послуг та користувачем з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України (ч. 1 ст. 36 Закону).

Частиною 12 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що електронний платіжний засіб, що використовується в платіжній системі, має відповідати вимогам щодо захисту інформації, передбаченим правилами платіжної системи, з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до п. 3, 4. ч. 20 цієї статті, користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до ст. 41 Закону ініціатором платіжної операції може бути, зокрема платник (у тому числі через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції).

Ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом: надання ініціатором платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, в якому відкрито його рахунок; надання надавачем платіжних послуг з ініціювання платіжної операції платіжної інструкції платника надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника на підставі наданої платником цьому надавачу платіжних послуг з ініціювання платіжної операції згоди на ініціювання такої платіжної операції; надання платником платіжної інструкції та готівкових коштів для виконання платіжної операції, у тому числі за допомогою платіжного пристрою; використання користувачем платіжного інструменту для виконання платіжної операції.

Згідно із вимогами ст. 42 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна операція вважається акцептованою після надання платником згоди на її виконання. Якщо немає згоди платника на виконання платіжної операції, - така операція вважається неакцептованою, якщо інше не передбачено цим Законом. Надавач платіжних послуг платника за виконання неакцептованих платіжних операцій несе відповідальність, передбачену цим Законом. Згода на виконання платіжної операції (пов`язаних між собою платіжних операцій) може бути надана платником надавачу платіжних послуг платника особисто, через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції або через отримувача.

Порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України. Виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону. Виконання платіжних операцій з цифровими грошима здійснюється відповідно до правил, визначених Національним банком України. Надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою / з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників (ст. 46 Закону).

Частиною першою статті 47 Закону визначено, що надавач платіжних послуг платника зобов`язаний виконати платіжну інструкцію ініціатора протягом операційного дня з моменту прийняття ним до виконання платіжної інструкції.

Платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі. Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача. Порядок завершення платіжної операції в платіжній системі визначається правилами платіжної системи з урахуванням положень цього Закону (ст. 49 Закону).

Для виконання платіжних операцій з коштами (крім електронних грошей) банки мають право відкривати своїм клієнтам, зокрема поточні рахунки - рахунки, що відкривається банком клієнту для зберігання коштів і виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства (ст. 63 Закону).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 і ч. 3 ст. 67 Закону України «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг зобов`язані запровадити систему захисту інформації, що має забезпечувати безперервний захист інформації про виконання платіжних операцій та індивідуальної облікової інформації на всіх етапах її формування, обробки, передавання та зберігання. Система захисту інформації має забезпечувати цілісність, конфіденційність, доступність та простежуваність інформації, що формується, обробляється, передається та зберігається під час виконання платіжних операцій, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України. Надавачі платіжних послуг зобов`язані виконувати встановлені законодавством вимоги щодо захисту інформації. У разі виявлення порушень законодавства щодо захисту інформації, що містять ознаки вчинення злочину, надавачі платіжних послуг зобов`язані повідомити про це відповідні правоохоронні органи.

Електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою. Під час виконання автентифікації надавачі платіжних послуг зобов`язані виконувати вимоги Національного банку України щодо захисту конфіденційності та цілісності індивідуальної облікової інформації користувачів. Надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію користувача під час: 1) отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації; 2) ініціювання дистанційної платіжної операції; 3) будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій). Надавачі платіжних послуг зобов`язані розробити та застосовувати елементи посиленої автентифікації, які мають бути незалежними, щоб виявлення факту несанкціонованого доступу до одного захищеного елемента або його розголошення не загрожувало надійності інших елементів, а також запровадити заходи із забезпечення захисту конфіденційності даних автентифікації. Для проведення дистанційних платіжних операцій надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію платника, що включає використання унікальних для кожної окремої операції даних, які дають змогу пов`язувати (в результаті виконання алгоритму співставляти контрольний показник з даними операції) операцію на певну суму і конкретного отримувача (ч. 1- 5 ст. 68 Закону України «Про платіжні послуги»).

Посилена автентифікація - процедура автентифікації, яка передбачає використання двох чи більше сукупностей даних, що належать до таких різних категорій:

а) знань (володіння інформацією (даними), що відома лише користувачу);

б) володінь (застосування матеріального предмета, яким володіє лише користувач);

в) притаманність (перевірка біометричних даних або інших властивостей (рис, характеристик), притаманних лише користувачу, що відрізняють його від інших користувачів) (п. 70 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги»).

