Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №576/554/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №576/554/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Сапон О. В.

Номер провадження 33/816/1380/26 Суддя-доповідач Терещенко О. І.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Терещенко О. І., з участю секретаря судового засідання Кравченко Д.І., захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Юськової М.С. розглянув у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Юськової М.С. на постанову судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 01.07.2026, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

УСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Постановою судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 01.07.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Судом установлено, що 17.02.2026 о 18:58 год по вул. Покровській у м. Глухові водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Ауді А4», реєстраційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння (згідно з показником газоаналізатора «Alcotest 6820» - 1,55 ‰). Від проходження огляду на стан сп`яніння в КНП «Глухівська міська лікарня» Глухівської міської ради відмовився.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись з указаним судовим рішенням, захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвокат Юськова М.С. подала апеляційну скаргу на постанову Глухівського міськрайонного суду від 01.07.2026, в якій просила скасувати її та прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначає, що постанова є незаконною та необґрунтованою, постановленою з істотним порушенням вимог ст. 245, 247, 251, 252, 266, 268, 271, 280, 283, 284, 294 КУпАП, ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Порядку, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 №1103, Інструкції МВС/МОЗ від 09.11.2015 №1542/735 та Інструкції МВС від 18.12.2018 №1026.

Огляду підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп`яніння, згідно з ознаками такого стану, визначеними МОЗ і МВС України. Крім того, обов`язковим є доведення підстав для такого огляду особи. З відеозапису подій з участю ОСОБА_1 не вбачається, яким саме чином працівник поліції встановив наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме запах алкоголю з порожнини рота. Зазначення працівниками поліції ознак сп`яніння само по собі не свідчить про їх наявність у особи. Судом першої інстанції не було взяти до уваги, що поліцейські не з`ясовували чи згоден ОСОБА_1 з результатом огляду за допомогою алкотестера Драгер, не пропонували пройти повторний огляд у лікарні та не видали направлення на проходження огляду в найближчому закладі охорони здоров`я, що ставить під сумнів достовірність отриманих результатів. Контрольний забір повітря не робився, що суперечить вимогам Інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та порядку проведення огляду на стан сп`яніння. Суд заперечив факт того, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та виконує обов`язки військової служби, що спростовується матеріалами справи. Поліцейські, знаючи те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, не повідомили про це ВСП, які і повинні були проводити огляд останнього. Вказує, що дії ОСОБА_1 як військовослужбовця повинні були кваліфікуватись за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Матеріали справи містять лише недопустимі і недостовірні докази, які не підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

27.07.2026 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання захисника Юськової М.С. про долучення доказів, а саме: службової характеристики військовослужбовця ОСОБА_1 та настанови з експлуатації приладу Драгер.

Позиція учасників апеляційного розгляду.

У судове засіданні ОСОБА_1 не з`явився, його захисник Юськова М.С. у судовому засіданні подану нею апеляційну скаргу підтримала, просила задовольнити її.

Згідно з вимогами ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

У зв`язку із зазначеним апеляційний суд вважає за можливе провести апеляційний розгляд без участі ОСОБА_1 та з участю його захисника Юськової М.С.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Заслухавши захисника Юськову М.С., дослідивши матеріали справи, суддя апеляційного суду дійшла такого висновку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з частиною 1 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Частиною 2 статті 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Апеляційний суд вважає, що розглядаючи дану справу, суддя суду першої інстанції вищезазначені вимоги дотримав у повному обсязі та дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, з урахуванням:

- протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , який за змістом відповідає вимогам статті 256 КУпАП, містить обов`язкові ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП;

- акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та результатом тесту від 17.02.2026;

- тесту про виявлення алкоголю;

- відеозапису.

Апеляційний суд зазначає, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 2.9а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є встановлений факт наявності у особи алкогольного сп`яніння, наркотичного сп`яніння чи іншого сп`яніння та відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння на місці скоєння правопорушення або в умовах лікувального закладу, щодо вживання алкогольних напоїв та лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У ч. 2 ст. 266 КУпАП зазначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Переглядом відеозаписів з нагрудних камер поліцейських установлено, що працівники поліції, зупинивши ОСОБА_1 , повідомили йому, що причиною зупинки транспортного засобу під його керуванням було те, що у нього не працювала фара. Після цього поліцейські попросили у ОСОБА_1 документи, запитали чи військовий, на що він надав їм посвідчення ветерана. Про те, що виконував обов`язки військової служби у цей час, не говорив, перебував у цивільному одязі. Потім поліцейські запитали у останнього чи вживав він щось, бо присутній запах алкоголю, та у них є підозра, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння, на що він ствердно відповів ні, а його пасажирка повідомила, що вживала вона, бо у неї день народження. Поліцейські запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Драгер» чи у медичному закладі. ОСОБА_2 погодився пройти огляд на місці зупинки, результат тестування показав 1,55 ‰, з яким останній погодився. Проходити огляд у медичному закладі відмовився. Після цього поліцейський повідомив про складання щодо нього протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, повідомив ОСОБА_1 права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, оголосив зміст протоколу. Останній підписав протокол та отримав його копію.

