Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №598/608/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 598/608/26Головуючий у 1-й інстанції Гудима І.В.

Провадження № 33/817/359/26 Доповідач - Гриниха Л.Є.

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Гриниха Л.Є.

з участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Сіренка М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Тернополя адміністративну справу за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 -Пальчика М.О. на постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 28 травня 2026 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави 665,60 гривень судового збору.

Згідно даної постанови, 20 березня 2026 року о 17 годині 11 хвилин ОСОБА_1 в с. Олишківці на вул. Шевченка Тернопільського району Тернопільської області, керуючи квадроциклом «Хаммер 230», без р.н.з., відмовився на вимогу поліцейського від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.

В апеляційній скарзі захисник, не оспорюючи фактичні обставини справи, просить оскаржувану постанову змінити в частині призначеного стягнення, не позбавляючи ОСОБА_1 права керування транспортними засобами.

Вказані вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія категорії В1, тому до нього не може бути застосовано адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши захисника, дослідивши доводи апеляційної скарги, прихожу до наступних висновків.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується доказами та правопорушником не оспорюється, а отже судом апеляційної інстанції не переглядається.

Згідно із статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

За змістом ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказані вимоги були дотримані судом першої інстанції у повному обсязі.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено з дотриманням вимог ст.33-35 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, його майнового стану, відсутність обставин, які пом`якшують і обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, та вірно визначив стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.

Отже, судом першої інстанції в повній мірі враховано вимоги з якими закон пов`язує призначення стягнення, а також ті, на які вказує апелянт у своїй скарзі.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, і вважає, що з врахуванням наведених обставин, а саме, що ОСОБА_1 керував квадроциклом із ознаками алкогольного сп`яніння, таке порушення правил дорожнього руху є небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху та носило суспільну небезпеку для оточуючих.

При цьому, ОСОБА_1 було призначено адміністративне стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, що хоч і є суворим видом стягненням, однак саме таке стягнення є достатнім та необхідним для виховання особи, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Ті обставини, на які посилається апелянт, а саме те, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія категорії В1, враховуються апеляційним судом при прийнятті даної постанови, разом з тим, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для зміни стягнення.

Так, в апеляційній скарзі, як на підставу скасування постанови місцевого суду в частині накладення стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, захисник вказує на те, що він вчинив інкриміноване йому правопорушення, не будучи при цьому водієм відповідно до положень п.1.10 ПДР України, тобто у нього відсутнє посвідчення водія на право керування квадроциклом, а отже до нього не може бути застосовано вказний вид стягнення.

Такі твердження апелянта апеляційний суд вважає неприйнятними, виходячи з наступного.

Так, згідно п.1.10 ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Водночас із адміністративних матеріалів, вбачається, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія категорії В,С.

Таким чином встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом при наявності посвідчення водія, а отже є особою - водієм у розумінні положень п.1.10 ПДР.

При цьому, сам по собі факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, тобто керування квадроциклом, не маючи на це права, не звільняє останнього від відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, оскільки знати і неухильно дотримуватися вимоги ПДР України, у тому числі вимоги п.2.5 ПДР України, є обов`язком усіх водіїв, які керують транспортними засобами, будучи наділені правом на керування транспортним засобом відповідної категорії, отримали про це посвідчення водія, і цей обов`язок не залежить від виду такої категорії чи виду транспортного засобу, яким цей водій керує.

Крім того згідно висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, який викладений у постанові від 04.09.2023 року по справі №702/301/20, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не залежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

З вищенаведеної постанови випливає, що навіть за відсутності в особи посвідчення водія її може бути позбавлено права керувати транспортними засобами, адже особи, які керують транспортними засобами не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши в передбаченому законом порядку посвідчення водія, несуть суспільну небезпеку для оточуючих.

В свою чергу слід зазначити, що у разі якщо особи, які керують транспортними засобами без посвідчення водія, та перебувають або можуть перебувати в стані алкогольного чи іншого сп`яніння, вірогідність спричинення ще більш серйознішої шкоди в такому випадку є значно вищою, а тому запобігальна мета покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами в такому разі набуває особливого значення.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та характер вчиненого правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не є достатніми для її задоволення та відсутні підстави для зміни призначеного стягнення.

За викладених вище обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а апеляція такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 -Пальчика М.О. залишити без задоволення, а постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 28 травня 2026 року відносно ОСОБА_1 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя