Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №489/6626/25 — Миколаївський апеляційний суд

29.07.26

33/812/311/26

Справа № 489/6626/25

Провадження № 33/812/311/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Шаманської Н.О.

за участю секретаря Богуславської О.М.,

захисника особи, яку притягнуто

до адміністративної відповідальності Рясного В.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подану його захисником Рясним Владиславом Денисовичем, на постанову Інгульського районного суду м. Миколаєва від 02 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік,

у с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №415127 від 07 серпня 2025 року, 07 серпня 2025 року о 10 год 30 хв. ОСОБА_1 керував автомобілем ГАЗ д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: почервоніння очей, тремтіння пальців рук, млява мова. Водієві на місці зупинки було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер на що водій погодився, результат огляду становить 0,28 проміле. Зазначеними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.

Постановою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 02 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік .

Не погодившись із зазначеним рішенням суду захисник ОСОБА_1 – Рясний В.Д. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що відеозапис, здійснений на нагрудну камеру працівників поліції, не є належним доказом у справі оскільки містить розбіжності у зазначенні часу та не є безперервним.

Зазначав, що під час складання протоколу не були залучені свідки. Результат проходження огляду - 0,28 проміле не може свідчити про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, оскільки не виходить за межі допустимої похибки про яку зазначено в інструкції до приладу «Drager 6810». Окрім того, матеріали справи не містять відомостей про сертифікат відповідності законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки на газоаналізатор «Drager 6810».

Також посилався на безпідставність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та порушення працівниками поліції процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки водій не був відсторонений від керування транспортними засобами.

Заслухавши пояснення захисника Рясного В.Д., який підтримав доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню задоволенню з наступних підстав.

За змістом статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.

Згідно положень статті 245 КУпАП завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За правилами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (частини 1, 2 статті 251 КУпАП).

Окремим видом адміністративних правопорушень (проступків) є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху.

Пунктом 2.9.а Правил дорожнього руху (далі – Правила) водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як вбачається з диспозиції ст. 130 ч. 1 КУпАП адміністративна відповідальність настає не тільки у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само, і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, в тому числі алкогольного сп`яніння, передбачені статтею 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція №1452).

Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого сп`яніння (частина 1 статті 266 КУпАП, пункт 2 Інструкції №1452). Ознаками алкогольного сп`яніння є, поряд з іншим, запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації руху та мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці (пункт 3 Інструкції №1452).

Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров`я, в тому числі, в разі відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським (частина 2,3 статті 266 КУпАП, пункти 6,7 Інструкції №1452).

Судом встановлено, 07 серпня 2026 року о 10 год 30 хв. ОСОБА_1 керував автомобілем ГАЗ д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: почервоніння очей, тремтіння пальців рук, млява мова. Водієві на місці зупинки було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер на що водій погодився, результат огляду становить 0,28 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.

Уповноваженою особою складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 415127 від 07 серпня 2026 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 на вимогу працівників поліції погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, з результатом був згоден та особисто його підписав без заперечень.

До протоколу долучено відеозйомку подій 07 серпня 2026 року, якою підтверджуються обставини, викладені у протоколі.

Доводи апеляційної скарги про розбіжності у зазначенні часу, на відеозаписі подій не спростовують факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, зазначеного у протоколі. Крім того, події зафіксовані на відеозаписі є послідовними та узгоджуються між собою.

До того ж, відеозапис є не єдиним доказом у справі та в сукупності з іншими доказами, що є у справі, зокрема з даними протоколу про адміністративне правопорушення, результатом огляду за допомогою приладу Драгер обґрунтовано оцінені суддею місцевого суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не залучені свідки не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Положеннями частини 2 ст.266 КУпАП встановлено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Зазначена норма дотримана поліцейськими, а саме: під час складання протоколу про адміністративне правопорушення були застосовані технічні засоби відеозапису, тобто присутність свідків у даному випадку законом не вимагається.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність факту перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння оскільки результат його огляду – 0,28 проміле не виходить за межі допустимої похибки про яку зазначено в інструкції до приладу «Drager 6810» не заслуговують на увагу.

Так, відповідно до статті 8 пункту 5 Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, яка ратифікована Українською РСР 25 квітня 1974 року, зі змінами, внесеними Європейською угодою, якою доповнено Конвенцію про дорожній рух від 01 травня 1971 року, зі змінами та доповненнями, в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках – у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.

