Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №591/5601/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/5601/26

Номер провадження 22-ц/816/2531/26

Категорія - 30

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Нестеренка М.В. (суддя-доповідач), суддів: Сізова Д.В., Щербаченко М.В.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 , яка була подана її представником – адвокатом Кузченко Тетяною Миколаївною, на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 червня 2026 року, ухвалену у місті Суми у складі судді Алфьорова А.М.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «М.В.Л. ГРУП», ОСОБА_2 , третя особа: Головний сервісний центр МВС України в особі Територіального сервісного центру № 5946 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог і ухвали суду першої інстанції

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Зарічного районного суду м. Суми з позовом до ТОВ «М.В.Л. ГРУП» та ОСОБА_2 , третя особа - Головний сервісний центр МВС України в особі Територіального сервісного центру № 5946, у якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу від 01 червня 2022 року № 6726/22/067510 та стягнути судові витрати.

Позов мотивовано тим, що позивачка є власницею автомобіля PEUGEOT 307, однак у квітні 2026 року їй стало відомо, що в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів містяться відомості про укладення 01 червня 2022 року договору купівлі-продажу цього автомобіля через ТОВ «М.В.Л. ГРУП» на користь ОСОБА_2 . Позивачка зазначала, що автомобіль не відчужувала, жодних договорів купівлі-продажу чи комісії не підписувала, довіреностей на його відчуження не видавала, а на момент укладення спірного договору перебувала за межами України. Незважаючи на звернення до відповідача з вимогою добровільно скасувати договір, такі вимоги залишилися без задоволення. Посилаючись на відсутність її волевиявлення на укладення спірного правочину та наявність у реєстрі запису про незавершену угоду, який перешкоджає здійсненню права власності на автомобіль, позивачка вважала договір недійсним та просила суд захистити її порушені права.

Ухвалою Зарічного районного суду міста Суми від 03 червня 2026 року передано дану цивільну справу на розгляд до Ковпаківського районного суду м. Суми за підсудністю.

Зарічний районний суд міста Суми виходив із того, що позов подано з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки зареєстроване місце проживання позивачки та місцезнаходження Територіального сервісного центру № 5946, на які позивачка посилалася як на підстави визначення підсудності відповідно до частин п`ятої та восьмої статті 28 ЦПК України, знаходяться на території, юрисдикція якої поширюється на Ковпаківський районний суд м. Суми. У зв`язку з цим суд дійшов висновку про необхідність передачі справи за територіальною підсудністю до Ковпаківського районного суду м. Суми.

Оскаржуваною ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 червня 2026 року передано дану цивільну справу на розгляд до Рівненського міського суду Рівненської області за підсудністю.

Ковпаківський районний суд міста Суми (суд першої інстанції) виходив із того, що позов не містить передбачених статтями 28, 30 ЦПК України підстав для його розгляду Ковпаківським районним судом м. Суми, а відповідно до частини другої статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються за їх місцезнаходженням. Оскільки згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб місцезнаходженням ТОВ «М.В.Л. ГРУП» є м. Рівне, вул. Кобзарська, буд. 83, суд дійшов висновку про необхідність передачі справи за територіальною підсудністю до Рівненського міського суду Рівненської області.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із вказаною ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми, позивачка через свого представника - адвоката Кузченко Т.М. подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Ковпаківського районного суду м. Суми.

Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, передаючи справу за підсудністю до Рівненського міського суду Рівненської області, безпідставно застосував положення частини другої статті 27 ЦПК України та не врахував положення частини восьмої статті 28 ЦПК України, відповідно до яких позови, що виникають з договорів, можуть пред`являтися також за місцем їх виконання. Апелянт зазначає, що спірний договір купівлі-продажу транспортного засобу оформлювався, реєструвався та мав виконуватися у Територіальному сервісному центрі № 5946 у м. Суми, що знаходиться в межах територіальної юрисдикції Ковпаківського районного суду м. Суми.

Крім того, апелянт посилається на те, що у позовній заяві спір також обґрунтовувався як такий, що пов`язаний із захистом прав споживача, а тому відповідно до частини п`ятої статті 28 ЦПК України міг бути пред`явлений за зареєстрованим місцем проживання позивачки, яке також знаходиться в межах територіальної юрисдикції Ковпаківського районного суду м. Суми.

Також апелянт зазначає, що після передачі справи ухвалою Зарічного районного суду м. Суми до Ковпаківського районного суду м. Суми останній був зобов`язаний прийняти її до свого провадження, оскільки відповідно до статті 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються, а справа, передана в порядку статті 31 ЦПК України, повинна бути прийнята судом, якому вона надіслана. На думку апелянта, повторна передача справи іншому суду призвела до порушення норм процесуального права, безпідставного затягування розгляду справи та права позивачки на доступ до правосуддя, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

Як вбачається зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, ОСОБА_1 є власницею автомобіля PEUGEOT 307, 2006 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , право власності на який зареєстровано 13 квітня 2017 року (а.с. 8).

