Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №606/500/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 606/500/25Головуючий у 1-й інстанції Мельник А.В.

Провадження № 22-ц/817/755/26 Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Хома М.В.

суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Свірського Тараса Володимировича на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 16 березня 2026 року, ухвалене суддею Мельник А.В. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з вказаним позовом, який обгрунтовано тим, що 06.07.2024 року між сторонами укладено кредитний договір №06.07.2024-100002060, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 7 000 грн строком на 98 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,35 % на день.

Позивач свої зобов`язання виконав у повному обсязі, однак відповідач належним чином кредит не погасив, у зв`язку з чим станом на 02.04.2025 року утворилася заборгованість у розмірі 15668,16 грн, яка складається із 6472,06 грн заборгованості за тілом кредиту, 6116,10 грн процентів за користування кредитом та 3080 грн неустойки. У зв`язку з цим позивач просив стягнути вказану заборгованість та судові витрати.

Рішенням Теребовлянського районного суду від 16 березня 2026 року позов ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 в користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №06.07.2024-100002060 від 06.07.2024 року в сумі 11410,24 грн, з яких 6472,06 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4938,18 грн - заборгованість за нарахованими процентами. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» сплачений судовий збір в розмірі 1763,51 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Свірський Т.В. просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановивши нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно з`ясував обставини справи та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

У скарзі зазначено, що позивач не надав належних і допустимих доказів укладення між сторонами кредитного договору в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», оскільки матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем одноразового ідентифікатора та підписання ним договору. Крім того, на думку скаржника, позивач не довів факту перерахування кредитних коштів, оскільки долучений до позову лист ТОВ «УПР» не є первинним платіжним документом, не містить відомостей про отримувача коштів та не підтверджує їх зарахування саме відповідачу.

Також представник відповідача вказує, що розрахунок заборгованості за процентами є необґрунтованим, оскільки позивач здійснив їх нарахування виходячи з денної процентної ставки 1,35 %, яка, на його переконання, суперечить вимогам частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», а детального розрахунку процентів до позовної заяви не додано.

Крім того, заявлений до стягнення розмір процентів є явно непропорційним сумі отриманого кредиту, суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності, а також порушує права споживача як слабшої сторони договору.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Споживчий центр" вказує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Позивач зазначає, що належними, допустимими та достатніми доказами підтверджено факт укладення між сторонами кредитного договору, проведення ідентифікації відповідача через систему BankID, підписання договору одноразовим ідентифікатором, а також перерахування кредитних коштів на платіжний засіб, реквізити якого відповідач самостійно зазначив під час оформлення кредиту. Крім того, відповідачем не подано жодних належних доказів на спростування цих обставин, не надано контррозрахунку заборгованості та не підтверджено доводів про відсутність отримання кредитних коштів.

Позивач також вказує, що розрахунок заборгованості здійснено відповідно до умов кредитного договору та вимог законодавства, проценти нараховані виключно в межах строку кредитування, а передбачена договором процентна ставка відповідала вимогам пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», чинних на момент укладення договору.

Посилання в апеляційній скарзі на незаконність розміру процентів, необхідність їх обмеження 1 % на день та їх неспівмірність сумі кредиту є помилковими, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Обставини справи.

06.07.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 06.07.2024-100002060 шляхом підписання пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) кредитного договору, що є невід`ємною частиною договору, які підписані відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е553.

Відповідно до п.2.2 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на веб-сайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на веб-сайті кредитодавця; заявка сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Як встановив суд, чітка хронологія дій учасників електронної комерції при укладенні електронного договору в інформаційно-комунікаційній системі позивача на веб-сайті позивача sgroshi.com.ua підтверджується LogFile, доданим позивачем до справи.

За кредитним договором кредитодавець зобов`язався надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти (п. 3.1 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти)).

Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах, які встановлюються у заявці і яка є невід`ємною частиною даної оферти (п.3.3 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти)).

Відповідно до п.4.1 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11ХХ-ХХХХ-0575.

Відповідно до пунктів 1-4 Заявки позичальнику надано кредит у розмірі 7000 грн строком на 98 днів з дня його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 11.10.2024.

Пунктом 5 заявки встановлена процентна ставка – фіксована незмінна процентна ставка в розмірі 1,35% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка 1,13% (пункт 6 договору).

Згідно з пунктами 7-8 позичальник, укладаючи договір, погодився на встановлену кредитотавцем комісію, пов`язану з наданням кредиту -15% від суми кредиту та дорівнює 1050 грн.

Пунктом 9 Заявки передбачено графік платежів. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 25688,31 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 14783,77 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 7783,77 грн. Неустойка 70,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

06.07.2024 відповідач ОСОБА_1 акцептував пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії) № 06.07.2024-100002060 від 06.07.2024, з якою попередньо ознайомився, про що свідчить його електронний підпис НОМЕР_1 , проставлений у відповіді позичальника про прийняття пропозиції кредитного договору (кредитної лінії) №06.07.2024-100002060 від 06.07.2024.

Інформацією, наданою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 28.03.2025, підтверджується, що ТОВ «Споживчий центр» перерахувало ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 7 000 грн у безготівковій формі на картковий рахунок № НОМЕР_2 , про що свідчить транзакція в системі iPay.ua №445624960 за договором кредиту № 06.07.2024-100002060.

Крім того, згідно з інформацією АТ «Універсал Банк» від 02.07.2025, наданою на виконання ухвали суду від 19.06.2025, на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , на яку 06.07.2024 зараховано кредитні кошти у сумі 7 000 грн.

З довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором ТОВ «Споживчий центр» видно, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання за договором, унаслідок чого виникла заборгованість, яка складає 15668,16 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту (основна сума) 6472,06 грн; заборгованість за процентами 6116,10 грн; заборгованість за неустойкою 3080,00 грн. Проценти нараховані за період з 06.07.2024 року по 11.10.2024 року, тобто в межах строку кредитного договору.

Крім того, як було установлено судом та видно з розрахунку заборгованості та картки субконто, відсотки за період з 21.08.2024 року по 11.10.2024 року нараховувалися за процентною ставкою 1,35% відсотків в день. При цьому, відображено також часткова оплата відповідача за договором: 19.07.2024 на суму 90,00 грн, 19.07.2024 на суму 70,00 грн, 25.07.2024 на суму 2400,00 грн, 02.08.2024 на суму 2080,91 грн.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад.

Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень ст.207 ЦК України, електронний документ прирівнюється до письмової форми правочину. Спеціальне законодавство у сфері електронної комерції (Закони України «Про електронну комерцію» та «;Про електронні документи та електронний документообіг») не заперечує юридичної сили електронних документів та договорів, укладених шляхом обміну електронними повідомленнями. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає можливість підписання електронного правочину, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Одноразовим ідентифікатором, як визначено ч.1 ст.3 цього ж Закону, є алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що приймає оферту, шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Таким чином, використання відповідачем логіну та паролю для входу в особистий кабінет та/або введення одноразового ідентифікатора, надісланого на його контактний номер телефону, є належним способом ідентифікації та підписання електронного договору, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за своїм правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису у визначених законом випадках, а електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через його електронну форму. Аналогічно, у цивільному праві діє загальна презумпція правомірності правочину, встановлена статтею 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або не визнана судом.

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України. У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку (фінансової установи) на пред`явлення будь-якої вимоги.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Частиною 4 ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження №14-400 цс 19).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами належним чином укладено електронний кредитний договір, який відповідає вимогам Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію», а позивач належними й допустимими доказами підтвердив факт перерахування відповідачу кредитних коштів у сумі 7 000 грн. Суд дійшов висновку, що відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами.

