Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №521/15299/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5699/26

Справа № 521/15299/25

Головуючий у першій інстанції Тополева Ю. В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Сєвєрової Є.С. (суддя-доповідач),

суддів: - Вадовської Л.М., Погорєлової С.О.,

учасники справи:

позивач – Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на заочне рішення Хаджибейського районного суду м.Одеси від 02 лютого 2026 року, у складі судді Тополевої Ю.В.,

встановив:

До Хаджибейського районного суду міста Одеси звернулось Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 13707,07 грн.

Позов обґрунтований такими обставинами.

Між ТОВ УЛФ ФІНАНС та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № АМ 159928, забезпечений транспортний засіб Renault, д.н.з. НОМЕР_1 . 03.03.2021 р. відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Renault, д.н.з. НОМЕР_1 та транспортного засобу ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Відповідно до Постанови Малиновського районного суду міста Одеси від 5 квітня 2021 року по справі № 521/3882/21 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. До ПрАТ СК «ПЗУ Україна» із заявою про настання страхового випадку звернулась потерпіла особа. ПрАТ СК «ПЗУ Україна» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 13707,07 грн. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди застрахована не була. Таким чином позивач просить суд стягнути з відповідача суму виплаченого страхового відшкодування.

Заочним рішенням Хаджибейського районного суду м.Одеси від 02 лютого 2026 року відмовлено в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 13707,07 грн.

Висновки суду про відмову в позові обґрунтовані тим, що доказів того, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» виплатив на користь ТОВ УЛФ ФІНАНС страхове відшкодування в розмірі 13707,07 грн. матеріали справи не містять; відсутній Генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № GA.ULF.000002 від 27 лютого 2017 року, в тому числі сертифікат № АМ. 159928 від 16.10.2020, яким позивач обґрунтовує факт укладення договору страхування щодо забезпеченого транспортного засобу Renault, д.н.з. НОМЕР_1 на момент настання ДТП. Тобто позивачем не підтверджено належними доказами факт укладення договору страхування щодо забезпеченого транспортного засобу Renault, д.н.з. НОМЕР_1 , який би діяв на момент настання дорожньо-транспортної пригоди, а також здійснення страхової виплати за заявою про настання страхового випадку по договору страхування Авто КАСКО.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулося із апеляційної скарго, в якій просить скасувати рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02лютого 2026 року та ухвалити нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції належним чином не досліджено докази, які були долучені до позову, висновки суду не повні та не відповідають обставинам справи.

Щодо відсутності в матеріалах справи Генерального договору добровільного

страхування наземних транспортних засобів № GA.ULF.000002 від 27 лютого 2017

року, в тому числі сертифікат № АМ. 159928 від 16.10.2020 року, укладеного

щодо транспортного засобу Renault д.н.з. НОМЕР_1 , то

договір було передано на зберігання до архіву, який знаходиться в с.

Блиставиця, Бучанського району, Київської області, по вул. Нова, 23.

У зв`язку з збройною агресією РФ на прикінці березня 2022

року, архівосховище в селі Блиставиця внаслідок вибуху та пожежі було повністю

знищено, тому надати підписаний договір неможливо – це є надзвичайною,

невідворотною та об`єктивною обставиною.

На підтвердження даного факту Позивачем разом з позовною заявою було

надано копію договору оренди частини нежитлового приміщення, листа від ТОВ

«УАК Архів» та акту про пожежу.

Окрім цього, до позовної заяви було додано копію

Сертифікату № АМ. 159928 від 16.10.2020 до Генерального договору

добровільного страхування наземних транспортних засобів № GA.ULF.000002 щодо

транспортного засобу Renault, д.н.з. НОМЕР_1 , який був чинний на момент настання

дорожньо-транспортної пригоди. одо твердження, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія

«ПЗУ Україна» не надало докази виплати страхового відшкодування в розмірі 13

707,07 грн. внаслідок пошкодження застрахованого транспортного засобу Renault,

д.н.з. НОМЕР_1 .

До позовної заяви було додано Звіт про виконані роботи та рух коштів

Ротаційного фонду до Договору № 18-010 від 02.07.2018 р. за березень 2021 р. як

підтвердження здійснення оплати відновлювального ремонту пошкодженого

транспортного, що є належним підтвердженням відшкодування коштів.

ОСОБА_1 відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Рішення суду таким вимогам не відповідає, виходячи з наступного.

Встановлено, що відповідно до копії Додатку до Генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № GA.ULF.000002 від 27 лютого 2017 року між ТОВ УЛФ ФІНАНС та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № АМ 159928, забезпечений транспортний засіб Renault, д.н.з. НОМЕР_1 .

03 березня 2021 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Renault, д.н.з. НОМЕР_1 та транспортного засобу ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 5 квітня 2021 року по справі № 521/3882/21 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, наявність вини в діях ОСОБА_1 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 03 березня 2021 року, додатковому доказуванню не підлягає.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Renault, д.н.з. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.

Встановлено, що станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_2 застрахована не була.

Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 108 Закону України «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Страхувальник звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» із заявою про настання страхового випадку по договору страхування ОСОБА_2 .

З метою визначення вартості відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля Renault, д.н.з. НОМЕР_1 , було проведено його огляд, про що складено Звіт про результати огляду місця ДТП та отримано рахунок-фактуру № АГ-00002091 від 09.03.2021 від ТОВ «АВТО Груп+», відповідно до якого вартість ремонту пошкодженого транспортного засобу Renault, д.н.з. НОМЕР_1 складає 13707,07 грн.

Позивачем складено розрахунок страхового відшкодування та страховий акт №UA2021030300011/L01/02, відповідно до якого, сума страхового відшкодування становить 13707,07 грн.

Відмовляючи у позові, суд виходив з відсутності доказів про оплату Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» страхового відшкодування на користь ТОВ УЛФ ФІНАНС в розмірі 13707,07 грн., а також Генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № GA.ULF.000002 від 27 лютого 2017 року, в тому числі сертифікату № АМ. 159928 від 16.10.2020, яким позивач обґрунтовує факт укладення договору страхування щодо забезпеченого транспортного засобу Renault, д.н.з. НОМЕР_1 на момент настання ДТП.

Проте погодитися з такими висновками суду неможна виходячи з наступного.

Звертаючись із позовом, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» у позовній заяві посилалося на те, що договір добровільного страхування було передано до архіву на зберігання, який знаходиться в с.Блиставиця, Бучанського району, Київської області, по вул.Нова,23, але в зв`язку з збройною агресією наприкінці березня 2022 року архівосховище в селі Блиставиця внаслідок вибуху та пожежі повністю знищено, тому надати підписаний договір неможливо, що є надзвичайною, невідворотною та об`єктивною обставиною.

На підтвердження таких обставин до позову долучені копія листа від ТОВ «УАК`Архів», яким підтверджено повне знищення 1507 коробів документів внаслідок вибуху та пожежі, які були передані на зберігання ПрАТ СК «ПЗУ Україна»; копія акту про пожежу, яким підтверджено пожежу у період з 28.02.22 по 17.03.2022 на виробничо – складському комплексі ТОВ «Логістик Групп ЛТД» за адресою: Київська область, Бучанчький район, с.Блиставиця, вул.Нова,23 внаслідок чого знищені документи передані на зберігання ТОВ «Українська Архівна компанія -Архів»; копія додатку до договору страхування, копія договору оренди частини нежитлового приміщення.

Крім того, до позовної заяви додано копію сертифікату №АМ 159928 від 16.10.2020 до Генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів щодо транспортного засобу Renault, д.н.з. НОМЕР_1 , який був чинний на момент дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з пунктом 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування – це письмова угода між страхувальником та страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно з пунктом 3 статті 18 Закону України «Про страхування» факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У статті 77 ЦПК України зазначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13, провадження № 14-400цс19).

Незважаючи на надання позивачем зрозумілого пояснення причин відсутності оригіналів документів, а також надання доказів на їх підтвердження, судом першої інстанції не надано жодної оцінки таким обставинам, висновки суду в цій частині зроблені без оцінки доводів сторони та повного з`ясування обставин справи.

Відповідачем викладені обставини не заперечувались та не спростовані.

Таким чином, враховуючи надання доказів в наявному обсязі та доказів причин відсутності оригіналу договору, апеляційний суд виходячи зі стандарту більшої переконливості приходить до висновку про існування між сторонами зобов`язальних відносин та факту укладання договору.

Щодо висновків суду про ненадання доказів виплати страхового відшкодування, то врахуванню підлягає наступне.

До позовної заяви було додано Звіт про виконані роботи та рух коштів

Ротаційного фонду до Договору № 18-010 від 02.07.2018 за березень 2021 р. як

підтвердження здійснення оплати відновлювального ремонту пошкодженого

транспортного засобу.

При цьому звіт про рух грошових коштів – це звіт, який відображає надходження і вибуття грошових коштів (грошей) протягом звітного періоду в результаті операційної,

інвестиційної та фінансової діяльності за звітний рік (абз. 13 п. 3 розд. І

Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до

фінансової звітності», затвердженого наказом Мінфіну від 07.02.2013 №73, далі –

НП(С)БО 1).

Наданий Позивачем Звіт про виконані роботи та рух коштів Ротаційного фонду

був сформований станцією технічного обслуговування (СТО) відповідно до договору

та відображає факт виконання ремонтних робіт конкретно щодо транспортного

засобу засобу Renault, д.н.з. НОМЕР_1 , вартість ремонту, джерело оплати (кошти

ротаційного фонду страхової компанії), рух коштів між страховою компанією та СТО.

Такий звіт складений на підставі умов договору № 18-010 від 02.07.2018 р. між

Позивачем та СТО.

Ротаційний фонд — це грошові кошти, які страхова компанія попередньо

перераховує СТО для оперативної оплати ремонту автомобілів за страховими

випадками.

Механізм роботи ротаційного фонду полягає в тому, що

страхова компанія формує ротаційний фонд, страховик перераховує певну суму

коштів на рахунок СТО або закріплює її як аванс для оплати ремонтів, після настання

страхового випадку автомобіль направляється на СТО, де останнє проводить ремонт і

відображає витрати у звіті як використання коштів ротаційного фонду.

Таким чином розрахунок між сторонами здійснюється не кожним окремим

платежем, а через механізм використання коштів ротаційного фонду.

Оскільки страховик попередньо сформував ротаційний фонд, то фактичні

кошти вже знаходяться у розпорядженні СТО. Звіт лише фіксує використання цих

коштів для конкретного ремонту. Тобто розрахунок відбувається не шляхом нового

платежу, а шляхом списання коштів з фонду.

Зважаючи на викладене, а також не надання доказів протилежного, доведеним слід вважати те, що Звіт про виконані роботи та рух коштів Ротаційного фонду в даному випадку є підтвердженням здійснення

розрахунку за ремонт пошкодженого транспортного засобу Renault, д.н.з.

НОМЕР_1 і відображає здійснення розрахунку між страховою компанією та

СТО.

Згідно з ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про

страхування» до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування

за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право

вимоги, яке Страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Відповідно до п.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана

неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам

фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної

особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана

джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній

правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду,

оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом,

використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В ч. 21.1. ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначається,

що з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України

забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком

транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в

залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування

цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса

(сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності,

укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання

договорів такого страхування.

Відповідно до ч. 21.4. ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування

цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі

експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса

обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе

відповідальність, встановлену законом.

На виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від

01.07.2004 цивільно-правова відповідальність Відповідача на момент настання

дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована за жодним обов`язкового

страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних

засобів, що підтверджується витягом із ЦБД МТСБУ.

Отже, на підставі вищезазначеного, до Позивача перейшло право вимоги до

Відповідача, як до особи відповідальної за нанесену шкоду внаслідок ДТП нанесеної

потерпілому.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен

безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та

електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи,

викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Всупереч викладеним вимогам судом першої інстанції при ухваленні

рішення належним чином не досліджено докази, які були надані Позивачем

для підтвердження укладення договору страхування щодо забезпеченого

транспортного засобу Renault, д.н.з. НОМЕР_1 , та докази здійснення виплати

страхового відшкодування, що свідчить про невідповідність рішенням вимогам ст.263 ЦПК України.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» є обґрунтованими, а тому вона підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції -скасуванню із ухваленням нового судового рішення про задоволення позову з мотивів та підстав, викладених вище.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України).

Позивач у позовній заяві просило суд стягнути з відповідача на його користь витрати зі сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу.

У зв`язку із скасуванням судового рішення і задоволенням позову відповідно до ст.141, п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України, апеляційний суд покладає на відповідача витрати позивача по оплаті судового збору за подачу позову та апеляційної скарги у розмірі 6056 грн. (2422,40 + 3633,60) грн.

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Задовольнити апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна».

Заочне Рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2026 року скасувати, ухвалити нове.

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» страхове відшкодування в розмірі 13707,07 грн, судові витрати в розмірі 6056 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає.

Головуючий суддя: Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

С.О. Погорєлова