За таких обставин апеляційний суд визнає долучені відеозаписи достатніми для того, щоб у сукупності з іншими доказами зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає доводи захисника, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неповно з`ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно розподілив тягар доказування та визнав допустимими доказами докази, отримані за результатом огляду, проведеного неуповноваженим суб`єктом, з огляду на їх безпідставність.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_1 будь-яких заперечень щодо результатів проведеного огляду на місці зупинки транспортного засобу не висловлював, з результатом погодився.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта про те, що постанова є незаконною та необґрунтованою, постановлена з істотним порушенням вимог ст. 245, 247, 251, 252, 266, 268, 271, 280, 283, 284, 294 КУпАП, ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Порядку, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 №1103, Інструкції МВС/МОЗ від 09.11.2015 №1542/735 та Інструкції МВС від 18.12.2018 №1026 є необґрунтованими, узагальненими та не дають змоги зрозуміти у чому саме полягає порушення норм законодавства як під час оформлення протоколу відносно ОСОБА_1 , так і під час його розгляду судом першої інстанції.

Відеозаписом повністю спростовуються доводи захисника про те, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що поліцейські не з`ясовували чи згоден ОСОБА_1 з результатом огляду за допомогою алкотестера Драгер, не пропонували пройти повторний огляд у лікарні.

Апеляційний суд відмічає, що не ґрунтуються на вимогах закону доводи апелянта, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а поліцейські, знаючи про це, не повідомили за даним фактом ВСП, які і повинні були проводити огляд останнього. Вказує, що дії ОСОБА_1 як військовослужбовця, повинні були кваліфікуватись за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, з огляду на таке.

Апеляційний суд зазначає, що статтею 15 КУпАП передбачені особливості адміністративної відповідальності військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень, зокрема відповідно до частини першої статті 15 КУпАП, військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Положеннями статті 266-1 КУпАП визначений порядок огляду, зокрема, військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.

При цьому суд зазначає, що в статті 266-1 КУпАП не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.

Як було встановлено з відеозапису, ОСОБА_1 був зупинений у м. Глухові поза межами території будь-якої військової частини, він був одягнутий у цивільний одяг, їхав на автомобілі з цивільними номерами.

Щодо доводів апеляційної скарги про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_1 за статтею 172-20 КУпАП апеляційний суд зазначає, що таке тлумачення норм права є хибним і ґрунтується на неправильному розумінні об`єктивної сторони вказаних правопорушень.

Диспозиція статті 172-20 КУпАП передбачає відповідальність за розпивання алкогольних напоїв, появу на території військової частини в нетверезому стані або виконання обов`язків військової служби в стані сп`яніння, а також відмову від огляду саме у зв`язку з виконанням таких обов`язків. Проте, вказана норма за жодних обставин не охоплює таку протиправну діяльність, як керування транспортним засобом у стані сп`яніння або відмову водія від огляду на стан сп`яніння під час руху дорогами загального користування. Керування транспортним засобом є особливим видом діяльності, пов`язаним із джерелом підвищеної небезпеки, що виділяє суб`єкта такого діяння у спеціальну категорію - «водій».

При цьому адміністративна відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху, в тому числі відмова водія від проходження огляду, встановлена спеціальною нормою, а саме статтею 130 КУпАП. Дана стаття розміщена у Главі 10 КУпАП, яка регулює правовідносини виключно у сфері транспорту та шляхового господарства. Оскільки ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля і рухався вулицею міста, він виступав як учасник дорожнього руху, на якого повною мірою поширюється дія Правил дорожнього руху України та санкції, передбачені за їх порушення. За порушення правил дорожнього руху військовослужбовці несуть відповідальність на загальних підставах, що виключає можливість застосування до них норм Глави 13-Б КУпАП у випадках, коли йдеться про безпеку руху на дорогах.

Апеляційний суд відмічає, що повноваження органів Національної поліції, визначені статтею 255 КУпАП, надають їм право складати протоколи за статтею 130 КУпАП стосовно будь-якого водія, незалежно від його професійного статусу чи місця роботи.

Натомість склад правопорушення, передбачений статтею 172-20 КУпАП, за своєю суттю є військовим проступком, матеріали за яким уповноважена оформлювати лише Військова служба правопорядку або командири частин у разі виявлення порушень безпосередньо в межах несення служби чи на території військових об`єктів. Оскільки в діях ОСОБА_1 вбачається саме порушення п. 2.9.а ПДР, ці дії не можуть кваліфікуватися за статтею 172-20 КУпАП, оскільки остання не передбачає відповідальності за правопорушення на транспорті.

Відтак, суд першої інстанції правильно визначив, що статтю 130 КУпАП неможливо замінити статтею 172-20 КУпАП, оскільки ці норми мають різні об`єкти посягання та різні склади правопорушень, а наявність у особи статусу військовослужбовця не створює для неї імунітету від відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху на загальних підставах.

Також у справі відсутні докази, що під час зупинення ОСОБА_1 працівниками поліції він виконував обов`язки військової служби.

Апеляційний суд зазначає, що хоча ОСОБА_1 і є військовослужбовцем, однак наявність у нього військового квитка підтверджує лише його статус, однак не підтверджує факту його перебування при виконанні бойових чи особливих завдань в момент керування ним транспортним засобом, зупинки поліцейськими та проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння.

З огляду на викладене, доводи захисника щодо проведення огляду неуповноваженою особою не знайшли свого підтвердження.

Отже, висновки місцевого суду щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП є законними та обґрунтованими, а доводи захисту про відсутність складу правопорушення є необґрунтованими.

Стосовно доводів захисника про те, що огляду підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп`яніння, згідно з ознаками такого стану, визначеними МОЗ і МВС України; з відеозапису подій з участю ОСОБА_1 не вбачається, яким саме чином працівник поліції встановив наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, що вказані в протоколі про адміністративне правопорушення; зазначення працівниками поліції ознак сп`яніння само по собі не свідчить про їх наявність у особи, апеляційний суд зазначає таке.

Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735).

Тобто, для проведення огляду водія на визначення стану алкогольного сп`яніння поліцейському достатньо лише виявити у водія ознаки сп`яніння, що не потребує будь-яких пояснень від нього щодо того, яким чином він установив ці ознаки. У даному випадку поліцейський повідомив ОСОБА_1 про наявний запах алкоголю з автомобіля, в якому той перебував.

Щодо доводів апелянта про те, що контрольний забір повітря не робився, що суперечить вимогам Інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та порядку проведення огляду на стан сп`яніння апеляційний суд зазначає таке.

Інструкцією Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735, не передбачена необхідність проведення відбору проби навколишнього повітря, що спростовує зазначені вище доводи захисника.

У даному випадку працівник поліції не здійснював відбір проби навколишнього повітря, що не дає обґрунтованих підстав вважати, що прилад був не готовий, а тому результат огляду є викривленим, оскільки результат огляду становив 1,55 проміле, а законодавчо допустима норма алкоголю у крові становить 0,2 проміле. Тобто, результат огляду ОСОБА_1 у більш ніж 7 разів перевищує розмір допустимої норми, що спростовує доводи захисника про викривлення результату огляду.

При цьому апеляційний суд відмічає, що будь-яких зауважень з боку ОСОБА_1 щодо процедури проведення огляду та незгоди з його результатом висловлено не було, у медичний заклад він їхати відмовився.

З огляду на викладене вказані обставини не спростовують факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Щодо доводів захисника про незастосування до ОСОБА_1 позбавлення права керування транспортними засобами апеляційний суд зазначає таке.

З аналізу частини 1 статті 130 КУпАП випливає, що санкція цієї статті не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу, поєднаного із позбавленням права керування транспортними засобами.

При цьому, у даному випадку, загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч. 1 ст. 33 КУпАП, не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Тобто у цій справі, з огляду на встановлену законодавством безальтернативну санкцію за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майнового стану, обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Отже, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові, і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі, як про те ставить питання захисник, нею не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено, а викладена позиція в апеляційній скарзі розцінюється судом апеляційної інстанції як захисна, що направлена на уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Висновки суду.

З урахуванням установлених судом обставин апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною 1 статті 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні цього правопорушення підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених суддею обставин справи.

Істотних порушень вимог КУпАП, які б могли стати безумовними підставами для скасування оскарженої постанови, під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції не допущено.

Враховуючи зазначене, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржену постанову судді суду першої інстанції законною, обґрунтованою та вмотивованою, підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись статтею 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Постанову судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 01.07.2026 щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Юськової М.С. на цю постанову - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Ольга ТЕРЕЩЕНКО