Згідно з п.7 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ №1452/735 від 09 листопада 2015 року, встановлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Таким чином, наведена вище норма Конвенції не встановлює мінімального рівня алкоголю в крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким настає алкогольне сп`яніння. Однак, Конвенція про дорожній рух не забороняє національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, менші за 0,25 мг у видихуваному повітрі, що й має місце в Україні, де законодавчо встановлено мінімальний показник рівня алкоголю 0,2 проміле.

Щодо посилань ОСОБА_2 на відсутність у матеріалах справи сертифікату відповідності законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки на газоаналізатор «Drager 6810» слід зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння здійснювався алкотестом «Drager 6810», дата останнього калібрування якого – 13 травня 2025 року.

Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1747 від 13 жовтня 2016 року.

Частиною ч.1 ст.1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» дано визначення наступних термінів: калібрування - сукупність операцій, за допомогою яких за заданих умов на першому етапі встановлюється співвідношення між значеннями величини, що забезпечуються еталонами з притаманними їм невизначеностями вимірювань, та відповідними показами з пов`язаними з ними невизначеностями вимірювань, а на другому етапі ця інформація використовується для встановлення співвідношення для отримання результату вимірювання з показу.

Періодична повірка засобів вимірювальної техніки повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал); повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.

Статтею 17 вказаного Закону України врегульовано порядок повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, згідно якої передбачено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

Стаття 27 Закону України врегульовує питання щодо калібрування засобів вимірювальної техніки.

Так, калібруванню в добровільному порядку можуть підлягати засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері та/або поза сферою законодавчо регульованої метрології. Калібруванню також підлягають вторинні та робочі еталони. Калібрування засобів вимірювальної техніки проводиться: науковими метрологічними центрами; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, акредитованими національним органом України з акредитації; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, які мають документально підтверджену простежуваність своїх еталонів до національних еталонів, еталонів інших держав або міжнародних еталонів відповідних одиниць вимірювання.

Калібрування та оформлення його результатів проводяться відповідно до національних стандартів, гармонізованих з відповідними міжнародними та європейськими стандартами, та документів, прийнятих міжнародними та регіональними організаціями з метрології.

Таким чином, повіркою є перевірка відповідності певним стандартам, а калібрування - приведення засобу вимірювальної техніки до певних стандартів.

Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихується» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року №1747 і становить 1 рік.

У Державному реєстрі медичної техніки та виробів медичного призначення, дозволених для застосування на території України міститься інформація щодо особи, відповідальної за введення медичних виробів в обіг, а саме ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешенл», який є офіційним представником виробника, на медичні вироби «Газоаналізатори Drager Alсotest», зокрема газоаналізатор «Drager «Alcotest 6810». На офіційному сайті ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешенл», який надає послуги сервісного центру для гарантійного та післягарантійного обслуговування приладів алко- та наркодіагностики Drager зазначено, що для використання приладів у професійній діяльності у підрозділах Департаменту патрульної служби та Управління національної поліції, Міністерства охорони здоров`я та службах охорони праці та безпеки підприємств необхідне своєчасне проведення операцій «Сервісне технічне обслуговування», «Градуювання та «Повірка» принаймні 1 раз на 12 місяців.

Максимальний інтервал між «Сервісним технічним обслуговуванням», «Градуюванням» та міжповірочний інтервал вказаних приладів, у тому числі Drager Alcotest, становить 1 рік. У пам`яті приладу зберігається інформація про дату останнього градуювання (калібрування).

Враховуючи наведене, останнє калібрування даного приладу Drager «Alcotest 6810 було проведено, згідно до роздруківки тесту, 13 травня 2025 року, тобто станом на дату проходження водієм огляду на стан алкогольного сп`яніння з його використанням інтервал калібрування даного приладу не закінчився.

Зазначене підтверджується і наявним у матеріалах справи свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 13 травня 2025 року (а.с. 67).

Той факт, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, не свідчить про невчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та не звільняє водія від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, якщо така вина у вчиненні правопорушення доведена у встановленому законом порядку.

Посилання в апеляційній скарзі на безпідставність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 відхиляються апеляційним судом, оскільки підстави зупинення транспортного засобу не входять до предмету доказування у справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП та не спростовують факту вчинення ним адміністративного правопорушення.

Отже, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення дослідив надані йому докази, з`ясував обставини, що підлягали з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та ухвалив законну та обґрунтовану постанову.

Тому підстав для скасування постанови судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 02 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його захисником Рясним Владиславом Денисовичем, залишити без задоволення.

Постанову судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 02 липня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду Н.О.Шаманська