Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №519/2124/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3693/26

Справа № 519/2124/25

Головуючий у першій інстанції Москаленко І.О.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Сєвєрової Є.С. (суддя-доповідач),

суддів: - Вадовської Л.М., Погорєлової С.О.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» на заочне рішення Південного міського суду Одеської області від 26 листопада 2025 року, у складі судді Москаленко І.О.,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В жовтні 2025 року позивач звернувся до суду з вказаним вище позовом, відповідно до якого просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором кредитної лінії №675187530 від 20.10.2024 у розмірі 34 215,51 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову Позивач посилається на те, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Відповідачем по справі 20.10.2024 було укладено кредитний договір №675187530, згідно умов якого відповідач отримав кредит у сумі 11 074,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені умовами Кредитного договору.

ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» виконав свої зобов`язання, проте, відповідач порушив умови щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів у встановлені строки та порядку. Позивач вважає, що набув право вимоги сплати заборгованості до Відповідача, тому просить суд стягнути заборгованість за кредитним договором на його користь.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Південного міського суду Одеської області від 26 листопада 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» суму заборгованості за кредитним договором №675187530 від 20.10.2024 у розмірі 18 159,66 грн гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1285,57 гривень та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2653,50 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що відповідач, порушуючи умови договору, свої зобов`язання в частині погашення заборгованості за кредитом належним чином не виконував.

Водночас, суд критично оцінив розмір заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача по вищезазначеному договору в частині нарахованих відсотків за користування кредитом.

Первісний кредитор перерахував відповідачеві кошти у сумі 11074,00 грн. та нараховував відсотки за користування кредитом 14804,66 грн.

Суд врахував, що Відповідач погашав кредит у сумі 7 719,00 грн. Отже, заборгованість відповідача повинна становити 18 159,66 грн.

У подальшому, фактор ТОВ «Таліон Плюс» також нараховував відсотки за період з 18.03.2025 по 10.08.2025, здійснивши перерахунок заборгованості, зроблений первісним кредитором.

В той же час, в порядку ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України, позивачем не надано суду доказів, а матеріали справи таких не містять щодо пролонгації строку кредитування та доказів складання та доведення до відповідача оновлених графіків платежів, тощо. Позивач жодним чином не обгрунтував своє право на нарахування відсотків за кредитом.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що відповідачем було частково сплачено заборгованість, суд вважав за необхідне задовольнити позов частково, стягнувши 18 159,66 грн із розрахунку наданого тіла кредиту, нарахованих первісним кредитором відсотків у межах строку кредитування та умов договору №675187530 від 20.10.2024 за вирахуванням сплаченої Відповідачем суми 7 719,00 грн. та відмовити в задоволенні вимог щодо стягнення інших відсотків за користування кредитом, оскільки позивач не обґрунтував його право на нарахування цих відсотків за період з 18.03.2025 по 10.08.2025.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з вищевказаним заочним рішенням суду, ТОВ «Таліон Плюс» подало апеляційну скаргу, у якій просило суд скасувати заочне рішення Південного міського суду Одеської області від 26 листопада 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити у справі нове рішення, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі, також стягнути судові витрати.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт вказує, що договором чітко визначено 5-річний термін дії та право Кредитодавця нараховувати проценти протягом усього цього терміну на умовах фіксованої щоденної ставки. Судом першої інстанції не було надано належної оцінки умовами договору. Відмовляючи у стягненні процентів, нарахованих Апелянтом з 18.03.2025, зробив помилковий висновок про те, що фактор (Апелянт) не має права продовжувати нарахування процентів, оскільки набув лише «наявне» право вимоги, яке виникло на дату факторингу. Суд першої інстанції безпідставно ототожнив дату відступлення права вимоги (18.03.2025) з датою припинення основного зобов`язання та строку дії Кредитного договору, чого ні умови Договору, ні закон не передбачають. Нарахування відсотків за Договором у розмірах вказаних у розрахунках заборгованості Первісного кредитора та Позивача здійснювалося в межах строку кредитування та повністю узгоджується його умовами та відповідають законодавчим вимогам та обмеженням та судовій практиці.

Позиція відповідача в апеляційному суді

Апеляційним судом надсилалась ОСОБА_1 копія ухвали про відкриття апеляційного провадження з копією апеляційної скарги, з пропозицією надати відзив на апеляційну скаргу.

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив, однак відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.

Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.

Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1, 5 цієї частини.

Дана справа за ціною позову (34215,51 грн.) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику його учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 20.10.2024 було укладено договір кредитної лінії №675187530 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, вчиненого одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов договору кредитної лінії, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язувалося надати ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 4 968,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт».

За п. 2.3. договору кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 4968,00 грн. 20.10.2024, що є датою надання кредиту.

Рекомендована дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 29.11.2024, а саме протягом 30 днів від дня отримання першого траншу позичальником. Кінцева дата повернення кредиту 19.11.2029 (п. 7.1., 7.3. договору).

Згідно п. 8.3. договору, на момент укладення договору та отримання першого Траншу за договором базова процентна ставка складає 1,00 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 365,00 відсотків річних. У разі отримання додаткових Траншів за цим договором після 19.11.2024 базова процентна ставка, яка використовується для нарахування процентів за користування цими додатковим Траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру денної процентної ставки зазначеної в частині 5 статті 8 Закону, що складає 1% за день.

Відповідно до п. 8.5.1 Договору за період від дати видачі першого траншу до 19.11.2024 (включно) розрахунок витрат за кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою 0,52% відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 189,80 % річних.

Згідно з пунктом 14.1 кредитного договору, невід`ємною частиною цього договору є Правила та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті товариства www.moneyveo.ua.

Згідно п. 7.3. Договору кінцева дата повернення кредиту 19.11.2019.

23.10.2024 сторонами було укладено Додаткова угода до Договору №675187530 від 20.10.2024 згідно якої відповідач отримав транш в сумі 6006,00 грн. Відповідно до чого загальна сума розміру кредиту за договорм склала 10974,00 грн.

01.11.2024 сторонами було укладено Додаткова угода до Договору №675187530 від 20.10.2024 згідно якої відповідач отримав транш в сумі 100,00 грн. Відповідно до чого загальна сума розміру кредиту за договорм склала 11074,00 грн.

Отримання кредитних коштів в сумі 11 074,00 грн. підтверджується випискою за платіжною карткою Відповідача №5375-41XX-XXXX-5328, яка надана АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" на вимогу суду.

18.03.2025 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/27, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло, зокрема, право вимоги до відповідача за Кредитним договором №675187530 від 20.10.2024 на суму 23 696, 13 грн., що підтверджується реєстром прав вимоги від 18.03.2025.

З наданих стороною Позивача розрахунками заборгованості за кредитним договором №675187530 від 20.10.2024 станом на дату подання позову становить 34 215,51 грн., з яких 11 072,94 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 23 142,57 грн. заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом.

23.11.08.2025 позивач направив на адресу відповідача досудову вимогу про дострокове розірвання договору у якій повідомив про наявний борг у розмірі 39 751,98 грн. із вимогою його сплати. Доказів оплати боргу матеріали справи не містять.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апелянтом оскаржується рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог по стягненню відсотків за користування кредитом, в решті рішення не оскаржено та апеляційним судом не переглядається.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків.

Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з положеннями ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як встановлено матеріалами справи, 20.10.2024 ОСОБА_1 було подано заявку на отримання грошових коштів у кредит на загальну суму 4968,00 грн., з початковим строком дисконтного періоду кредитування 30 днів та строком кредитування 1826 дні, на підставі якої 20.10.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 675187530, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит у виді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту в розмірі 4968,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно пункту 2.2-2.3 договору кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 4968,00 грн. 20.10.2024 (що є датою надання кредиту).

Відповідно до пункту 2.4 договору другий та решта траншів за договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим договором. Надання кожного додаткового Траншу за Договором збільшує Загальний розмір Кредиту на суму такого Траншу.

Відповідно до пункту 3.1 договору позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому пунктом 3.2 договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії та строк дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

Відповідно до п.3.2 договору сторони погодили, що встановлений строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань, строк оплати яких настав.

Для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 дні дисконтного періоду проценти у розмірі 774,90 грн. Про суму нарахованих відсотків позичальник інформується через особистий кабінет. У разі, якщо строк дисконтного періоду закінчився, позичальник має можливість повернутися в дисконтний період, якщо протягом 30 календарних днів з дати його закінчення здійснить оплату всіх фактично нарахованих на дату повернення процентів та інших нарахувань, строк оплати яких настав. Після поновлення дисконтного періоду, його тривалість складає 30 календарних днів та застосовуються умови його пролонгації дисконтного періоду (п.3.3 договору).

Згідно пункту 4.1 договору з метою укладення цього договору позичальник, ознайомившись з правилами, заповнив заявку, вказавши всі дані, визначені в заявці як обов`язкові. При подачі заявки позичальник вказав суму грошових коштів, яку він бажає отримати одразу після укладення договору (перший транш) та строк оплати обов`язково платежу по процентам за користування кредитом. Протягом обраного строку застосуються спеціальні умови користування кредитом - дисконтний період.

За змістом пункту 4.10.7 договору позичальник ознайомившись з усіма істотними умовами оферти надав згоду (акцепт) на укладення договору шляхом направлення повідомлення кредитодавцю, яке підписано відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: шляхом введення у спеціальному полі під офертою, яка містить усі істотні умови договору, одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам п.3 ч.1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та натиснення іконки «відправити/підписати».

Пунктами 7.1 та 7.2 договору визначено, що рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування – 19.11.2024, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником. У разі пролонгації чи поновлення дисконтного періоду рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту зміщується на відповідну дату закінчення дисконтного періоду, визначену за правилами цього договору. В обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору; дострокового припинення дії договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2 або п. 9.1.1.7.

Згідно пункту 7.3 договору кінцева дата повернення (виплати) кредиту – 19.11.2029.

Відповідно до пункту 7.4 договору проценти за договором сплачуються в наступному порядку:

- протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування чи поновлення дисконтного періоду, позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього договору (пункт 7.4.1);

- після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно (пункт 7.4.2).

Пунктом 8.3 договору визначено, що на момент укладення цього договору та отримання першого траншу за цим договором базова процентна ставка складає 1,00 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 365,00 відсотків річних.

Відповідно до пункту 8.5 договору за умови повного дострокового погашення всієї суми кредиту за всіма отриманими траншами протягом 6 календарних днів після дати закінчення дисконтного періоду кредитування, кредитодавець зобов`язаний зменшити зобов`язання позичальника по сплаті процентів за фактичні дні користування кредитом наступним чином:

- за період від 20.10.2024 до 19.11.2024 (включно) Кредитодавець надає Позичальнику знижку у розмірі 48,00 % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за дисконтною процентною ставкою 0,52 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 189,80 відсотків річних (пункт 8.5.1 договору);

- у разі якщо позичальник вчинить описані в пункті 3.2 договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів або здійснить поновлення дисконтного періоду, на період після 19.11.2024 розрахунок витрат за кредитом здійснюється індивідуальною процентною ставкою 1,00 відсотків в день від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 365,00 відсотків річних. Кредитодавець має право зменшити розмір індивідуальної процентної ставки у наступних періодах пролонгації, зокрема у разі отримання позичальником від кредитодавця та введення в особистому кабінеті спеціального набору символів (промокоду), які дають право на отримання додаткової знижки на індивідуальну процентну ставку (пункт 8.5.2 договору).

Відповідно до пункту 8.8 договору проценти в розмірі визначеному за правилами цього договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня закінчення строку дії цього договору. Проценти нараховуються щоденно у відсотках від суми кредиту за кожний день користування ним, за ставкою визначеною в порядку зазначеному вище, із розрахунку наявності 365 днів у році не залежно від того високосний рік чи ні. Для зручності позичальника в особистому кабінеті та бухгалтерському обліку зобов`язання позичальника по сплаті процентів обліковуються та відображається з припущення, що позичальник отримає знижку на витрати по договору, на умовах описаних в пункті 8.5 договору. Про розмір зобов`язань, без врахування знижки вказаної в пункті 8.5 договору позичальник інформується в особистому кабінеті.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.

Відповідно до пункту 14.1 договору невід`ємною частиною цього договору є правила та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua.

Також до договору додано паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору № 675187530 від 20 жовтня 2024 року.

Також, 23.10.2024 сторонами було укладено Додаткова угода до Договору №675187530 від 20.10.2024 згідно якої відповідач отримав транш в сумі 6006,00 грн. Відповідно до чого загальна сума розміру кредиту за договорм склала 10974,00 грн.

01.11.2024 сторонами було укладено Додаткова угода до Договору №675187530 від 20.10.2024 згідно якої відповідач отримав транш в сумі 100,00 грн.

Відповідно до вищевказаного загальна сума розміру кредиту за договорм склала 11074,00 грн.

Отримання кредитних коштів в сумі 11 074,00 грн. підтверджується випискою за платіжною карткою Відповідача №5375-41XX-XXXX-5328, яка надана АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" на вимогу суду.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», яке є первісним кредитором, станом на 18.03.2024 відповідач має заборгованість заборгованості за тілом кредиту – 11072,94 грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом – 14804,66 грн.; неустойки – 5536,47 грн.

Відповідно до вказаного розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 на виконання умов договору, частково сплачував заборгованість та згідно вищевказаного розрахунку, ним було сплачено заборгованість на погашення тіла кредиту – 1,06 грн., на погашення відсотків сплачено – 7086,72 грн.

18.03.2025 між первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОГА») та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № МВ-ТП/27, згідно з яким до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 675187530.

Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № MB-ТП/27 від 18.03.2025 від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 675187530 у загальному розмірі 23696,13 грн., з яких заборгованості за тілом кредиту – 11072,94 грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом – 14804,66 грн.; неустойки – 5536,47 грн.

Суд першої інстанції вирішуючи спір, зазначив що досліджуючи розрахунок первісного кредитора, суд встановив, що первісний кредитор перерахував відповідачеві кошти у сумі 11074,00 грн. та нараховував відсотки за користування кредитом 14804,66 грн. Судом першої інстанції було враховано, що Відповідач погашав кредит у сумі 7 719,00 грн. Отже, заборгованість відповідача на думку суду повинна становити 18 159,66 грн.

Відмовляючи в задоволенні решти вимог, суд першої інстанції вказав, що позивачем не надано суду доказів, а матеріали справи не містять доказів щодо пролонгації строку кредитування та доказів складання та доведення до відповідача оновлених графіків платежів, тощо. Позивач жодним чином не обгрунтував своє право на нарахування відсотків за кредитом.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 9.1.1.5. Договору № 675187530, Кредитодавець має право в будь-який час, в тому числі після закінчення Дисконтного періоду, без згоди Позичальника відступити права грошової вимоги за Договором будь-якій фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти та банківські метали у кредит, та/або послуги з факторингу, шляхом укладення будь-якого не забороненого законом правочину, зокрема договору факторингу.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1.3 та п. 1.4 Договору факторингу, предметом відступлення є всі права грошових вимог (наявних та майбутніх), включаючи право на сплату сум кредиту, процентів та будь-яких інших сум, які нараховані або можуть бути нараховані Клієнтом на день набуття цим Договором зобов`язальної сили.

Дійсність договору факторингу Відповідачем не оспорювалася.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2020 року у справі № 910/1755/19, заміна кредитора в зобов`язанні не припиняє саме зобов`язання і не змінює його зміст. Змінюється лише суб`єкт, якому належить право вимоги: «У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора».

Як було зазначено вище, Договір кредитної лінії було укладено 20.10.2024, згідно пункту 7.3 договору кінцева дата повернення (виплати) кредиту – 19.11.2029.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.

Тобто, на дату відступлення прав вимоги кредитний договір був чинний та не виконаний відповідачем, тому у ТОВ «Таліон Плюс» було наявне право на нарахування відсотків передбачених договором в межах дії кредитного договору.

Таким чином, ТОВ «Таліон Плюс» правомірно нараховував проценти за базовою ставкою (1% вдень) не до дати факторингу (18.03.2025), а до дати дострокового розірвання Договору, що повністю відповідає узгодженому сторонами 5-річному терміну дії Договору.

Згідно з п. 9.1.1.7 Кредитного договору, у разі затримки сплати процентів щонайменше на один місяць, Кредитодавець має право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на адресу відповідача направлялись повідомлення про дострокове розірвання Договору з 11.08.2025 та досудова вимога про повернення споживчого кредиту та сплати заборгованості, які були залишені без відповіді та задоволення.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до розрахунку заборгованості складеного ТОВ «Таліон Плюс» за договором кредитної лінії № 675187530 від 20.10.2024, заборгованість відповідача станом на 10.08.2025 становить 39751,98 грн. Однак позивач просить стягнути з відповідача частину заборгованості за договором у сумі 34215,51 грн., в тому числі: заборгованість по кредиту 11072,94 грн. та проценти за користування кредитом 23142,57 грн.

Крім того, відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, останнім не здійснювалось будь-яких нарахувань з 11.08.2025 (дата дострокового розірвання Договору).

Таким чином, сторони передбачили, що кредитними коштами ОСОБА_1 користується в період з 20.10.2024 з кінцевою датою повернення кредиту 19.11.2029, та за наступними процентними ставками, які є встановленими для кожного періоду строку кредитування: дисконтна процентна ставка за період з 20.10.2024 по 19.11.2024 (включно) – 189,80 % річних (0,52% за кожний день), та з 19.11.2024 за Індивідуальною процентною ставкою – 365 % річних (1 % за кожний день), з огляду на дострокове припинення кредитного договору 11.08.2025, у ТОВ «Таліон Плюс» було наявне право на стягнення відсотків за вказаний період зазначений у розрахунку.

З огляду на встановлене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог і ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ТОВ «Таліон Плюс», є обґрунтованими, а тому вона підлягає задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Ураховуючи, що невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення останнім вищезазначених норм матеріального та процесуального права, призвело до неправильного вирішення справи в частині стягнення заборгованості та оскільки рішенням суду в резолютивній частині не зазначено всіх складових заборгованості, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Необхідно ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, за вищевказаного обґрунтування.

Розподіл судових витрат

Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України).

ТОВ «Таліон Плюс» у позовній заяві просило суд стягнути з відповідача на його користь витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги, апелянтом надано копію договору про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024, копія додаткової угоди №1581 від 02.09.2025 до договору про надання правової допомоги, копію акту прийому-передачі наданих послуг від 02.09.2025 на загальну суму 5000 грн.

Апеляційний суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини третьої, частинах четвертій, дев`ятій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Такими критеріями є: 1) пов`язаність цих витрат з розглядом справи; 2) поведінка сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 3) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадія розгляду справи, на якій такі дії вчинялися; 4) сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку; 5) сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку; 6) зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.

Колегія суддів звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу надані в суді першої інстанції в розмірі 5000 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, апеляційний суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на корить ТОВ «Таліон Плюс» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції в загальному розмірі 2500 грн.

Крім цього, у зв`язку із скасуванням судовго рішення і задоволенням позову відповідно до ст.141, п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України, апеляційний суд покладає на відповідача витрати позивача по оплаті судового збору за подачу позову та апеляційної скарги у розмірі 6056 грн. (2422,40 + 3633,60) грн.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» задовольнити.

Заочне рішення Південного міського суду Одеської області від 26 листопада 2025 року скасувати в частині стягнення заборгованості, ухвалити нове.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (код ЄДРПОУ 39700642) заборгованість за кредитним договором №675187530 від 20.10.2024 у розмірі 34215,51 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (код ЄДРПОУ 39700642) витрати зі сплати судового збору в розмірі 6056 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 2500 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

С.О. Погорєлова