Як убачається з рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 жовтня 2025 року у справі № 591/3209/24, зазначений автомобіль був визнаний об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а в порядку поділу спільного майна подружжя залишений у власності ОСОБА_1 (а.с. 13 зв. – 17).

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Зарічного районного суду м. Суми з позовом до ТОВ «М.В.Л. ГРУП», ОСОБА_2 , третя особа - Головний сервісний центр МВС України в особі Територіального сервісного центру № 5946, про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу та зобов`язання вчинити дії (а.с. 1-4).

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 03 червня 2026 року цивільну справу № 591/5601/26 передано за територіальною підсудністю до Ковпаківського районного суду м. Суми. Суд виходив із того, що зареєстроване місце проживання позивачки та місцезнаходження Територіального сервісного центру № 5946 знаходяться в межах територіальної юрисдикції Ковпаківського районного суду м. Суми, а тому справа не підсудна Зарічному районному суду м. Суми (а.с. 23).

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб місцезнаходженням ТОВ «М.В.Л. ГРУП» є: 33003, м. Рівне, вул. Кобзарська, буд. 83 (а.с. 5, 28-30).

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 червня 2026 року цивільну справу передано для розгляду за територіальною підсудністю до Рівненського міського суду Рівненської області. Суд зазначив, що позовна заява не містить підстав, передбачених статтями 28 та 30 ЦПК України, для розгляду справи Ковпаківським районним судом м. Суми, а тому, застосувавши загальне правило територіальної підсудності, визначене частиною другою статті 27 ЦПК України, дійшов висновку про необхідність передачі справи за місцезнаходженням юридичної особи - ТОВ «М.В.Л. ГРУП» (а.с. 31).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У статті 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Справи цивільної юрисдикції характеризує, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносинах, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, а по-друге, суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (стаття 19 ЦПК України).

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Частиною першою статті 23 ЦПК України встановлено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Відповідно до частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно зі статтею 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Тлумачення наведених норм у їх системному взаємозв`язку дає підстави для висновку, що встановлена статтею 32 ЦПК України заборона спорів між судами про підсудність спрямована саме на недопущення виникнення спорів щодо територіальної підсудності між судами одного рівня. Метою такої заборони є унеможливлення неодноразової передачі справи з одного суду до іншого та забезпечення своєчасного розгляду спору компетентним судом.

Аналогічний підхід до тлумачення відповідних процесуальних норм висловлений Великою Палатою Верховного Суду при застосуванні положень процесуального закону щодо підсудності у постановах від 26 серпня 2019 року у справі № 855/364/19, від 30 січня 2025 року у справі № 140/10981/24.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 03 червня 2026 року цивільну справу передано за територіальною підсудністю до Ковпаківського районного суду м. Суми. Вказана ухвала постановлена в порядку статті 31 ЦПК України, набрала законної сили та не була скасована у встановленому законом порядку.

За таких обставин після надходження справи Ковпаківський районний суд м. Суми був зобов`язаний прийняти її до свого провадження та продовжити її розгляд.

Натомість суд першої інстанції повторно вирішив питання територіальної підсудності, фактично перевіривши правильність висновків Зарічного районного суду м. Суми щодо визначення суду, компетентного розглядати справу, та дійшовши іншого висновку про необхідність передачі справи до Рівненського міського суду Рівненської області.

Однак ЦПК України не наділяє суд, якому справа передана в порядку статті 31 цього Кодексу, повноваженнями повторно вирішувати питання територіальної підсудності або переглядати висновки суду, який уже визначив належний суд для її розгляду. Інше тлумачення положень статей 31, 32 ЦПК України фактично призводило б до виникнення спору між судами щодо територіальної підсудності, що прямо заборонено процесуальним законом.

У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 203/2372/18 зазначено, що з огляду на положення частини першої статті 32 ЦПК України, її застосування судом першої інстанції можливе лише один раз в одній справі.

Оскільки Ковпаківський районний суд м. Суми, у цій справі всупереч вимогам статті 32 ЦПК України, повторно вирішив питання територіальної підсудності, хоча після надходження справи в порядку статті 31 ЦПК України був зобов`язаний прийняти її до свого провадження та продовжити розгляд, оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України є підставою для її скасування з направленням справи до цього ж суду для продовження розгляду.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За правилами пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України порушення норм процесуального права є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У цій справі колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Висновки суду щодо судових витрат

Положення статті 141 ЦПК України передбачають можливість відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У цій справі апеляційним судом була переглянута ухвала суду першої інстанції про передачу справи за підсудністю. Тобто, на час апеляційного перегляду ухвали, апеляційним судом спір між сторонами не було вирішено по суті, справа не розглянута.

За таких обставин, питання про розподіл судових витрат між сторонами, зокрема витрат за подання апеляційної скарги, підлягає вирішенню місцевим судом за результатами розгляду позову у цій справі по суті.

Керуючись статтями 258, 259, 263, 364, 367, 374, 376, 379, 381-384 ЦПК України апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Кузченко Тетяною Миколаївною, задовольнити.

Ухвалу Ковпаківського районного суду міста Суми від 24 червня 2026 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - М.В. Нестеренко

Судді: Д.В. Сізов

М.В. Щербаченко