Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №686/22311/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/22311/25

Провадження № 22-ц/820/1037/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Заворотна А.В.

за участю: заявника ОСОБА_1 та його представника Гіммельфарба С.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Гіммельфарбом Станіславом Олеговичем, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 лютого 2026 року (суддя Чевилюк З.А., присяжні: Бойко Р.В., Галко О.М.).

Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та його представника, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки.

В обґрунтування заяви зазначав, що його батько ОСОБА_2 , 1952 року народження, є інвалідом ІІ групи з діагнозом хвороба Паркінсона, дисциркуляторна ецефалопатія ІІІ ст., з цефалгічним лікворо-гепертензивним, астено-вегетативним синдромами, з вираженими когнітивними порушеннями, судинна деменція.

Вказував, що ОСОБА_2 постійно потребує стороннього догляду, він втратив, у значній мірі, навички самообслуговування, періодично стає дезорієнтований в часі та побуті, вважає, що йому хочуть заподіяти шкоду, сам собі не готує, є труднощі в користуванні побутовими приладами, гігієнічні процедури самостійно не виконує, постійно забуває приймати ліки, не приймає без стороннього догляду їжу, невпорядкований, некерований в поведінці, роз`ясненням та переконанням піддається з великими труднощами. В повсякденному житті в нього відмічається тривожність, розгубленість, апатія, мислення сповільнене, порушення сну, неадекватна поведінка в звичайних життєвих ситуаціях, суттєва втрата навичок самообслуговування, без нагляду може вчиняти дії, які загрожують його життю. Внаслідок зазначеного захворювання, ОСОБА_2 не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними у своєму повсякденному житті.

Наголошував на тому, що визнання ОСОБА_2 , недієздатною особою необхідно для захисту його здоров`я, майнових та немайнових інтересів.

Заявник, мешкаючи разом з батьком, тривалий час постійно здійснював за ним догляд, має з ним добрий психологічний контакт та має змогу для його контролю та опіки. Заявник має добрий стан здоров`я, спиртними напоями не зловживає, наркотичні засоби не вживав і не вживає, на обліку у психоневрологічному або наркологічному диспансері не перебуває

Звертаючись до суду, заявник просив суд визнати його батька ОСОБА_2 недієздатним, встановити над ним опіку і призначити ОСОБА_1 його опікуном.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 лютого 2026 року заяву задоволено частково. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатним та встановлено над ним опіку. Передано ОСОБА_2 під опіку Органу опіки та піклування Виконкому Хмельницької міської ради. Строк дії рішення – два роки з дня набрання рішенням суду законної сили.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заявлених вимог про призначення заявника опікуном, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 , подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове судове рішення про призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 . При цьому, посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

На думку скаржника, суд першої інстанції взагалі не прийняв рішення щодо заявлених вимог в частині призначення ОСОБА_1 опікуном, чим порушено вимоги цивільного законодавства.

Вважає, що суд безпідставно посилався на відсутність рішення про призначення опікуном заявника, ненадання суду відповідного подання, що обмежує суд у праві прийняти рішення про опікунство заявником щодо батька, з огляду на те, що під час судового засідання представник органу опіки та піклування повідомив суд, що питання про призначення заявника опікуном свого недієздатного батька було предметом розгляду Виконкому Хмельницької міської ради, але рішення по ньому не прийнято через утримання від голосування значної кількості членів виконкому, після чого повторно питання не розглядалось.

Зауважує, що виконком Хмельницької міської ради самоусунувся від виконання покладених на нього, як на орган владних повноважень, і взагалі не прийняв жодного обґрунтованого рішення.

Наголошує на тому, що неприйняття органом владних повноважень рішення про надання згоди або відмови в наданні згоди призначення заявника опікуном в межах судового провадження, є порушенням інтересів особи, що знаходиться у вразливому становищі - ОСОБА_2 , так як саме його інтересам повинен був керуватись орган владних повноважень при розгляді висновку органу опіки та піклування.

На думку заявника, за таких обставинах, суд першої інстанції повинен був або продовжити судовий розгляд та зобов`язати орган опіки та піклування надати належний висновок, або розглянути питання по суті та прийняти рішення на підставі наявних доказів.

Зазначає, що заявник мешкає разом з батьком, що підтверджується наданими до заяви доказами, тривалий час надає йому фізичну та моральну підтримку, має з ним добрий психологічний контакт і, будучи особою яка звільнена від мобілізації на підставі бронювання, може ефективно здійснювати обов`язки опікуна. Певних обставин, передбачених ст. 64 ЦК України, які б перешкоджали можливості призначення заявника опікуном немає.

Крім того, звертає увагу на те, що 12.12.2025 опікунською радою Виконавчого комітету Хмельницької міської ради було прийнято висновок щодо доцільності призначення заявника опікуном недієздатної особи ОСОБА_2 . Тобто, фактично, орган опіки та піклування погодив кандидатуру ОСОБА_1 в якості опікуна його батька ОСОБА_2

Вказує, що судом першої інстанції прийнято рішення про передачу ОСОБА_2 під опіку Органу опіки та піклування Виконкому Хмельницької міської ради, при цьому жодного нормативного обґрунтування такого рішення не наводиться, в тексті рішення відсутні будь-які посилання на норми матеріального права, які б обумовлювали таку можливість. Більш того, навіть сам орган опіки та піклування не просив цього в суду та не надавав згоду на прийняття під опіку ОСОБА_2 та й взагалі не розглядав це питання.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в частині задоволення заявлених вимог не оскаржується, а тому апеляційним судом, відповідно до ст. 367 ЦПК України, не переглядається.

Суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю другої групи довічно, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ №279876 від 22.11.2001 (а.с.14).

Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи №741 від 17.09.2025 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає на стійкий хронічний психічний розлад – органічний розлад особистості складного генезу (судинного, хвороба Паркінсона) з вираженими змінами на фоні біполярного афективного розладу, не розуміє значення своїх дій та не може керувати ними (а.с.33-35).

Відповідно до довідки № 3-03-33258 про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, ОСОБА_2 зареєстрований по АДРЕСА_1 . Разом з ним зареєстровані ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.12).

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_8 є сином ОСОБА_2 (а.с.9).

Відповідно до довідки КНП «ХОМЦПЗ» №1026 від 30.07.2025, ОСОБА_1 під спостереженням у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (а.с. 11).

Згідно з довідкою ПП «Міламед» № 23/37 від 05.08.2025, ОСОБА_1 , який працює в МЦ «Ультрадіагностика» за станом здоров`я може бути опікуном (а.с.13).

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмову в задоволенні заявлених вимог про призначення заявника опікуном батька, суд першої інстанції мотивував відсутністю відповідного подання органу опіки та піклування, яке б відповідало вимогам закону, що обмежує суд у праві прийняти рішення про опікунство ОСОБА_1 щодо батька ОСОБА_2 та передбачає обов`язок передати останнього під опіку Органу опіки та піклування.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до частини 1 статті 55 ЦК України, опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Згідно зі статтею 58 ЦК України, опіка встановлюється, зокрема, над фізичними особами, які визнані недієздатними.

Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (частина 1 статті 60 ЦК України).

Виходячи з аналізу частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України, обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Положеннями статті 63 ЦК України передбачено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

При призначенні опікуна важливі та обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог Цивільного процесуального кодексу України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999 №34/166/131/88.

Разом з тим, до суду першої інстанції не було подано подання органу опіки та піклування в належній процесуальній формі згідно вимог Цивільного процесуального кодексу України, яке б відповідало вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту.

Обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном. Такий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року в справі №736/1508/17, від 28 лютого 2024 року в справі №372/3474/21.

Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинно відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог Цивільного процесуального кодексу України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанови Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20, від 08 січня 2024 року у справі №753/1905/22).

З урахуванням викладеного вище, суд першої інстанції, відмовляючи у призначенні заявника опікуном недієздатного батька ОСОБА_2 , обґрунтовано виходив з того, що обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном, суд не може самостійно вирішити це питання без відповідного висновку органу, а тому відсутність в матеріалах справи такого подання є підставою для відмови ОСОБА_1 у задоволенні заяви про призначення його опікуном батька.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги в частині самовільного прийняття судом першої інстанції рішення щодо визначення органу опіки та піклування опікуном батька без заявленої даної вимоги, оскільки положеннями ст. 65 ЦК України визначено, що до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.

Суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.65 ЦК України, визнавши ОСОБА_2 недієздатним, дійшов правильного висновку про те, що до недієздатного ОСОБА_2 слід передати під опіку Органу опіки та піклування Виконкому Хмельницької міської ради.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на самоусунення Виконкому Хмельницької міської ради від виконання покладених на обов`язків, та неприйняття жодного обґрунтованого рішення по справі про можливість чи неможливість призначити опікуном ОСОБА_1 опікуном батька, суд оцінює критично. Оскільки дане питання не є предметом розгляду даної справи, тому позбавляє суд надавати їм оцінку в межах заявлених вимог.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заявлених вимог ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Гіммельфарбом Станіславом Олеговичем, залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 лютого 2026 року в частині вирішення заявлених вимог про призначення опікуна залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 липня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай