Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №584/282/24 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м.Суми

Справа №584/282/24

Номер провадження 22-ц/816/326/26, 22-ц/816/497/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Сізова Д. В. , Щербаченко М. В.

за участю секретаря судового засідання – Чуприни В.І.,

у присутності:

представника відповідача Комунального закладу Сумської обласної ради «Путивльський професійний ліцей, який є правонаступником Державного професійно-технічного навчального закладу «Путивльський професійний ліцей» – адвоката Сахнова Дмитра Анатолійовича,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , які подані її представником - адвокатом Цурканом Віктором Івановичем,

на рішення Буринського районного суду Сумської області від 31 січня 2025 року у складі судді Гука Т.Р., ухваленого в м. Буринь Сумської області, повне судове рішення складено 03 квітня 2025 року,

на додаткове рішення Буринського районного суду Сумської області від 26 травня 2025 року, у складі судді Гука Т.Р., ухваленого в м. Буринь Сумської області, повне судове рішення складено 26 травня 2025 року,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу Сумської обласної ради «Путивльський професійний ліцей», який є правонаступником Державного професійно-технічного навчального закладу «Путивльський професійний ліцей»про захист житлових прав,

в с т а н о в и в :

У березні 2024 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Цуркана В.І., звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність Державного професійно-технічного навчального закладу «Путивльський професійний ліцей» (далі по тексту – ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей»), що полягало у невидачі заселеному мешканцю гуртожитку ОСОБА_1 ордеру (спеціального ордеру) на жилу площу в гуртожитку навчального закладу за адресою: м. Путивль, вул. Ярославни, 41; зобов`язати ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей видати заселеному мешканцю гуртожитку ОСОБА_1 ордер (спеціальний ордер) на жилу площу в гуртожитку навчального закладу за вказаною адресою.

Свої вимоги мотивувала тим, що під час роботи її чоловіка – ОСОБА_2 , як особі, яка потребує житла, як основному наймачу, надано житло у гуртожитку міського професійно-технічного училища №9 за адресою: АДРЕСА_1 . У подальшому, у 1999 році запропонували поліпшення житла, і взамін двох кімнат, їх родина переїхала в житлове приміщення, яке складалося з трьох кімнат під умовною назвою «ізолятор». Вселення їх родини, яка складалася із позивачки, її чоловіка та дочки – ОСОБА_3 , відбулося на законних підставах, їх місце проживання за цією адресою було зареєстровано. ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки – ОСОБА_2 помер, а у 2010 році знялася з реєстраційного обліку і дочка. Тоді як позивачка залишилася проживати у вказаному житловому приміщені. Починаючи з 2006 року адміністрація навчального закладу повідомила їй про необхідність оформлення договірних відносин між адміністрацією та мешканцями і 01 січня 2007 року між нею та Путивльським професійним ліцеєм укладено договір про надання населенню міста під житло в гуртожитку. Даний договір за своїм змістом та правовими наслідками притаманний договору найму житла, він не розривався, недійсним або нікчемним не визнавався, виконувався сторонами належним чином. Позивачка є особою з інвалідністю, іншим житлом не забезпечена.

Однак, 31 серпня 2023 року ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей» звернувся до суду з позовом про виселення її з гуртожитку, у межах розгляду цієї справи представник навчального закладу повідомив, що ордер на вселення не видавався.

Посилаючись на положення ЖК України, Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Радою міністрів УРСР від 03 червня 1986 року №208 та Примірне положення про користування гуртожитком, затвердженого постановою КМУ від 20 червня 2018 року, за умови вселення позивачки в гуртожиток та забезпечення житлом адміністрація гуртожитку не забезпечила наймача житла спеціальним ордером на житло, що носить триваючий та постійний характер.

Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 31 січня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

04 лютого 2025 року ДПНЗ «Путивльський професійний ліцей» подав заву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь навчального закладу 5500 грн 00 коп. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Буринського районного суду Сумської області від 26 травня 2025 року заяву представника відповідача ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей» - адвоката Сахнова Д.О. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей» судові витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн 00 коп.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Цуркана В.І., подала апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду та додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, а у задоволенні заяви представника відповідача про ухвалення додаткового судового рішення відмовити.

Доводи апеляційних скарг мотивує тим, що рішення про вселення сім`ї Зуєвих приймалося адміністрацією гуртожитку за зверненням керівництва Путивльського РВ України в Сумській області, що мало офіційний характер, але архівні документи з цього приводу стороною відповідача приховуються. Натомість суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку, що вселення позивачки з родиною відбулося з усного дозволу колишнього директора навчального закладу.

Звертає увагу на те, що договір про надання населенню міста під житло у гуртожитку від 01 січня 2007 року з позивачкою укладався у зв`язку з веденням та вдосконаленням договірних відносин адміністрації гуртожитку з мешканцями гуртожитку.

Вказує на те, що суд першої інстанції проігнорував, що між адміністрацією гуртожитку та ОСОБА_1 укладалися різні договори, які за юридичним змістом, підставами та відповідним їм наслідками мали різні характеристики та договірні відносини.

Наголошує на тому, що за умови вселення позивачки у гуртожиток та забезпечення житлом адміністрація гуртожитку не забезпечила наймача житла спеціальним ордером на житло, що носить триваючий та постійний характер.

Як на підставу для скасування додаткового рішення, заявник апеляційної скарги вказує на те, що не було надано детального опису наданих робіт (послуг). Звернув увагу на те, що позивачка є особою з інвалідністю, а також на подання клопотання про зменшення розміру судових витрат, що підлягає розподілу між сторонами. Також в апеляційній скарзі було процитовано зміст ст. 137, 141 ЦПК України, правові позиції Верховного Суду та рішення ЄСПЛ.

КЗ СОР «Путивльський професійний ліцей» подані відзиви на апеляційні скарги, в яких просить вимоги апеляційних скарг залишити без залишити без задоволення, а рішення суду та додаткове рішення суду, просить залишити без змін.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 28 липня 2026 року залучено до участі в даній справі в якості правонаступника відповідача Державного професійно-технічного навчального закладу «Путивльський професійний ліцей» – Комунальний заклад Сумської обласної ради «Путивльський професійний ліцей».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, який заперечив проти доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 з 1999 року по даний час проживає у приміщенні ізолятора гуртожитку Державного професійно-технічного навчального закладу «Путивльський професійний ліцей» правонаступником якого є Комунальний заклад Сумської обласної ради «Путивльський професійний ліцей» за адресою по вул. Ярославни (раніше Горького), 41, м. Путивль, Сумської області, та зареєстрована за даною адресою (т.1, а.с. 10).

Позивачка наполягає на тому, що була вселена до вказаного приміщення разом із своїм чоловіком ОСОБА_2 з дозволу колишнього директора міського професійно-технічного училища №9 (на даний час Державного професійно-технічного навчального закладу «Путивльський професійний ліцей» правонаступником якого є Комунальний заклад Сумської обласної ради «Путивльський професійний ліцей») за зверненням керівництва Путивльського РВ УМВС України в Сумській області, в якому працював чоловік позивачки.

За відомостями з Державного реєстру речових прав, право власності на гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей» (т.1, а.с. 21-24).

01 січня 2007 року між ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання населенню міста під житло у гуртожитку зі строком дії протягом року з дня його укладення. За умовами цього договору ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей» зобов`язався надати споживачеві житло в гуртожитку та послуги з центрального водопостачання та водовідведення, теплопостачання, електроенергії (т.1, а.с. 73).

Пунктом 7.2 договору передбачено, що якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не висловила наміру внести до нього зміни або доповнення договір пролонгується на наступний рік.

02 січня 2008 року сторони уклали договір про надання житлово-комунальних послуг мешканцям гуртожитку ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей», строком до 02 січня 2009 року, за умовами якого постачальник зобов`язується надати житлово-комунальні послуги, а споживач зобов`язується здійснити оплату за проживання в приміщенні, загальною площею 36,0 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 та за користування послугами на умовах цього договору. Згідно п.1.4 договору мешканці 1 чол. (т.1, а.с. 74).

05 січня 2009 року сторони на аналогічних умовах уклали договір про надання житлово-комунальних послуг мешканцям гуртожитку ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей», строком дії до 31 серпня 2009 року (т.1, а.с. 75-76).

01 липня 2010 року сторони на аналогічних умовах уклали договір №3 про надання житлово-комунальних послуг мешканцям гуртожитку ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей», строком дії до 30 червня 2011 року (т.1, а.с. 77-78).

01 вересня 2011 року сторони на аналогічних умовах уклали договір №3 про надання житлово-комунальних послуг мешканцям гуртожитку ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей», строком дії до 01 вересня 2012 року.

03 вересня 2012 року сторони на аналогічних умовах уклали договір про надання житлово-комунальних послуг мешканцям гуртожитку ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей», строком дії до 03 вересня 2013 року (т.1, а.с. 80-81).

Відповідно до протоколу №2 від 14 січня 2013 року комісією ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей» щодо переселення мешканців гуртожитку № НОМЕР_1 до гуртожитку № НОМЕР_2 було прийнято рішення по переселенню мешканців гуртожитку № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) до гуртожитку № НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) (т.1, а.с. 69).

Із Додатку 1 до вказаного протоколу вбачається, що у списку мешканців гуртожитку № НОМЕР_1 , які підлягали переселенню під №24 вказана ОСОБА_1 (т.1, а.с. 69, на звороті).

15 січня 2013 року на виконання наказу Управління освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації №907-ОД від 24 лютого 2012 року «Про затвердження заходів щодо економії бюджетних коштів у закладах професійно-технічної освіти» директором ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей» видано наказ №08/1 «Про переселення та перереєстрацію мешканців гуртожитків» (т.1, а.с. 18).

Згідно заяви ОСОБА_1 від 14 лютого 2013 року остання категорично відмовилась від переселення в гуртожиток №2 (вул. Кірова, 95) та просила директора ДПТНЗ "Путивльський професійний ліцей" залишити її проживати в гуртожитку № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) до вирішення житлового питання (т.1, а.с. 47).

04 вересня 2013 року сторони на умовах аналогічних попередньому договору уклали договір про надання житлово-комунальних послуг мешканцям гуртожитку ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей», строком дії до 04 вересня 2014 року (т.1, а.с. 81-82).

05 вересня 2014 року сторони на аналогічних умовах уклали договір про надання житлово-комунальних послуг мешканцям гуртожитку ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей», строком дії до 05 вересня 2015 року (т.1, а.с. 83-84).

07 вересня 2015 року сторони на аналогічних умовах уклали договір про надання житлово-комунальних послуг мешканцям гуртожитку ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей», строком дії до 07 вересня 2016 року (т.1, а.с. 84-85).

08 вересня 2016 року сторони на аналогічних умовах уклали договір про надання житлово-комунальних послуг мешканцям гуртожитку ДПТНЗ "Путивльський професійний ліцей", строком дії до 08 вересня 2017 року (т.1, а.с. 86-87).

11 вересня 2017 року сторони на аналогічних умовах уклали договір №3 про надання житлово-комунальних послуг мешканцям гуртожитку ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей», строком дії до 11 вересня 2018 року (т.1, а.с. 87-88).

02 липня 2018 року в зв`язку із вселенням за згодою відповідача до спірного приміщення матері ОСОБА_1 між нею та ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей» укладено додаткову угоду №1, якою п.1.4 договору №3 про надання житлово-комунальних послуг мешканцям гуртожитку ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей» від 11 вересня 2017 року викладено в новій редакції: "1.4 Мешканці 2 чол." (т.1, а.с. 89).

Додатковою угодою №2 від 11 лютого 2022 року, укладеною між ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей» та ОСОБА_1 строк дії договору №3 про надання житлово-комунальних послуг мешканцям гуртожитку ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей» від 11 вересня 2017 року було продовжено до 31 травня 2022 року (т.1, а.с. 89, на звороті).

Додатковою угодою №3 від 01 червня 2022 року строк дії договору №3 про надання житлово-комунальних послуг мешканцям гуртожитку ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей» від 11 вересня 2017 року було продовжено до 01 травня 2023 року (т.1, а.с. 90, на звороті).

03 червня 2022 року ОСОБА_1 вручено письмове повідомлення ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей» від 01 червня 2022 року з вимогою звільнити приміщення у гуртожитку до 31 серпня 2022 року в зв`язку із закінченням строку дії договору №3 про надання житлово-комунальних послуг мешканцям гуртожитку ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей» від 11 вересня 2017 року та додаткової угоди №2 від 11 лютого 2022 року (т.1, а.с. 91).

05 червня 2023 року між ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей» та ОСОБА_1 був укладений договір №1 найму житлового приміщення у гуртожитку ДПТНЗ "Путивльський професійний ліцей", за умовами якого ДПТНЗ "Путивльський професійний ліцей" надає ОСОБА_1 приміщення кімнати-ізолятора у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , для проживання в ньому ОСОБА_1 та членів її сім`ї (т.1, а.с. 70-72).

Згідно п.6.1 вказаного договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами, застосовується до відносин між сторонами, які виникли з 02 травня 2023 року і діє до 01 серпня 2023 року, а в частині розрахунків - до моменту повного виконання наймачем своїх зобов`язань.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що в день закінчення строку дії договору найму житлового приміщення у гуртожитку ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей» приміщення для проживання має бути звільненим і передано наймодавцю.

Відповідно до п.8.1 договору наймач гуртожитку зобов`язаний звільнити кімнату та повернути її у належному стані, а також прийняти майно та інвентар. Реєстрація не засвідчує права на подальше проживання у гуртожитку. Укладення цього договору не створює для наймача будь-яких інших прав на приміщення у гуртожитку, крім права користування протягом терміну, визначеного п. 6.1. даного договору (п.8.2).

Згідно письмового повідомлення №484 від 12 червня 2023 року ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей», яке вручено ОСОБА_1 13 червня 2023 року, останню було повідомлено, що договір від №1 від 05 червня 2023 року закінчується 01 серпня 2023 року і не буде продовжений, у зв`язку з чим їй було запропоновано звільнити приміщення 01 серпня 2023 року.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачка хоча і вселилася в спірне приміщення зі згоди його власника, проте захистити її права шляхом зобов`язання видачі ордеру не вбачається можливим, так як не має законних підстав для видачі ордера і обраний позивачкою спосіб захисту своїх прав на житло є неможливим.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так к вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.

За змістом ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Аналіз частини другої статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності), пов`язується з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкту.

Житлові правовідносини щодо забезпечення прав громадян на житло, належне використання і схоронність житлового фонду станом на 1999 рік (набуття позивачкою права користування гуртожитком) були встановлені ЖК Української РСР.

Відповідно до ст. 127 ЖК Української РСР (тут і далі в редакції, чинній станом на 1999 рік) для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Статтями 128, 129 ЖК Української РСР визначено, що порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.

Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.

На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Порядок надання жилої площі в гуртожитку підприємства, правила користування гуртожитками та їх утримання регулюються на момент виникнення спірних правовідносин Примірним положенням про гуртожиток, затвердженим Радою Міністрів Української РСР від 03 червня 1986 року № 208 (далі- Примірне положення № 208).

Пунктами 2, 9, 10 Примірного положення визначено, що гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

Пунктом 9 Примірного положення № 208 встановлено, що жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.

Згідно пункту 10 Примірного положення № 208 на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та не спростовується сторонами, що у 1999 році позивачка ОСОБА_1 , як член сім`ї ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вселилася в гуртожиток № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей». Позивачка та її чоловік на час вселення не навчалися в даному навчальному закладі та не перебувати з ним в трудових відносинах.

Під час розгляду справи інстанційними судами, позивачкою та її представником не було надано доказів на підтвердження того, що вселення родини ОСОБА_4 у вказаний гуртожиток відбулося на підставі відповідного рішення адміністрації навчального закладу.

Факт здійснення реєстрації місця проживання позивача за вказаною адресою, не свідчить про те, що підставою для вселення її з родиною є рішення адміністрації навчального закладу, а не цивільно-правова угода, як зазначає відповідач.

Відповідач у своїх запереченнях наголошував на тому, що позивачка із своїм чоловіком у 1999 році тимчасово були поселені до приміщення ізолятору гуртожитку тодішнім директором навчального закладу за зверненням керівництва Путивльського РВ УМВС України в Сумській області де працював ОСОБА_2 , у порядку надання платних послуг.

Пунктом 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №38 визначено, що у сфері житлово-комунальних послуг , в тому числі проживання в гуртожитках навчальних закладів.

Положенням про учнівський гуртожиток ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей», затвердженим директором навчального закладу визначено, що учнівський гуртожиток навчального закладу призначається для мешкання учнів на період навчання, незважаючи на те, де вони проживали до цього. Вільні місця в гуртожитку можуть використовуватися власником навчального закладу для створення готелю, за погодженням з профспілковим комітетом.

У пункті 16 цього Положення зазначено, що місце для розміщення сторонніх осіб та працівників навчального закладу в гуртожитку визначаються рішенням власника виходячи із наявного житлового фронду, який не впливає на державне замовлення підготови кадрів.

Тобто з вказаних норм слідує, що у відповідача було право на надання в тимчасове платне користування приміщень в учнівському гуртожитку осіб які не навчаються в даному навчальному закладі та не перебувають з ним в трудових відносинах.

Укладення позивачкою договору про надання населенню міста під житло гуртожитку від 01 січня 2007 року, підтверджує визнання позивачкою користування нею житлом в гуртожитку на умовах строковості та платності, що притаманно оренді житлового приміщення, та не носить постійного характеру.

Таким чином, зважаючи на те, що у відповідача, як на час вселення позивачки, так і на час розгляду справи в суді не виникло обов`язку видати позивачці ордер (спеціальний ордер) на вселення до учнівського гуртожитку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не спростовується правомірність вселення позивачки до гуртожитку та правомірності користування нею наданим приміщенням до 01 серпня 2023 року (в межах строку дії договору від 05 червня 2023 року. Усупереч тверджень заявника апеляційної скарги, ордер на проживання в учнівському гуртожитку навчального закладу, жодним чином не посвідчує права постійного користування позивачкою житловим приміщенням.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції з прав людини зобов`язує суди обгрунтовувати свої рішення, його неможна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок з обгрунтування рішення, є різною, залежно від характеру рішення.

ЄСПЛ неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (Ruiz Torija v. Spain, 21.01.1999).

У зв`язку з тим, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і зміст спірних правовідносин, а висновки суду є законним та обгрунтованими, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і передбачених статтею 376 ЦПК України підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Також, колегія суддів погоджується із додатковим рішенням суду першої інстанції, яким вирішено питання розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем та з розміром присуджених до стягнення з відповідача цих витрат.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Зокрема, за змістом частин 1 - 6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як передбачено частинами 1 - 5, 8 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у визначені ч. 8 ст. 141 ЦПК України строки було надано докази на підтвердження понесення під час розгляду справи в суді першої інстанції витрати за надану правничу допомогу, а саме:

договір про надання правової допомоги від 26 березня 2024 року, укладений між адвокатським об`єднанням «Кепітал Консалтінг» та ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей», умовами якого визначено, що гонорар – винагорода адвокатського об`єднання за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правої допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором. Сторони узгодили, що одна година надання правової допомоги коштує 1000 грн 00 коп., а також погоджені фіксовані ставки адвокатського гонорару за надання правової допомоги: складання заяви по суті – 2500 грн за 1 документ; складання письмових пояснень – 1000 грн за 1 документ; складання письмового клопотання або заяви з процесуальних питань – 500 грн за 1 документ; представництво інтересів в суді з виїздом до місяця знаходження суду (м. Путивль) – 1000 грн за 1 судодень; представництво інтересів в суді з виїздом до місцезнаходження суду (в межах Сумської області) – 2500 грн за 1 судодень; представництво інтересів в суді в режимі відеоконференції – 1000 грн за 1 судодень (т. 2, а.с. 73-76);

детальний опис робіт (наданих послуг) згідно з договором про надання правової допомоги №2103/1 від 26 березня 2024 року, складений 31 грудня 2024 року, з якого слідує, що станом на 31 грудня 2024 року адвокатське об`єднання надало навчальному закладу наступні послуги: складання відзиву на позовну заяву, вартістю 2500 грн 00 коп.; здійснення представництва інтересів в суді 15 квітня 2024 року, 27 травня 2024 року та 09 жовтня 2024 року за кожне по 1000 грн. Загальна вартість послуг, що надані за договором становить 5500 грн 00 коп. (т.2, а.с. 72);

акт приймання-передачі послуг, наданих згідно з договором про надання правової допомоги №2103/1 від 26 березня 2024 року, складений 24 грудня 2024 року (т.2, а.с. 72);

платіжну інструкцію кредитового переказу коштів від 25 грудня 2024 року, якою підтверджується перерахування ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей» 5500 грн АО «Кепітал Консалтінг» за договором від 26 березня 2024 року (т.2, а.с. 77).

Суд першої інстанції, при визначенні розміру понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, в повній мірі врахував конкретні обставини справи, зокрема, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом за захистом житлових прав та спір у справі не є майновим, принцип співмірності та розумності судових витрат, складність справи, обсяг об`єктивно необхідного часу для надання послуг адвокатом, який приймав участь у справі в режимі відеоконференції, а також зважаючи на майновий стан позивачки, яка є особою з інвалідністю 3 групи та не працює, в той час як відповідачем у справі є юридична особа, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на правову допомогу та визначає її у розмірі 4000 грн.

У супереч доводам апеляційної скарги, відповідачем були надані належні докази на підтвердження понесення в суді першої інстанції судових витрат та їх розмір, а тому підстав для зміни чи скасування додаткового судового рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , які подані її представником - адвокатом Цурканом Віктором Івановичем, залишити без задоволення.

Рішення Буринського районного суду Сумської області від 31 січня 2025 року та додаткове рішення Буринського районного суду Сумської області від 26 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 29 липня 2026 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: Д. В. Сізов

М. В. Щербаченко