Згідно з вимогами ст. 68 Закону електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою. Під час виконання автентифікації надавачі платіжних послуг зобов`язані виконувати вимоги Національного банку України щодо захисту конфіденційності та цілісності індивідуальної облікової інформації користувачів. Надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію користувача під час: 1) отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації; 2) ініціювання дистанційної платіжної операції.

Нормами ст. 86 Закону визначено, що надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином. Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.

Згідно з ч. 5 ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги» до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника.

Аналогічна норма міститься в п. 140 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженої Постановою Правління НБУ від 29.07.2022 №164 (далі - Положення № 164), згідно з якою користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Відповідно до п. 136 розділу VII Положення №164 користувач зобов`язаний зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.

Згідно з п. 138 Положення №164 Емітент зобов`язаний:1) забезпечити, щоб індивідуальна облікова інформація користувача була недоступна іншим сторонам, крім користувача (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення); 2) зберігати інформацію, надану користувачем для здійснення контактів із ним, протягом строку дії договору; 3) забезпечити користувачу можливість безоплатно в будь-який час повідомити емітента про втрату платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації та не допускати будь-якого використання платіжного інструменту після отримання такого повідомлення; 4) забезпечити користувачу можливість у будь-який час повідомити емітента про потребу розблокування або заміни (перевипуску) платіжного інструменту; 5) повідомляти користувача про виконання операцій з використанням платіжного інструменту; 6) реєструвати та протягом строку, передбаченого нормативно-правовими актами Національного банку, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування емітентом користувача та користувачем емітента, надавати користувачу таку інформацію за його письмовим зверненням. Емітент зобов`язаний зазначити дату і час одержання повідомлення користувача про втрату платіжного інструменту під час реєстрації повідомлення.

У відповідності до п. 146 розділу VII Положення №164 власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Отже, лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15 та підтверджується сталою судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 01.02.2018 у справі № 758/7327/14-ц, від 23.01.2018 у справі №202/10128/14, від 14.02.2018 у справі № 127/23496/15-ц, від 20.06.2018 у справі № 691/699/16-ц, від 13.09.2019 у справі №501/4443/14, від 20.11.2019 у справі №577/4224/16, від 07.10.2020 у справі № 751/904/18, від 17.06.2021 у справі №759/4025/19, від 16.08.2023 у справі №176/1445/22, від 06.09.2023 у справі №686/30030/21.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.07.2019 у справі №537/3312/16-ц (провадження №61-17629св18) зазначено, що сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Відповідно до умов договору комплексного обслуговування фізичних осіб, затвердженого постановою правління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 05 серпня 2015 року № 694 в редакції, яка діє з 27 вересня 2023 року, та витяг з якого містяться в матеріалах справи (далі - договір), банк здійснює дистанційне обслуговування клієнта за допомогою дистанційних каналів обслуговування, зокрема, але не виключно за допомогою чат-бот, системи дистанційного банківського обслуговування та всіх його каналів обслуговування, за плату, в розмірі комісійної винагороди, визначеної тарифами.

Клієнт погоджується з тим, що розуміє всі ризики, пов?язані з розголошенням логіну клієнта, паролю для входу в систему дистанційного банківського обслуговування, номеру мобільного телефону клієнта та/або одноразових цифрових паролів, а також будь-якої інформації про свої рахунки, що є банківською таємницею, при здійсненні доступу до системи дистанційного банківського обслуговування не з власного комп?ютера або мобільного телефону, та несе всю відповідальність за такі випадки (пункт 17.4.3 договору).

Згідно із пунктом 17.1.5. вказаного договору сторони домовились, що послідовне введення одноразового цифрового паролю, отриманого на номер мобільного телефону, повідомлений клієнтом банку в порядку та спосіб, визначений договором, або ідентифікація клієнта шляхом біометрії, є аналогом власноручного підпису клієнта.

Клієнт персонально відповідає за зберігання і не розголошення третім особам авторизаційних та ідентифікаційних даних при роботі дистанційного банківського обслуговування. Банк не несе відповідальності за операції з картковим рахунком клієнта при розголошенні третім особам авторизаційних та ідентифікаційних даних (пункт 17.4.4 договору).

Відповідно до пункту 17.5.2. договору банк зобов?язується приймати до виконання та виконувати електронні розрахункові документи клієнта, підтверджені одноразовим цифровим паролем/біометрією, в тому числі по технології біометричної ідентифікації клієнта Touch ID (та подібні), Face ID (та подібні), оформлені та надані клієнтом відповідно до договору та/або законодавства.

Розділом IX договору визначена відповідальність клієнта та банку, зокрема, клієнт зобов`язаний забезпечити/гарантувати неможливість отримання третіми особами інформації про логін, пароль, картковий пароль, а також ПІН, CVV2/CVC2, строк дії, номер картки тощо. Ризик і відповідальність за несанкціоноване використання логіна, пароля, карткового пароля несе виключно клієнт» (пункт 9.15); клієнт несе ризик та негативні наслідки передачі ним третій особі мобільного телефона (відповідної SIM-карти), номер якого визначений в заяві про приєднання до договору комплексного обслуговування фізичних осіб або повідомлений банку в іншому встановленому договором порядку як номер мобільного телефону клієнта, їх втрати, незаконного заволодіння ними, а також ризик технічного перехоплення інформації, направленої на номер мобільного телефону клієнта (пункт 9.16); клієнт усвідомлює та приймає на себе усі ризики щодо можливості авторизації сторонньою особою у мобільних додатках Google Рау або в інших подібних додатках за допомогою технології біометрії, в тому числі якщо у мобільному пристрої збережені відбитки пальця (-ів) сторонньої особи (пункт 9.17.). Будь-яку особу, що використала біометрію як засіб ідентифікації клієнта для доступу до системи дистанційного банківського обслуговування (у тому числі технології Touch ID, Face ID), банк безумовно вважає клієнтом і не несе відповідальності за дії такої особи, навіть якщо такі дії будуть оскаржуватися (пункт 9.18).

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 вказував, що 11.04.2024 зайшовши у додаток «Ощад 24/7» він з`ясував, що з його картки знято кошти у сумі 9 300 грн та 98 грн комісії банку. Про цю операцію ні СМС, ні дзвінків від банку на його мобільний телефон не надходило.

Як встановлено судом, 10.04.2024 о 20:45 з рахунку ОСОБА_1 в АТ «ОщадБанк» картка НОМЕР_6 через додаток «Ощад 24/7» здійснено переказ коштів на суму 9 300 грн, комісія 98 грн.

Про ці незаконні дії з боку третіх осіб позивач 11.04.2024 повідомив АТ «Ощадбанк» та 12.04.2024 звернувся із заявою до Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області про вчинення кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України.

Таким чином, після виявлення факту платіжних операцій, які позивач не здійснював, він вчинив дії, передбачені п. 140 Положення №164 щодо повідомлення емітента.

Згідно вказаних вище норм права та правових висновків Верховного Суду саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Схожі висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 176/1445/22, від 29.03.2024 у справі № 456/4026/21.

Отже, саме банк у суді першої інстанції мав подати беззаперечні докази сприяння ОСОБА_1 незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжну операцію 10.04.2024.

Не беруться до уваги посилання відповідача на те, що реєстрація ОСОБА_1 в системі «Ощад 24/7» (нова версія «Мобільний ощад» Flumo) здійснена 27.03.2024 коректно, що можливо лише за наявності реквізитів банківської картки (останні чотири цифри, PIN-код до неї) та паролю, який був направлений на фінансовий номер телефону клієнта.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 на його фінансовий номер 27.03.2024 (в день здійснення реєстрації за банківською карткою в додатку/системі «Ощад24/7) крім дзвінків з банку надходили і інші вхідні дзвінки, однак відсутні відомості, про що саме спілкувався позивач та яку інформацію повідомляв. Таким чином, не доведено, що ОСОБА_1 міг повідомити саме в цю дату свій персональний ідентифікаційний номер (код) або іншу інформацію, яка в подальшому дала змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з його карткового рахунку.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів, які безспірно підтверджують, що саме позивач ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з його карткового рахунку.

Матеріалами справи підтверджується, що вказана втрата коштів сталася за участі третіх осіб. Виявивши безпідставне списання коштів, позивач повідомив про цей факт банк та звернувся до правоохоронних органів і в межах наявного кримінального провадження (№12024270340001186) встановлюється особа, яка протиправно заволоділа коштами позивача.

При цьому, як зазначено в правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 26.08.2020 по справі №766/19614/18, сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням відкритих карткових рахунків не є підставою для відмови у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі АТ «Ощадбанк» звертає увагу суду на те, що при реєстрації (перереєстрації) в системі дистанційного банківського обслуговування «Ощад 24/7» проведені автентифікація платіжного інструменту - банківської картки і його держателя - позивача, вхід до та операції з переказу коштів здійснені коректно, що можливо лише за наявності коду для реєстрації в мобільному додатку, який направлявся на фінансовий телефон клієнта НОМЕР_4 , та реквізитів облікового запису, які були відомі виключно позивачу. При цьому, саме з використанням облікового запису ОСОБА_1 , після реєстрації в Системі дистанційного банківського обслуговування «Ощад 24/7», здійснені спірні операції.

Проте, апеляційний суд уважає, що банком не доведено факт того, що саме позивач здійснював оскаржувані операції в системі «Ощад 24/7» або того, що його необережні дії призвели до цього. Так, на підтвердження вищезазначеного банком надано інформацію з автоматизованої системи банку щодо реєстрації/перереєстрації в системі «Ощад 24/7», де зазначено, що 27.03.2024 о 17:55 год. у мобільному додатку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Система дистанційного банківського обслуговування, версія «Мобільний ощад» Flumo) здійснена реєстрація/перереєстрація за банківською карткою позивача № НОМЕР_6 та його фінансовим номером телефону НОМЕР_4 . Код для реєстрації в системі «Ощад 24/7» (нова версія «Мобільний ощад» Flumo) надсилався 27.03.2024 о 17:55:47 на фінансовий номер НОМЕР_2 . 27.03.2024 о 17:55 в мобільному додатку «Ощад 24/7» (Система дистанційного банківського обслуговування, нова версія «Мобільний ощад» Flumo) клієнтом успішно пройдена верифікація по картці № НОМЕР_6.

Однак, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що 10.04.2024 вхід здійснено саме ОСОБА_1 .

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що банком на телефонний номер ОСОБА_1 не направлялись СМС повідомлення про спірні операції.

Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у ОСОБА_1 дійсно була відсутня воля на здійснення 10.04.2024 переказу коштів на суму 9 300 грн. При цьому банком не доведено належними та допустимими доказами протилежного.

Отже списання грошових коштів з рахунку позивача відбулося не за його розпорядженням і він не повинен нести відповідальність за такі операції, а отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 9 398 грн, пені в сумі 1 245,88 грн, інфляційних втрат в сумі 1 209,60 грн та трьох проценти річних у сумі 279,84 грн.

Щодо стягнення з АТ «ОщадБанк» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Верховний Суду в постанові від 27.01.2021 у справі №263/16183/18 зазначив, що у відповідності до вимог статті 1167 ЦК України відповідач зобов`язаний відшкодувати моральну шкоду позивачу, враховуючи ступінь вини відповідача, характер та обсяг душевних страждань позивача, визначивши розмір грошової компенсації з урахуванням вимог розумності і справедливості, що узгоджується з характером моральних страждань позивача.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 49 постанови від 01.09.2020 в справі № 216/3521/16-ц зазначила, що виходячи з положень статей 16 і 23 Цивільного кодексу України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Окрім цього, Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти Російської Федерації» зазначив, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.

Оцінивши наявні в справі докази та доводи сторін в їх сукупності, районний суд дійшов правомірного висновку, що позивач ОСОБА_1 в результаті безпідставного переказу грошових коштів тривалий час не може користуватися належними йому грошовими коштами, вимушений звертатися до відповідача, правоохоронних органів та суду для захисту своїх прав та повернення коштів, у зв`язку з чим поніс моральні страждання.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив з характеру страждань, які зазнав позивач, їх тривалості, а також врахував вимушені зміни в життєвих стосунках, а тому, керуючись принципами розумності, справедливості та співмірності, дійшов обґрунтованого висновку, що компенсація в сумі и 5000 грн буде належною сатисфакцією понесених душевних страждань.

Не є слушним посилання відповідача на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди, відсутні обґрунтування, з яких міркувань суд виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, так, як уже було зазначено вище, при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.

Апеляційний суд погоджується з висновком, що 5 000 грн у даному випадку є належною сатисфакцією понесених душевних страждань ОСОБА_1 та відповідає характеру страждань, які зазнав позивач, їх тривалості, вимушеним змінам в життєвих стосунках, а також принципам розумності, справедливості та співмірності.

Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга АТ «Ощадбанк» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.02.2026 - без змін, оскільки воно ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять підстав для його скасування.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча О. Є. Мамонова

Судді: О. А. Луговець

О. П. Супрун