Разом із тим суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення неустойки, оскільки відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в період дії воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку її сплати. Крім того, суд вважав, що нарахування процентів після 20.08.2024 повинно здійснюватися з урахуванням обмеження максимального розміру денної процентної ставки, встановленого пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим здійснив перерахунок процентів, зменшивши їх розмір із 6116,10 грн до 4 938,18 грн. Відтак суд стягнув з відповідача 6472,06 грн заборгованості за тілом кредиту та 4 938,18 грн процентів, а в решті позовних вимог відмовив.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами належним чином укладено кредитний договір в електронній формі із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов, а позивач належними та допустимими доказами довів факт перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 7000 грн на належний йому картковий рахунок. Водночас відповідач не подав належних і допустимих доказів, які б спростовували факт укладення договору, отримання кредитних коштів чи правильність визначеного позивачем розміру заборгованості за тілом кредиту.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки, правильно застосувавши пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який звільняє позичальника від обов`язку її сплати під час дії воєнного стану. Також суд правомірно здійснив перерахунок заборгованості за процентами, застосувавши імперативні приписи пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки, у зв`язку з чим обґрунтовано зменшив суму процентів, що підлягають стягненню.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту укладення між сторонами кредитного договору, оскільки матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем одноразового ідентифікатора та підписання ним договору, є безпідставними. Як убачається з матеріалів справи, кредитний договір укладено відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом акцепту оферти та підписання відповідачем заявки і відповіді про прийняття пропозиції електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е553. Хронологія укладення договору підтверджується LogFile, а сам відповідач не надав жодних належних доказів, які б спростовували використання ним зазначеного одноразового ідентифікатора, належність йому фінансового номера телефону або проходження ним ідентифікації під час укладення договору.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довів факту надання кредитних коштів, оскільки інформація ТОВ «Універсальні платіжні рішення» не є належним доказом їх перерахування, також не заслуговують на увагу. Інформацією ТОВ «Універсальні платіжні рішення» підтверджується здійснення переказу кредитних коштів на картковий рахунок № НОМЕР_2 за договором кредиту № 06.07.2024-100002060, а інформацією АТ «Універсал Банк», наданою на виконання ухвали суду, підтверджено, що зазначена платіжна картка емітована на ім`я відповідача та саме на неї 06.07.2024 року зараховано 7 000 грн кредитних коштів. Сукупність цих доказів підтверджує належне виконання позивачем свого обов`язку щодо надання кредиту.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість розрахунку заборгованості за процентами є безпідставними. Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що проценти нараховані виключно за період з 06.07.2024 року по 11.10.2024 року , тобто в межах строку кредитування. Крім того, суд першої інстанції перевірив правильність їх нарахування та, застосувавши імперативні приписи пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», самостійно здійснив перерахунок процентів, зменшивши їх розмір із 6116,10 грн до 4938,18 грн, чим усунув порушення, пов`язане із застосуванням після 20.08.2024 року процентної ставки, що перевищувала встановлене законом обмеження.

Доводи апеляційної скарги про те, що розмір заявлених до стягнення процентів є непропорційним сумі кредиту, суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності і порушує права споживача, не можуть бути підставою для скасування рішення суду. Суд першої інстанції вже врахував вимоги спеціального законодавства щодо обмеження максимальної денної процентної ставки та зменшив суму процентів до розміру, визначеного відповідно до Закону України «Про споживче кредитування». Отже, до стягнення присуджено лише ту суму процентів, яка відповідає вимогам чинного законодавства та нарахована в межах погодженого сторонами строку кредитування

Суд першої інстанції надав належну правову оцінку всім поданим позивачем доказам, тому доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з такою оцінкою та не спростовують правильності встановлених судом обставин.

Інші доводи апеляційної скарги не містять обставин, які б свідчили про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, а тому не дають підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є законними і обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 367, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Свірського Тараса Володимировича — залишити без задоволення.

Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 16 березня 2026 року — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення не підлягає оскарженню у касаційному порядку, окрім випадщків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 29 липня 2026 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Костів О.З.

Храпак Н.М.